Справа № 761/4593/22
Провадження № 2-а/761/221/2023
03 квітня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорту, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00008398 від 18 січня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відносно нього 18 січня 2022 року було винесено постанову про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії ВМ №00008398 та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 грн, в якій зазначено, що 19 листопада 2021 року о 16 годині 09 хвилин, за адресою М-05 Київ-Одеса, км 36+303 (технічний засіб WIM5) позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу SCANIYA Р 124, державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 14,9% (5,886 тон).
Позивач з вказаною постановою не погоджується, вважає її такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Як зазначає позивач, він є керівником Приватного акціонерного товариства «Агропромислова група», у власності якої перебуває у тому числі транспортний засіб SCANIYA P 124, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Проте, як вказує позивач, він не вчиняв правопорушення, оскільки вказаний транспортний засіб у день вчинення правопорушення не перебував у користуванні товариства, а перебував у користуванні Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 згідно договору оренди №368 від 01 липня 2021 року.
Так, як зазначено у позовній заяві, відповідно до договору №368 оренди автотранспортних засобів та спеціальної техніки від 01 липня 2021 року Приватне акціонерне товариство «Агропромислова група» надало в платне користування орендарю - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на умовах договору оренди автотранспортні засоби, у тому числі, транспортний засіб SCANIYA P 124, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Тобто, на переконання позивача, він не є суб'єктом правопорушення в даному випадку.
Крім того, у позовній заяві позивач вказує й на те, що оскаржувана постанова складена з порушенням положень Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512, а викладені в ній обставини не відповідають дійсності, з огляду на те, що вказаний вище транспортний засіб може мати різні модифікації, а тому, як вважає позивач, уповноважена особа повинна була спочатку з'ясувати, яка саме модифікація автомобіля, отримати дані з технічних приладів про вагу автомобіля в цілому, вагове навантаження на кожну вісь та, відповідно, вказати такі дані у постанові.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду від 10 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву разом з доказами, які обгрунтовують заперечення проти позову у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
07 жовтня 2022 року на електронну адресу суду та 12 січня 2023 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог послався на те, що чинним законодавством передбачено внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Внесення таких відомостей є правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви у встановленому порядку. При цьому, не внесення таких відомостей, не залежно від підстав, викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою транспортний засіб зареєстрований.
Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався й на те, що суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення, що унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової.
Також, у відзиві на позовну заяву зазначено, що правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIN 5. Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом позивача підтверджується загальними результатами зважування, у випадку, якщо вони не перевищують нормативні вагові параметри, не підлягають зазначені у постанові.
Так, у оскаржуваній постанові зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Відтак, як стверджує представник відповідача, оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство «Агропромислова група» зареєстроване як юридична особа приватного права з 28 листопада 2000 року, про що у реєстрі зроблено відповідний реєстраційний запис. Уповноваженою особою (Головою правління) є Сівецький Андрій Володимирович.
Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 за Приватним акціонерним товариством «Агропромислова група» зареєстровано транспортний засіб марки SCANIA, модель Р124, типу - самоскид-С, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
01 липня 2021 року, як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Агропромислова група» (далі по тексту - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі по тексту - орендар) укладено договір №368 оренди автотранспортних засобів та спеціальної техніки, відповідно до якого орендодавець надав в платне користування орендарю, на умовах договору оренди автотранспортні засоби, навантажувальну техніку та обладнання для виробничих цілей орендаря на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних орендних платежів, розмір на порядок сплати яких визначений у додатках, що є невід'ємними частинами даного договору. Майно, його кількість визначені у Специфікаціях в додатках (пункт 1.1. статті 1 договору).
Згідно з додатком №1 до договору №368 оренди автотранспортних засобів та спеціальної техніки від 01 липня 2021 року, Приватним акціонерним товариством «Агропромислова група» було надано в оренду у тому числі транспортний засіб марки SCANIA, модель Р124, державний номерний знак НОМЕР_1 з орендною платою 3600,00 грн за вісім годин.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00008398 від 18 січня 2022 року, винесеною старшим інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталією Геннадіївною, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, як відповідальну особу, яка 19 листопада 2021 року о 16 годині 09 хвилин, за адресою М-05 Київ - Одеса, км 36+303 допустила рух транспортного засобу марки SCANIA, модель Р124, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 14,9% (5,886 тон), відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000, 00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі по тексту - Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).
Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Зокрема, частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначено, що Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі:
- п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно;
- однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%;
- двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%;
- трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%
Згідно примітки до вказаної вище статті, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Так, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно частини 1 статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Як було встановлено судом та про що позивач вказує у своїй позовній заяві, транспортний засіб SCANIA, модель Р124, державний номерний знак НОМЕР_1 належить Приватному акціонерному товариству «Агропромислова група», Головою правління (керівником) якого є позивач - ОСОБА_1 .
Вказаний вище транспортний засіб було передано в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 відповідно до умов договору №368 оренди автотранспортних засобів та соціальної техніки від 01 липня 2021 року.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про Фізичну особу - підприємця, як користувача транспортного засобу SCANIA, модель Р124, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Суд також зазначає, що укладення договору оренди транспортних засобів без внесення відповідних даних про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, не змінює суб'єкт відповідальності за статтею 132-1 КУпАП.
Доказів того, що у спірних правовідносинах позивача було звільнено від відповідальності в порядку, передбаченому статтею 279-7 КУпАП, матеріали справи також не містять.
Таким чином, слід дійти висновку, що позивач є належним суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, відповідно, доводи останнього, що він не є таким суб'єктом не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Суд наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій.
До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Так, механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі по тексту - Порядок №1174).
Згідно з пункту 16 Порядку №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли (тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом). Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Згідно пункту 2 Порядку №1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункту 7 Порядку №1174).
Відповідно до пункту 12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Наведене в сукупності свідчить, що фіксація адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 132-1 КУпАП, може здійснюватися технічними засобами, які здійснюють таку фіксацію в автоматичному режимі.
Так, у відповідності до пункту 8 Порядку №1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 (далі по тексту - Технічний регламент).
Відповідно до пункту 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Пунктом 13 Порядку №1174 передбачено, що під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Відтак, технічні засоби, які здійснюють фіксацію порушень в автоматичному режимі, мають відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність та Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, фіксацію правопорушення здійснено за допомогою технічних засобів WIM 5,5. При цьому, в оскаржуваній постанові міститься посилання на свідоцтва про повірку технічного засобу та строк їх дії.
Суд зазначає, що відповідачем до відзиву на позовну заяву надано копії свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5717 та №35-02/5716, дійсні до 30 вересня 2022 року.
Отже, спірна постанова містить посилання на технічний засіб, номер свідоцтва про його повірку та строк його дії, що дає можливість його точної ідентифікації.
Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначив, що уповноваженою особою відповідача не з'ясовано, яка саме модифікація автомобіля, не отримано даних з технічних приладів про вагу автомобіля в цілому, а тому, позивачу є незрозумілим, яка загальна вага автомобіля та які здвоєні осі (передні чи задні) були перезавантаженні.
З цього приводу слід зазначити, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом в даному випадку підтверджується загальними результатами зважування, відомості про які містяться у інформаційній картці автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованої автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення. Більш того, інформація щодо модифікації автомобіля не є обов'язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Згідно статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Так, з копії постанови серії ВМ № 00008398 від 18 січня 2022 року вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, а також відсоткове та фактичне значення перевищення нормативних параметрів зазначених в п. 22.5 ПДР України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому помилковими є доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові відсутній необхідний обсяг інформації, оскільки вимоги до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені статтею 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512.
При цьому, слід зазначити, що пункт 3 цієї Інструкції, не містить посилання на форму постанови відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.
Таким чином, спірна постанова містить всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком № 1174. Крім того, постанова містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноважена особа відповідача під час винесення спірної постанови за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо правомірності прийнятої відповідачем постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП, відповідно, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845.
Повний текст рішення суду складений 03.04.2023 р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА