Справа №569/3041/23
31 березня 2023 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
за участю представника позивача Мовчуна А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про виселення,
Рівненська міська рада (надалі - позивач) звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просила виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.
Позовну заяву мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Рівненської міської територіальної громади. В даній квартирі з 06 лютого 1993 року зареєстрований та проживає відповідач. Відповідач неодноразово притягувався адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, оскільки він порушує Правила благоустрою м. Рівного, зокрема за місцем проживання зберігає сміття.
Оскільки відповідач систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку та адміністративними комісіями приймалися рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності і заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, тому Рівненська міська рада вважає, що наявні підстави для виселення ОСОБА_1 з квартири без надання іншого жилого приміщення.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про виклик свідка, яка ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2023 року задоволена. 24 березня 2023 року позивачем було подано заяву про виклик свідка, яка ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 року, постановленою без виходу в нарадчу кімнату, задоволена.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просив позов задовольнити з підстав у ньому наведених та не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Враховуючи, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав і представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом рішенням виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 14 липня 1982 року № 261 «Про дозвіл на обмін квартирами між громадянами» дозволено обмін квартирами ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_2 , займає три кімнати жилою площею 38,8 кв. м., склад сім'ї три чоловіка, та ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_3 , займає три кімнати жилою площею 43,4 кв. м., склад сім'ї 4 чоловіка.
Згідно листа Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 08 лютого 2023 року № 506/01-18 відповідно до наявних в Департаменті відомостей Реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 06 лютого 1993 року. Наявна в Департаменті реєстраційна картка форми Б містить примітку, що ОСОБА_5 із сім'єю були вселені в житло за адресою: АДРЕСА_2 на підставі ордера № 4952 від 04 серпня 1982 року.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 319823726 від 10 січня 2023 року та листом КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» № 30 від 17 січня 2023 року.
Згідно постанови № 111 про адміністративне правопорушення від 09 серпня 2016 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп., оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення РВ № 012881, 26 липня 2016 року ОСОБА_1 за місцем проживання АДРЕСА_2 , зберігає сміття, запах від якого розповсюджується на весь під'їзд, чим порушено п. 4.1.6 Правил благоустрою м. Рівного, відповідальність за що передбачена ст. 152 КУпАП.
Згідно постанови № 121 у справі про адміністративне правопорушення від 26 серпня 2021 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп., оскільки згідно протоколу та матеріалів про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 727680 від 15 серпня 2021 року було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 порушив правила благоустрою територій населених пунктів, а саме завалив відходами всі кімнати квартири, внаслідок чого в під'їзді будинку відчувається неприємний запах та розводяться таргани, що є порушенням п. 5.1.1. Правил благоустрою м. Рівного, затверджених рішенням Рівненської міської ради № 512 від 28 квітня 2011 року. В результаті вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП.
Згідно постанови № 300 у справі про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2022 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП, притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 360 грн. 00 коп., оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 132210 від 11 листопада 2022 року, 11 листопада 2022 року виявлено, що ОСОБА_1 здійснив складування сміття та побутових відходів у своїй квартирі АДРЕСА_1 , розповсюджуючи сморід та шкідників, чим порушив п.п. 4.1.6 Правил благоустрою м. Рівного, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28 квітня 2011 року № 512.
02 листопада 2022 року до виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшло звернення ОСОБА_6 про вивільнення квартири АДРЕСА_4 від сміття, що спричиняє антисанітарію в будинку.
Свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою відповідача, в судовому засіданні показала, що квартира, в якій проживає відповідач, повністю захаращена, оскільки відповідач постійно приносить додому сміття, з квартири йде неприємний запах, через що вона змушена була закрити вентиляцію. В квартирі є таргани. На зауваження мешканців відповідач особливо не реагує. Вони постійно звертаються в різні установи з цього приводу.
Свідок ОСОБА_7 , яка також є сусідкою відповідача, в судовому засіданні показала, що квартира, в якій проживає відповідач, повністю завалена сміттям, є таргани. Вона з сусідами вже 7 років вирішує це питання, викликали поліцію, зверталися в ЖКП «Сонячне», вивозили сміття. Однак зараз відповідач заніс ще більше сміття у квартиру. Вона усно попереджала відповідача, що його можуть виселити. Також показала, що відповідач перебуває на обліку у психдиспансері.
Пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до статті 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року роз'яснено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Статтею ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування позову посилається на вимоги ст. 116 ЖК УРСР, відповідно до якої осіб, які систематично руйнують чи псують житлове приміщення, систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселяють із займаного житла без надання іншого житла.
Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого житлового приміщення і відповідно до правил ст. 78 ЦПК України про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.
Судом встановлено і це не заперечується позивачем, що відповідач вселився до квартири з дотриманням встановленого порядку. Згодом почав використовувати житло не за призначенням, зокрема за місцем проживання зберігає сміття та побутові відходи, внаслідок зберігання яких розповсюджуються шкідники та неприємний запах. Відповідач систематично порушує правила співжиття і робить неможливим для інших, зокрема для інших мешканців будинку АДРЕСА_5 , проживання з ним в одному будинку.
Разом з тим, позивачем не надано доказів про те, що до відповідача вживалися заходи попередження або громадського впливу щодо недопущення порушення правил співжиття, використання житла не за призначенням чи про наслідки, які можуть настати, які не дали позитивних результатів.
Факти притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП за порушення Правил благоустрою м. Рівного, без застосування до винної особи заходів впливу, не є підставою для виселення.
Позивачем не доведено підстав, визначених статтею 116 ЖК Української РСР, для застосування такого крайнього заходу втручання у право відповідача на житло як виселення.
У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року у справі «Садов'як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
Зважаючи на те, що виселення є крайнім заходом впливу до порушника з правових підстав, визначених ст.116 ЖК Української РСР, та в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про застосування до відповідача заходів попередження та громадського впливу за використання житла не за призначенням, за порушення правил співжиття, які не дали результату, тому суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити та попередити відповідача про те, що у випадках подальшого використання жилого приміщення не за призначенням, порушення правил співжиття його може бути виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про виселення відмовити.
Попередити ОСОБА_1 про те, що у випадках подальшого використання жилого приміщення не за призначенням, порушення правил співжиття його може бути виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Рівненська міська рада, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 12А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 34847334.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 04 квітня 2023 року.
Суддя О.О. Першко