Рішення від 22.06.2022 по справі 160/17970/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року Справа № 160/17970/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Лісенко К.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Лісового Д.О.,

представника відповідача: Малишевої А.Є.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 43145015, 49005, місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А):

- №138874-5740-0483 від 20.05.2020р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2018 рік у розмірі 185 678,61грн.;

- №138879-5740-0483 від 20.05.2020р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2019 рік у розмірі 185 678,61грн.;

- №138875-5740-0483 від 20.05.2020р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.01.2020р.-29.02.2020р., 01.04.2020р.-31.12.2020р. у розмірі 472088,14грн.;

- №138876-5740-0483 від 20.05.2020р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2018 рік у розмірі 141 188,35грн.;

- №138877-5740-0483 від 20.05.2020р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2019 рік у розмірі 141 188,35грн.;

- №138878-5740-0483 від 20.05.2020р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.01.2020р.-29.02.2020р., 01.04.2020р.-31.12.2020р. у розмірі 358 971,59грн.;

- №372-0417-0483 від 06.10.2020р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.03.2020р. - 31.03.2020р. у розмірі 21 629,26грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими ФОП ОСОБА_1 визначено грошові зобов'язання з орендної плати за землю за 2018-2020р.р., прийняті відповідачем з порушенням встановленої Податковим кодексом України (далі - ПК України) процедури, а саме: без проведення податкової перевірки та після 01 липня відповідного поточного року, за який відбувалося нарахування, що суперечить вимогам п.86.8 ст.86 та п.286.5 ст.286 ПК України, тим більше, що, з урахуванням приписів п.52-2 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, з 18.03.2020р. було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, тобто на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень установлений мораторій тривав і перевірку проводити не було законних підстав. Також спірні податкові повідомлення-рішення складені не за тією формою, що мали складатися, та винесені відповідачем без зазначення в них інформації щодо того, за які саме земельні ділянки ними нараховано грошові зобов'язання позивачеві, а також без надання до них відповідних розрахунків цих зобов'язань, що свідчить про їх протиправність та необґрунтованість. Крім того, відповідачем при нарахуванні орендної плати за період з 20.08.2018 року по 2020 рік, включно, не враховано, що 20.08.2018р. нерухоме майно, що знаходиться на земельних ділянках, які перебували у користуванні позивача, було відчужено іншій особі - ОСОБА_2 , який з 20.08.2018р. і є землекористувачем цих земельних ділянок у розумінні приписів ст.377 ЦК України та ст.120 Земельного кодексу України, бо у такому випадку зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону. Натомість, позивач з 20.08.2018р. не є ані власником, ані постійним користувачем таких земельних ділянок. Також відповідачем не враховано, що відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за використання земельної ділянки є договір оренди такої земельної ділянки, а відповідно до договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222, укладених між позивачем та Криворізької міською радою у 2006-2007 роках, між сторонами цих договорів було погоджено розрахунок розміру орендної плати за користування цими земельними ділянками, який станом на теперішній час сторонами вказаних договорів не змінювався, відтак, відповідачем безпідставно застосовано ставку податку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу 2014 року, затвердженої рішенням Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг», яка згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями покладена в основу розрахунку зобов'язань з орендної плати за 2018-2020р.р., тим більше, що вищевказане рішення Криворізької міської ради на даний час оскаржується у судовому порядку у справі №160/7809/19 через наявність численних порушень положень законодавства при розробці технічної документації, що ним затверджена. Отже, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, фактично в односторонньому порядку змінив умови договорів оренди, укладених між позивачем і Криворізькою міською радою, в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що є порушенням вказаних договорів та чинного законодавства. Крім цього, на думку позивача, відповідачем не враховано, що Криворізька міська рада зверталася до позивача в порядку господарського судочинства з позовами щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати у тому ж самому розмірі та за той самий період - за 2018-2019 роки, у зв'язку із чим фактично відбувається нарахування та стягнення заборгованості з орендної плати за землю різним органами, що свідчить про подвійне оподаткування позивача, яке недопустиме відповідно до ст.61 Конституції України. Також позивачем зазначено, що договори оренди земельних ділянок, що перебували у користуванні позивача, є припиненими у 2012 та у 2013 роках і не переукладалися сторонами на новий строк, а тому нарахування ФОП ОСОБА_1 орендної плати за період після закінчення строку дії договорів оренди є незаконним, об припинення договору означає припинення дії для його сторін всіх його умов. Крім того, позивач звертав увагу на протиправність здійсненого відповідачем розрахунку сум зобов'язань з орендної плати на підставі витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, наданих відповідачу листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2020р., в той час, як самі податкові повідомлення-рішення датовані 20.05.2022р., тобто відповідач отримав витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які є обов'язковими для розрахунку орендної плати, пізніше, ніж склав оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, самі витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок не містять ані дати їх складання, ані підпису посадової особи, яка їх склала, ані печатки установи. Більш того, розмір суми грошових зобов'язань з орендної плати, нарахований відповідачем за 2018-2019р.р., фактично розрахований на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за 2020 рік, що є неприпустимим, тим більше, що такий витяг містить значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки - 1,7898, який розрахований з урахуванням періоду індексації за ці ж самі роки - 2018р., 2019р., хоча має враховуватися лише попередній період з моменту розроблення технічної документації 2014 року, із якої видано витяг (2015р., 2016р., 2017р.). Отже, у даному випадку має місце незаконне подвійне застосування індексації, чим штучно збільшується грошова оцінка земельної ділянки, а разом із цим і збільшується нарахування податкових зобов'язань. Також, на думку позивача, відповідачем при визначенні грошових зобов'язань з орендної плати безпідставно застосовано рішення Криворізької міської ради від 26.06.2019р. №3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році», як таке, що не відповідає вимогам антимонопольного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належним чином завірених копій документів (копії паспорта громадянина України, інформаційних довідок із державного реєстру речових прав, податкових повідомлень-рішень, рішень судів), долучених до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду від 06 жовтня 2021 року, представником позивача 03.11.2021р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ФОП ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17970/20 за цією позовною заявою, задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням першого підготовчого судового засідання на 07 грудня 2021 року о 13:15год.

