Справа № 155/304/22 Провадження №11-кп/802/202/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
особи, стосовно якої
вирішується питання
про застосування примусових
заходів медичного характеру ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року, якою щодо -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горохів, Луцького району, Волинської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, раніше не судимого, не одруженого, на утриманні в якого перебуває одна малолітня дитина,-
застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, у зв'язку з вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України.
Згідно ухвали суду, ОСОБА_9 , 31.03.2021, 10.05.2021, 11.05.2021 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , не усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій та не керуючи ними, вчинив психологічне насильство, щодо законної дружини - потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто систематично вчиняв дії психологічного насильства, щодо ОСОБА_8 , які виразились у словесних образах потерпілої із використанням нецензурної лайки, висловленні погроз, внаслідок чого остання зазнала психологічних страждань, а також погіршення якості життя, що виразилось у психічному розладі.
Зокрема, 31.03.2021, о 19 годині 20 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою в сторону законної дружини ОСОБА_8 , чим завдав шкоди її психічному здоров'ю та вчинив домашнє насильство психологічного характеру, про що складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії АПР18 №452785 від 31.03.2021.
Згідно постанови Горохівського районного суду Волинської області від 20.04.2021 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Також, 10.05.2021, о 00 годині 40 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем спільного із законною дружиною - потерпілою ОСОБА_8 , проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв дії психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_8 , а саме висловлювався нецензурною лайкою на адресу останньої, внаслідок чого ОСОБА_8 зазнала психологічних страждань, а також погіршення якості життя, про що складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії АПР18 №528709 від 10.05.2021.
Крім цього, 11.05.2021, о 07 годині 50 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, вчинив насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру відносно своєї законної дружини ОСОБА_8 , а саме - ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, про що складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП серії АПР18 №683394 від 11.05.2021.
Згідно постанови Горохівського районного суду Волинської області від 29.06.2021 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні 10 травня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України, та накладено стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п'ять) діб, та визнано винним у вчиненні 11 травня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України, та накладено стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п'ять) діб. На підставі статті 36 КУпАП, призначено ОСОБА_9 , остаточне адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк 5 (п'ять) діб.
Крім цього, 25.11.2021 ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , не усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій та не керуючи ними, систематично, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, продовжував вчинення дій, спрямованих на вчинення психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_8 , застосовуючи принизливу для жінки ненормативну лексику, погрожував їй фізичною розправою та морально ображав, тим самим викликав у ОСОБА_8 побоювання за свою безпеку та життя, що призвело до погіршення якості її життя.
Крім цього, 17.12.2021, ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , не усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій та не керуючи ними, систематично, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, продовжив вчинення дій, спрямованих на вчинення психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_8 , застосовуючи принизливу для жінки ненормативну лексику, погрожував їй фізичною розправою та морально ображав, тим самим викликав у ОСОБА_8 побоювання за свою безпеку та життя, що призвело до погіршення якості її життя.
Крім цього, 19.12.2021, ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , не усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій та не керуючи ними, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, продовжував систематично вчиняти дії психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_8 , застосовуючи принизливу для жінки ненормативну лексику, погрожував їй фізичною розправою та морально ображав, тим самим викликав у ОСОБА_8 побоювання за свою безпеку та життя, що призвело до погіршення якості її життя.
Таким чином, ОСОБА_9 перебуваючи у стані неосудності, тобто не усвідомлюючи свої дії та не маючи можливості ними керувати, вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ст. 126-1 КК України.
Крім цього встановлено, що 21.01.2022 приблизно о 01 годині год., в м. Горохів, Луцького району, ОСОБА_9 , перебуваючи у власному житловому будинку по АДРЕСА_1 в ході словесного конфлікту, який виник на побутовому ґрунті, не усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій та не керуючи ними, наніс декілька ударів руками в область верхніх кінцівок, правого та лівого ребра та ділянку голови своїй дружині ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синців на руках та на грудній клітці зліва, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_9 перебуваючи у стані неосудності, тобто не усвідомлюючи свої дії та не маючи можливості ними керувати, вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.125 КК України.
У поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій, вважає ухвалу суду незаконною у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України по кримінальну відповідальність. Оскільки, судом не дотримано вимог ст. 503 КПК України, а саме не встановлено, чи вчинила особа суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, або ж захворіла після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання та п. 14 постанови Пленуму ВСУ « Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 №7. Крім того, згідно ч. 2 ст. 513 КПК України суд визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, а не визнає винним її у вчиненні кримінальних правопорушень. Звертає увагу на висновки судово - психіатричних експертиз №22 від 01.02.2022 та №254 від 26.10.2022. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_9 та визнати доведеним вчинення останнім суспільно небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України, у стані неосудності, застосувавши примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом. Також належним чином викласти мотивувальну частину ухвали. В решті ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача який виклав суть ухвали суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку потерпілої, яка щодо її задоволення заперечила, та захисника і ОСОБА_9 , які визнали апеляцію частково, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги
За змістом ч.1 ст.503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності та відповідно до ч.3 цієї статті, на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, ґрунтується кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності.
Згідно з ч.1 ст.505 КПК України, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.
Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру відповідно до ч.1 ст.513 КПК України, суд між іншим з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення.
Перш за все, кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України, а також вид застосованих примусових заходів медичного характеру, у апеляційній скарзі не оспорюються і судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо виключення з мотивувальної та резолютивної частини ухвали місцевого суду твердження про вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ст. 126-1 КК України, заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Осудність є однією з загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст.19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
Виходячи з положень ст.23, 24 КК України, умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
За таких підстав, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 22 від 01 лютого 2022 року, встановлено, що ОСОБА_9 в період скоєння інкримінованих йому протиправних дій страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного зловживання опіоїдами та алкоголем з глибокою особистісною деградацією та когнітивним зниженням, внаслідок чого не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Даний психічний розлад належить до категорії інших хворобливих станів психіки. ОСОБА_9 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом. ОСОБА_9 хворіє хронічним алкоголізмом.
Крім того, зpгідно висновку судово-психіатричного експерта №254 від 26 жовтня 2022 року, ОСОБА_9 на даний час страждає на психічні і поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання, кількох психоактивних речовин (опіоїдів, алкоголю) з глибокою особистісною деградацією та легким когнітивним зниженням, в наслідок чого повною мірою не здатний усвідомлювати свої дії та не може керувати ними. ОСОБА_11 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформульованого умислу у розумінні ст.24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину.
При цьому, предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення особою суспільно небезпечного діяння.
В той же час умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме злочину та встановлюються щодо осудної особи.
За наведених обставин апеляційний приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтується на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісті, що беззаперечно є свідченням неправильного застосування такого закону.
Окрім того, з огляду на висновки судово-психіатричних експертиз, підлягає виключенню з мотивувальної частини ухвали суду вказівка про вчинення ОСОБА_9 адміністративних правопорушень згідно постанов суддів від 20.04.2021, 29.06.2021.
Відповідно до положень ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити частково.
Ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року відносно ОСОБА_9 , змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року твердження про вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ст. 126-1 КК України.
Визнати доведеним, що ОСОБА_9 вчинив у стані неосудності суспільно-небезпечні діяння, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ст. 126-1 КК України, у стані неосудності.
В порядку ст. 404 КПК України виключити з мотивувальної частини ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року вказівку про вчинення ОСОБА_9 адміністративних правопорушень згідно постанов суддів від 20.04.2021, 29.06.2021.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді