справа № 761/24252/20 головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В.
провадження № 22-ц/824/2932/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
27 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Жванко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року у справі за заявою боржника ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
У серпні 2022 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до якої заявник просив суд, визнати виконавчий лист виданий на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.2010 р. у справі № 2-10559/10 таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги заяви обґрунтуванні тим, що в березні 2010 року ВАТ КБ «Надра» звернулось до Шевченківського районного суду Київської області із позовною заявою про стягнення з позивача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 255 737,83 доларів США. 29.11.2010 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-10559/10 задоволено позовну заяву Відкритого акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту - стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно суму боргу за Кредитним договором № 421/П/2008-840 від 14.08.2008 р. в розмірі 255 737,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 2 041 810,83 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. 28.02.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва видано Виконавчий лист № 2-10559/10 на примусове виконання вищевказаного рішення суду. 03.03.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/24252/20 задоволено заяву ТОВ «Росвен Інвест Україна» - замінено стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника - ТОВ «Росвен Інвест Україна» у виконавчому листі № 2-10559/10 виданому 28.02.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва та поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа.
Заявником зазначено, що 22.07.2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/24252/20 задоволено заяву ОСОБА_2 - замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на його правонаступника ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року у справі № 2-10559/10 про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» суму боргу за кредитним договором № 421/п/2008-840 від 14.08.2008 року в розмірі 255 737,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 041 810,83 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120.00 грн. Згідно даних АСВП у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 26.09.2016 року перебуває відкрите виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа, яке, станом на 16.08.2022 року - зупинено.
У заяві вказано, що 21.01.2022 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» (надалі - Первісний Кредитор) та ОСОБА_2 (надалі - Новий кредитор) був укладений Договір № 21/01 про відступлення прав вимоги (надалі - Договір відступлення прав вимоги), за умовами якого ТОВ «Росвен Інвест Україна» відступило права вимоги до ОСОБА_1 , як Позичальника, а ОСОБА_2 набув зазначені вище права вимоги. Отже, на підставі вище вказаного Договору відступлення прав вимоги до ОСОБА_2 перейшли всі права Кредитора за Кредитним договором.
Заявник вважає, що наразі виконавчий лист, виданий на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року у справі № 2-10559/10, не підлягає виконанню, оскільки 10.08.2022 року між ОСОБА_1 та Новим кредитором - ОСОБА_2 , з метою задоволення майнових інтересів шляхом врегулювання заборгованості за Кредитним договором, укладено Договір №10/08/2022 про врегулювання заборгованості (надалі - Договір про врегулювання заборгованості) згідно пункту 2.1. якого: «З дати підписання цього Договору припиняються зобов'язання, які визначені Кредитним договором».
У заяві, заявником зазначено, що заборгованість за Кредитним договором №421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 року станом на 10.08.2022 року - відсутня, а зобов'язання, які визначені Кредитним договором - припинені. Отже, згідно з зазначеною Довідкою, наданою Новим кредитором - ОСОБА_2 від 10.08.2022 року, з моменту підписання Договору про врегулювання заборгованості зобов'язання за Кредитним договором № 421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 р. є припиненими в повному обсязі, а тому ОСОБА_2 , як Новий кредитор, не має до ОСОБА_1 жодних претензій та вимог.
Таким чином, заявник вважає, що у зв'язку із припиненням зобов'язання за домовленістю сторін - укладенням Договору № 10/08/2022 про врегулювання заборгованості від 10.08.2022 року, зобов'язання за Кредитним договором № 421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 є припиненим, а відтак, виконавчий лист виданий на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2011 р. у справі № 2-10559/10 належить визнати таким, що не підлягає виконанню.
Заявник, зазначаючи вимоги ст.432 ЦПК України, просив суд заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суд міста Києва від 01 листопада 2022 року у задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив ухвалу Шевченківського районного суд міста Києва від 01 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було повноцінно досліджено ті матеріально-правові підставі, на які безпосередньо посилається заявник, та матеріально-правові норми, які регулюють це питання, а також не враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Апелянт наголошує, що у зв'язку з припиненням зобов'язання за домовленістю сторін - укладенням Договору № 10/08/2022 про врегулювання заборгованості від 10.08.2022 року, зобов'язання за Кредитним договором № 421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 р. є припиненим, а відтак, вважає, що виконавчий лист виданий на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року у справі №2-10559/10 належить визнати таким, що не підлягає виконанню.
Також апелянт вважає, що оскільки питання кредитної заборгованості ОСОБА_1 було врегульовано за домовленістю між ним з новим кредитором поза межами виконавчого провадження, а не шляхом фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому не було підстав для закриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 з виконання оспорюваного виконавчого листа та стягнення виконавчого збору у зв'язку із закриттям такого виконавчого провадження.
Наголошує, що сам факт перебування виконавчого документа на примусовому виконанні вже свідчить про те, що боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано, оскільки добровільним виконанням рішення суду є його виконання до моменту відкриття виконавчого провадження. Вважає, що стягнення виконавчого збору у зв'язку із закриттям виконавчого провадження № НОМЕР_5 з виконання оспорюваного виконавчого листа з наведених ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) підстав є незаконними та порушують права та інтереси ОСОБА_1 .
Апелянт вважає, що оскільки зобов'язання за Кредитним договором припинено, то і відповідне рішення суду про стягнення заборгованості за цим Кредитним договором та виконавчий лист, виданий на виконання такого рішення - не підлягають виконанню. Зазначає, що обов'язок Боржника щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором виник не з рішення суду, а саме з Кредитного договору у зв'язку з порушенням його умов, а рішення суду про стягнення заборгованості виступало тим способом захисту прав, яким кредитор скористався для їх відновлення.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Однак відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
У судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на електронну пошту, зазначену сторонами та їх представниками в матеріалах справи, як засоби для зв'язку, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.2010 року у справі №2-10559/10, позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» суму боргу за кредитним договором №421/п/2008-840 від. 14.08.2008 року в розмірі 255 737,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 041 810,83 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн. (а.с.73).
На виконання вказаного рішення 22.05.2013 року було видано виконавчий лист (а.с. 79).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2021 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущено строку для його пред'явлення, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «КБ «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.2010 року у справі №2-10559/10 та поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа (а.с. 121-124).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2022 року замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на його правонаступника ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року у справі №2-10559/10 про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» суму боргу за кредитним договором №421/п/2008-840 від. 14.08.2008 року в розмірі 255 737,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 041 810,83 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.
10.08.2022 року між ОСОБА_1 та Новим кредитором - ОСОБА_2 , з метою задоволення майнових інтересів шляхом врегулювання заборгованості за Кредитним договором, укладено Договір №10/08/2022 про врегулювання заборгованості (надалі - Договір про врегулювання заборгованості) згідно пункту 2.1. якого: « з дати підписання цього Договору припиняються зобов'язання, які визначені кредитним договором:
2.1.1 після виконання умов цього Договору, припиняються всі та кожне із зобов'язань, визначених Кредитним договором № 421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 р., у тому числі договорами забезпечення: Договором поруки від 14.08.2008р., укладеним між ВАТКБ «НАДРА» та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 21 січня 2003 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), Договором поруки від 14.08.2008 р., укладеним між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 26 червня 1996 року), а сам Кредитний договір вважається таким, що припинив свою дію.
2.1.2 після виконання умов цього Договору, Виконавчий лист № 2-10559/10 виданий Шевченківським районним судом м. Києва на примусове виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2010 р. у справі № 2-10559/10, про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно суми боргу за Кредитним договором № 421/П/2008-840 від 14.08.2008 р. в розмірі 255 737,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 2 041 810,83 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є Кредитор (відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2022 р. у справі № 761/24252/20 про заміну сторони виконавчого провадження) - вважається таким, що не підлягає виконанню».
Також, відповідно пункту 2.2. Договору про врегулювання заборгованості з дати підписання цього Договору, всі спори і претензії, пов'язані із укладенням, виконанням, змінами та/чи припиненням Кредитного договору № 421/77/27/2008-840 від 14.08.2008 р. вважаються врегульованими. Оскільки пунктом 1.3. Договору про врегулювання заборгованості передбачено, що грошові кошти передаються у готівковій формі до моменту підписання цього договору, то з моменту його підписання, а саме з 10.08.2022 року - припиняються зобов'язання визначені Кредитним договором, а всі спори і претензії, пов'язані із укладенням, виконанням, змінами та/чи припиненням Кредитного договору вважаються врегульованими.
Так, відповідного до довідки наданої ОСОБА_2 від 10.08.2022 р., з моменту підписання Договору про врегулювання заборгованості зобов'язання за Кредитним договором № 421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 р. є припиненими в повному обсязі, а тому ОСОБА_2 , як Новий кредитор, не має до заявника ОСОБА_1 жодних претензій та вимог.
