Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/4047/22
Провадження № 1-кп/490/425/2023
28 березня 2023 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 /в режимі відеоконференції/
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022152020000970 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Петрівка Миколаївського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
І……Під час судового розгляду прокурор просив оголосити перерву для надання йому часу для остаточного визначення позиції по суті справи.
ІІ……Далі, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. В обґрунтування послався про те, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні низки тяжких злочинів, а ризики, що зумовили обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зникли та не зменшились.
2. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Послався про те, що докази вчинення ним бодай одного із стверджуваних злочинів є відсутніми.
До того ж, наполягав на тому, що, як на його думку, більш доцільним була б його участь у військових діях у складі Збройних Сил України, ніж його перебування під вартою.
3. Захисник під час судового розгляду кримінального провадження позицію свого підзахисного підтримав.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні трьох крадіжок під час військового стану.
2. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_7 від 07 вересня 2022 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04 листопада 2022 року.
Цією ж ухвалою був визначений розмір застави у сумі 74.430 грн., за умови внесення якої обвинувачений підлягає звільненню з-під вартою.
Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 21 лютого 2023 року - до 22 квітня 2023 року включно.
Під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії слідчий суддя та суд виходили з наявності ризику того, що обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від слідства та суду, а також - вчинити інше кримінальне правопорушення.
3. ОСОБА_4 раніше засуджувався
-02 червня 2005 року - Ленінським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 190 Кримінального Кодексу України - до 4 років позбавлення волі;
-01 вересня 2005 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 1 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України та злочини, за які був засудженим попереднім вироком остаточно - до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
-30 січня 2006 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 3 років позбавлення волі, а за сукупністю цих злочинів та злочинів, за які він був засуджений попередніми вироками остаточно - до 4 років 6 місяців позбавлення волі, був звільнений 13 лютого 2009 року на підставі Закону України "Про амністію"
-22 червня 2010 року - Ленінським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 190 Кримінального Кодексу України - до 1 року позбавлення волі, був звільнений 31 березня 2011 року по відбуттю строку покарання;
-10 вересня 2012 року - Миколаївським районним судом Миколаївської області - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 2 років позбавлення волі;
-06 листопада 2012 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190 Кримінального Кодексу України - до 2 років 6 місяців позбавлення волі, а за сукупністю цих злочинів та злочинів, за які був засуджений вироком від 10 вересня 2012 року остаточно - до 3 років позбавлення волі;
-17 грудня 2012 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - до 4 років позбавлення волі, а за сукупністю цих злочинів та злочинів, за які був засуджений вироком від 06 листопада 2012 року остаточно - до 4 років позбавлення волі, був звільнений 15 липня 2015 року умовно-достроково, з невідбутою частиною покарання - 08 місяців 21 день
-06 лютого 2017 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 2 років позбавлення волі; судом ухвалювалось про його звільнення від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України, але ухвалою того ж суду від 21 лютого 2018 року він був направлений для відбуття призначеного судом покарання;
а також
-04 березня 2019 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 1 року позбавлення волі, а за сукупністю цього вироку та вироку від 06 лютого 2017 року остаточно - до 2 років 1 місяця позбавлення волі;
-02 липня 2019 року - Миколаївським апеляційним судом - за частиною 1 статті 309 Кримінального Кодексу України - до 1 року трьох місяців позбавлення волі, а за сукупністю цього злочину та злочинів, за які був засудженим вироком від 04 березня 2019 року остаточно - до 2 років 1 місяця позбавлення волі;
-05 липня 2019 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 2 років позбавлення волі, а за сукупністю цього злочину та злочинів, за які був засуджений вироком від 02 липня 2019 року остаточно - до 2 років 2 місяців позбавлення волі;
-02 червня 2020 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 04 років позбавлення волі, а за сукупністю цього злочину та злочинів, за які був засуджений вироком від 05 липня 2019 року - остаточно - до 04 років позбавлення волі, був звільнений 11 січня 2022 року
4. Вироком суду від 02 червня 2020 року, окрім іншого, встановлено, що вчинення злочинів ОСОБА_4 є наслідком свідомо обраного ним способу життя, який він не бажає змінювати попри застосовувані відносно нього дієві заходи впливу.
5. Наразі судом завершене підготовче провадження та суд перейшов до судового розгляду.
Та прокурор просить про оголошення перерви у судовому засіданні; захист проти такого не заперечує.
6. Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 24 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Що регулюють подальший розгляд кримінального провадження.
1. Відповідно до частини 6 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, суд, керуючись загальними засадами кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовує, зокрема, процесуальний закон, що регулює аналогічні правовідносини.
1.1. Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16.
1.2. Відповідно до статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України
…
Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
/частина 2/
…
Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.
/частина 6/
2. Відповідно до статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України
Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема:
-неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин (пункт 1);
-необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження (пункт 4);
-наявності інших підстав, визначених судом достатніми (пункт 5).
/частина 1/
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
/частина 2/.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.
/частина 3/.
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.
/частина 6/.
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.
/частина 7/.
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою
1. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
2. Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув'язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
3. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
3.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
3.2. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецеденту практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
3.3. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
3.4. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
А. Стосовно подальшого руху цього кримінального провадження.
