ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 березня 2023 року Справа № 924/521/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Воронова Ю.С.
від відповідача - Москаль Я.О.
від третьої особи - Москаленко А.О.
від прокуратури - Желізняк З.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старокостянтинівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 (повний текст складено 20 січня 2023 року, суддя Виноградова В.В.)
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький
до Старокостянтинівської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України
про визнання недійсними рішень
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівської міської ради, в якому просив визнати недійсними: рішення Старокостянтинівської міської ради від 05 січня 2018 року №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів" розроблених на підставі рішення від 05 січня 2018 року №5/26/VII, рішення Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року №17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", рішення Старокостянтинівської міської ради від 21 грудня 2018 року №23/32/VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" (із змінами від 24 травня 2019 року згідно рішення №14 п.6/34/VII).
01 липня 2021 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про вступ у справу.
06 грудня 2022 року від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький надійшла заява про зміну предмета позову, в якій заявник просить визнати недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05 січня 2018 року №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради від 11 липня 2018 року №44/29/VII "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", розроблених на підставі рішення від 05 січня 2018 року №5/26/VII, рішення Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року №17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".
02 січня 2023 року від Міністерства оборони України надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 задоволено позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Старокостянтинівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України про визнання недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05 січня 2018 року №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради від 11 липня 2018 року №44/29/VII "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів, розроблених на підставі рішення від 05 січня 2018 року №5/26/VII", рішення Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року №17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".
Визнано недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05 січня 2018 року №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради від 11 липня 2018 року №44/29/VII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів (розробленої на підставі рішення від 05 січня 2018 року №5/26/VII), рішення Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року №17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".
Присуджено до стягнення зі Старокостянтинівської міської ради, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 41 (код 36027760) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, м. Хмельницький, вул. Героїв АТО, буд. 3/1 (код 07928461) 6810,00 грн (шість тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що право державної власності на спірну земельну ділянку як на землі оборони підтверджено рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської районної ради народних депутатів від 10 червня 1980 року №109 "Про видачу державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на містечка №1, 2, 3, 8, 9, 10, 6, які розміщені на території м. Старокостянтинова Хмельницької області", Державним актом на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року, висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цій справі, висновком експерта за результатами комплексної експертизи, проведеної по кримінальному провадженню №62021240010000049. Протилежного відповідач не довів, а тому у нього були відсутні правові підстави для ухвалення спірних рішень щодо вказаної земельної ділянки. Враховуючи встановлені судом обставини прийняття відповідачем рішень щодо земельної ділянки державної власності, яка належить до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельних ділянок, а також за відсутності підстав для переходу права землекористування та з порушенням порядку встановлення і зміни цільового призначення земель, суд прийшов до висновку про невідповідність спірних рішень законодавству та порушення у зв'язку із їх прийняттям прав позивача на земельну ділянку, з огляду на що позовні вимоги про визнання таких рішень недійсними є правомірними.
Крім того, місцевий суд зазначив, що оспорені рішення прийняті відповідачем 05 січня 2018 року, 11 липня 2018 року, 16 листопада 2018 року. З позовом до суду позивач звернувся 19 травня 2021 року (згідно з відміткою на конверті). Таким чином, відповідно до пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України строк позовної давності за позовними вимогами про визнання недійсними оспорених рішень Старокостянтинівської міської ради станом на час звернення позивача з позовом до суду не був пропущений, оскільки продовжився на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.
Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Старокостянтинівська міська рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду із позовом 19 травня 2021 року, що перевищує три роки з моменту прийняття рішення Старокостянтинівської міської ради №5/26/VII відповідачем, яке було прийняте 05 січня 2018 року, та оприлюднене на офіційному сайті Старокостянтинівської міської ради 05 січня 2018 року, з останнім редагуванням 24 січня 2018 року. Таким чином, позивач, звернувшись із позовною заявою пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. В даній справі слід виходити з того, що офіційне оприлюднення прийнятого органом місцевого самоврядування рішення, є прямою вимогою Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка відповідачем була дотримана у встановлений Законом спосіб. Відтак, позивач володіючи інформацією про вже наявні судові спори за його позовами з подібним предметом між тими ж сторонами (зокрема, судова справа №924/30/20), реалізуючи міри своєї належної поведінки, мав змогу дізнатись про відповідні протиправні на його думку дії відповідача з моменту прийняття рішення Старокостянтинівської міської ради №5/26/VII до спливу строку позовної давності. Тому, посилання суду першої інстанції на доводи позивача про відсутність повноважень в останнього на проведення моніторингу рішень відповідача носить формальний характер, оскільки позивач під час судового слідства у суді першої інстанції не повідомив суд про будь-які об'єктивні перешкоди які зумовили б неможливість отримання ним інформації щодо прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування в межах строку позовної давності. Апелянт зауважує, що судом першої інстанції відмовлено у поданій заяві відповідача про застосування строку позовної давності, в той час позивачем не було подано заяви про поновлення пропущеного строку позовної давності з покликанням на підстави такого поновлення. Водночас, суд першої інстанції за власною ініціативою, без дослідження реальних обставин, дійшов до неправомірного висновку про не застосування строків позовної давності виходячи із формальних підстав наявності воєнного стану в України, в той час коли строк позовної давності сплив до моменту введення воєнного стану в Україні.
Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не досліджено затвердженої документації, яка була підставою для видачі державного акта на право постійного користування у 1980 році, водночас взята до уваги документація 1993 року, яка стосується значно більшої (іншої) площі земельних ділянок, та по своїй суті є лише проектом (який не затверджений у встановленому порядку), оскільки не містить відомостей про затвердження. Так, згідно висновку проведеної судової експертизи, експертом було описано склад Державного акта (дата видачі 1980 рік) та за зовнішніми ознаками та вмістом даних встановлено його відповідність зразку Державного акта визначеному Інструкцією, затвердженої СМ СССР від 26 березня 1975 року №657р. Вказані відомості внесені до висновку, носять формальний характер, оскільки у своєму відзиві на позов, відповідач обґрунтовував невідповідність державного акта та процедури його видачі чинному на той час законодавству, оскільки в акті відсутній його номер реєстрації у відповідній Книзі записів державних актів на право користування землею, як це було передбачено (стаття 20 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1978 року, чинної станом на 1980 рік). Виходячи із наведеного апелянт вважає, що експертом неповно досліджені документи, які повинні були бути дослідженими, а висновки будуються на документах, які не були підставою для видачі державного акта, відтак виникає необхідність проведення повторної експертизи у даній справі із залученням іншої експертної установи.
Відповідач у апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд першої інстанції, посилаючись лише на висновки експерта так і сам експерт, не надав належному аналізу предмета спору в співставленні до поняття "землі оборони", яке визначене преамбулою Закону України "Про використання земель оборони", згідно якої "землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини)". Матеріали справи, та висновки не містять достовірних доказів того, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038 розміщені і постійно дислоковані військові частини, установи військово-навчальних закладів, підприємстві та організації Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до Законів України.
Листом №924/521/21/940/23 від 15 лютого 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.
20 лютого 2023 року матеріали справи №924/521/22 надійшли до апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Старокостянтинівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 та призначено дату судового засідання на 15 березня 2023 року.
28 лютого 2023 року від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області у справі №924/521/21 у повному обсязі, рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 залишити без змін. Позивач зазначає, що відповідач посилається на строк позовної давності, а значить визнає факт наявності права цивільного та обґрунтованість позовних вимог з боку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький. Експерт для проведення експертизи у справі має відповідні знання у даній галузі та освіту, отримав необхідну кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз. Також, експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 284 Кримінального кодексу України. При цьому, підстави для виникнення сумнівів до висновку експерта в дійсності немає. Державний Акт серії Б №041671 не був скасований та не був визнаний недійсним у судовому порядку, а тому є дійсним та чинним на сьогоднішній день. КЕВ м. Хмельницький не розуміє твердження відповідача про те, що спірна земельна ділянка не є землями оборони, оскільки в матеріалах справи не містяться доказів розміщення на ній військових частин, установ, підприємств ЗС України.
