пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 березня 2023 року Справа № 903/989/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А. розглянувши справу 903/989/21
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго”
про стягнення 5111038,92 грн,
Представники сторін:
від позивача: Карплюк Павло Миколайович, довіреність № 03/01-6 від 03.01.2023, адвокат;
від відповідача: Боричевський Вадим Михайлович, довіреність № 13/18-1080 від 02.01.2023, адвокат;
Встановив: позивач - Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” про стягнення 5111038,92 грн, з них 977488,93 грн пені, 228899,99 грн - 3 % річних, 236764,19 грн інфляційних втрат, 3667885,81 грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 0509-02041 від 04.06.2019 про надання послуг з передачі електричної енергії в частині своєчасної оплати даних послуг.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 у справі № 903/989/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 61 777,27 грн, з яких: 41 170,55 грн пені, 18 472,84 грн 3% річних, 2 133,88 грн інфляційні втрати. У задоволенні решти позову про стягнення 5 049 261,65 грн, з яких 3 667 885,81 грн штрафу, 936 318,38 грн пені, 210 427,15 грн 3% річних та 234 630,31 грн інфляційних втрат - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 13.12.2022 рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 903/989/21 скасовано, справу № 903/989/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи справу №903/989/21 розподілено судді Дем'як В.М.
Ухвалою від 04.01.2023 прийнято до провадження на новий розгляд справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” про стягнення 5111038,92 грн, за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2023.
Ухвалою суду від 13.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2023.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в ньому та письмових пояснень за вх.№01-75/1486/23 від 13.03.2023.
У відповіді на відзив та поясненнях, представник відповідача позов заперечив та просить зменшити розмір штрафних санкцій на 95% з підстав викладених у письмових поясненнях за вх.№01-75/871/23 від 10.02.2023.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:
Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 по даній поданій справі вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, а саме, щодо неможливості нарахування та стягнення пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат при порушенні користувачем строків сплати планових платежів за послуги з передачі електричної енергії.
Верховний Суд вказав, що договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 № 0509-02041 укладеним між сторонами, для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
В пункті 6.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.
Користувач зобов'язаний подавати оператору системи передачі планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на оператора системи передачі покладено обов'язок погодити вказані планові обсяги (пункт 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії).
Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з оператором системи передачі є обов'язком користувача за договором про надання послуг.
Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.
У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії).
Оператор системи передачі на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги (пункт 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії).
При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, оператор системи передачі (за заявою користувача) протягом п'яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Суди надаючи оцінку зазначеним умовам договору дійшли висновку, що суми поетапної оплати на яких фактично ґрунтуються вимоги позивача, є фактично прогнозованими плановими обсягами надання послуги, але не є простроченою заборгованістю відповідача, на яку може бути нарахований штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
В постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 сформовано висновок про те, що: “при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць”.
При цьому даний висновок Верховним Судом сформовано щодо застосування додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (зокрема, щодо застосування пунктів 4.1, 6.2, 6.5, 10.1, 10.4 договору), що спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 не містить висновків щодо застосування норм права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (зокрема, щодо застосування пунктів 4.1, 6.2, 6.5, 10.1, 10.4 договору) викладені в постановах від 09.11.2022 у справі№ 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21 (зазначені постанови прийняті Верховним Судом після подання касаційної скарги).
Верховний Суд вказує, що об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 912/1941/21 фактично відступлено від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.06.2022 у справі № 910/3711/21, та які застосовано судами при ухваленні оскаржуваних рішень.
Отже, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі№ 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, як у відзиві на позов так у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилався на те, що пунктом 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни надано настанови ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1- 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі. Електропостачальники не набувають статусу “Дефолтний”.
Разом з тим, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надали жодної оцінки вказаним доводам відповідача.
В свою чергу, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 912/1941/21 зазначив, що:
- 08.04.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято обов'язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021;
- положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України “Про ринок електричної енергії”.
Отже, наведене, свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо неможливості нарахування та стягнення пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат при порушенні користувачем строків сплати планових платежів за послуги з передачі електричної енергії.
При новому розгляді справи, суд, з врахуванням викладених Верховним Судом обставин в постанові від 13.12.2022 встановив.
04.06.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі) та Приватним акціонерним товариством «Волиньобленерго» (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від № 0509-02041 (далі - договір).
Згідно із пунктом 1.1 договору оператор системи передачі зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: - плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених оператором системи передачі повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий місяць; - визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток 2). З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.
Пунктом 5.1 договору визначено, що планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт-год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт-год).
Пунктом 6.2 договору установлено поетапний порядок здійснення розрахунку: - 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів: - 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду; - 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду; - 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду; - 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати в указані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.
Відповідно до пункту 6.3 договору у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач: - передає оператору системи передачі письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги; - сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.
Згідно із пунктом 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документ в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 6.6 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора системи передачі за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору системи передачі повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору системи передачі повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Пунктом 6.7 договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку оператор системи передачі має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, оператор системи передачі (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. У разі недотримання оператором системи передачі цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання оператором системи передачі зобов'язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.
Відповідно підпунктом 1 пункту 7.1 договору оператор системи передачі має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу. Цьому праву оператора системи передачі кореспондує встановлений підпунктом 3 пункту 9.3 договору обов'язок користувача здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.
Згідно актів приймання-передачі послуги відповідачем: за червень 2020 року від 30.06.2020 отримано - 22.07.2020, оплачено- 17.07.2020; за липень 2020 від 31.07.2020 отримано 20.08.2020, оплачено 14.08.2020; за серпень 2020 від 31.08.2020 отримано 21.09.2020, оплачено 30.09.2020 (з простроченням 5 днів); за вересень 2020 від 30.09.2020 отримано 02.11.2020, оплачено 30.10.2020; за жовтень 2020 від 31.10.2020 отримано 20.11.2020, оплачено 30.11.2020 (з простроченням 4 дні); за листопад 2020 від 30.11.2020 отримано 28.12.2020, оплачено 11.01.2021 (з простроченням 10 днів); за грудень 2020 від 31.12.2020 отримано 25.01.2021, оплачено 29.01.2021; за січень 2021 від 31.01.2021 отримано 22.02.2021, оплачено 26.02.2021; за лютий 2021 від 28.02.2021 отримано 22.03.2021, оплачено 31.03.2021 (з простроченням 5 днів); за березень 2021 від 31.03.2021 отримано 26.04.2021, оплачено 30.04.2021; за квітень 2021 від 30.04.2021 отримано 21.05.2021, оплачено 31.05.2021 (з простроченням 4 дні); за травень 2021 від 31.05.2021 отримано 22.06.2021, оплачено 30.06.2021 (з простроченням 4 дні); за червень 2021 від 30.06.2021 отримано т 19.07.2021, оплачено 30.07.2021 (з простроченням 7 днів).
Також між сторонами було підписано акти коригування: від 23.09.2020 до акту від 29.02.2020 приймання-передачі, який отримано відповідачем 30.09.2020, оплачено 21.10.2020 (з простроченням 15 днів); від 29.09.2020 до акту від 31.03.2020 приймання-передачі, який отримано відповідачем 16.10.2020, оплачено 29.10.2020 (з простроченням 7 днів); від 21.12.2020 до акту від 31.07.2020 приймання-передачі, який отримано відповідачем 04.01.2021, оплачено 20.01.2021 (з простроченням 12 днів).
Позивач звернуся з позовом та просить стягнути 5111038,92 грн, з них 977488,93 грн пені, 228899,99 грн - 3 % річних, 236764,19 грн інфляційних втрат, 3667885,81 грн штрафу за період з 2020-2021 за несвоєчасну оплату планових показників.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України установлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України установлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Однак, при здійсненні нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) ПрАТ «НЕК «Укренерго» не було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.
Зокрема, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни (далі - період дії карантину) встановлено, зокрема, Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до Операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах). Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N 766" було внесено зміни до вказаної постанови №766 та виключено, зокрема, положення про незастосування до операторів системи розподілу заходів, передбачених пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Отже, у період з 08.04.2020 по 27.01.2021 діяли обмеження щодо застосування оператором системи передачі, яким є позивач, до операторів системи розподілу (відповідача у справі) заходів щодо нарахування пені і штрафу, які не були враховані позивачем у своєму розрахунку, наведеному у позовній заяві.
Судом встановлено, що відповідно до згаданої вище Постанови НКРЕКП, позивач неправомірно нарахував суми, а саме:
- за червень 2020 пені у розмірі 27 277, 03 грн. та штрафу у розмірі 109 650, 24 грн;
- за липень 2020 пені у розмірі 30 816, 36 грн. та штрафу у розмірі 90 127, 26 грн:
- за серпень 2020 пені у розмірі грн. 54 417, 92 грн та штрафу у розмірі 227 548, 52 грн;
- за вересень 2020 пені у розмірі 62 375, 02 грн. та штрафу у розмірі 296 434, 2 грн.;
- за жовтень 2020 пені у розмірі 84 525, 34 грн. та штрафу у розмірі 275 774, 61 грн;
- за листопад 2020 пені у розмірі 108 432, 81 грн.; штрафу у розмірі 442 043, 32 грн.;
- за грудень 2020 пені у розмірі 120 008, 70 грн.; штрафу у розмірі 512 826, 32 грн.;
- за січень 2021 пені у розмірі 95 722, 63 грн., штрафу у розмірі 443 723, 27 грн.
Отже, позивачем у позовній заяві було необґрунтовано, всупереч законодавству, що регулює спірні відносини, нараховано штраф на загальну суму 2 398 127, 74 грн. (= 109 650, 24грн. +90 127,26;+ 227 548, 52грн. +296 434,20 грн.+275 774, 61 грн.+442 043, 32 грн+512 826, 32 грн.+443 723, 27 грн.), та нараховано пеню на загальну суму 583 575, 81 грн. (=27 277, 03 грн.+30 816, 36 грн.+54 417, 92 грн. +62 375, 02 грн.+84 525, 34 грн.+108 432, 81 грн+120 008, 70 грн.+95 722, 63 грн.).
Крім того, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
У даній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
-час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
-час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується."
Як слідує із матеріалів справи, ПрАТ «НЕК «Укренерго» нараховував відповідачу інфляційні втрати за спірний період виключно за неповний місяць, які у всіх випадках становили менше 15 днів.
Отже, індекс інфляції за періоди з червня 2020 року по червень 2021 року розмірі 236 764, 19грн. не може враховуватися при застосуванні заходів відповідальності, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки період прострочення платежів по договору у всіх без винятку випадках становив менше 15 днів, а відтак суд дійшов висновку про відмову у стягненні інфляційних втрат в сумі 236 764,19 грн. за період з червня 2020 по червень 2021.
Доводи позивача викладенні у письмових поясненнях за вх.№01-75/1486/23 від 13.03.2023 про те, що:
-Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі №903/989/21 неправильно застосував у спірних правовідносинах п.2 Постанови НКРЕКП №766 від 08.04.2020 (в редакції Постанови від 30.04.2020 ) замість належного п. 4 даної Постанови та внаслідок цього зроблено помилковий висновок щодо не нарахування пені за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі в період з 08.04.2020 по 26.01.2021, оскільки п.2 даної постанови стосується електропостачальників, якими не є відповідач, а саме: оператору системи передачі (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7. та 7.4 типового договору про надання послуг передачі енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309.
Позивач доводить, що п.4 Постанови №766 стосується спірних правовідносин оператора системи передачі (яким є позивач) і оператор системи розподілу (яким є відповідач) щодо прострочення останнім платежів за передачу електричної енергії та містить наступну норму «оператору системи передачі дозволити не застосовувати до операторів систем розподілу заходи», передбачені пунктами 5.7 та 7.4 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (або пунктами , аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах та пунктами 6.1 та 6.10 типового договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що є додатком 5 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309.
Звертає увагу суду на те, що Верховним Судом у даній постанові помилково застосовано положення пункту 2 Постанови №766, що стосується правовідносин оператора системи передачі з електропостачальником, яким відповідач не є та забороняє застосувати неустойку до електропостачальників (не застосовувати ), замість належного застосування пункту 4 Постанови №766, який містить дозвіл (дозволити не застосовувати) оператору системи передачі щодо не застосування неустойки до операторів систем розподілу (яким є відповідач).
Статус позивача, як оператора системи передачі та відповідача, як оператора системи розподілу визначений п.55 та п.56 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії »:
П. 55) оператор системи передачі - юридична особа відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
П. 56)оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
Разом з тим, звертає увагу суду на те, що відповідач має статус оператора системи розподілу, а не є електропостачальником, що підтверджується статусом ПрАТ «Волиньобленерго», та є у відкритому доступі на сайті, як в процесуальних документах так і під час судових засідань зазначалось.
Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Дані доводи позивач не взято до уваги суду, оскільки з умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0509-02041 від 04.06.2019 слідує, що ПрАТ «Волиньобленерго» є користувач системи передачі. Зміни в даний договір сторони не вносили.
За таких обставин позивачем правомірно нараховано за період з 03.06.2020 по 29.06. 2021 за несвоєчасну оплату планових показників заборгованість у сумі 1 829 571,18 грн. з них: 3% річних в сумі 228 899,99 грн., пеня у розмірі 393 913,12 грн., та штраф 1 269 758,07 грн.
Однак, відповідач звернувся із клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд розглянувши дане клопотання виходив із такого:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
Верховний Суд неодноразово у рішеннях викладав правові позиції, що дають підстави вважати про те, що розмір штрафних санкцій має бути співмірним із заподіяними збитками.
Так, у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 р. по справі № 907/532/18 зазначено, що відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. У постанові Верховного Суду від 18.03.2020 р. по справі № 902/417/18 зазначено таке: „Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та зокрема, зазначених вище критеріїв, суд має право зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на наведені правові позиції Верховного Суду судом встановлено, що позивач у позовній заяві не зазначає та не надає розрахунок будь-яких збитків, які йому були завдані відповідачем у зв'язку з простроченням оплати послуг по договору.
Обґрунтовуючи своє право на зменшення судом штрафних санкцій, відповідач доводить, що об'єктивні обставини, які склалися на ринку електричної енергії у спірних період часу та запровадження на території України з 18.03.2020 карантину знизився рівень надходження коштів від споживачів електричної енергії, що своєю чергою призвело до зниження рівня оплат електропостачальників за надані їм ПрАТ „Волиньобленерго” послуги з розподілу електричної енергії.
Постановою НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» дозволено Операторам системи передачі не застосовувати до Операторів систем розподілу заходи передбачені підпунктами 1 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307, та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309.
З часу запровадження в Україні карантину значно погіршилась платіжна дисципліна, зокрема побутових споживачів за поставлену електричну енергію. При цьому згідно з пп. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено заборону на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни здійснювати припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
У зв'язку з цим у відповідача у спірний період (червень 2020 р. - червень 2021) систематично була наявна заборгованість постачальників електричної енергії, що провадять свою діяльність на території Волинської області, зокрема постачальника універсальних послуг та постачальника „останньої надії”.
Зокрема, станом на 01.01.2021 року заборгованість електропостачальників перед відповідачем складала 34 753 188,91 грн. Станом на 01.12.2021 загальна сума заборгованості склала 119 632 471,31 грн. Серед найбільших боржників є, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» та Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», що є, відповідно, постачальником універсальних послуг та постачальником „останньої надії”.
19.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (електропостачальник) приєдналось до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, розробленим та оприлюдненим на офіційному вебсайті ПрАТ «Волиньобленерго» (договір №01/18-РС від 04.12.2018). Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 року по справі №910/5737/20 року задоволено позовні вимоги ПрАТ «Волиньобленерго» про стягнення з ДПЗД «Укрінтеренерго» 1994569,7 грн. Станом на 01.12.2021 заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» перед ПрАТ «Волиньобленерго» згідно договору №01/18-РС від 04.12.2018 складає 849173,09 грн. Заявою -приєднанням від 02.12.2019 року ДПЗД «Укрінтеренерго» приєдналось до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (договір №155/19-РС від 28.12.2019). Заборгованість станом на 01.12.2021 склала 2994217,6 грн.
Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» згідно договору №01/18-РС від 04.12.2018р. електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії склала 111256484,62 грн. та згідно договору №40/20-РС від 29.04.2020р. електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії склала 3150762,11 грн. З електропостачальником неодноразово проводилась заходи щодо досудового врегулювання спору, про що свідчать претензії (додаються до матеріалів справи).
Найбільший боржник відповідача - ТОВ «Волиньелектрозбут» було утворене під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, на якого відповідно до п.13 розділу ХVII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про ринок електричної енергії» покладено обов'язок упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року виконувати функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Волинської області.
Згідно з п.93 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України. Частиною 1 ст.63 ЗУ «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії.
ТОВ «Волиньелектрозбут» є єдиним постачальником універсальної послуги на території Волинської області і зобов'язаний обслуговувати споживачів-фізичних осіб, об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять медичні, шкільні, навчальні заклади та дитячі садки, а також інші соціально важливі об'єкти. Отже, специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами електричної енергії є населення та бюджетні підприємства, які мають постійну значну заборгованість за спожиту електричну енергію і мають тенденцію оплачувати заборгованість лише, коли з'являться грошові кошти або ці кошти стягуються на виконання рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, несвоєчасність виконання зобов'язань з оплати електричної енергії даною категорією споживачів значно впливає як на фінансовий стан найбільшого боржника відповідача - так і на фінансовий стан ПрАТ „Волиньобленерго”, значну частину доходів якого складає плата ТОВ „Волиньелектрозбут” за надані послуги з розподілу електричної енергії .
Відповідач звертає увагу суду на те, що неможливість вчасно проводити оплату наданих послуг з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» була зумовлена об'єктивними чинниками, які не залежали від дій чи волевиявлення відповідача, - а наявністю значної суми заборгованості ТОВ „Волиньелектрозбут” та ДП „Укрінтернерго” (що є постачальником „останньої надії”) за надані відповідачем послуги з розподілу електроенергії. У свою чергу, заборгованість вказаних боржників відповідача виникла також у зв'язку з запровадженням Урядом карантину на території України та встановленням законодавчої заборони на відключення боржників, що в сукупності призвело до значного погіршення платіжної дисципліни на ринку електричної енергії.
Отже, судом встановлено, що відповідач не здійснював злісного ухилення від виконання своїх обов'язків по сплаті платежів по договору, а здійснював їх по мірі власної фінансової можливості без великих періодів прострочення.
Більше того, відповідач задля покриття касових розривів, спричинених наявною заборгованістю постачальника універсальних послуг (ТОВ „Волиньелектрозбут”) та „останньої надії” (ТОВ „Укрінтеренерго”), а також для проведення розрахунків з НЕК „Укренерго” по договору використовував кредитні кошти, що призводило до додаткових витрат у вигляді сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами.
Так, відповідно до довідки ПАТ „Укргазбанк” від 16.12.2021 відповідач у 2020-2021 роках систематично користувався кредитними коштами за овердрафтом, що призводило до утворення від'ємного сальдо по рахунку, зокрема в окремі періоди - до 22 млн. грн.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, процентів річних і інфляційних втрат суд дійшов висновку, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання,
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020.
За змістом постанови КМУ від 05.03.2022 за №206 визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або неповне внесення населенням плати за житлово -комунальні послуги. Припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.7 договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку оператор системи передачі має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, оператор системи передачі (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. У разі недотримання оператором системи передачі цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання оператором системи передачі зобов'язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Дана норма кореспондується із частиною третьою статті 551 ЦК України відповідно до змісту, якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено про те, що відповідач повністю виконав зобов'язання по договору, на день розгляду справи заборгованість відсутня. Докази завдання позивачу збитків таким простроченням оплати відсутні. Крім того, не може залишитись поза увагою суду, що невиконання умов договору поставки забезпечене 3% річних.
Крім того, суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за договором поставки, оскільки невчасність оплати було спричинено запровадженням дії воєнного стану, що негативно вплинуло на здійснення господарської діяльності відповідача.
При розгляді клопотання про зменшення розміру судом враховано вище викладенні правові норми, а тому суд дійшов висновку зменшити штрафні санкції на 90 % та стягнути 3% річних в сумі 228899,94 грн., штраф у розмірі 126 975,80 грн. та пені у сумі 39 391,31 грн. грн., в решті стягненні штрафних санкцій та інфляційних втрат слід відмовити.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 28 388,56 грн судового збору, в іншій частині залишити за позивачем.
Разом з тим судом враховано, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір пені, штрафу, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” (вул.Єршова,4, м.Луцьк, Волинська область, 43023, код ЄДРПОУ 00131512) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (вул.Симона Петлюри,25, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 395 267,10 грн. з них: 39 391,31 грн. - пені, 228 899,99 - 3% річних, 126 975,80 грн. -штрафу, а також 28 388,56 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено
03.04.2023
Суддя В. М. Дем'як