ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/28027.08.10
За позовомВідкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"
До Приватного підприємства "Соло"
Простягнення 54 493,66 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаМартинюк О.П. - представник за довіреністю від 03.08.2010р. № 01-29-764
Від відповідача не з'явився
27.08.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Соло" 50 000,59 грн. заборгованості за договором поставки від 24.07.2009 р. № 12-58/09, 3 047,20 грн. пені, 447,95 грн. 3 % річних та 997,92 грн. інфляційних втрат.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 р. № 46/280, яку призначено до розгляду на 09.08.2010 р.
09.08.2010 р. розгляд справи було відкладено на 27.08.2010 р. зажаючи на неявку в засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом документів.
У судове засідання, призначене на 27.08.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду від 29.06.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо повноти розрахунків за отриманий у власність товар.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.07.2009 р. Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" в якості постачальника та Приватне підприємство "Соло" в якості покупця уклали договір № 12-58/09 (надалі -договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передавати (поставляти) у власність покупця партіями, а покупець приймати у власність пісок річковий (товар) у загальній кількості 40 000,00 тонн (+/- 10 %), видобутий у Ново-Українському родовищі плавкранами (вантажопідйомністю 5 т., 16 т.) і оплачувати його на умовах цього договору.
Поставка товару здійснюється на умовах FOB «Франко-борт, порт відвантаження, зазначений (товар передано/завантажено через поручні судна в погодженому місці відвантаження)»згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс»в редакції 2008 року. Місце відвантаження: Ново-Український кар'єр, Київська область Обухівський район (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору товар поставляється партіями, розмір якої вказується покупцем у заявці.
Відповідно до п. 2.3 договору поставка заявленої покупцем партії товару здійснюється протягом 10 робочих днів з дня отримання постачальником заявки покупця та її погодження постачальником (строк поставки).
Товар поставляється по узгодженим між сторонами договірним цінам. Ціна однієї тонни товару становить 14,00 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює оплату в порядку 100 % передоплати за кожну партію товару, що постачатиметься, на підставі рахунку-фактури постачальника, який виставляється відповідно до заявки покупця.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналіз умов договору від 24.07.2009 р. № 12-58/09 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 90731022 від 31.07.2009 р., який відповідач оплатив частково у сумі 66 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи).
Оскільки відповідно до параграфу № 7 глави 79 Цивільного кодексу України притримання є правом, а не обов'язком сторони зобов'язання, суд доходить висновку про те, що дії позивача по передачі товару до отримання повної попередньої оплати не суперечать законодавству та укладеному сторонами договору.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 116 000,59 грн., що підтверджується видатковими накладними № 90731111 від 31.07.2009 р. та № 90831116 від 31.08.2009 р.
Таким чином, заборгованість відповідача склала 50 000,59 грн.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 116 000,59 грн., частково оплатив його, заборгувавши 50 000,59 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 50 000,59 грн.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 50 000,59 грн. за договором від 24.07.2009 р. № 12-58/09 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.
Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 3 047,20 грн. пені, 447,95 грн. 3 % річних та 997,92 грн. інфляційних втрат.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.2 договору за прострочення розрахунків за кожну поставлену партію товару згідно п. 3.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період заборгованості за кожен день прострочення.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Умовами спірного договору не встановлений строк виконання зобов'язання, а лише містяться посилання на те, що покупець здійснює оплату в порядку 100 % передоплати за кожну партію товару, що постачатиметься, на підставі рахунку-фактури.
Однак, за відсутності в матеріалах справи доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату боргу до звернення позивача до суду з вказаним позовом та відсутністю у договорі посилання на строк, протягом якого повинна була бути здійснена відповідачем оплата за поставлений товар, суд дійшов висновку, що обчислення строку виконання відповідачем зобов'язання по спірному договору слід рахувати з моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом, а отже підстави для нарахування пені, збитків від інфляції та трьох відсотків річних за період з 02.02.2010 р. по 14.06.2010 р. відсутні. У цій частині позову слід відмовити.
Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Соло" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 60, ідентифікаційний код 32556975) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04070, м. Київ, вул. Верхній вал, 70, ідентифікаційний код 03150071) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 59 коп. основного боргу, 500 (п'ятсот) грн. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко
Повне рішення складено: 30.08.2010 р.