19.08.2022 року державний виконавець Відділу, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закону) виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
19.08.2022 року державним виконавцем Відділу, на підставі ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий бір у розмірі 204 363,08 грн. Постанову про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_5 від 19.08.2022 року виведено в окреме виконавче провадження для виконання в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржником були виконані зобов'язання зі сплати суми заборгованості стягувачу у строк до дати видачі виконавчого листа, тому правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні. Сам факт перебування виконавчого документа на примусовому виконанні вже свідчить про те, що боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано, оскільки добровільним виконанням рішення суду є його виконання до моменту відкриття виконавчого провадження. Часові межі добровільного виконання - це період з набрання законної сили рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження. Адже сама природа виконавчого провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.
Тому виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо (правовий висновок Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20 (провадження № 61-10482ав21).
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
Словосполучення «або з інших причин" стосується словосполучення "якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням" та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Іншими причинами, наприклад, може бути скасування чи зміна рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, коли виконавчий лист ще не виконаний.
Отже, закон передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Крім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Як вбачається з матеріалів справи, підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявник зазначає, що 10.08.2022 року між ОСОБА_1 та Новим кредитором - ОСОБА_2 , з метою задоволення майнових інтересів шляхом врегулювання заборгованості за Кредитним договором, укладено Договір №10/08/2022 про врегулювання заборгованості.
Однією з підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є припинення зобов'язання за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту довідки, виданої ОСОБА_2 від. 10.08.2022 року, вбачається, що станом на 10.08.2022 року зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором № 421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 року та договорами забезпечення, права вимоги за якими належать ОСОБА_2 на підставі Договору № 21/01 про відступлення прав вимоги від 21.01.2022 року - виконані у повному обсязі у відповідності до умов Договору № 10/08/2022 про врегулювання заборгованості від 10.08.2022 року. За Договором № 10/08/2022 про врегулювання заборгованості від 10.08.2022 року ОСОБА_1 сплатив грошові кошти у сумі 5 000 (п?ять тисяч) гривень 00 копійок, які зараховані на погашення заборгованості за Кредитним договором №421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 року. Таким чином, заборгованість за Кредитним договором № 421/П/27/2008-840 від 14.08.2008 року станом на 10.08.2022 року - відсутня, а зобов'язання, які визначені Кредитним договором припинені (т. 2, а.с.21).
Натомість матеріали справи не містять відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, а саме: про виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.2010 року у справі №2-10559/10, яким позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» суму боргу за кредитним договором №421/п/2008-840 від. 14.08.2008 року в розмірі 255 737,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 041 810,83 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700,00 грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., відтак відсутні підстави стверджувати, що зобов'язання боржника виконано.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявник не навів у заяві доводів, які б стосувалися питань виконання судового рішення та виконавчого документа, урегульованих ст. 432 ЦПК України. Судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржником були виконані зобов'язання зі сплати суми заборгованості стягувачу у строк до дати видачі виконавчого листа, тому правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2022 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Поряд з цим, 19.08 2022 року, керуючись ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору відповідно до якої стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий бір у розмірі 204 363,08 грн.
Постанову про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_5 від 19.08.2022 виведено в окреме виконавче провадження, яке виконується в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.
У силу ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 9 частини 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» в чинній редакції, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Доводи апелянта з приводу того, що відтак подальші вимоги кредитора є недійсними, суд з врахуванням конкретних обставин справи, вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки питання стягнення заборгованості вирішувалось саме у судовому порядку, при цьому обов'язок боржника щодо виконання зобов'язань за кредитним договором виник з рішення суду, а не лише з кредитного договору.
Так, з пунктів 5, 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частинами другою, третьою вказаної статті Закону визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист, або у зв'язку із визнанням судом, серед іншого, виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
З наведеного вбачається, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є самостійними підставами для закінчення виконавчого провадження і їх одночасне застосування є неможливим. У зв'язку з цим, закінчення виконавчого провадження з підстави фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом унеможливлює закінчення виконавчого провадження з підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавче провадження не може бути розпочате знову.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню 23.08.2022 року, виконавче провадження щодо виконання цього ж виконавчого листа було закінчене з підстав фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом (тобто фактично на примусовому виконанні виконавчий лист вже не перебував) і таке виконавче провадження не може бути розпочате знову.
При цьому, постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.08.2022 року саме з підстав фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом боржником не оскаржується.
За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови з задоволені заяви, а доводи апеляційної скарги про підставність даної заяви розцінює як власне тлумаченням положень статті 432 ЦПК України.
Отже, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення відповідно до частини 3 статті 376 ЦПК України апеляційним судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суд міста Києва від 01 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова