справа № 756/4214/22 Головуючий у І інстанції -Майбоженко А.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/4811/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
02 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Облонського районного суду м.Києва від 06 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив визнати недійсним договір поставки №17/08 від 05.10.2020 (з будівництва каркасного будинку), укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтовує наступним.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.06.2021 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на підставі договору поставки №17/08 від 05.10.2020 року
Однак з відповідачкою він не укладав ніяких договорів. Договір поставки № 17/08 (з будівництва каркасного будинку) від 05.10.2020 року позивач укладав з іншою особою. Вважає, що при складанні договору було підроблено підпис з боку ОСОБА_2 .
Зазначає, що позивач ніколи не укладав договір позики з ОСОБА_2 , грошей у неї не отримував. Враховуючи викладене просив позов задовольнити та визнати договір недійсним.
Рішенням Облонського районного суду м.Києва від 06 грудня 2022 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням вимог процесуального та матеріального права, щодо всебічного й повного з'ясування обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що з відповідачем не укладав ніяких договорів, а договір поставки він укладав з іншою особою. Вказує що підпис на договорі поставки №17/08 від імені ОСОБА_2 було зроблено не нею, а іншою особою, що видно якщо порівняти підпис в паспорті та який є в наявності в договорі.
Відзив на апеляційну скаргу не надїодив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що встановлено, що спірний договір поставки №17/08 від 05.10.2020 року ОСОБА_2 не підписувала, що визнається сторонами, а тому не підлягає доказуванню в силу положень ст. 82 ЦПК України.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору поставки від 05.10.2020 року сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , його предметом було будівництво каркасного будинку у с. Нижня Дубечня Вишгородського району Київської області.
В судовому засіданні суду першої інстанції сторони визнали, що оспорюваний договір було підписано від ОСОБА_2 її чоловіком.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Згідно з вимогами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що спірний договір поставки №17/08 від 05.10.2020 року ОСОБА_2 не підписувала, що визнається сторонами, а тому не підлягає доказуванню в силу положень ст. 82 ЦПК України.
Всі зібрані у справі докази свідчать про те, що договір поставки №17/08 від 05.10.2020 року є не вчиненим (неукладеним).
Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, на законність оскаржуваного рішення не впливають та задоволенню не підлягають.
За таких обставин неукладення договору унеможливлює визнання його недійсним в судовому порядку, оскільки дефект правочину, наявність якого є підставою для визнання його недійсним, має існувати на момент укладання договору. Такий момент в даній справі не настав, договір поставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не вчинявся, що підтверджено сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Облонського районного суду м.Києва від 06 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник