Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5121/21
Провадження № 1-кп/490/519/2021
08 лютого 2023 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 /в режимі відеоконференції/
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12021152040000212 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 187, частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
І……Забезпечити явки експертів у судове засідання не видалось за можливе.
ІІ……Далі, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор послався про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, а ризики, які були враховані під час винесення попередніх ухвал про застосування до нього запобіжних заходів, наразі не усунуті та не зменшились.
2. Захисник під час судового засідання вважав клопотання прокурора таким, що не підлягає задоволенню.
Він вказував про те, що досліджені у суді докази доводять, що висунута ОСОБА_4 підозра не є належним чином обґрунтованою, а вказані прокурором ризики в дійсності є відсутніми.
Спираючись про таке, просив про зміну обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на непов'язаний з триманням під вартою.
3. Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора також заперечував, спираючись про те, що переконливі докази його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів наразі є відсутніми; вказаних в обвинувальному акті розбійного нападу та умисного вбивства він в дійсності не скоював, а перелічені прокурором ризики не є доведеними у встановленому законом порядку.
Спираючись про таке, також просив змінити обраний відносно нього запобіжний захід на не пов'язаний з триманням під вартою.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. 01 липня 2021 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 187, частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України,.
2. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів за таких обставин.
2.1. У березні 2021 року в непрацюючого мешканця м. Миколаєва ОСОБА_4 виник злочинний умисел на вчинення розбійного нападу з метою свого збагачення
Реалізуючи злочинний намір, 09.03.2021 біля 02:30 год. ОСОБА_4 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету скоєння розбійного нападу, заздалегідь приготувавши знаряддя вчинення злочину, а саме предмет зовні схожий на пістолет та медичну маску для приховування обличчя, прибув до автомобільної заправочної станції, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 192-В.
Перебуваючи біля приміщення АЗС, в якому на той час знаходився ОСОБА_7 , який працював оператором АЗС, ОСОБА_4 одягнувши медичну маску для приховування обличчя, спробував зайти до приміщення, але це йому не вдалося, оскільки двері були зачинені.
ОСОБА_7 , почувши сторонній шум, відчинивши двері приміщення, вийшов встановити причину шуму.
В цей час ОСОБА_4 , очікуючи його за рогом, вийшов до ОСОБА_7 та продемонстрував йому предмет, схожий на пістолет, який був обладнаний пристроєм для без звукової стрільби чорного кольору, погрожуючи ним, чим подолав у нього волю до опору, створивши реальні підстави побоюватись застосування до нього насильства, небезпечного для його життя і здоров'я, та висунув вимогу передати йому грошові кошти.
ОСОБА_7 , маючи реальні підстави побоюватись за своє життя та здоров'я, розцінюючи погрозу вказаним предметом реальною, пообіцяв віддати йому кошти, якщо той не завдасть йому шкоди та під його контролем повернувся до приміщення АЗС, щоб дістати гроші з каси та віддати їх ОСОБА_4 на виконання його злочинної вимоги.
Контролюючи дії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , не маючи на це дозволу, також зайшов до приміщення АЗС, чим проник у інше приміщення з метою вчинення розбійного нападу.
Перебуваючи в приміщенні АЗС ОСОБА_7 , будучи під прицілом пістолету, яким погрожував ОСОБА_4 , з верхнього ящика письмового столу дістав грошові кошти, що були отримані за продаж пального та спробував їх віддати йому, на що той заперечив, наказавши грошові кошти покласти до пакету. Не маючи його ОСОБА_7 пояснив, що такого пакету, який він бажає, в нього немає та запропонував покласти грошові кошти до пакету з під насіння, який знаходився на столі. ОСОБА_4 погодився, наказавши їх помістити до вказаного пакету та передати йому.
Отримавши пакет з грошовими коштами, ОСОБА_4 залишив місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденими коштами на власний розсуд, чим заволодів майном ТОВ “СІТІ ОЙЛ” на загальну суму 2.970 грн.
Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною 3 статті 187 Кримінального Кодексу України - як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи (розбій), поєднаний із проникненням у інше приміщення.
2.2. Окрім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
11.03.2021 [він] під час моніторингу Інтернет-сайту “Мінует Біз” виявив анкету раніше знайомої жінки на ім'я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), яка раніше надавала йому сексуальні послуги, та в нього виникло бажання з нею зустрітися для отримання цих послуг.
Зателефонувавши до ОСОБА_9 за номером, який був зазначений в анкеті на сайті, ОСОБА_4 домовився про зустріч із нею о 19:20 год. 11.03.2021, проте зустріч не відбулась і була перенесена на 12.03.2021.
12.03.2021 близько 11:00 год. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_9 та домовився про зустріч о 13:00 год.
12.03.2021 біля 13:00 години, ОСОБА_4 на автомобілі марки “Renault Kango” д/н НОМЕР_1 , який належить його дружині ОСОБА_10 та перебував у його фактичному користуванні, прибув до перетину вулиць Московська та Адмірала Макарова в місті Миколаєві, де залишив автомобіль та пройшов до будинку АДРЕСА_2 . Зустрівши, ОСОБА_9 повела його в квартиру АДРЕСА_3 , яку вона винаймала для надання послуг сексуального характеру.
Біля 13:00 години цього ж дня, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які знаходились в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_4 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин через її погрози розповісти про їхні інтимні стосунки, виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_9 , ОСОБА_4 дістав зі своєї чоловічої сумки нарзіний револьвер калібру 5,6 мм., виготовлений способом саморобної переробки револьверу калібру 4 мм. Флобер марки “ZORAKI R1”, № НОМЕР_2 , який приніс з собою та порахував його зручним знаряддям вчинення злочину та таким, що володіє достатніми властивостями для досягнення мети злочину - умисного вбивства.
Після чого ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_9 та бажаючи їх настання, підійшов до неї та натиснувши на спусковий гачок пістолету здійснив один постріл в область скроні голови справа, чим спричинив ОСОБА_9 наступні тілесні ушкодження: дві вогнепальні рани, розташовані на передній та правій поврхні голови; крововиливи в м'які тканини голови в лобній та правій скроневій області; пошкодження лобної та правої скроневої кістки; розриви твердої мозкової оболонки в місцях зазначених пошкоджень; субдуральна та субарахноїдальні крововиливи з розм'якшеннями речовини головного мозку по ходу ранових каналів, які відповідно до висновку експерта № 891, в своїй сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
У подальшому, з метою уникнення покарання, ОСОБА_4 зачинив за собою квартиру та забрав із собою знаряддя злочину - нарізний револьвер калібру 5,6 мм., виготовлений способом саморобної переробки револьверу калібру 4 мм. Флобер марки “ZORAKI R1”, № НОМЕР_2 та набір ключів від цієї квартири та від квартири в якій проживала ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_5 , які залишив у своєму автомобілі.
