Справа № 490/3905/22
нп 2-з/490/73/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
28 березня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Шолох Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування зустрічного забезпечення позову у справі № 490/3905/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визначення місця проживанні малолітньої дитини та стягнення аліментів, -
Від ОСОБА_1 до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява про застосування зустрічного забезпечення позову у вигляді зобов'язання ОСОБА_2 передавати йому ОСОБА_3 за місцем його проживання АДРЕСА_1 в, не пізніше 20 год. 00 хв. кожної неділі кожного місяця до ухвалення судом рішення у справі та не чинити ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні із малолітнім сином.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає таке.
У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває справа №490/3905/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визначення місця проживанні малолітньої дитини та стягнення аліментів.
Із змісту позовних вимог слідує, що позивачка просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також ОСОБА_1 до суду подано зустрічний позов до ОСОБА_2 , у якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 разом із батьком.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
З матеріалів справи слідує, що між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує спір щодо визначення місця проживання дитини, і кожен із батьків просить суд визначити місце проживання дитини саме з ним.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі №761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що один із батьків, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а інший із батьків не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Так, за ухвалою суду забезпечено позов ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод та надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу із малолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожної суботи та неділі кожного місяця у тому числі і за місцем проживання матері.
Звертаючись до суду із заявою про застосування зустрічного забезпечення, ОСОБА_1 вказує на те, що 25 березня 2023 року він прибув до місця проживання ОСОБА_2 та не виявив ані її ані сина за місцем проживання. У зв'язку із цим він звернувся до органів поліції. На думку ОСОБА_1 , такі дії ОСОБА_2 завдають дитині психологічної шкоди, а вона вдається до ухвалення рішення суду у даній справі, змінити місце проживання дитини, а також протиправно обмежити право батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. На даний час ОСОБА_1 не відомо місцезнаходження дитини.
Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
З метою необхідності забезпечення відносин та емоційного контакту дитини з батьком, суд вважає за необхідне часткового задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. При цьому суд враховує і те, що ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини разом із ним.
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2 повертати малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 його батьку ОСОБА_1 не пізніше 07 год. 30 хв. кожного понеділка та не чинити йому перешкод у спілкуванні з малолітнім сином в тому числі і за місцем проживання батька (окрім кожної суботи та неділі кожного місяця).
Керуючись статтей 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 повертати малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 його батьку ОСОБА_1 не пізніше 07 год. 30 хв. кожного понеділка та не чинити йому перешкод у спілкуванні з малолітнім сином в тому числі і за місцем проживання батька (окрім кожної суботи та неділі кожного місяця).
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Копії ухвали надіслати сторонам у справі.
Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою - АДРЕСА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 .
Боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою - АДРЕСА_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_5 .
Суддя Л.М. Шолох