03 квітня 2023 року
м. Київ
справа №240/4376/22
адміністративне провадження № К/990/9207/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 17.06.2021 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 скасовано. Прийняти нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати позивачці з 09.08.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції, яка була чинною до 01.01.2015.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату позивачці з 09.08.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції, яка була чинною до 01.01.2015, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
14.03.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023, в якій скаржник посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на наявність підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, застосованій судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, з огляду на ч. 5 ст. 291 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 виклала висновок у зразковій справі № 240/4937/18 з питання нарахування та виплати із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ч. 2 ст. 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015. Такий висновок зводиться до того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення, на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції розглянув цю справу як типову та вирішив спір відповідно до висновків, викладених у зразковій справі.
Скаржник в касаційній скарзі зазначає про необхідність відступу від правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18.
Однак Верховний Суд ухвалою від 14.03.2023 передав аналогічну справу № 240/14828/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правової позиції Великої Палати, викладеної у постанові від 18.03.2020 за наслідками розгляду зразкової справи №240/4937/18, в частині обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення (на території радіоактивного забруднення), право на яке у таких осіб виникнуло на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плати та щодо дати, з якої у таких осіб виникло право на отримання відповідної допомоги.
У такому разі, Суд не має підстав для повторної передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду до вирішення Палатою питання прийнятності касаційної скарги у справі № 240/14828/22, наявності підстав для відступу від правової позиції у зразковій справі.
Таким чином, Суд не вбачає підстав, передбачених ч. 5 ст. 291 КАС України, для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин, скаржнику слід відмовити у відкритті касаційного оскарження.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 240/4376/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: А. І. Рибачук
Т. Г. Стрелець