Приїхавши до свого місця мешкання ОСОБА_11 вказаний пістолет помістив до металевого сейфу, де 18.03.2021 він був вилучений працівниками поліції під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ключі були вилучені 18.03.2021 під час санкціонованого обшуку автомобіля марки “Renault Kango” д/н НОМЕР_1
Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
2.3. Окрім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
Маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_4 придбав без передбаченого законом дозволу, в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів ”, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, у невстановлених осіб та невстановленому місці:
-пістолет марки “Stalker” серії № НОМЕР_3 , калібру 9 мм Р.А.К., виробництва Туреччини, який зберігав його у лівій зовнішній кишені куртки чорного кольору та носив його при собі без відповідних дозвільних документів;
-пістолет револьверного типу № НОМЕР_2 та 5 набоїв калібру 5,6 мм. в ньому, який є нарізним револьвером калібру 5,6 мм. Флобер марки “ZORAKI R1”, № НОМЕР_2 , який зберігав в сейфі квартири АДРЕСА_6 , без відповідних дозвільних документів;
-гладкоствольний револьвер калібру 9 мм. Р.А., що виготовлений способом саморобної переробки шумового (стартового) револьвера моделі “МР 313 Наган-07” № НОМЕР_4 та призначений для подачі звукових сигналів (звукової імітації пострілу) із застосуванням капсулів-запалювачів “Жевело-Н”, який зберігав в автомобілі марки Renault Kango” д/н НОМЕР_1 , без відповідних дозвільних документів;
-8 пістолетних патронів каліюру 9 мм Р.А., спорядженими металевими кулями та 5 - 5,6-мм (.22 Ir) гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення, які зберігав в автомобілі Renault Kango” д/н НОМЕР_1 , яким він користувався;
-69 - 5,6 мм (.22 Ir) гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення, які зберігав по місцю проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
18.03.2021, в період часу з 15:45 год. По 20:53 год. проведено санкціонований обшук автомобіля марки Renault Kango”, червоного кольору, д/н НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_10 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 , за участі останнього.
В ході обшуку автомобіля марки Renault Kango” д/н НОМЕР_1 виявлено та вилучено:
- пістолет марки “Stalker” серії № НОМЕР_3 , калібру 9 мм Р.А.К., виробництва Туреччини, який є вогнепальною зброєю;
-револьвер, який згідно висновку судової балістичної експертизи є гладкоствольним револьвером калібру 9 мм. Р.А., що виготовлений способом саморобної переробки шумового (стартового) револьвера моделі “МР 313 Наган-07” № НОМЕР_4 та призначений для подачі звукових сигналів (звукової імітації пострілу) із застосуванням капсулів-запалювачів “Жевело-Н”;
-8 пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А., спорядженими металевими кулями та 5 - 5,6-мм (.22 Ir) гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення.
Зберігаючи вказану вогнепальну зброю та бойові припаси у автомобілі марки Renault Kango” д/н НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_10 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 та пістолет марки “Stalker” серії № НОМЕР_3 , калібру 9 мм Р.А.К. улівій зовнішній кишені своєї куртки чорного кольору, він перевозив її автомобілем, тобто вчинював дії по її переміщенню та транспортуванню безпосередньо при собі, маючи можливість швидкого її використання - здійснення пострілів, чим носив вогнепальну зброю та бойові припаси, без передбаченого законом дозволу.
Крім того, 18.03.2021 проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено:
-пістолет револьверного типу з номером на ньому № НОМЕР_2 та 5 предметів ззовні схожими на набої калібру 5,6 мм., який є нарізним револьвером калібру 5,6 мм. Флобер марки “ZORAKI R1”, № НОМЕР_2 ;
-69 - 5,6 мм (.22 Ir) гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення.
Вказаний пістолет та набої ОСОБА_4 зберігав у сейфі в одній із кімнат квартири в якій проживав, за адресою: АДРЕСА_1 та брав їх з собою, тобто вчиняв дії по її переміщенню та транспортуванню безпосередньо при собі, маючи можливість швидкого її використання - здійснення пострілів, чим носив вогнепальну зброю та бойові припаси , без передбаченого законом дозволу.
Так, 12.03.2021 ОСОБА_4 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив вбивство ОСОБА_9 за допомогою нарізного револьверу калібру 5,6 мм., виготовленого способом саморобної переробки револьверу калібру 4 мм. Флобер моделі “ZORAKI R1”, № НОМЕР_2 , який носив у своїй чоловічій сумці, при вказаних вище обставинах.
Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - як незаконне придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
2.4. Окрім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
Маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_4 придбав без передбаченого законом дозволу у невстановленої особи у невстановленому місці ніж моделі «SKIF», який є коротко клинковою холодною зброєю колючої дії - складним мисливським ножем загального призначення.
Усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер свого діяння, ОСОБА_4 зберігав його при собі без відповідних дозвільних документів, чим порушив Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», ”, затверджену Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року.
18.03.2021 проведено санкціонований обшук автомобіля марки Renault Kango”, д/н НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_4 та який знаходився навпроти будинку АДРЕСА_7 , в ході якого був проведений особистий обшук ОСОБА_4 , під час якого в кишені штанів останнього виявлено та вилучено складний ніж моделі «SKIF», який є короткоклинковою холодною зброєю колючої дії - складним мисливським ножем загального призначення та який останній зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України - як незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
3. В межах цього кримінального провадження 18 березня 2022 року ОСОБА_4 був затриманий.
4. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_12 від 19 березня 2021 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 15 травня 2021 року включно.
Подальшими ухвалами слідчого судді та суду строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово.
Востаннє ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 грудня 2022 року строк тримання ОСОБА_4 під вартою був продовженим до 12 лютого 2023 року включно.
4. Під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та продовження строку його дії слідчий суддя та суд виходили з того, що існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також - вчинити інше кримінальне правопорушення.
5. Розгляд цієї справи у Центральному районному суді міста Миколаєва відбувався таким чином.
5.1. Протягом періоду з 01 липня 2021 року до 25 січня 2022 року справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_13 .
Протягом цього періоду суд завершив підготовче провадження та розпочав судовий розгляд.
5.2. Рішенням Вищої Ради Правосуддя № 68/0/15/22 від 25 січня 2022 року суддя ОСОБА_13 була звільненою з посади в зв'язку із поданням заяви про відставку.
За такого розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 30 від 01 лютого 2022 року було ухвалено про здійснення повторного автоматизованого розподілу цього кримінального провадження.
5.3. На виконання цього розпорядження 02 лютого 2022 року був здійснений повторний автоматизований розподіл цього кримінального провадження, внаслідок чого головуючим суддею для розгляду цього кримінального провадження була визначена суддя ОСОБА_14 .
Протягом періоду з 02 лютого 2022 року до 08 серпня 2022 року судом, з огляду на оперативну обстановку у місті Миколаєві, лише вирішувалось питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою.
5.4. Розпорядженням Голови Верховного Суду № 345/0/149-22 від 08 серпня 2022 року суддя ОСОБА_14 була відрядженою до Приморського районного суду м. Одеси.
За такого розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 747 від 11 серпня 2022 року було ухвалено про здійснення повторного автоматизованого розподілу цього кримінального провадження.
5.5. На виконання цього розпорядження 11 серпня 2022 року був здійснений повторний автоматизований розподіл цього кримінального провадження, внаслідок чого головуючим суддею для розгляду цього кримінального провадження був визначений суддя ОСОБА_1 .
5.6. Після цього за клопотанням обвинуваченого та його захисника суд розпочав судовий розгляд спочатку.
6. Наразі перебіг та результати нового судового розгляду зводяться до такого.
6.1.Протягом нового судового розгляду суд оголосив обвинувальний акт.
6.2. Далі суд визначив обсяг та порядок дослідження доказів у справі.
Відповідно до встановленого порядку дослідження доказів має відбуватись поепізодно у такій послідовності:
(1)дослідження доказів щодо обвинувачення у незаконному поводженні зі зброєю, а саме:
-дослідити протоколи обшуків;
-дослідити висновки експертиз;
-дослідити речові докази;
-допитати обвинуваченого
(2)дослідження доказів щодо обвинувачення, а саме:
-дослідити документи;
-допитати свідків;
-допитати потерпілого;
-допитати обвинуваченого
(3)дослідження доказів щодо обвинувачення у вчиненні розбійного нападу;
-допитати потерпілого
-дослідити документи;
-допитати свідків;
-допитати обвинуваченого
6.3. Далі, відповідно до встановленого порядку суд розпочав дослідження доказів щодо обвинувачення, пов'язаного з незаконним поводженням зі зброєю.
