1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 16 березня 2023 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 року,
за участі:
представника
власника майна-адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на речовий доказ, а саме: гвинтівку «IMBELLAR» № НОМЕР_1 , калібру 7,62х51 мм, вилучену під час проведення обшуку, у кримінальному провадженні за № 220220000000002366 від 30.05.2022 за ч. 1 ст. 263 КК України, який проведено за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді заборони користування та розпорядження зазначеним речовим доказом.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна, а саме мисливського нарізного карабіну «FN» к-р 308 Win № НОМЕР_1 , постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та зобов'язати уповноважених осіб СВ Оболонського УП ГУНП у місті Києві повернути тимчасово вилучене майно, а саме мисливський нарізний карабін «FN» к-р НОМЕР_2 Win № НОМЕР_1 , який вилучено під час обшуку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до протоколу обшуку від 21.07.2022 р. його власнику ОСОБА_5 .
На думку апелянта, клопотання прокурора подано поза межами строків, передбачених КПК України.
Зазначає, що підставою вилучення майна, стала допущена технічна помилка в дозволі на зброю № НОМЕР_3 , відповідно до якого власницею мисливського нарізного карабіну «FN» к-р НОМЕР_2 Win № НОМЕР_1 є ОСОБА_5 .
08 серпня 2022 року представником власника майна отримано відповідь від ГУНП у м. Києві відділу контролю за обігом зброї № 956/125/66/01-33 від 03.08.2022 року, згідно якої відділом контролю за обігом зброї вказується, про допущення з їх боку технічної помилки в заповненні дозволу на зброю № НОМЕР_3 , вказане підтверджується і відповіддю на запит старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 .
Зауважує, що 16 грудня 2022 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва задоволено скаргу сторони захисту в порядку ст. 303 КПК України, та зобов'язано уповноважених осіб СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві повернути ОСОБА_5 належне їй майно. Однак, 22 грудня 2022 року органом досудового розслідування відмовлено у виконанні судового рішення, у зв'язку із перебуванням арештованого майна в експертній установі.
06 січня 2023 року слідча СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 викликала власницю майна ОСОБА_5 для повернення арештованого майна, однак через допущення помилки в ухвалі слідчого судді, а саме прізвищі власника майна, відмовилася виконувати судове рішення.
23 січня 2023 року слідча ОСОБА_9 повідомила, що отримала копію ухвали про виправлення описки, але відмовила у поверненні майна, через її звернення до Оболонського районного суду м. Києва з поданням про роз'яснення щодо виконання судового рішення.
Апелянт звертає увагу на те, що за час здійснення досудового розслідування жодних слідчих дій, крім винесення постанови про призначення судової балістичної експертизи від 23 вересня 2022 року не вчинено, а ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_10 мають процесуальний статус-власники майна.
Також зазначає, що доводи прокурора, про те, що мисливський нарізний карабін FN» к-р НОМЕР_4 не може бути зареєстрований на фізичну особу, спростовується аркушем 40 із поданих доказів прокурором, в якому зазначено, що мисливський нарізний карабін раніше був зареєстрований на ОСОБА_10 .
В судове засідання прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 30 травня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22022000000000236, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
21 липня 2022 року, за адресою: АДРЕСА_1 , в межах даного кримінального провадження проведено обшук під час якого виявлено та вилучено предмет схожий на рушницю (карабін) із № НОМЕР_1 .
27 грудня 2022 року до слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві надійшов висновок за результатами експертизи зброї № СЕ-19/111-22/46256-БЛ від 12 грудня 2022, згідно якої надана на дослідження гвинтівка - належить до бойової нарізної вогнепальної зброї.
Постановою слідчого СВ ВП-2 Оболонського УП ГУНП України у м Києві ОСОБА_9 від 30 грудня 2022 року вилучена гвинтівка, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 22022000000000236.
Крім того, встановлено, що дозвіл на носіння бойової нарізної вогнепальної зброї, а саме гвинтівки «IMBEL LAR» № НОМЕР_1 , калібру 7,62x51 мм ОСОБА_5 видаватися не міг, оскільки дана гвинтівка заборонена для цивільного обігу і володіння фізичними особами, оскільки відноситься до бойової, а не мисливської вогнепальної зброї.
04 січня 2023 року прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 рокуклопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22022000000000236 про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні майна.
Вказане майно у даному кримінальному провадженні є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та постановою слідчого СВ ВП-2 Оболонського УП ГУНП України у м Києві ОСОБА_9 від 30 грудня 2022 року визнане речовим доказом у кримінальному провадженні № 122022000000000236 (а.с. 75-76).
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження, тому з огляду на положення п. 1 ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи захисника про безпідставність накладеного арешту на гвинтівку спростовуються матеріалами, долученими до клопотання, а законність виданого дозволу на нарізний карабін FN» к-р НОМЕР_4 , не є предметом перевірки у кримінальному провадженні.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 756/24/22 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/1308/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК