Справа № 120/8810/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
05 квітня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради щодо непроведення розрахунку з ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 21.11.2022 у зв'язку з припиненням нею повноважень сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі №144/1048/16-а та стягнути з Теплицької селищної ради на її (позивача) користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 01.10.2022 по 21.11.2022 включно в сумі 21904,56 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 25.10.2015 на чергових місцевих виборах ОСОБА_1 обрано сільським головою с. Веселівка Теплицького району.
24.06.2016 рішеннями без номерів 8-ї сесії 7-го скликання Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області достроково припинено повноваження Веселівського сільського голови ОСОБА_1 та обрано секретаря Веселівської сільської ради ОСОБА_2 , на яку покладено повноваження сільського голови с. Веселівка.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 року у справі №144/1048/16-а визнано протиправним та скасовано рішення б/№ 8-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 24.06.2016 "Про обрання секретаря Веселівської сільської ради", на підставі якого обрано секретарем ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано рішення б/№ 8-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 24.06.2016 "Про дострокове припинення повноважень голови села Веселівка Теплицького району Вінницької області", на підставі якого достроково припинено повноваження ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення б/№ 11-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 25.07.2017 "Про обрання секретаря Веселівської сільської ради", на підставі якого обрано секретарем ОСОБА_3 ; визнано протиправним та скасовано рішення б/№ №11-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 25.07.2017 "Про покладання обов'язків голови села Веселівка на секретаря Веселівської сільської ради", на підставі якого обов'язки сільського голови покладено на ОСОБА_3 ; визнано протиправним та скасовано рішення б/№ 12-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 18.08.2017 "Про обрання секретаря Веселівської сільської ради", на підставі якого обрано секретарем ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано рішення №83 13-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 13.09.2017 "Про дострокове припинення повноважень голови села Веселівка Теплицького району Вінницької області", на підставі якого достроково припинено повноваження ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення №84 13-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 13.09.2017 "Про надання повноважень секретарю Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області", на підставі якого обов'язки сільського голови покладено на ОСОБА_2 ; визначено припиненими повноваження ОСОБА_1 на посаді сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області, на яку вона була обрана на чергових місцевих виборах та склала присягу відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" 10.11.2015, у зв'язку із утворенням об'єднаної територіальної громади та реорганізації органів місцевого самоврядування з моменту припинення у неї повноважень сільського голови територіальної громади села Веселівка Теплицького району, що приєдналася до Теплицької селищної об'єднаної територіальної громади у день офіційного оголошення територіальною виборчою комісією на сесії селищної ради об'єднаної територіальної громади рішення про підсумки додаткових виборів до Теплицької селищної ради об'єднаної територіальної громади, а саме із 17.07.2019; cтягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 25.06.2016 по 20.10.2020 у сумі 338608 гривень, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №144/1048/16-а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 змінено в частині абзацу 10 резолютивної частини, яка викладена в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 02.08.2017 по 20.10.2020 у сумі 340607 (триста сорок тисяч шістсот сім) гривень, з урахуванням виплачених сум."
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021 в адміністративній справі №120/5552/21-а, стягнуто з Теплицької селищної ради Вінницької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2020 по 31.05.2021 включно в сумі 92485,92 грн.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідно до платіжного доручення №334 від 03.12.2020 Теплицькою селищною радою позивачеві на виконання рішення суду сплачено 5545,64 грн - середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, в межах стягнення за один місяць. З урахуванням сплати страхових внесків та інших загальнообов'язкових платежів до державного бюджету загальна сума сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць склала 6889 грн.
27.04.2021 УДКСУ у Теплицькому районі письмово повідомлено відповідача, що управлінням буде здійснено безспірне списання боргу на підставі виконавчих листів, виданих у справі №144/1048/16-а судового збору та середнього заробітку. В подальшому здійснено фактичне списання коштів із рахунків селищної ради, що підтверджується меморіальним ордером від 27.04.2021 в сумі 340607 грн., які перераховано на рахунок ОСОБА_1 .
Також встановлено, що згідно з повідомленням УДКСУ у Теплицькому районі за вих.№02-36-07/276 від 28.04.2021 селищну раду проінформовано про безспірне списання коштів на користь ОСОБА_1 на загальну суму 340607 грн. Відповідно до виписки по рахунках від 06.05.2021 ДКСУ кошти судового збору в сумі 1515,80 грн. списані з рахунку селищної ради та зараховані на рахунок ОСОБА_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі 120/5553/21-а визнано протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 24.07.2017; зобов'язано Теплицьку селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 24.07.2017.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі 120/5553/21-а зазначене рішення Вінницького окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Так, визнано протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради щодо непроведення розрахунку з виплати компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у зв'язку з припиненням нею повноважень сільського голови села Веселівка Теплицького району Вінницької області за період з 10.11.2015 по 17.07.2019. Зобов'язано Теплицьку селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку та матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10.11.2015 по 17.07.2019, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення, та з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.
Крім того рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2022 в адміністративній справі №120/19224/21-а стягнуто з Теплицької селищної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2021 по 28.04.2022 включно в сумі 93094 грн.
Позивач, вважаючи, що відповідачем не оформлено належним чином та не видано їй трудову книжку, не проведено розрахунок за період з 01.10.2022 по 21.11.2022 включно в сумі 21904 грн у зв'язку з припиненням нею повноважень сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі № 144/1048/16-а, звернулася до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч.2 з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус та відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07 червня 2001 року №2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування", який визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону № 2493-ІІІ визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про статус депутатів місцевих рад”, “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України “Про запобігання корупції” та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з абзацом третім статті 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.
Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою (абзац четвертий частини першої статті 10 Закону № 2493-III).
Статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). […] Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. […].
Як з'ясовано під час розгляду справи, повноваження ОСОБА_1 як сільського голови с.Веселівка Теплицького району Вінницької області з 17.07.2019 припинені достроково, в зв'язку із утворенням об'єднаної територіальної громади та реорганізації органів місцевого самоврядування, територіальна громада села Веселівка Теплицького району приєдналася до Теплицької селищної об'єднаної територіальної громади, що в свою чергу є наслідком припинення повноважень сільського голови с.Веселівка Теплицького району.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (частина перша статті 48 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 48 Кодексу законів про працю України).
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно п.п.3, 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301, трудові книжки повинні зберігатися на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, трудова книжка зберігається, як правило, у кадровій службі (службі управління персоналом), а відповідальність за неї несе керівництво.
П.п.2.4, 4.1, 4.2 Інструкції №58 врегульовано, що усі записи, що здійснюються в трудовій книжці: про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу, але не пізніше тижневого строку видання такого наказу, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу, тобто, підстави звільнення, що зазначенні в наказі про звільненні, мають відповідати підставам, зазначеним у трудовій книжці.
Так, у випадку звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 розділу 4 Інструкції №58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
У ч.5 ст.235 КЗпП України закріплено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого органу; вимушений прогул викликаний затримкою трудової книжки.
Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем до даного часу (день подання позову 28.10.2022) не видано останній належним чином оформленої трудової книжки, а у направленому їй дублікаті наявний лише один запис про припинення повноважень, внесений з порушенням вимог Інструкції №110.
На підтвердження своїх доводів позивач також посилається на судові рішення: №120/5252/21-а, яким встановлено, що останній при звільненні не видано трудової книжки та № НОМЕР_1 , в якому суд дійшов висновку, що виготовлення дублікату трудової книжки відбулося з порушеннями.
Колегія суддів наголошує, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов'язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов'язань, як і зловживання правами, не допускається, а право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов'язується не лише з обов'язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов'язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19.
Так, відповідно до п.п.3.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається із долученої до апеляційної скарги копії Акту відкриття та огляду службового кабінету голови органу місцевого самоврядування з метою фіксування наявності, встановлення місць зберігання (знаходження) печатки, штампів, документації та інших цінностей, які забезпечують роботу органу місцевого самоврядування та складання опису від 31.08.2018, в приміщенні Веселівської сільської ради відсутня трудова книжка ОСОБА_1 , в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них в графі підпису власника не виявлено. Як пояснила секретар виконкому ОСОБА_4 , яка вела облік руху трудових книжок, що трудова книжка ОСОБА_1 відсутня, оскільки остання самовільно забрала вказаний документ задовго до звільнення, мотивуючи це тим, що побоялася за збереження та цілісність документів.
Також матеріали справи свідчать про те, що 15.09.2021, ще до набрання судового рішення у справі №120/5552/21-а, яким стягнуто з Теплицької селищної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 жовтня 2020 року по 31 травня 2021 року включно в сумі 92 485, 92 грн. підставою для стягнення якого слугувала невидача останній трудової книжки при звільненні, відповідач звернувся до позивача з листом №1473, в якому просив з'явитись 21.09.2021 до селищної ради та надати трудову книжку для внесення запису до неї.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала лист 20.09.2021.
Однак, як вбачається зі змісту листа відповідача від 21.09.2021 №1514, ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради на вказану дату не з'явилась, проте повідомила на електронну адресу селищної ради, що не може з'явитись за сімейними обставинами. Будь-яких відомостей щодо відсутності у неї трудової книжки, не зазначено.
У зв'язку з вищевикладеним, на адресу позивача направлено дублікат трудової книжки НОМЕР_2 . Дана обставина позивачем не заперечується.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем після отримання рішення Вінницького окружного адміністративного суду в справі №120/5552/21-а, вживалися заходи щодо поновлення прав позивача після її звільнення, а саме-видачі трудової книжки з внесенням запису про звільнення, однак остання ухилялася від її отримання.
При цьому, Теплицька селищна рада, будучи правонаступником Веселківської сільської ради, встановивши порушення прав позивача у вигляді невручення їй трудової книжки не прийняла рішення про виплату останній середнього заробітку за спірний період в зв'язку з неврученням трудової книжки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки встановлені та доведені обставини свідчать про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень ч.5 ст.235 КЗпП України, а не реалізація працівником свого права на отримання трудової книжки не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов'язків у трудових відносинах.
Що стосується доводів позивача в тій частині, що запис у дублікат трудової книжки внесений з порушенням Інструкції №110, а тому він не є доказом підтвердження належного звільнення, колегія суддів вказує на те, що після отримання дубліката трудової книжки, ознайомлення із відповідним записом та в разі з його незгодою, у позивача виникло право на його оскарження в судовому порядку, однак матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржувала запис про звільнення в судовому порядку та що такий визнаний недійсним.
Слід зазначити, що запис про звільнення ОСОБА_1 не був предметом спору і у справі № 120/19224/21-а, на рішення у якій позивач посилається.
Зважаючи на те, що у рамках розгляду даної справи позивач не ставить питання про визнання протиправним та скасування запису №1 від 21.09.2021, внесеного у дублікат трудової книжки НОМЕР_2 , колегія суддів вважає, що не вправі надавати правову оцінку останньому.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.