Зокрема, суд дослідив усі матеріали, що були отримані під час обшуків за місцем проживання обвинуваченого та в автомобілі, яким він користується,а також - висновки експертів щодо результатів дослідження предметів, вилучених під час обшуків.
6.4. Далі суд має допитати експертів для роз'яснення досліджених висновків.
7. Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ); від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Що регулюють подальший розгляд кримінального провадження.
1. Відповідно до частини 6 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, суд, керуючись загальними засадами кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовує, зокрема, процесуальний закон, що регулює аналогічні правовідносини.
1.1. Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16.
1.2. Відповідно до статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України
…
Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
/частина 2/
…
Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.
/частина 6/
2. Відповідно до статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України
Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема:
-неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин (пункт 1);
-необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження (пункт 4);
-наявності інших підстав, визначених судом достатніми (пункт 5).
/частина 1/
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
/частина 2/.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.
/частина 3/.
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.
/частина 6/.
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.
/частина 7/.
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою
1. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
2. Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув'язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
3. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
3.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
3.2. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
3.3. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
3.4. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
3.5 Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Стосовно подальшого руху цього кримінального провадження.
1. Подальше ефективне дослідження обставин цього кримінального провадження без вислуховування експертів не є можливим.
Відносини, що виникли в зв'язку із таким, та ті, що врегульовані у статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України, є повністю подібними, адже мають тотожні суб'єктний склад учасників відносин, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умов застосування правових норм.
Таке доводить, що за обставин, що склались в межах цього кримінального провадження, у судовому засіданні слід оголосити перерву.
2. Далі, суд має визначити дату та час наступного судового засідання.
З урахуванням навантаження суду та сторін у справі, суд вважає за необхідне оголосити перерву до 11 травня 2023 року до 15:00 години.
3. При цьому враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 постійно перебуває у місцях попереднього ув'язнення, на території України запроваджений військовий стан, а ситуація на території міста Миколаєва не дозволяє здійснити його доставку у судове засідання, вважаю за необхідне на підставі статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України забезпечити його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Наразі по справі триває судовий розгляд.
З огляду на таке, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж тримання обвинуваченого під вартою наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
2. Суд також відзначає, що відомості про наявність в органів досудового розслідування під час висунення обвинувачення ОСОБА_4 упередженості - матеріали кримінального провадження не містять, сторони, зокрема - захист - про наявність таких відомостей не посилаються.
Отже, висунута ОСОБА_4 "підозра" для мети вирішення питання про обрання запобіжного заходу є "обґрунтованою".
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Попередніми ухвалами встановлена, зокрема, наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.
Стосовно обґрунтованості цього ризику суд відзначає таке.
1.1. Матеріали справи доводять, та сторони, зокрема - обвинувачений - не заперечують того, що на момент затримання ОСОБА_4 мав у своєму розпорядженні два пістолети з набоями та ніж, який є холодною зброєю; більше того - зберігав їх у спосіб, що забезпечував для нього можливість швидкого їх використання за призначенням, до того ж - носив зброю при собі.
Таке само по собі доводить, що обвинувачений може вчинити інші злочини, адже ці обставини у сукупності не можуть бути поясненими інакше, ніж тим, що ОСОБА_4 збирався ефективно використовувати зброю за призначенням.
1.2. Сутність же висунутої йому обґрунтованої підозри свідчить про те, що існує ймовірність того, що він вчинив протягом незначного проміжку часу два злочини із використанням зброї.
Таке доводить, що припущення про можливість вчинення в подальшому обвинуваченим серії злочинів відповідно до встановлених вище його намірів є належним чином обґрунтованим.
Отже, суд вважає, що на теперішній час існує високий ступень ризику того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.
2. Сутність висунутої обвинуваченому підозри свідчить й про те, що обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від суду, адже у разі визнання його винуватим йому загрожує безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.