Також ухвалою суду від 08.11.2021р. витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: детальний розрахунок грошових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №138874-5740-0483 від 20.05.20р., №138879-5740-0483 від 20.05.20р., №138875-5740-0483 від 20.05.20р., №138876-5740-0483 від 20.05.20р., №138877-5740-0483 від 20.05.20р., №138878-5740-0483 від 20.05.20р., №372-0417-0483 від 06.10.20р., із зазначенням періоду та земельних ділянок, за користування якими вони нараховані; завірені належним чином копії податкових повідомленнях-рішеннях Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №138874-5740-0483 від 20.05.20р., №138879-5740-0483 від 20.05.20р., №138875-5740-0483 від 20.05.20р., №138876-5740-0483 від 20.05.20р., №138877-5740-0483 від 20.05.20р., №138878-5740-0483 від 20.05.20р., №372-0417-0483 від 06.10.20р.

01.12.2021 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ФОП ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в порядку та з дотриманням приписів чинного податкового законодавства України, зокрема, відповідно до ст. ст. 286, 287, 288 та 289 ПК України та з урахуванням рішень Криворізької міської ради, якими встановлено ставки орендної плати за користування земельними ділянками та затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Кривого Рогу. Оскільки нараховування орендної плати позивачеві здійснювалося контролюючим органом в порядку приписів п.286.5 ст.286 ПК України як фізичній особі, податкові повідомлення-рішення складено за формою «Ф», як це і передбачено п.2 розділу ІІ «Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень» Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015р. №1204, а також без проведення перевірки, тому посилання позивача на встановлений п.52-2 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України з 18.03.2020р. мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок, є недоречними. Крім того, відповідач зазначав, що, на його думку, безпідставними є посилання позивача на закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222, як на підставу припинення нарахування грошових зобов'язань з орендної плати, оскільки навіть якщо договір оренди земельної ділянки державної або комунальної форми власності і скінчився, проте підлягає поновленню і платник продовжує користуватися такою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення у встановленому законом порядку договору оренди земельної ділянки, такий платник повинен сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору, але не нижче розміру, встановленого п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України. При цьому, доводи позивача стосовно того, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди - помилкові, оскільки орендна плата є формою податку на землю, а, отже, справляння плати за землю, як і справляння інших обов'язкових платежів, є сферою регулювання податкового законодавства та здійснюється на підставі закону і не може базуватись на умовах цивільно-правового договору, а тому розмір орендної плати за земельні ділянки не може бути меншим, ніж встановлено пунктом 288.5 статті 288 ПК України. Грошові зобов'язання з орендної плати, визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями, розраховані на підставі інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача, наданої уповноваженим органом - Відділом у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Посилання позивача на те, що контролюючим органом порушено строки винесення цих податкових повідомлень-рішень через те, що вони направлені після 01 липня поточного року, не може бути підставою для визнання цих рішень протиправними та їх скасування, оскільки вказане процедурне порушення не впливає на правомірність самих податкових повідомлень-рішень та не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної та повної сплати податкових зобов'язань. Щодо використання контролюючим органом нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу 2014 року, затвердженої рішенням Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг», яка згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями покладена в основу розрахунку зобов'язань з орендної плати за 2018-2020р.р., то відповідач зауважував, що як на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, так і на теперішній час це рішення Криворізької міської ради було чинне і в судовому порядку не скасовувалося, а, отже, підлягало застосуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2021р. задоволено клопотання представників сторін про продовження строку підготовчого провадження у справі №160/17970/21, продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі до 19 січня 2022 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 19 січня 2022 року об 11:00 год.

09.12.2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

30.12.2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві, та додатково зауважено, що позивачем за період, коли він був власником нерухомості, розташованої на вищевказаних земельних ділянках, сплачувалася орендна плата у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок, визначеної у витягах №2297 від 25.01.2010р., №276 від 13.04.2010р., №982 від 15.09.2008р., які є невід'ємними частинами договорів оренди цих земельних ділянок.

19.01.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі у зв'язку із необхідністю надання додаткового часу для подання витребуваних судом доказів, а саме: копій оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022р. клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження у справі №160/17970/21 задоволено, продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/17970/21 до 01.02.2022 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 01.02.2022 року о 10:00 год.

27.01.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом належним чином завірених копій оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до довідки від 01.02.2022р. №200, складеної помічником судді Закопай А.Р., справа №160/17970/21 знята з розгляду 02.02.2022 року у зв'язку із тим, що з 24.01.2022р. по 28.01.2022р. та з 31.01.2022р. по 04.02.2022р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2022р. продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/17970/21 до 15.02.2022 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 15.02.2022 року об 11:30год.

15.02.2022р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу №160/17970/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 15 березня 2022 року о 13:00год.

15.03.2022р. від позивача та представника позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Також 15.03.2022р. до суду через підсистему «Електронний суд», а також на електронну пошту суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача, в яких останнім зазначалося, що суд немає процесуальної можливості виокремлювати заборгованість лише за певний період із загальної суми заборгованості, зазначеної у податковому повідомлені-рішенні, і стягнути таку заборгованість лише за період з 01.01.2018р. по 19.08.2018р. (період користування позивачем земельною ділянкою), оскільки суд не має повноважень нараховувати заборгованість з орендної плати за землю, тим паче у спорі, який стосується не нарахування заборгованості з орендної плати за землю, а стосується скасування податкового повідомлення-рішення, бо це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

15.03.2022р. розгляд справи відкладено на 05.04.2022р. на 13:00год.

01.04.2022р. до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи розрахунку грошових зобов'язань з орендної плати за податковий період з 01.01.2018р. по 20.08.2018р.

05.04.2022р. до суду надійшли клопотання позивача та представника позивача про відкладення розгляду справи.

05.04.2022р. розгляд справи відкладено на 20.04.2022р. на 14:00год.

20.04.2022р. до суду надійшли клопотання позивача та представника позивача про відкладення розгляду справи.

20.04.2022р. розгляд справи відкладено на 17.05.2022р. на 13:30год.

09.05.2022р. до суду надійшли заперечення позивача на наданий відповідачем розрахунок грошових зобов'язань з орендної плати за податковий період з 01.01.2018р. по 20.08.2018р., в яких наведено доводи, аналогічні викладеним у додаткових письмових поясненнях, поданих 15.03.2022р.

16.05.2022р. до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

17.05.2022р. до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

17.05.2022р. розгляд справи відкладено на 07.06.2022р. на 14:30год.

07.06.2022р. у судовому засіданні усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, у відповідача витребувано додаткові письмові пояснення стосовно нормативної грошової оцінки, яка була використана при складенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим оголошено перерву до 22.06.2022р. на 11:00год.

22.06.2022р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, в яких останнім зазначалося, що на виконання п.286.1 ст.286 ПК України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось листом від 19.05.2020 року №48229/04-36-57-40 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області стосовно надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222. Листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області стосовно надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 22.05.2020 року №8-4-0.22-282/105-20 надано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок комерційного використання, які перебувають у користуванні ФОП ОСОБА_1 , з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222. При цьому, ГУ ДПС у Дніпропетровській області засобами електронного зв'язку від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області отримано проекти розрахунків нормативної грошової оцінки за земельні ділянки з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222, отримання яких підтверджено реєстрацією (вх.№3791/9 від 20.05.2020). На підставі наведеного податкові зобов'язання, зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, розраховано правильно та на підставі відповідних витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищевказаних земельних ділянок.

22.06.2022р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача, в яких зазначалося, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу були в наявності відповідні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищевказаних земельних ділянок, які можуть бути підставою для розрахунку грошових зобов'язань з орендної плати за користування цими земельними ділянками. Так, відповідачем 19.05.2020р. було направлено запит до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищевказаних земельних ділянок, 20.05.2020р. відповідачем складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проте, лише 22.05.2020р. від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано лист від 22.05.2020р., зареєстрований відповідачем також 22.05.2020р., із витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок. Тобто станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (20.05.2020р.) відповідач не мав належних, допустимих і достовірних відомостей про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які є обов'язковими для розрахунку орендної плати. Більш того, відповідачем взагалі не було надано жодного доказу на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222. При цьому, нарахування грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2018-2019р.р. здійснено відповідачем на підставі витягів від 20.05.2020р., які були відсутні у 2018-2019р.р., чим фактично застосовано зворотну дію в часі таких витягів, що суперечить ст.58 Конституції України. Натомість чинним законодавством не передбачено формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за минулі роки.

У судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали пред'явлений позов та, посилаючись на викладені в ньому та у відповіді на відзив, а також у додаткових письмових поясненнях доводи, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях пред'явлений позов не визнав та, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях доводи, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у власності ФОП ОСОБА_1 перебували об'єкти нерухомого майна (будівлі та споруди автостоянки та незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки), що знаходяться за адресами:

- АДРЕСА_1 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:223:0192;

- АДРЕСА_2 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222;

- АДРЕСА_3 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025.

У 2006, 2007 та у 2009 роках між ФОП ОСОБА_1 , як орендарем, та Криворізькою міською радою, як орендодавцем, укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222, а саме:

- договір оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006р. (державна реєстрація від 28 грудня 2006 року за №040610801406), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.09.2006р. №347 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП, яка знаходиться на мікрорайоні 5-й Зарічному у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, кадастровий номер 1211000000:04:223:0192, площею 0,2991га; договір укладено на три роки, при цьому, 24.02.2010р. між сторонами договору оренди було укладено додаткову угоду до цього договору, якою його поновлено на три роки (державна реєстрація від 23.03.2010р. за №041010800232);

- договір оренди земельної ділянки №140 від 29.12.2007р. (державна реєстрація від 05.03.2008р. за №040810800140), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 28.11.2007р. №2007 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення тюнінг-центру та автостоянки, яка знаходиться на вул. Електрозаводській біля будинку №28 у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, кадастровий номер 1211000000:04:279:0025, площею 0,3962га; договір укладено на два роки, при цьому, 23.04.2010р. між сторонами договору оренди було укладено додаткову угоду до цього договору, якою його поновлено на три роки (державна реєстрація від 14.05.2010р. за №041010800396);

- договір оренди земельної ділянки від 14.08.2009р. (державна реєстрація від 16.09.2009р. за №040910700787), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.06.2009р. №3312 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на АДРЕСА_4 біля житлових будинків №№41 та АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1211000000:03:001:0222, площею 0,6480га; договір укладено на три роки.

Умовами вищевказаних договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222 також було передбачено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, за зазначеними у цих договорах банківськими реквізитами (пункти 6 та 7); розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов'язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору. Розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору, зокрема, у разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункти 10, 11, 12); після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (повернення) (пункти 18-19); неповернення земельної ділянки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом "Орендна плата" цього договору. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки (пункт 19 та 21).

Відповідно до розрахунків орендної плати за землю до вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, сума річної орендної плати була розрахована з урахуванням Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222, виданих станом на час укладання цих договорів та додаткових угод до них.

В подальшому рішенням Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка в тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014р. у розмірі 270,60 грн. Вказаним рішенням, зокрема, рекомендовано Управлінню Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області забезпечити видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Судом також встановлено, що 20.08.2018р. на підставі договорів дарування №1207, №1209 та №1210, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковою К.О., ОСОБА_1 , як дарувальником, добровільно передано у власність обдарованого - ОСОБА_2 , нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди автостоянки та незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки), що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:223:0192; АДРЕСА_2 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222; АДРЕСА_3 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025.

