Справа № 120/2583/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
05 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.11.2011 у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, яка діяла до 28.12.2007, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, першої категорії, інваліду війни 2 групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком - основна державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, - протиправною;
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 26.04.2019 та з 02.07.2019 на підставі норм прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та норми Конституції України, як норм прямої дії, - протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 02.11. 2011 у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, яка діяла до 28.12.2007, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, першої категорії, інваліду війни 2 групи, здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії позивача не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75% мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 26.04.2019 та з 02.07.2019 на підставі норм прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та норми Конституції України, як норм прямої дії, врахувавши при цьому, що позивач не мав статусу військовозобов'язаного, призваного на військові збори по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тому перерахунок пенсії по ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не підпадає під дію пункту 9-1 постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами постанов КМУ №851 від 15.11.2017 та №543 від 26.06.2019 за формулою, так як позивач не виявив бажання на здійснення перерахунку пенсії за формулою;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з врахуванням постанови КМУ №894 від 13.07.2004 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови КМУ №1293 від 27.12.2005 "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 14.07.2004 перерахувати державну пенсію позивачу, яку збільшити на 12% згідно постанови КМУ №894 від 13.07.2004 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшити розмір державної пенсії з 01.01.2006 в 3,5 рази відповідно до постанови КМУ №1293 від 27.12.2005 "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до моменту втрати чинності вказаних постанов КМУ, з урахуванням виплачених сум пенсій;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2020 та з 01.01.2021 у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у відповідності до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №802/1252/18-а у зв'язку з ростом розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 02.01.2020 та з 02.01.2021 на підставі норм прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та норми Конституції України, як норм прямої дії.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2023 позовну заяву залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 26.03.2021 про перерахунок пенсії, зокрема, за періоди з 14.07.2004, з 01.01.2006, з 02.11.2011, з 26.04.2019, з 02.07.2019, з 02.01.2020 та з 02.01.2021. При цьому позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає та виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатою сум пенсій за минулий час, у тому числі будь-яких її складових може бути подано без обмеження будь яким строком.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необгрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 14.02.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження з урахуванням вимог ст. 312 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Позивач є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідчення постраждалої внаслідок ЧАЕС 1 категорії та є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність якої пов'язана з роботою на ЧАЕС. Отримує пенсію, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
18.11.2022 відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позов у якому вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду. Просив позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвалою судді від 02.04.2021 позов залишено без руху у зв'язку із невідповідністю позовної заяви вимогам статтей 160-161 КАС України. Так, ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 26.03.2021 про перерахунок пенсії, зокрема, за періоди з 14.07.2004, з 01.01.2006, з 02.11.2011, з 26.04.2019, з 02.07.2019 та з 02.01.2020 з пропуском шестимісячного строку звернення.
13.06.2022 позивач подано заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 02.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
18.11.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позов у якому, зокрема, заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду із даним позовом.
22.12.2022 та 06.01.2023 позивач звертався до суду із заявами про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 11.01.2023 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2020 та з 01.01.2021 у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у відповідності до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №802/1252/18-а у зв'язку з ростом розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 02.01.2020 та з 02.01.2021 на підставі норм прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та норми Конституції України, як норм прямої дії.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
У постанові від 09.06.2022 у справі справа № 1140/2132/18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд звертає увагу, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Такий ж правовий висновок неодноразово був підтриманий Верховним Судом у постанові від 17.01.2013 у справі № 460/2212/21, від 17.01.2023 у справі № 620/2043/19, від 18.01.2023 у справі № 460/2461/21, та від 26.01.2023 у справі №202/6189/16-а (2-а/0202/187/2016).
Як вірно встановлено судом першої інстанції позивач є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідчення постраждалої внаслідок ЧАЕС 1 категорії та є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність якої пов'язана з роботою на ЧАЕС. Отримує пенсію, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, з позовом про здійснення перерахунку пенсії, зокрема, за періоди з 14.07.2004, з 01.01.2006, з 02.11.2011, з 26.04.2019, з 02.07.2019, з 02.01.2020 та з 02.01.2021 позивач звернувся лише 26.03.2021, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія є щомісячним платежем, з огляду на що про порушення своїх прав позивач міг дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, тобто з січня 2014 року позивач мав би усвідомлювати про порушення його прав щодо виплати йому пенсії у неналежному (меншому) розмірі.
Крім того, отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву також не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він розпочав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивча почала вчиняти через значний проміжок часу з моменту, коли отримала пенсію у меншому, на його думку розмірі.
Щодо посилань скаржника на положення статті 87 Закону № 1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Судом першої інстанції вірно враховано висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 16.07.2019 у справі №120/4643/18-а, якою встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до суду 17.12.2018 із позовом в якому просив зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 по справі № 2-а-1485/2011 починаючи з 01.01.2012, пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Вирішуючи питання строків звернення до суду, апеляційним судом вказано, що позивач про порушення свого права знав ще у 2012 році, про що свідчить неодноразові звернення до відповідача, відповіді на які ОСОБА_1 додає до адміністративного позову, а саме від 29.09.2012 № К-49, від 15.08.2013 № К-31, від 22.04.2014 № К-12, від 21.05.2015 № К-14, від 04.09.2017 № К-38.
Також про обізнаність позивача про вказаний факт свідчить і постанова Вінницького міського суду від 08.04.2015 по справі № 127/3439/15-а, якою відмовлено позивачу в задоволенні аналогічних позовних вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії не нижче 8-ми мінімальних пенсій за віком (основної пенсії) та 75% мінімальної пенсії за віком (додаткової пенсії) відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тобто, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що позивач про порушення свого права дізнався ще у 2015 році, що підтверджується наведеними вище доводами.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.