1. Позиції сторін кримінального провадження свідчать про те, що подальший розгляд цього кримінального провадження та завершення його розгляду наразі не є можливими, адже суд є позбавлений можливості за ефективної участі сторін продовжити обговорення питань руху цього кримінального провадження.
Відносини, що виникли в зв'язку із таким, та ті, що врегульовані у статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України, є повністю подібними, адже мають тотожні суб'єктний склад учасників відносин, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умов застосування правових норм.
Таке доводить, що за обставин, що склались в межах цього кримінального провадження, у судовому засіданні слід оголосити перерву (відкласти розгляд справи).
2. Далі, суд має визначити дату та час наступного судового засідання.
З урахуванням навантаження суду та сторін у справі, а також - оперативної обстановки у місці Миколаєві, суд вважає за необхідне оголосити перерву до 18 травня 2023 року до 10:00 години.
3. При цьому враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 постійно перебуває у місцях попереднього ув'язнення, на території України запроваджений військовий стан, а ситуація на території міста Миколаєва не дозволяє здійснити його доставку у судове засідання, вважаю за необхідне на підставі статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України забезпечити його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Б. Стосовно клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Оскільки по справі лише здійснюється підготовче провадження, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж тримання обвинуваченого під вартою наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
2. До того ж, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що висуваючи ОСОБА_4 спочатку - підозру, а згодом - обвинувачення - органи досудового розслідування діяли упереджено, або ж - без належної ретельності чи дбайливості - матеріали кримінального провадження не містять; на теперішній час про наявність упередженості в діях органів досудового розслідування сторони не посилаються.
Отже, висунута ОСОБА_4 "підозра" для мети вирішення питання про обрання запобіжного заходу є "обґрунтованою".
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
Наявність цього ризику наразі випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а строк його перебування під вартою наразі не є домірним покаранню, що загрожує йому у разі визнання його винним за вироком суду.
Отже, актуальність цього ризику на цій стадії кримінального провадження суд вважає доведеною.
2. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити новий злочин.
Наявність цього ризику наразі підтверджується тим, що обвинувачений, маючи 12 непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів, обґрунтовано підозрюється у вчиненні трьох нових злочинів трохи більше, ніж через півроку після звільнення з місць позбавлення волі.
До того ж, останнім за часом вироком суду встановлено, що вчинення корисливих злочинів обвинуваченим є результатом свідомо ораного ним способу життя.
Отже, актуальність цього ризику є вкрай високою.
Стосовно запобіжного заходу, який має бути застосований відносно ОСОБА_4 ..
1. Вирішуючи питання про можливість запобігти встановленим судом ризикам шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, суд виходе з сутності таких ризиків.
З огляду на таке суд відзначає, що встановленому судом ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів об'єктивно неможливо запобігти інакше, ніж тримання його під вартою.
Таке підтверджується й тим, що обвинувачений протягом тривалого часу перебував у місцях позбавлення волі, проте належних висновків для себе не робив та, ледь звільнившись, знов вчиняв крадіжки.
2. Суд також відзначає, що в умовах військового стану саме тримання обвинуваченого під вартою відповідає вимогам публічного інтересу.
Так, під час військового стану особи є особливо вразливими, та втрата ними майна через протиправні дії інших осіб цілком здатна завдати їм відчутної та непоправної шкоди.
За такого перебування на волі особи, яка свідомо обрала способом свого життя постійне вчинення крадіжок, наразі цілком здатне спричинити відчутних втрат публічному порядку.
Ці обставини унеможливлюють зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу.
Стосовно заперечень обвинуваченого.
1. Обвинувачений посилається про наявність в нього бажання проходити службу у лавах Збройних Сил України.
Проте, діюче законодавство виключає можливість залучення до військової служби осіб, які мають судимості за вчинення тяжких злочинів та знов вчинили тяжкий злочин.
2. Обвинувачений стверджує, що не має наміру ухилятись від суду.
Але в цьому випадку визначальним є не ризик його ухилення, але - ризик вчинення ним нових злочинів, який, як доведено вище, є надзвичайно високим.
3. Обвинувачений стверджує про відсутність доказів його вини.
Але ці його посилання не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже на цій стадії кримінального провадження доведеність вини не перевіряється.
Принагідно суд відзначає, що, як доведено вище, висунута обвинуваченому підозра є обґрунтованою.
Отже, заявлене прокурором клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
1.Розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 частиною статті 185, частиною 4 частиною статті 185 Кримінального Кодексу України - відкласти на 18 травня 2023 року на 10:00 годину.
2.Забезпечити участь обвинуваченого у цьому засіданні в режимі відеоконференції.
Доручити адміністрації Державної Установи "Миколаївський слідчий ізолятор" забезпечити 10 травня 2023 року об 10:00 годині участь обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні у режимі відео конференції, а також виконати дії, передбачені частиною 1 статті 345 КПК України.
Викликати до судового засідання у приміщення Центрального районного суду міст Миколаєва /м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12/ прокурора, захисника та потерпілих
3.Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 25 травня 2023 року включно.
Ухвала в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів, в решті ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ = ОСОБА_8 =