Державна реєстрація прав власності на вищевказані об'єкти нерухомості за новим власником - ОСОБА_2 здійснена 20.08.2018р., що підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №134945682 від 20.08.2018р., №134943878 від 20.08.2018р. та №134940072 від 20.08.2018р., копії яких містяться в матеріалах справи.

19.05.2020р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з листом від 19.05.2020 року №48229/04-36-57-40 щодо надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222.

Листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області стосовно надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 22.05.2020 року №8-4-0.22-282/105-20 відповідачу надано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок комерційного використання, які перебувають у користуванні ФОП ОСОБА_1 , з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222. Вказаний лист надійшов до відповідача та зареєстрований останнім 22.05.2020р. (вх.№67128/10).

Як свідчать матеріали справи та надані відповідачем розрахунки грошових зобов'язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, з урахуванням рішень Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг» та від 26.06.2019р. №3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу», винесено наступні податкові повідомлення-рішення (форма «Ф»), якими позивачеві згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 ПК України нараховано наступні суми податкових зобов'язань за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025:

Також судом встановлено, що 20.05.2020р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області з урахуванням рішень Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг» та від 26.06.2019р. №3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу», винесено податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») №135935-5740-0483, №135937-5740-0483 та №135936-5740-0483, якими позивачеві згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 ПК України нараховано податкові зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222 за 2018 рік у сумі 91931,33грн., за 2019 рік у сумі 91931,33грн. та за період з 01.01.2020р.-29.02.2020р., 01.04.2020р.-31.12.2020р. у сумі 233735,55грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») від 20.05.2020р. №135935-5740-0483, №135937-5740-0483 та №135936-5740-0483 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку і рішенням ДПС України від 30.09.2020р. №29125/6/99-00-06-02-04-06, прийнятим за наслідками розгляду скарги позивача на ці податкові повідомлення-рішення, скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 20.05.2020р. №135935-5740-0483 та №135937-5740-0483 - залишені без змін, водночас, податкове повідомлення-рішення від 20.05.2020р. №135936-5740-0483 збільшено на суму податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 21629,26грн.

На підставі рішення ДПС України від 30.09.2020р. №29125/6/99-00-06-02-04-06 ГУ ДПС у Дніпропетровській області 06.10.2020р. прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №372-0417-0483, яким ОСОБА_1 нараховано грошові зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.03.2020р. - 31.03.2020р. у розмірі 21629,26грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222.

Незгода позивача з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №138874-5740-0483 від 20.05.2020р., №138879-5740-0483 від 20.05.2020р., №138875-5740-0483 від 20.05.2020р., №138876-5740-0483 від 20.05.2020р., №138877-5740-0483 від 20.05.2020р., №138878-5740-0483 від 20.05.2020р. та №372-0417-0483 від 06.10.2020р. стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Так, відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.2 статті 288 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України).

За змістом приписів п.288.4 та п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

При цьому, п.288.7 ст.288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, відповідно до п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.286.2 та п.286.3 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Водночас, відповідно до абз.1 п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Абзацами 2-4 пункту 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16).

Із установлених судом обставин справи слідує, що ФОП ОСОБА_1 володів на праві приватної власності об'єктами нерухомого майна (будівлі та споруди автостоянки та незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки), що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:223:0192; АДРЕСА_2 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222; АДРЕСА_3 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025, у зв'язку із чим у 2006, 2007 та у 2009 роках між ФОП ОСОБА_1 , як орендарем, та Криворізькою міською радою, як орендодавцем, було укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222, для фактичного розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП, яка знаходиться на мікрорайоні 5-й Зарічному у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, кадастровий номер 1211000000:04:223:0192 (договір оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006р.); для фактичного розміщення тюнінг-центру та автостоянки, яка знаходиться на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1211000000:04:279:0025 (договір оренди земельної ділянки №140 від 29.12.2007р.); для фактичного розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на АДРЕСА_4 біля житлових будинків №№41 та АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1211000000:03:001:0222, площею 0,6480га (договір оренди земельної ділянки від 14.08.2009р.).

Однак, в подальшому ОСОБА_1 у серпні 2018 року на підставі договорів дарування №1207, №1209 та №1210 від 20.08.2018р. відчужено ОСОБА_2 нерухоме майно, яке розташоване на вищевказаних орендованих земельних ділянках, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №134945682 від 20.08.2018р., №134943878 від 20.08.2018р. та №134940072 від 20.08.2018р. (дата державно реєстрації 20.08.2018р.).

За таких обставин, з моменту набуття права власності ОСОБА_2 на будівлі та споруди, що розташовані на орендованих позивачем земельних ділянках з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222, для позивача така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 обов'язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Така позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 7 липня 2015 року у справі 826/12388/13-а: «Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Також аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18 (адміністративне провадження №К/9901/26098/19).

Наведені висновки Верховного Суду враховуються судом при розгляді цієї справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Разом з тим, безпідставними є посилання позивача на те, що оренда вищевказаних земельних ділянок для нього припинилася після закінчення терміну дії договорів оренди, через те, що пролонгації дії цих договорів не відбулося і позивач з клопотанням про продовження їх дії до орендодавця не звертався, оскільки судом встановлено, що після закінчення дії договорів оренди позивач фактично продовжив користування цими земельними ділянками, позаяк на них розташовувалося належне йому нерухоме майно, і фактично користувався ними до 20.08.2018р.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ст.34 цього Закону).

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що законодавством передбачено процедуру комунікації між орендарем і орендодавцем перед закінченням і після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки задля з'ясування можливості пролонгації договору шляхом укладення додаткової угоди чи припинення договірних відносин.

При цьому, слід зазначити, що принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку полягає у покладенні обов'язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, тобто обов'язок із перерахування до бюджету, зокрема, орендної плати пов'язується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, предметом дослідження у питанні наявності/відсутності у позивача обов'язку здійснювати плату за землю за користування на умовах оренди земельної ділянки є не лише обставини щодо закінчення установленого договором оренди строку, а й фактичного припинення користування об'єктом землекористувачем.

Враховуючи те, що строк дії договорів оренди земельних ділянок закінчився, а позивач продовжував користуватися земельними ділянками, які належать до земель комунальної власності, позаяк на них розташовувалося належне йому нерухоме майно, суд доходить висновку, що за позивачем за час фактичного користування земельними ділянками зберігався обов'язок сплачувати податкові зобов'язання з орендної плати за землю аж до відчуження цього нерухомого майна іншій особі, а саме: ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_1 був платником орендної плати з фізичних осіб протягом періоду з 01.01.2018р. до 01.08.2018р.

Водночас, з 1 серпня 2018 року (враховуючи положення частини другої пункту 286.5 статті 286 ПК України), внаслідок відчуження 20 серпня 2018 року нерухомого майна, яке перебувало на спірних земельних ділянках, у позивача був відсутній обов'язок із сплати земельного податку (орендної плати), тобто у періоди з 01.08.2018р. по 31.12.2018р., у 2019 та у 2020 роках ФОП ОСОБА_1 не був платником орендної плати з фізичних осіб за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222 і грошові зобов'язання з орендної плати за ці періоди йому не повинні були нараховуватися контролюючим органом.

Щодо правомірності нарахування позивачеві грошових зобов'язань з орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, 1211000000:03:001:0222 за період з 01.01.2018р. до 01.08.2018р., коли ОСОБА_1 був платником орендної плати з фізичних осіб, суд зазначає наступне.

По-перше, безпідставними є доводи позивача відносно того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням встановленої ПК України процедури, а саме: без проведення податкової перевірки та складені не за тією формою, що мали складатися, що свідчить про їх протиправність та підставою для скасування, з огляду на таке.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Отже, приписами п.58.1 ст.58 ПК України передбачено можливість надіслання контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення-рішення або у разі, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, або за результатами проведеної перевірки у разі виявлення відповідних обставин, перелічених у цій нормі.

Як слідує з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вони прийняті згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 ПК України.

При цьому, згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Водночас, як зазначалося вище, в силу приписів абз.1 п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення приймалися відповідачем в порядку приписів п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, оскільки абз.1 п.286.5 ст.286 цього Кодексу контролюючому органу надано повноваження самостійно визначати суму грошових зобов'язань з орендної плати фізичним особам і саме відповідач є відповідальним за нарахування сум цих податкових зобов'язань, тому задля їх визначення проведення податкової перевірки не потребується і позивач помилково вважав, що така перевірка мала бути проведена.

Наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця не спростовує вищевикладений висновок, позаяк норми чинного ПК України розрізняють лише процедуру нарахування грошових зобов'язань з плати за землю між фізичними і юридичними особами, а не між фізичними особами і суб'єктами господарювання, як помилково зазначає позивач у позовній заяві, і належність у фізичної особи статусу суб'єкта господарської діяльності (фізичної особи-підприємця) не є підставою для віднесення такої особи до процедури, під яку підпадають саме юридичні особи і ПК України не містить з цього приводу будь-яких застережень.

По-друге, з огляду на вищенаведені обставини, безпідставними є посилання позивача на порушення відповідачем приписів п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими з 18.03.2020р. було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, оскільки, як зазначено вище, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем в порядку приписів п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та абз.1 п.286.5 ст.286 ПК України, якими не передбачено необхідність проведення будь-якої податкової перевірки при самостійному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов'язань з орендної плати фізичним особам.

Відтак, також помилковими є доводи позивача про те, що спірні податкові повідомлення-рішення складені не у спосіб та не за тією формою, що мали складатися.

Так, відповідно до п.2 розділу ІІ «Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень» Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015р. №1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року №846) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254, у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема, як:

«Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1);

«Р» - у разі виявлення за результатами перевірок завищення або заниження податкових зобов'язань платника податків та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та застосування за наслідками таких перевірок передбачених Кодексом штрафних (фінансових) санкцій, пов'язаних з таким заниженням (завищенням) податкових та/або інших зобов'язань (крім грошових зобов'язань та/або штрафних (фінансових) санкцій, визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) та пені (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу) (додатки 2, 3);

«Р1» - у разі виявлення за результатами перевірок заниження або завищення суми податкового кредиту та/або суми податкових зобов'язань для цілей розділу V Кодексу, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, що не призвело до виникнення грошових зобов'язань за результатами перевірки (крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки) (додатки 4, 5).

Зважаючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в порядку приписів п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України і контролюючим органом самостійно визначено податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства, вони правомірно складені саме за формою «Ф».

Також, суд не погоджується з доводами позивача стосовно протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень через те, що вони винесені після 01 липня відповідного поточного року, за який відбувалося нарахування, що суперечить вимогам п.86.8 ст.86 та п.286.5 ст.286 ПК України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017р. №2245-VІІІ внесено зміни до ст.287 Податкового кодексу України шляхом доповнення її п.287.10, згідно з яким податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (п.51 р.І цього Закону).

Вказана норма набула чинності з 01.01.2018р. (п.1 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017р. №2245-VІІІ).

При цьому за змістом приписів п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи з викладеного, з урахуванням строків давності, контролюючі органи з 01.01.2018 року мають право на нарахування плати за землю, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відтак, зважаючи на те, що складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень хоча і відбулося після 01 липня відповідного поточного року, за який відбувалося нарахування, проте мало місце в межах строку давності, встановленого п.102.1 ст.102 ПК України, підстави стверджувати про їх протиправність саме через винесення після 01 липня відповідного поточного року, за який відбувалося нарахування, відсутні, тим більше, з огляду на вищенаведені приписи п.287.10 ст.287 ПК України, якими контролюючому органу надано право на нарахування податкового зобов'язання з плати за землю за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Щодо доводів позивача про протиправність нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань з орендної плати за користування земельними ділянками у розмірі, що не відповідає розміру орендної плати за користуванням ними, встановленому у договорах оренди цих земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» слідує, що користування землею в Україні є платним.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно з переліком, наведеним у статті 9 Податкового кодексу України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Наведені правові норми свідчать про те, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Диспозиція пункту 288.5 статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати, яка визначається договором, та річну суму платежу, яка не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру.

Отже, незалежно від установленого договором розміру орендної плати сума річного платежу не повинна бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством, що регулює означені правовідносини.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, суд вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 квітня 2015 року (справа № 131а15), від 14 березня 2017 року (справа №21-2246а16), а також Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року (справа №817/206/15), від 07 березня 2018 року (справа № 813/6875/14), від 29 серпня 2018 року (справа № 804/1866/16), від 20 листопада 2018 року (справа №813/269/18) від 28 березня 2019 року (справа №814/1834/16) тощо і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За наведених обставин, доводи позивача відносно того, що контролюючим органом в порушення приписів п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України визначено спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання з орендної плати за землю без урахування розміру орендної плати, встановленої договорами оренди вказаних земельних ділянок, укладеними позивачем з Криворізькою міською радою, в сторону збільшення такої плати без внесення відповідних змін до цих договорів оренди, що суперечить вимогам ст.ст.632, 651, 654 Цивільного кодексу України, є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

Також є неприйнятними посилання позивача на протиправність врахування відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу 2014 року, затвердженої рішенням Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг», оскільки це рішення, на думку позивача, є протиправним та на теперішній час оскаржується у судовому порядку, а також рішення Криворізької міської ради від 26.06.2019р. №3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році», як такого, що не відповідає вимогам антимонопольного законодавства, оскільки вищевказані рішення Криворізької міської ради, як на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і станом на час розгляду цієї справи судом є чинними та у судовому порядку скасовані не були.

Крім того, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи доводи позивача стосовно подвійного нарахування йому грошових зобов'язань з орендної плати за землю за спірні періоди через те, що Криворізька міська рада вже зверталася до позивача в порядку господарського судочинства з позовами щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати у тому ж самому розмірі та за той самий період - за 2018-2019 роки, оскільки судом встановлено, що рішеннями господарських судів у справах №904/6767/20, №904/6639/20 та №904/6803/20 у задоволенні цих позовів Криворізької міської ради до ФОП ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на те, що позивачем у цих справах - Криворізькою міською радою було невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача стосовно протиправності здійсненого відповідачем розрахунку сум грошових зобов'язань з орендної плати за землю за період з 01.01.2018р. до 01.08.2018р., коли ОСОБА_1 був платником орендної плати з фізичних осіб, на підставі витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, наданих відповідачу листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2020р. №8-4-0.22-282/105-20, з огляду на таке.

Як слідує з наведених вище приписів п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 та п.286.1 ст.286 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, при цьому, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нарахування фізичним особам сум орендної плати за землю проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки (далі - НГО) земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Частинами 1-2 статі 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (далі - Порядок №489).

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку №489 за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Як слідує з форми витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що є Додатком 9 до Порядку №489, у такому витязі, зокрема, зазначається дата його формування, посада, прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи, що його сформувала.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2018р. по 01.08.2018р., визначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 20.05.2022р. №138874-5740-0483 від 20.05.2020р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025 та №138876-5740-0483 від 20.05.2020р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:223:0192, нараховані контролюючим органом на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок, наданих відповідачу листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2020 року №8-4-0.22-282/105-20 та отриманих відповідачем 22.05.2020р. (вх.№67128/10), що останнім визнається.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.05.2022р. №138874-5740-0483 від 20.05.2020р. та №138876-5740-0483 від 20.05.2020р. винесені раніше на два дні, ніж відповідачем отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, за користування якими цими податковими повідомленнями-рішеннями нараховано грошові зобов'язання.

Доказів отримання відповідачем витягів про НГО цих земельних ділянок до винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 20.05.2022р. №138874-5740-0483 від 20.05.2020р. та №138876-5740-0483 від 20.05.2020р. останнім не надано.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.05.2022р. №138874-5740-0483 від 20.05.2020р. та №138876-5740-0483 від 20.05.2020р. винесені без наявності у ГУ ДПС у Дніпропетровській області станом на дату їх винесення відомостей про розмір НГО земельних ділянок, за користування якими цими податковими повідомленнями-рішеннями нараховано грошові зобов'язання, в тому числі за період з 01.01.2018р. по 01.08.2018р., а саме: без наявності сформованих у встановленому законом порядку витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок.

Посилання представника позивача у додаткових письмових поясненнях та у судових засіданнях про отримання ГУ ДПС у Дніпропетровській області 20.05.2020р. засобами електронного зв'язку від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області проектів розрахунків нормативної грошової оцінки, за земельні ділянки з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, не спростовують вищенаведені висновки суду, оскільки, по-перше, проекти розрахунків нормативної грошової оцінки земельних ділянок не можуть бути покладені в основу розрахунків грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки, позаяк сама назва документу як проект свідчить про його неостаточність та можливість коригування в подальшому, а, по-друге, відповідачем не надано суду таких проектів розрахунків НГО та, відповідно, не доведено їх фактичну наявність, а також те, що вони є тотожними витягам з технічної документації про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок.

Крім того, суд зазначає, що надані суду витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:04:223:0192, 1211000000:04:279:0025, які надійшли відповідачу разом з листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2020 року №8-4-0.22-282/105-20, не відповідають Додатку 9 до Порядку №489, яким визначено форму таких витягів, бо не містять, ані дати їх формування, ані посади, прізвища, ім'я, по батькові та підпису особи, що їх сформувала, а також періоду або дати, станом на який (яку) визначено НГО цих земельних ділянок.

При цьому судом встановлено та відповідачем визнається, що на підставі таких витягів про НГО контролюючим органом було визначено грошові зобов'язання з орендної плати, як за 2018 рік, так і в подальшому за 2019-2020 роки, з використанням одного й того самого розміру НГО як станом на 2018, так і на 2019 і 2020 роки.

Водночас, суд зауважує, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, відомості про які на момент видачі такого витягу внесені до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу» і програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на певну дату, яка вже минула.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70 цього рішення). При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЕСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Зважаючи на наведене у сукупності та враховуючи, що з 1 серпня 2018 року (враховуючи положення частини другої пункту 286.5 статті 286 ПК України), внаслідок відчуження 20 серпня 2018 року нерухомого майна, яке перебувало на спірних земельних ділянках, у позивача був відсутній обов'язок із сплати орендної плати, проте з 01.01.2018 року по 01.08.2018 року він був платником орендної плати з фізичних осіб, однак, нарахування грошових зобов'язань з орендної плати за цей період здійснено відповідачем без наявності передбаченого чинним законодавством витягу про НГО земельних ділянок, за користування якими нараховано таку орендну плату, суд доходить висновку про визнання протиправними та скасування всіх оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області №138874-5740-0483 від 20.05.2020р., №138879-5740-0483 від 20.05.2020р., №138875-5740-0483 від 20.05.2020р., №138876-5740-0483 від 20.05.2020р., №138877-5740-0483 від 20.05.2020р., №138878-5740-0483 від 20.05.2020р. та №372-0417-0483 від 06.10.2020р. у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом у сумі 11350,00грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150642,29грн., суд зазначає наступне.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Водночас, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021р. у справі №200/10535/19-а, від 05.08.2020р. у справі №640/15803/19.

Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №810/2760/17.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97, рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», рішення від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України»).

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 23.04.2019р. у справі №826/9047/16.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано копії Договору про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) від 27.09.2021 року №4 (далі - Договір), укладеного між Адвокатом Лісовим Д.О., як Адвокатом, та ОСОБА_1 , як Клієнтом, квитанції до прибуткового касового ордера №87 від 27.09.2021р. на суму 15064,23грн. та прибуткового касового ордера №87 від 27.09.2021р. на суму 15064,23грн.

Відповідно до п.1.1 Договору згідно цього Договору Адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надати йому професійну правову допомогу (надалі - послуги), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Клієнт - прийняти та оплатити їх.

При цьому п.2.1 Договору передбачено, що згідно цього Договору, Клієнт доручає Адвокату здійснювати захист його інтересів, які полягають в наступному:

п.2.1.1 забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого, свідка у кримінальному провадженні тощо;

п.2.1.2 представництво в адміністративному судочинстві у судах будь-якої юрисдикції, представництво у будь-яких установах та організаціях будь-якої форми власності та будь-якої інстанції з метою захисту законних прав та інтересів Клієнта;

п.2.1.3 консультації з правових питань щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Аналіз документів, договорів, позовних заяв, претензій, судової практики, тощо. Розроблення правової позиції та процесуальної стратегії ведення справи у суді, підготовка доказів. Досудове врегулювання будь-яких можливих спорів;

п.2.1.4 повний правовий супровід щодо визнання у судовому порядку протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Ф»:

- №138874-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2018 рік у розмірі 185 678,61 грн.;

- № 138879-5740-0483 від 20,05.20р, про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2019 рік у розмірі 185 678,61грн.;

- №138875-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.01,20р. - 29.02.20p., 01.04.20р.-31.12.20р. у розмірі 472 088,14грн.;

- №138876-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2018 рік у розмірі 141 188,35грн.;

- №138877-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2019 рік у розмірі 141 188,35грн.;

- №138878-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.01.20р. - 29.02.20., 01.04.20p.-31.12.20р. у розмірі 358 971,59грн.;

- №372-0417-0483 від 06.10.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.03.20р. - 31.03.20р. у розмірі 21 629,26грн.;

п.2.1.5 складання письмових вимог, заперечень, претензій, позовних заяв, клопотань, відзиву, письмових пояснень, апеляційних та касаційних скарг і т.п. Отримання та подання будь-яких документів від імені Клієнта у тому числі банківських. Отримання поштової кореспонденції.

Також п.2.2 Договору передбачено, що Адвокат за домовленістю Сторін надає Клієнту будь-які інші юридичні (правові, правничі) послуги, допомогу про що додатково зазначається в акті здачі-приймання послуг або іншому погодженому Сторонами документі.

Згідно з п.3.1 Договору формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту є гонорар, який обчислюється у відповідності до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктами 3.2, 3.3, 3.4 Договору встановлено, що вартість наданих послуг щодо визнання у судовому порядку протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Ф», які зазначені у п.2.1.4. даного Договору становить 150642,29грн. (із розрахунку 1 506 422,91грн. загальна сума складених податкових повідомлень-рішень х 10%) та сплачується Клієнтом у разі позитивного вирішення судом питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. У разі часткового задоволення позовних вимог Клієнта щодо визнання у судовому порядку протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Ф», які зазначені у п. 2.1.4. даного Договору, то вартість наданих послуг з правничої допомоги підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 10% від загальної суми скасованих податкових повідомлень-рішень. Передоплата (аванс) послуг, зазначених у п.2.1.4 даного Договору становить 15064,23грн. (із розрахунку 150642,29грн. загальна вартість наданих послуг х 10%).

Відповідно до п.3.6 Договору перелік наданих послуг визначається у акті здачі-приймання послуг.

Посилаючись на вищевказані докази, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 150642,29грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що розмір гонорару за ведення справи є неспівмірним з ціною позову і складністю справи та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та їх розумності, при цьому відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в цій адміністративній справі, суд враховує наступне.

