м. Вінниця
30 березня 2023 р. Справа № 120/2206/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Представником відповідача надано до суду клопотання про закриття провадження у даній справі. Клопотання мотивоване тим, що в справі № 120/4739/20-а позивач вже просив суд нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 06.08.2019 року по 18.05.2020 року (день виконання рішень судів, виплату коштів.) Таким чином, на переконання відповідача, є всі підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, де зазначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду, про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Вирішуючи питання про закриття провадження у даній справі, суд виходив з наступного.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Суд закриває провадження у справі, у випадках, визначених ч. 1 ст. 238 КАС України, зокрема, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 4).
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за період з 06.08.2019 року по 10.02.2022 року (день виконання рішень судів, виплату коштів).
Водночас у справі № 120/4739/20-а позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за період з 06.08.2019 року по 18.05.2020 року (день виконання рішень судів, виплату коштів).
Отже, в справі № 120/2206/22-а змінився період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.
Крім цього, в цій справі факт непроведення остаточного розрахунку при звільненні мотивований також нездійсненням інших виплат, ніж в справі 120/4739/20-а.
У цьому контексті суд вказує, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При цьому, вказана підстава може застосовуватися, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є тотожна адміністративна справа, тобто: 1) спір у такій справі виник між тими самими сторонами; 2) спір у справі стосується одного й того самого предмета; 3) позов у справі заявлений з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Такий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-1133цс15.
Таким чином, суд зазначає що період затримки у проведенні остаточного розрахунку у даній справі та справі № 120/4739/20-а не є тотожними.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом, використовує свою можливість для поновлення порушеного, на його думку, права.
Конституція та законодавство України гарантує кожній заінтересованій особі судовий захист його прав, що передбачає право на оскарження правових рішень органів державної влади незалежно від суб'єктів і сфери дії та прийняття, наявності чи відсутності ознак їх нормативності, терміну дії, а також предмета правового регулювання, не кажучи вже про осіб, яких безпосередньо вони стосуються.
У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 120/2206/22-а, а відтак про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 КАС України суд, -
Відмовити в задоволенні клопотанні представника відповідача про закриття провадження в справі.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна