03 квітня 2023 року
м. Київ
справа №640/2656/21
адміністративне провадження № К/990/10497/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №640/2656/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення директора Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України, викладене у формі листа від 27 жовтня 2020 року №677АЗ/22 в обмеженні ОСОБА_1 у доступі до інформації, що є необхідною для реалізації його права на отримання пенсії розрахованої згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 інформацію про розмір і склад усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, що проходить дійсну військову службу у лавах Національної гвардії України на посаді, яку обіймав позивач безпосередньо перед звільненням у запас або на аналогічній посаді та викласти таку інформацію у формі довідки, яка передбачена додатком № 2 до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
16 лютого 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник зазначив, що мотивувальна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного від 13 лютого 2023 року у справі № 640/2656/21 не містить висновків суду апеляційної інстанції на предмет того, чи було і ким порушене право позивача на одержання пенсійних виплат у розмірі, що обрахований виходячи із розмірів усіх складових відповідного грошового забезпечення, встановленого постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704, що, на його думку, є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
23 березня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Предметом оскарження у цій справі є судове рішення, прийняте за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник зазначає , що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 20 лютого 2023 року про відмову ухвалити додаткове рішення у справі № 640/2656/21, неправильно застосував норми матеріального права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, зокрема, статей 30, 39, 271-275 ЦК, у наслідок чого допустив порушення права позивача розпоряджатися своїми вимогами на власний розсуд, що призвело до обмеження права останнього на доступ до правосуддя у порушеному ним спорі про його суб'єктивні (цивільні) права та інтереси у публічних правовідносинах, що пов'язані із проведенням державою перерахунку пенсій особам, яким пенсії були призначені на підставі Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку із змінами розміру грошового забезпечення військовослужбовців, що відбулось на підставі постанови КМУ від 31 серпня 2017 року № 704.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
При цьому, додаткове рішення може бути винесене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та лише за тими обставинами, які були предметом обговорення та оцінки судом при розгляді справи.
Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору, а так само, які вирішені не так, як вважав за потрібне позивач.
В оскаржуваній ухвалі від 20 лютого 2023 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту постанови від 13 лютого 2023 року встановлено, що предметом цього позову є недотримання суб'єктом владних повноважень законодавства про доступ до публічної інформації та про інформацію, тому суд і не давав оцінки питанню отримання позивачем пенсійних виплат у розмірі, що обрахований виходячи із розмірів усіх складових відповідного грошового забезпечення, встановленого постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704.
Відтак, проаналізувавши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони по своїй суті зводяться до незгоди з самим судовим рішенням та з наслідками його виконання, отже, як зазначила колегія суддів, ця заява не може бути задоволена, оскільки інститут винесення додаткового рішення має іншу мету.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не містять належних та достатніх підстав, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанцій, а тому колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення про відмову в ухваленні додаткового судового рішення з дотриманням норм процесуального права.
Враховуючи, що зміст ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №640/2656/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова