1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 21 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не маючий судимості,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 01 квітня 2023 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у тому числі, не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року та постановити нову ухвалу, якою продовжити підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави.
Прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам провадження.
Зокрема, вважає, що слідчим суддею всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства не враховано обставини, визначені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України; тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; дані про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, отже немає законних джерел доходів, що унеможливлює утримання ним своєї малолітньої дитини та інших членів родини, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за незаконні дії в сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин та адміністративної відповідальності за діяння пов'язані із вживанням наркотиків.
Також, прокурор вважає, що органом досудового розслідування доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання.
Крім того, вказує, що в ході судового розгляду встановлено, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 вчинено в складі організованої групи, чим істотно підвищується ступінь суспільної небезпеки даного діяння, при цьому саме ОСОБА_6 виступає організатором вказаної організованої групи та останнім здійснювалося загальне керівництво групою та вчиненням кримінальних правопорушень, залучення інших осіб, яким на даний час також повідомлено про підозру. Крім того, матеріалами, які були додано до клопотання в повній мірі підтверджується, що лише протягом жовтня 2022 року учасниками даної групи було виготовлено психотропної речовини - амфетаміну орієнтовно 4 000 г, що в понад 250 разів перевищує вагу, яка визначена як особливо великий розмір відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, які знаходяться незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 01 серпня 2000 року № 188.Дані відомості свідчать про основну роль ОСОБА_6 у вчиненні протиправних дій та в повній мірі, на думку сторони обвинувачення, виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою з метою виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та недопущення вчинення дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, доводи підозрюваного та його захисника щодо необхідності залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги - без задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 27 квітня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022000000000327, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
03 листопада 2022 року ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у незаконному виготовленні та зберіганні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 січня 2023 року.
27 грудня 2022 року слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 03 лютого 2023 року.
31 січня 2023 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 8 місяців, тобто до 03 липня 2023 року.
01 лютого 2023 року старший слідчий в особливо важливих справах 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено, застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що доводи клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і слідчим в судовому засіданні не доведені.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити злочинну діяльність.
До засудження обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.
Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи («Маккей проти Сполученого Королівства).
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, у порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтями 183, 199 КПК України.
Частиною 5 статті 132 КПК України визначено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Також, з матеріалів судового провадження вбачається, що органами досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України наданих на даній стадії кримінального провадження.
Разом з тим, як уважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки слідчим і прокурором не доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти заявленим у клопотанні ризикам, не спростовують такий висновок слідчого судді і доводи викладенні в апеляційній скарзі прокурора, у зв'язку з чим відносно підозрюваного цілком можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту і саме такий запобіжний захід, у даному випадку буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання встановленим ризикам.
Крім того, Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що, як вважає колегія суддів, було правильно зроблено слідчим суддею.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, з матеріалів судового провадженні не вбачається.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно з нормами матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, у порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження прокурора, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 01 квітня 2023 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 759/1936/23 Справа №11-сс/824/1384/2023 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1