03 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/34833/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.09.2022.
В обґрунтування позовоних вимог зазначено, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорії 4), що підтверджується відповідним посвідченням. Тому, на думку позивача, він, як потерпілий від Чорнобильської катастрофи, має право на призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Проте, відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення. Не погоджуючись з таким рішенням органу Пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 26.01.2023 об 11 год. 00 хв.
26.01.2023 підготовче засідання по справі не проводилось у зв'язку із надходженням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи. Наступне засідання призначено на 14.02.2023 об 11 год. 30 хв.
Через відділ документального забезпечення суду 30.01.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені адміністративного позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 02.09.2019, так як відповідно до ст. 6 Угоди між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення та ст. 4 Технічної Угоди між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення переказу та виплати пенсій, при визначені права на пенсію, період роботи зараховується на підставі формуляру UA-LT 5/ LT-UA 7, з підтвердженням страхового (трудового) стажу. Також зазначено, що неможливо зарахувати періоди роботи з 25.08.1986 по 05.08.1988 в Запорізькому СУ-3 та з 22.08.1988 по 31.08.1989 в АТП-12362 Запорізького транспортно-виробничого об'єднання автотранспорту до часу перебування в зоні посиленого радіоактивного контролю, а тому не дає права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому вважає, що рішенням Пенсійного фонду правомірно відмовлено позивачу. Також, представник відповідача наголосив, що рішення про відмову у призначенні пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області.
Судове засідання призначене на 14.02.2023 по справі не проводилось у зв'язку із надходженням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи. Наступне засідання призначено на 21.02.2023 об 12 год. 00 хв.
Протокольною ухвалою суду від 21.02.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.03.2023 о 12:00 та залучено в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
07.03.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить:
- визнати протиправною відмову, яка оформлена у формі рішення від 09.09.2022 за №064250005975 Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.09.2022.
Протокольною ухвалою від 14.03.2023 суд, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку сторін, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
23.03.2023 на електронну адресу суду від Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, мотивуючи свої заперечення тим, що неможливо зарахувати періоди роботи з 25.08.1986 по 05.08.1988 в Запорізькому СУ-3 та з 22.08.1988 по 31.08.1989 в АТП-12362 Запорізького транспортно-виробничого об'єднання автотранспорту до періодів постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіоактивного контролю згідно записів трудової книжки, оскільки Запоріжжя не відноситься до зазначеної зони.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно посвідчення серія НОМЕР_1 від 22.07.2011 позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоактивного контролю (категорія 4).
04.09.2022 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії згідно частини 2 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Після розгляду вказаної заяви позивачу листом від 13.09.2022 за вих.№0600-0214-8/68715 було повідомлено про відмову у призначенні пенсії, оскільки на підставі наданих документів не підтверджено факт постійного проживання (роботи) у зоні посиленого радіоактивного контролю станом на 01.01.1993, що не дає права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 вказаного Закону.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796).
Згідно з приписами ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Відповідно до ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
При цьому, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 30.09.2020 у справі №572/1921/17.
Пунктом 5 ч.2 ст.55 зазначеного Закону встановлено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Вказаною нормою встановлено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) до позивача не застосовується, оскільки зі змісту позову та долучених до матеріалів справи сторонами документів судом встановлено, що позивач постійно не проживав або постійно не працював у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, що є обов'язковою умовою для застосування відносно позивача вказаної величини.
За таких обставин, виходячи з наявних у справі доказах, у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання. Тобто, позивач набуде право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII у віці 59 років.
Позивач на дату звернення до пенсійного органу досяг віку 55 років.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII, оскільки неможливо зарахувати періоди роботи з 25.08.1986 по 05.08.1988 в Запорізькому СУ-3 та 22.08.1988 по 31.08.1989 в АТ 12362 Запорізького транспортно-виробничого об'єднання автотранспорту до періодів постійного проживання (роботи) у зоні посиленого радіоактивного контролю згідно записів трудової книжки, оскільки Запоріжжя не відноситься до зазначеної зони.
Так, відповідно до довідки №520 від 08.08.2022, виданої сектором ведення реєстру Малинської міської територіальної громади виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 , про те, що він постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 07.09.1986 по 10.11.1989; АДРЕСА_2 з 11.11.1989 по 11.10.1991; АДРЕСА_3 з 21.02.1995 по 22.08.2002; АДРЕСА_4 з 22.08.2002 по 06.07.2012; АДРЕСА_4 з 06.07.2012 по 14.03.2019 (а.с. 27).
Підставою видачі вказаної довідки є паспорт серія НОМЕР_2 від 07.02.1997, виданим Малинським РВ УМВС України в Житомирській області та будинкові книги.
Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" місто Малин віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (до 01.01.2015).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка НОМЕР_3 , яку він надавав відповідачу для призначення пенсії.
У наданій позивачем трудовій книжці містяться записи, якими встановлено, що позивач у період з 15.01.1986 по 16.07.1986 навчався в СПТУ №33 в м. Оріхів Запорізької області, у період з 25.08.1986 по 05.08.1988 працював в Запорізькому СУ-3 та у період з 22.08.1988 по 31.08.1989 в АТ 12362 Запорізького транспортно-виробничого об'єднання автотранспорту (а.с. 16-18).
Суд зазначає, що Запорізька область не віднесена до зони посиленого радіологічного контролю.
Отже, позивач у період з з 25.08.1986 по 05.08.1988 та 22.08.1988 по 31.08.1989 працював у Запорізькій області, що фактично позбавляло його можливості постійно проживати в зоні посиленого радіологічного контролю у цей період. Позивачем не спростовано факт про постійне проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю в зазначені періоди.
Також, період з 11.11.1989 по 01.01.1993 складає менше 4 років, а факт роботи позивача в Запорізькій області, виключає можливість його постійного проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю з 25.08.1986 по 05.08.1988 та з 22.08.1988 по 31.08.1989.
Таким чином, оскільки станом на 01.01.1993 позивач постійно не проживав, не працював у зоні посиленого радіоактивного контролю протягом чотирьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, які висловлені Верховним Судом у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17 (адміністративне провадження №К/9901/45843/18), від 17.06.2020 у справі №572/456/17 (адміністративне провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Щодо мотивації позивача про те, що 22.07.2011 Волинською обласною радою йому видане посвідчення (Категорія 4) серії НОМЕР_1 , як громадянину, який постійно проживав на території посиленого радіоактивного контролю, то відповідно до зазначеного посвідчення позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ. Однак право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки постійного проживання, роботи, але не більше 5 років, виникає за умови, що позивач станом на 01.01.1993 постійно проживав би або відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не набув права на отримання пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, що свідчить про правомірність відмови відповідача в призначенні такої пенсії.
З огляду на недотримання умови для зниження пенсійного віку згідно пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ, позивач не має права ні на зниження пенсійного віку за початковою величиною (2 роки), ні за додатковою величиною (1 рік за 3 роки проживання).
Як вже зазначав суд, щоб застосовувати величину зниження пенсійного віку треба станом на 01.01.1993 постійно прожити чи постійно відпрацювати не менше 4 років у зоні посиленого радіоактивного контролю і лише за умови дотримання цієї умови, зниження пенсійного віку можливе, якщо особа у зоні посиленого радіологічного контролю постійно проживала чи постійно працювала з моменту аварії по 31.07.1986, та додатково 1 рік за кожні 2 роки постійного проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю. В загальному можна зменшити пенсійний вік можна не більше 6 років.
Суд встановив не дотримання позивачем умови щодо постійного проживання чи постійної роботи станом на 01.01.1993 не менше 4 років у зоні посиленого радіоактивного контролю.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області в призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ зі зниженням пенсійного віку є правомірною.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
03 квітня 2023 р.