ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
18 серпня 2010 р. Справа № 23/47
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк Олександри Вікторівни
при секретарі судового засідання Харук Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування", вул.Шевченка,78, м.Львів,79039
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 9471 грн. 09 коп. (дев"яти тисяч чотирьохсот сімдесяти однієї гривні 09 копійок).
За участю представників сторін:.
Від позивача: представники не з'явилися;
Від відповідача: представники не з'явилися.
ВСТАНОВИВ: Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" звернулася в суд з позовом до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 9471 грн. 09 коп. заборгованості за надані послуги.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.10 відкладено судове засідання на 18.08.10.
Представники позивача в судове засідання не з"явилися. 17.08.10 за вхідним №184 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання 18.08.10..
Представник відповідача в судовому засіданні відзиву на позов не подав, в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №15756532 від 30.06.10 та №16148595 від 10.08.10, які знаходяться в матеріалах справи, доказів погашення заборгованості суду не представив.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки, ухвалами суду участь сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 10.04.08 між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" (зберігач) та Підприємцем ОСОБА_3 (поклажодавець) укладено договір №3 складського зберігання. Відповідно до п.1. договору зберігач зобов'язався за оплату зберігати майно (товар) передане йому поклажодавцем і повернути це майно у схоронності, а поклажодавець зобов"язався здійснювати оплату за зберігання майна у порядку та розмірах визначеному у розділі 2 даного договору.
Відповідно до п.2.1. договору плата за зберігання майна визначена за згодою сторін і становить 2080 грн. в т.ч. ПДВ на місяць.
Згідно п.2.2 договору оплата проводиться поклажодавцем не пізніше десятого числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача.
Пунктом 2.3. договору встановлено, що у випадку прострочення платежу поклажодавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% від суми договірної плати за кожен день прострочення.
Згідно п.4.1.1. поклажодавець зобов"язується своєчасно і в повному обсязі вносити плату за зберігання майна в порядку визначеному у розділі 2 договору.
На виконання даного договору Філією "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс" в період з квітня 2008 року по серпень 2008 року надав ФО-П ОСОБА_2 послуги зберігання переданого йому майна (товару), що підтверджується розрахунком по заборгованості станом на 01.06.10 та рахунками №66 від 22.04.08 на суму 1456 грн., від 30.05.08 на суму 2080 грн., від 14.08.08 на суму 873 грн. 96 коп., від 30.06.08 на суму 2096 грн. 64 коп., 31.07.08 на суму 2086 грн. 15 коп., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач свого зобов'язання щодо оплати послуг складського зберігання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 04.06.10 складає 8592 грн. 75 коп.
Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено частиною 1 статті 946 ЦК України - плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст.548 встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.549 встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач, враховуючи п.2.3 договору складського зберігання №3 від 10.04.08 та чинне законодавство України, нарахував відповідачу пеню за період прострочення виконання зобов"язання в розмірі 878 грн. 34 коп.
Відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно договору належним чином не виконав, за надані послуги належним чином не розрахувався, доказів погашення заборгованості суду не подав, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8592 грн. 75 коп. боргу та 878 грн. 34 коп. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" " до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 9471 грн. 09 коп. заборгованості за надані послуги - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Війсьторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування", вул.Шевченка,78, м.Львів, 79039 (Код 33689922) - 9471 грн. 09 коп. (дев'ять тисяч чотириста сімдесят одну гривню 09 копійок) боргу, 102 грн. (сто дві гривні) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
рішення підписане 31.08.10
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
Помічник судді
Корпан Р.М.
31.08.10