ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.03.2023Справа № 910/7848/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Івашіній Н. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
про стягнення 7 727 273,01 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Соболевська І. В.
від відповідача: Клименко О. А.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" (далі - ТОВ "Гудвіл", позивач) до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7 727 273,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 963/з від 27.10.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. У позові ТОВ "Гудвіл" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 6 682 456,28 грн., інфляційні втрати в сумі 954 206,39 грн., 3 % річних у сумі 90 610,34 грн., що разом становить 7 727 273,01 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що неналежне виконання зобов'язань за договором сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв'язку із введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022. Також вказав, що наказом ПрАТ "ХК "Київміськбуд" від 25.02.2022 з 01.03.2022 на підприємстві був оголошений простій, працівники компанії були відсутні на робочих місцях, а господарська діяльність товариства була зупинена. Указані обставини є підставою для звільнення ПрАТ "ХК "Київміськбуд" від відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем за порушення зобов'язання.
Указаний відзив був поданий із порушенням визначеного законом строку, тому відповідач просив поновити йому цей процесуальний строк. Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву відповідач зазначив, що позов із доданими до нього документами був отриманий представником відповідача лише 27.09.2022, у зв'язку з чим ПрАТ "ХК "Київміськбуд" не мало можливості своєчасно надати відзив на позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши наведені ПрАТ "ХК "Київміськбуд" доводи, суд вважав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, а тому прийшов до висновку про поновлення строку для подання вказаного відзиву та прийняття його до розгляду.
У підготовчому засіданні ПрАТ "ХК "Київміськбуд" заявило клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи з метою визначення суми заборгованості. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою від 20.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
Суд виходив з того, що з усіх питань, які є предметом розгляду в даному спорі, сторони надали відповідні обґрунтування та докази, у тому числі позивачем були надані видаткові накладні, які містять реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що є первинною документацією. Отже з'ясувати обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, суд вважав можливим здійснити самостійно без наявності спеціальних знань в галузі економіки.
Також суд прийняв до уваги те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто експертиза може бути призначена у разі, коли висновок експерта не може бути замінений іншими засобами доказування, а наявні у справі докази є взаємно суперечливими (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Доводи відповідача про те, що дослідженню підлягає великий обсяг документації, а тому необхідні спеціальні знання в галузі економіки, суд відхилив, оскільки доданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості та обґрунтування щодо нарахування основного боргу, інфляційної складової боргу та 3 % річних із зазначенням конкретних періодів та підстав для їх визначення нададуть суду можливість здійснити самостійну перевірку правильності розрахунків позивача.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 1.12 постанови № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то саме господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Отже суд дійшов висновку, що у проведенні експертного дослідження не було необхідності.
Під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, вважав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 27.10.2021 між ТОВ "Гудвіл" (постачальник) та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (замовник) був укладений договір поставки № 963/з (далі - договір поставки). Відповідно до умов цього договору постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021-2022 років, зобов'язується поставити та передати у власність замовника металопродукцію для об'єктів замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2 договору кількість товару, його характеристики обумовлюються у заявках замовника. Загальна ціна цього договору становить 150 000 000,00 грн. Ціна за одиницю товару обумовлена у специфікації на поставку товару та відображається у видаткових накладних постачальника (п. 3.1, 3.2 договору).
Згідно з п. 4.1 договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 календарних днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених п. 5.4 договору.
Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється постачальником протягом не більше 5 календарних днів з дати отримання заявки замовника. Датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого (п. 5.4 договору). Право власності на товар виникає у замовника з дати поставки товару постачальником (п. 5.5 договору).
Згідно з п. 6.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до розділу 4 договору, здійснювати оплату вартості товару.
Договір набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов'язань (п. 11.1).
Специфікацією до договору (додаток № 1) сторони погодили найменування товару, одиницю виміру та ціну.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов'язання за вищевказаним договором поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 11 252 203,62 грн., що підтверджується наявними у справі:
- копіями видаткових накладних № 29 від 10.01.2022, № 71 від 12.01.2022, № 112 від 14.01.2022, № 167 від 17.01.2022, № 168 від 17.01.2022, № 236 від 19.01.2022, № 237 від 19.01.2022, № 279 від 20.01.2022, № 280 від 20.01.2022, № 281 від 20.01.2022, № 330 від 24.01.2022, № 391 від 26.01.2022, № 463 від 31.01.2022, № 462 від 31.01.2022, № 519 від 01.02.2022, № 546 від 02.02.2022, № 564 від 03.02.2022, № 569 від 03.02.2022, № 703 від 09.02.2022, № 735 від 10.02.2022, № 781 від 11.02.2022, № 839 від 14.02.2022, № 916 від 17.02.2022, № 917 від 17.02.2022, № 959 від 22.02.2022, підписаних обома сторонами без зауважень;
- копіями товарно-транспортних накладних № ГЛ0004495 від 10.01.2022, № ГЛ0004508 від 12.01.2022, № ГЛ0004541 від 14.01.2022, № ГЛ0004557 від 17.01.2022, № ГЛ0004556 від 17.01.2022, № ГЛ0004594 від 19.01.2022, № ГЛ0004593 від 19.01.2022, № ГЛ0004613 від 20.01.2022, № ГЛ0004614 від 20.01.2022, № ГЛ0004615 від 20.01.2022, № ГЛ0004646 від 24.01.2022, № ГЛ0004695 від 26.01.2022, № ГЛ0004740 від 31.01.2022, ГЛ0004741 від 31.01.2022, № ГЛ0004782 від 01.02.2022, № ГЛ0004799 від 02.02.2022, № ГЛ0004806 від 03.02.2022, № ГЛ0004810 від 03.02.2022, № ГЛ0004875 від 09.02.2022, № ГЛ0004896 від 10.02.2022, № ГЛ0004910 від 11.02.2022, № ГЛ0004936 від 14.02.2022, № ГЛ0004992 від 17.02.2022, № ГЛ0004991 від 17.02.2022, № ГЛ0005031 від 22.02.2022;
- копіями рахунків-фактури № 65 від 10.01.2022, № 137 від 12.01.2022, № 210 від 14.01.2022, № 262 від 17.01.2022, № 263 від 17.01.2022, № 348 від 19.01.2022, № 349 від 19.01.2022, № 404 від 20.01.2022, № 405 від 20.01.2022, № 406 від 20.01.2022, № 485 від 24.01.2022, № 567 від 26.01.2022, № 657 від 31.01.2022, № 659 від 31.01.2022, № 772 від 01.02.2022, № 774 від 01.02.2022, № 778 від 01.02.2022, № 852 від 03.02.2022, № 1017 від 08.02.2022, № 1116 від 09.02.2022, № 1131 від 10.01.2022, № 1210 від 11.02.2022, № 1399 від 17.02.2022, № 1401 від 17.02.2022, № 1503 від 22.02.2022;
- копіями податкових накладних № 21 від 10.01.2022, № 75 від 12.01.2022, № 111 від 14.01.2022, № 175 від 17.01.2022, № 176 від 17.01.2022, № 262 від 19.01.2022, № 263 від 19.01.2022, № 298 від 20.01.2022, № 299 від 20.01.2022, № 300 від 20.01.2022, № 353 від 24.01.2022, № 558 від 26.01.2022, № 900 від 31.01.2022, № 901 від 31.01.2022, № 10 від 01.02.2022, № 26 від 02.02.2022, № 55 від 03.02.2022, № 56 від 03.02.2022, № 174 від 09.02.2022, № 234 від 10.02.2022, № 276 від 11.02.2022, № 303 від 14.02.2022, № 396 від 17.02.2022, № 397 від 17.02.2022, № 452 від 22.02.2022 та копіями квитанцій про реєстрацію вказаних податкових накладних у ЄДРПН.
Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав неналежним чином, вартість товару сплатив частково - на суму 4 569 747,34 грн, про що свідчать копії платіжних доручень № 959 від 03.02.2022, № 1025 від 04.02.2022, № 1134 від 09.02.2022, № 1162 від 10.02.2022, № 1222 від 11.02.2022, № 1272 від 17.02.2022, № 1314 від 21.02.2022 та банківських виписок з рахунку позивача.
Таким чином встановлено, що за договором поставки № 963/з від 27.10.2021 у відповідача виникла заборгованість у сумі 6 682 456,28 грн (11 252 203,62 грн - 4 569 747,34 грн).
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки доказів належної сплати вартості поставленого товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "ХК "Київміськбуд" основного боргу в сумі 6 682 456,28 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 954 206,39 грн. та 3 % річних у сумі 90 610,34 грн, то суд дійшов висновку, що вони також заявлені правомірно.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаною нормою закону наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач вказував, що порушення зобов'язання відбулось не з його вини, а у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час. Вказані обставини є форс-мажорними (обставинами непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а тому на думку відповідача його має бути звільнено від відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за порушення обов'язку своєчасної оплати за поставлений товар.
Проте, суд відхиляє такі твердження, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як вбачається з п. 11.4 договору, усі відносини між сторонами, які не врегульовані цим договором, регулюються відповідно до чинного законодавства України, що діє на момент виникнення цих відносин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з п. 9.3 договору якщо виконання зобов'язання за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.
Відповідно до п. 9.4 договору початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.
Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, довідки/сертифікату Торгово-промислової палати стосовно невиконання ПрАТ "ХК "Київміськбуд" договору поставки № 963/з від 27.10.2021, а також доказів повідомлення позивача, на виконання п. 9.3 договору, про виникнення таких обставин.
Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною, що є підставою для звільнення його від відповідальності за договором № 963/з від 27.10.2021, суд до уваги не приймає та зазначає наступне.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов'язання (сплати вартості товару). При цьому відповідачем також не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ПрАТ "ХК "Київміськбуд" зобов'язань за договором № 963/з від 27.10.2021,.
Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ПрАТ "ХК "Київміськбуд" від відповідальності (сплати матеріальних втрат) за неналежне виконання зобов'язання.
Щодо посилання відповідача на простій підприємства у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану, суд зазначає, що порушення ПрАТ "ХК "Київміськбуд" зобов'язання зі сплати вартості товару розпочалось ще до введення воєнного стану в країні. А в червні 2022 року відповідач відновив свою господарську діяльність, про що свідчать публікації на офіційному сайті ПрАТ "ХК "Київміськбуд", зокрема, про відновлення роботи відділу продажів об'єктів нерухомості та відновлення будівництва на об'єктах відповідача.
Отже, зазначені доводи є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов'язку замовника нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов'язань. При цьому, як вказав позивач та цього не спростував відповідач, після відновлення ПрАТ "ХК "Київміськбуд" своєї діяльності, відповідач не вчиняв будь-яких дій з погашення боргу перед позивачем або дій з врегулювання даного спору мирним шляхом.
За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Провівши власний розрахунок таких нарахувань за кожною видатковою накладною, суд встановив, що з відповідача слід стягнути інфляційні втрати у сумі 954 206,39 грн. та 3 % річних у сумі 90 610,34 грн., тобто у заявлених позивачем сумах.
Отже позов ТОВ "Гудвіл" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 237 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення заборгованості у сумі 7 727 273, 01 грн. задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 2; ідентифікаційний код 32769087) основний борг у сумі 6 682 456 (шість мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 28 коп., інфляційні втрати у сумі 954 206 (дев'ятсот п'ятдесят чотири тисячі двісті шість) грн. 39 коп., 3 % річних у сумі 90 610 (дев'яносто тисяч шістсот десять) грн. 34 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 115 909 (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 10 коп.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 23 березня 2023 року.
Повний текст рішення складений 3 квітня 2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.