28 лютого 2023 року від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
10 березня 2023 року від Міністерства оборони України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13 березня 2023 року від Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обгрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені у оскаржуваному рішенні та у відзиві позивача. Додатково зазначає, що позивачем у суді першої інстанції у даній справі спростовано право власності територіальної громади (комунальної власності) на спірну земельну ділянку, а також доведено її приналежність до земель оборони, які, до незаконного відчуження, перебували у державній власності, а факт наявності чи відсутності державної реєстрації спірної земельної ділянки, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, не є підставою набуття і підтвердження чи спростування факту наявності права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна, що збігається із правовими позиціями Верховного Суду у справі №922/2060/20 та №917/553/17.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 березня 2023 року у справі №924/521/21 відкладено розгляд апеляційної скарги на 29 березня 2023 року та запропоновано Старокостянтинівській міській раді надати письмове пояснення з приводу зазначеного у апеляційній скарзі твердження щодо необхідності проведення повторної судової експертизи.
29 березня 2023 року від Старокостянтинівської міської ради надійшло клопотання про призначення повторної (земельно-технічної) судової експертизи, на вирішення якої заявник просить поставити наступні питання: чи накладається земельна ділянка орієнтовною площею 11,5 га, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, архівний кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 (у подальшому поділена на окремі земельні ділянки згідно з рішенням Старокостянтинівської міської ради від 24 травня 2019 року №14 п.6/36/VII Про внесення змін та доповнень до рішень міської ради), на землі Міністерства оборони України, зазначені в Державному акті на право користування землею №041671 від 1980 року, виданому Хмельницькій КЕЧ району? Якщо накладається, вказати розміри, площу та конфігурацію такого накладення. Проведення повторної земельно-технічної експертизи просить доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.
29 березня 2023 року від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький надійшло клопотання про відмову у задоволенні клопотання №0303-22-9 від 28 березня 2023 року про призначення повторної (земельно-технічної) судової експертизи.
Відповідно до частини другої статті 99 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може призначити додаткову або повторну судову експертизу.
Згідно з частиною другою статті 107 Господарського процесуального кодексу України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Повторною визнається судова експертиза, при проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
Призначення повторної експертизи є правом, а не обов'язком суду, яке (право) він реалізує в межах власних повноважень, з урахуванням обставин справи і зібраних у ній доказів.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі №912/1583/18.
Відповідно до пункту 1.2.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Скаржником не наведено та з матеріалів справи не вбачається обставин, які б надавали підстави для сумнівів у правильності висновку експерта, зокрема його необґрунтованості чи суперечності з іншими матеріалами справи.
Посилання скаржника на невідповідність висновку експерта у цій справі з огляду на те, що під час дослідження використана технічна документація, складена у 1993 році, тоді як державний акт на право постійного користування землею позивачу виданий у 1980 році, не беруться до уваги, оскільки зі змісту висновку експерта не вбачається, що в його основу покладено виключно технічний звіт по інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні Міністерства оборони України на території Старокостянтинівського району Хмельницької області, складений у 1993 році, наявний у матеріалах справи. Будь-яких доказів щодо недотримання експертом при проведенні експертизи встановлених порядку та методики досліджень відповідачем не надано.
Сама по собі незгода сторони з експертним висновком не є достатньою підставою для призначення повторної судової експертизи.
Відтак, апелянтом не доведено підстав для призначення повторної експертизи, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про призначення повторної (земельно-технічної) судової експертизи.
Безпосередньо в судовому засіданні 29 березня 2023 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники позивача, відповідача, третьої особи та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в їх процесуальних документах.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської районної ради народних депутатів від 10 червня 1980 року №109 "Про видачу державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на містечка №1, 2, 3, 8, 9, 10, 6, які розміщені на території м. Старокостянтинова Хмельницької області", зокрема затверджено матеріали з видачі державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на землі містечок №1, 2, 3, 8, 9, 10, 6, якими передбачено: загальна площа в границях плану 413,6 га; площа, що закріплюється за Хмельницькою КЕЧ району, 408,0 га. Дозволено виготовити державний акт на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району Хмельницькому філіалу Інституту "Укрземпроект". Покладено відповідальність за збереження межових знаків, які встановлено в натурі по окружній межі, на Хмельницьку КЕЧ району.