Системний аналіз наведених вище норм КАС України дозволяє дійти висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є обставиною, яка підлягає доведенню та яку належить оцінити за формою та змістом.

За формальним критерієм, про що йдеться у ч. 3 ст. 134 КАС України, на сторону, яка заявляє про розподіл, покладається тягар надання відповідних первинних документів, які дають можливість зробити висновок про наявність договірних відносин між адвокатом та стороною у справі (1) з приводу надання останньому правничих послуг, які стосуються такої справи, (2) за результатом яких такі послуги були реально надані, а їх вартість сплачена.

Змістовий аналіз обставини понесення судових витрат полягає у наданні оцінки їх співмірності, при цьому, обов'язок доведення співмірності та неспівмірності покладається відповідно на сторону, яка заявляє про розподіл та яка заперечує щодо такого.

Про необхідність надати оцінку як формальному, так і змістовому критеріям обставини понесення судових витрат наголосив також Верховний Суд у постанові від 09.03.2021р. у справі № 200/10535/19-а. Скасовуючи судове рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимогу стягнути витрати на професійну правничу допомогу виключно за формальним критерієм, Верховний Суд дійшов до висновку про його ухвалення без повної та всебічної оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

Резюмуючи викладене, навіть за відсутності заперечень іншої сторони щодо розміру судових витрат, суд зобов'язаний повно та всебічно надати оцінку співмірності понесених витрат придбаним послугам з точки зору складності справи, витраченого часу, обсягу виконаних робіт, ціни та значення справи для сторони на підставі наявних у матеріалах справи документів.

У даному випадку розглянута справа є нескладною, однак, навіть у справах незначної складності особа не може бути обмежена у можливості звернутися за правовою допомогою, у тому числі розраховуючи на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд зазначає, що у розглянутому випадку не можна вважати, що при встановленні фіксованого гонорару у розмірі 150642,29грн. була врахована складність справи та її істотні обставини, а також те, що за аналогічними спорами існує стала судова практика, у зв'язку із чим суд вважає неспівмірним та непропорційним покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150642,29грн.

Крім того, суд зазначає, що окремою вимогою до витрат на професійну правничу допомогу, як-то передбачено ч. 4 ст.134 КАС України, є детальний опис послуги.

При цьому, суд зазначає, що серед наданих позивачем документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відсутній передбачений п.3.6 Договору акт здачі-приймання послуг, а також інший документ, який би містив детальний опис наданих позивачеві адвокатом послуг із зазначенням їх чітких найменувань, а також із зазначенням вартості кожної з таких послуг та кількості витраченого адвокатом на їх надання часу.

Водночас, з наведеного у п.2.1.4 Договору змісту послуги, за надання якої п.3.2 цього Договору визначено розмір гонорару у сумі 150642,29грн., слідує, що така послуга, як повний правовий супровід щодо визнання у судовому порядку протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Ф»: №138874-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2018 рік у розмірі 185 678,61 грн.; № 138879-5740-0483 від 20,05.20р, про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2019 рік у розмірі 185 678,61грн.; №138875-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.01,20р. - 29.02.20p., 01.04.20р.-31.12.20р. у розмірі 472 088,14грн.; №138876-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2018 рік у розмірі 141 188,35грн.; №138877-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 2019 рік у розмірі 141 188,35грн.; №138878-5740-0483 від 20.05.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.01.20р. - 29.02.20., 01.04.20p.-31.12.20р. у розмірі 358 971,59грн.; №372-0417-0483 від 06.10.20р. про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за період 01.03.20р. - 31.03.20р. у розмірі 21 629,26грн.; може включати в себе як супровід такого оскарження у суді першої інстанції, так і в подальшому у судах апеляційної та касаційної інстанції, при цьому, з наданих суду документів неможливо встановити яка саме плата передбачена за вказаний супровід конкретно у суді першої інстанції.

Відтак, дослідивши надані суду докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд констатує, що він позбавлений можливості оцінити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, співмірність послуг категорії складності даної справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, оскільки у зазначених вище документах не зазначено ані детального опису наданих позивачеві адвокатом послуг із зазначенням їх чіткого найменування та вартості кожної з таких послуг і кількості витраченого адвокатом на їх надання часу, а також не виокремлено із загальної суми гонорару у розмірі 150642,29грн. за надання такої послуги, як повний правовий супровід щодо визнання у судовому порядку протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вартості такого супроводу безпосередньо у суді першої інстанції.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано належних в розумінні ст.73 КАС України доказів на підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 150642,29грн., суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №138874-5740-0483 від 20.05.2020р., №138879-5740-0483 від 20.05.2020р., №138875-5740-0483 від 20.05.2020р., №138876-5740-0483 від 20.05.2020р., №138877-5740-0483 від 20.05.2020р., №138878-5740-0483 від 20.05.2020р. та №372-0417-0483 від 06.10.2020р.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 11350,00грн. (одинадцять тисяч триста п'ятдесят гривень 00 копійок).

У стягненні з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова

Попередній документ

110028498

Наступний документ

110028500

Інформація про рішення:

№ рішення:	110028499
№ справи:	160/17970/21
Дата рішення:	22.06.2022
Дата публікації:	07.04.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (23.09.2025)
Дата надходження:	28.08.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

07.12.2021 13:15	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
18.01.2022 11:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
15.03.2022 13:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
22.06.2023 14:20	Третій апеляційний адміністративний суд
29.06.2023 13:00	Третій апеляційний адміністративний суд
17.08.2023 14:00	Третій апеляційний адміністративний суд
07.09.2023 14:20	Третій апеляційний адміністративний суд
21.12.2023 13:40	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
25.01.2024 14:30	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
22.02.2024 15:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
21.11.2024 09:10	Третій апеляційний адміністративний суд
17.12.2024 09:00	Третій апеляційний адміністративний суд
23.01.2025 09:50	Третій апеляційний адміністративний суд