3. Доведена вище ж наявність високого ступеню ризику вчинення обвинуваченим нового злочину та ризику того, що він може вдатись до дій щодо переховування від суду у своїй сукупності доводить наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити протиправні дії відносно свідків та потерпілих з метою протиправного впливу на них..
3.1. Так, вчинення таких дій відповідає змісту переховування від суду з метою уникнення відповідальності, а спосіб впливу на потерпілих - ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів та його схильність до такої поведінки.
3.2. До того ж суд відзначає, що зміст одного зі злочинів, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , полягає ні в чому іншому, як у його протиправному впливі на потерпілого з метою спонукати того до бажаної для обвинуваченого поведінки.
Так, згідно з посиланнями в обвинувальному акті, обвинувачений примусив потерпілого ОСОБА_7 передати йому /обвинуваченому/ грошові кошти.
Стосовно можливості запобігти цим ризикам шляхом обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
1. Вирішуючи питання про можливість запобігти встановленим судом ризикам шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, суд виходе з сутності таких ризиків.
З огляду на таке суд відзначає, що встановленим судом ризикам вчинення обвинуваченим нових злочинів та незаконного впливу на свідків та потерпілих об'єктивно неможливо запобігти інакше, ніж шляхом обмеження свободи ОСОБА_4 ..
2. Суд також відзначає, що такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання, та застава не є здатними забезпечення виконання мети запобіжного заходу в цьому випадку, адже:
-запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не передбачає ані - утримання особи, ані - контролю за його поведінкою;
-запобіжний захід у вигляді застави не передбачає контролю за поведінкою особи.
До того ж, можливість застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як застава, є сумнівною, адже його матеріальне становище не дозволяє йому внести заставу у передбаченому законом розмірі.
3. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки в цьому випадку не є можливим через відсутність в обвинуваченого поручителів.
4. Що ж стосується застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то наразі строк тримання обвинуваченого під вартою не є таким, що дозволяє стверджувати, що його особа змінилась такою мірою, що таке дозволяє послабити умови його утримання.
5. Вирішуючи питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою, суд враховує й те, що, з огляду на характер підозри, яка обґрунтовано була висунута ОСОБА_4 , саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків.
Та ця теза є особливо актуальною під час дії воєнного стану, адже у цей період громадський порядок та громадська безпека, що вочевидь порушуються обвинуваченим внаслідок порушення ним порядку поводження із джерелом підвищеної небезпеки - зброєю - є особливо вразливими.
Спростування заперечень захисту.
1. Посилання обвинуваченого та захисника про необґрунтованість висунутої ОСОБА_4 підозри не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже, як зазначалось вище, на цій стадії кримінального провадження питання про доведення винуватості не вирішується.
2. Посилання обвинуваченого та його захисника про відсутність ризиків, що зумовлювали б тримання ОСОБА_4 під вартою, спростовуються наведеними вище обставинами
3. Та обставина ж, що наразі обвинувачений навряд може зникнути з місця проживання /на чому наполягає сам обвинувачений/ в цьому випадку може свідчити про певне зниження актуальності ризику його втечі, проте не здатна поставити під сумніви наявність інших ризиків.
При цьому вирішальним в цьому випадку є саме ризик вчинення обвинуваченим нових злочинів, але - не ризик його втечі.
Отже, ця обставина не спроможна істотно вплинути на сутність рішення про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу.
Таке у сукупності доводить, що запобігти передбаченим законом ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
1.У судовому засіданні оголосити перерву до 11 травня 2023 року до 15:00 години.
Забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_6 у цьому засіданні в режимі відеоконференції.
Доручити адміністрації Державної Установи "Миколаївський слідчий ізолятор" забезпечити 11 травня 2023 року о 15-00 годині участь обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні у режимі відео конференції, а також виконати дії, передбачені частиною 1 статті 345 КПК України.
2.Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 29 травня 2023 року включно.
3.У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів, в решті оскарженню не підлягає.
СУДДЯ = ОСОБА_15 =