У матеріали справи надано копію державного акта на право користування землею №041671, в якому зазначено про його видання Хмельницькій КЕЧ району, розміщеної в місті Старокостянтинові Хмельницької області, виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради народних депутатів про те, що за землекористувачем закріплюються у безстрокове і безплатне користування 408,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для державних потреб.
До акта додано копію плану землекористування з описом суміжних земель.
Згідно з витягом з директиви Міністра оборони України від 10 січня 2005 року №Д-322/1/010 Хмельницьку квартирно-експлуатаційну частину району (м. Хмельницький) переформовано у квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький з дислокацією на попередніх фондах та підпорядкуванням начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (код 07928461).
05 січня 2018 року Старокостянтинівська міська рада прийняла рішення №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", яким відповідно до статей 12, 117 Земельного кодексу України, статей 19, 26, 35 Закону України "Про землеустрій", постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №513 "Про затвердження порядку проведення інвентаризації земель", з метою сприяння соціально - економічному розвитку міста та керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України", вирішила провести роботи з інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності міста Старокостянтинів загальною орієнтовною площею 115000 м.кв. згідно додатку (пункт 1); технічну документацію із землеустрою з інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності розробити з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (пункт 2); розроблену технічну документацію із землеустрою з інвентаризації земель подати на розгляд та затвердження у встановленому законом порядку (пункт 3).
Матеріали справи містять розроблену у 2018 році на підставі вищезазначеного рішення на замовлення Старокостянтинівської міської ради технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності за адресою: вул. Паркова, м. Старокостянтинів (ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038). У пояснювальній записці технічної документації зазначено про проектування до відведення земельної ділянки Старокостнтинівської міської ради площею 11,5 га, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, форма власності: комунальна.
Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 11 липня 2018 року №44/29/VII на підставі статей 40, 118, 120 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності стосовно розташованої по пров. Покришкіна, 58 земельної ділянки площею 115000 м.кв.
Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року №17 п. 1/31/VII “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки”, керуючись статтями 40, 79-1, 118 Земельного Кодексу України, статтею 25 Закону України “Про землеустрій”, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”, вирішено здійснити реєстрацію права власності за Старокостянтинівською міською радою на розташовану по пров. Покришкіна, 58 земельну ділянку; площею 115000 м.кв. (кадастровий номер 6810800000:01:007:0038; категорія земель - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (пункт 1) та надати територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої по пров. Покришкіна, 58 (пункт 2).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (від 28 грудня 2018 року) 21 грудня 2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038 площею 11,5 га (дата державної реєстрації земельної ділянки 31 жовтня 2018 року) зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Старокостянтинова в особі Старокостянтинівської міської ради на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".
Такі ж відомості відображені в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 09 січня 2019 року).
У матеріалах справи також наявне рішення Старокостянтинівської міської ради від 24 травня 2019 року №14 п.6/34/VII "Про внесення змін та доповнення пункту 1 рішення міської ради від 21 грудня 2018 року №23/32/VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу розташованої по пров. Покришкіна, 58 земельної ділянки загальною площею 115000 м.кв. КВЦПЗ: 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); кадастровий номер 6810800000:01:007:0038) на окремі земельні ділянки.
У матеріали справи надано лист КЕВ м. Хмельницький від 29 червня 2021 року, адресований відділу Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі, з проханням надати інформацію щодо дати внесення інформації ДЗК стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038, яка є архівною, та відповідь на вказаний лист (від 30 червня 2021 року), згідно з якою ця земельна ділянка, яка знаходиться в архіві, була внесена до Державного земельного кадастру 31 жовтня 2018 року.
Крім того, матеріали справи містять пояснення, схеми, плани, викопіювання, технічний звіт по інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні Міністерства оборони України на території Старокостянтинівського району Хмельницької області, ділянки №№ 1, 2, 3, 8, 9, 10, 13, 14, 16, 17, 18, 19, полігон "Самчики" (1993 рік), відомості про обчислення площі земельної ділянки, матеріали для надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель оборони, наданих Міністерству оборони України для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Миру, вул. Івана Франка, вул. Кривоноса військове містечко №2 Старокостянтинівського гарнізону, копію закритої Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038 та іншу документацію, надану КЕВ м. Хмельницький на виконання вимог експерта про надання додаткових документів під час проведення у справі земельно-технічної експертизи.
Також прокурором надано витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 липня 2021 року щодо реєстрації 24 серпня 2021 року провадження №62021240010000049 про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Старокостянтинівської міської ради у змові з посадовими особами КЕВ м. Хмельницький впродовж 2016 - 2019 років про заволодіння землею площею близько 100 га на території м. Старокостянтинів, яка належить Міністерству оборони України, в тому числі земельною ділянкою розміром 11,5 га, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Хмельницький.
Відповідно до наданого у матеріали справи висновку експерта від 20 вересня 2021 року №2449/2718-2882/21-26 за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи по кримінальному провадженню №62021240010000049, експерт дійшов висновку, що Державний акт серії Б№041671 на право постійного користування земельною ділянкою КЕВ м. Хмельницький відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування на момент його виготовлення. Також у висновку експертом зазначено, що земельна ділянка площею 11,50 га (координати поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 (віднесена до архіву) та земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площа 9,9852 га (яка поділена та віднесена до архіву входить до площі 11,50 га, земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0038) повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку площею 61,1667 га, військового містечка №2, яка входить до Державного акта серії Б №041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району розміщеної в місті Старокостянтинів, площею 408,0 га для державних потреб, розроблений на підставі рішення Старокостянтинівської районної ради №109 від 10 червня 1980 року. В ході дослідження встановлено, що Старокостянтинівською міською радою прийнято рішення №17 від 16 листопада 2018 року щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площею 9,9852 га. Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площею 9,9852 га.) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам за адресою: Хмельницька область Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, провулок Покришкіна, 58 виготовлена 2019 році. В результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площею 9,9852 га, утворено земельні ділянки з кадастровими номерами, які, за висновком експерта, повністю накладаються (нашаровуються) на земельну ділянку площею 61,1667 га, військового містечка №2, яка входить до Державного акту серії Б №041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району розміщеної в місті Старокостянтинів, площею 408,0 га, для державних потреб.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 02 листопада 2022 року №3490/21-26 у справі №924/521/21 земельна ділянка площею 11,5 гектарів, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, архівний кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 (у подальшому поділена на окремі земельні ділянки згідно з рішенням Старокостянтинівської міської ради від 24 травня 2019 року №14 п.6/34/VII "Про внесення змін та доповнень до рішень міської ради") накладається на землі Міністерства оборони України, зазначені в Державному акті на право користування землею №041671 від 1980 року, виданому Хмельницькій КЕЧ району, площею 11,5 га. Експертом встановлено, що земельна ділянка площею 11,50 га (координати поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 (віднесена до архіву) повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку площею 61,1667 га, військового містечка №2, яка входить до Державного акта серії Б №041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району розміщеної в місті Старокостянтинів, площею 408,0 га, для державних потреб, розроблений на підставі рішення Старокостянтинівської районної ради №109 від 10 червня 1980 року.
Матеріали справи містять, зокрема інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 07 вересня 2022 року) щодо земельних ділянок, на які накладено арешт у межах розгляду справи №686/14626/21.
Розглянувши викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
За приписами статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.
Згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України, зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, згідно з якими власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 152 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права та інтересу є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Як вбачається із позовних вимог, позивач просить визнати недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05 січня 2018 року №5/26/VII, яким вирішено провести інвентаризацію земель житлової та громадської забудови комунальної власності міста Старокостянтинів загальною орієнтовно площею 115000 кв.м., рішення від 11 липня 2018 року №44/29/VII, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації зазначених земель, та рішення від 16 листопада 2018 року №17 п. 1/31/VII, яким вирішено зареєструвати право власності на ці землі за відповідачем і надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо її поділу, як такі, що прийняті з порушенням закону, оскільки міська рада незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельних ділянок, а також за відсутності підстав для переходу права землекористування та прав позивача на землю.
В ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції представником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький було надано пояснення, що порушене право позивача та мета даного позову полягає у запобіганню подальшому розпорядженню спірними земельними ділянками відповідачем.
Однак колегія суддів зауважує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК).
Частиною 2 статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (наведений висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17).
З огляду на положення процесуального закону суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, може застосовуватися лише в разі недоступності для позивача можливості захисту його права (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах №334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 09 лютого 2022 року у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 06 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 27).
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).
Відповідно до висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 155), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 28) обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Таким чином, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).
За змістом положень статей 14, 269, 300 ГПК передбачено обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Так, предметом позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
З позовної заяви та заяви про зміну предмета позову вбачається, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький просить визнати недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05 січня 2018 року №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради від 11 липня 2018 року №44/29/VII "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", розроблених на підставі рішення від 05 січня 2018 року №5/26/VII, рішення Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року №17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Позов у цій справі поданий КЕВ міста Хмельницький у зв'язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельними ділянками оборони, зокрема, відповідачем.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (від 28 грудня 2018 року) 21 грудня 2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038 площею 11,5 га (дата державної реєстрації земельної ділянки 31 жовтня 2018 року) зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Старокостянтинова в особі Старокостянтинівської міської ради.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 та інших.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Однак такі вимоги позивачем не пред'явлені.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373-16-ц.
Враховуючи наведене, позовні вимоги КЕВ міста Хмельницький не відповідають належному способу захисту.
Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19, від 23 листопада 2021 року.
Враховуючи викладене, КЕВ міста Хмельницький у даній справі обрано неналежний спосіб захисту, оскільки оскарження оспорюваних у даній справі рішень Старокостянтинівської міської ради не відновить порушені права позивача, які він вважає порушеними у вибраний спосіб.
Окрім того колегія суддів звертає увагу позивача на те, що зі змісту експертного висновку від 20 вересня 2021 року №2449/2718-2882/21-26 за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи по кримінальному провадженню №62021240010000049 вбачається, що з частини земельної ділянки площею 11,50 га сформовано земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площа 9,9852 га, в результаті поділу якої утворено 81 земельна ділянка, право на частину з яких зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за фізичними особами(т. 2 а.с. 172-173, 176-184). Даній обставині не надана оцінка судом першої інстанції, не встановлено можливість рішення у справі вплинути на права та інтереси інших осіб.
Натомість позивачем і прокурором підтверджено подання позовів в порядку цивільного судочинства про витребування земельних ділянок, що підтверджує неспроможність обраного способу захисту у даній справі відновити право позивача, за захистом якого він звернувся в господарький суд.
Колегія суддів звертає увагу представника КЕВ міста Хмельницький на те, що в межах розгляду справ про витребування земельних ділянок відмова в позові з тих мотивів, що оскаржувані рішення Старокостянтинівської міської ради не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред'явлені, не допускається.
Безпідставні є висновки місцевого господарського суду про обрання КЕВ міста Хмельницький ефективного та належного способу захисту з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №916/1979/13, від 30 травня 2018 року у справі №923/466/17, від 11 вересня 2019 року у справі №924/174/18, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати, якою в даному випадку є правовий висновок викладений у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в позові у даній справі.
Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Старокостянтинівської міської ради слід задовольнити. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 слід скасувати.
У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Старокостянтинівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 задовольнити.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (м. Хмельницький, вул. Героїв АТО, буд. 3/1 (код 07928461) на користь Старокостянтинівської міської ради (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 41 (код 36027760) 10215 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №924/521/21 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "05" березня 2023 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.