Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення без розгляду позовної заяви
04 квітня 2023 року Справа №200/19384/21
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні (в письмовому провадженні) позовну заяву ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (місцезнаходження: 87555, Донецька область, місто Маріуполь, пр.Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) про
визнання протиправними дій щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 за 2020 в розмірі 6800 грн., за 2021 в розмірі 7354 грн., -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 31 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за за 2020 в розмірі 6800 грн.
Ухвалу надіслано позивачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою від 06 березня 2023 року встановлено позивачу для усунення недоліків адміністративного позову десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали шляхом надання: обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за за 2020 в розмірі 6800 грн.; зобов'язано позивача у випадку неможливості виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху через незаконні дії Російської Федерації проти України, невідкладно повідомити про це суд.
Ухвалу надіслано позивачу на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , опубліковано на офіційному веб-порталі Донецького окружного адміністративного суду, позивача повідомлено телефонограмою.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. Позивач в обґрунтування підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом зазначає, що відповідач надіслав відповідь на звернення позивача 13.12.2021, з якої вбачається порушення прав та отримання грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку вказаній заяві, суддя зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 року у справі № 826/10808/18.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 227/2015/17.
Зі змісту позову встановлено, що позивачем оскаржуються, зокрема, дії щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві позивачем вказано, що у 2020 році відповідач нарахував позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у зменшеному розмірі.
Вказані види грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується.
При цьому, суд вказує на те, що згідно з вимогами статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною четвертою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на викладене, суд відмічає, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Дана позиція кореспондується з відповідними висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 06 лютого 2018 року по справі № 607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Разом з тим, до позовна заява подана позивачем 23 грудня 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.
З дня отримання допомоги до 5 травня особою, якій призначена така допомога вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання зазначеної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових призначеної виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації.
Таким чином, звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок та виплату суми невиплаченої допомоги до 5 травня не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові № 240/12017/19 від 31.03.2021 року.
Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19 та в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 360/2008/21.
Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).Відповідно до ч.13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до вимог ч.14 статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, внаслідок чого позовна заява залишається без розгляду в частині 2020 року.
Керуючись статтями 171, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (місцезнаходження: 87555, Донецька область, місто Маріуполь, пр.Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання протиправними дій щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 за 2020 в розмірі 6800 грн., за 2021 в розмірі 7354 грн. - залишити без розгляду в частині визнання протиправними дій щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2020, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 за 2020 в розмірі 6800 грн.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Аканов