83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.08.10 р. Справа № 36/168пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Приватного підприємства „Маріупольська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів „Лінгва-ХХІ століття” Донецької області», м.Маріуполь
До відповідача: Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції м.Маріуполь
Про: визнання дійсною угоди купівлі-продажу (біржовий контракт №26385) будови дитячого садку (основна будівля літ.А-2 зі всіма надвірними будовами та спорудами, нежитловою площею 1082м.кв., що складає цілу ідеальну частку), що розташована на земельній ділянці площею 4676м.кв. №192 по пр.Нахімова в м.Маріуполі Донецької області, укладену 29.12.99р. на Маріупольській універсальній товарній біржі
За участю:
Представників сторін:
Від позивача: Кінько В.М. - по дов.;
Від відповідача: не з»явився;
Суть спору:
Позивач, Приватне підприємство „Маріупольська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів „Лінгва-ХХІ століття” Донецької області, м.Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції м.Маріуполь, про визнання дійсною угоди купівлі-продажу (біржовий контракт №26385) будови дитячого садку (основна будівля літ.А-2 зі всіма надвірними будовами та спорудами, нежитловою площею 1082м.кв., що складає цілу ідеальну частку), що розташована на земельній ділянці площею 4676м.кв. №192 по пр.Нахімова в м.Маріуполі Донецької області, укладену 29.12.99р. на Маріупольській універсальній товарній біржі.
Відповідач у судове засідання не з”явився, проте надав відзив на позов вих.12-118 від 04.08.10р., в якому просить суд у разі наданні позивачем всіх необхідних документів передбачених діючим законодавством України для визнання дійсною угоди купівлі-продажу (біржовий контракт №26385) будівлі дитячого садку А-2 з усіма надвірними будівлями та спорудами, нежилою площею 1082м.кв., розташованого на земельній ділянці 4676м.кв. за адресою м.Маріуполь, пр.Нахімова, 192 позов задовольнити, та розглянути справу без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
29.12.99р. на Маріупольській універсальній товарній біржі брокер брокерської контори №155 Планкевич П.О., який діяв на підставі договору доручення від 29.12.99р. від імені Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м.Маріуполя в особі начальника відділу Скріпниченко Т.І., та брокер брокерської контори №155 Тулінов А.П., діючий на підставі договору поруки від 29.12.99р. від імені Приватного підприємства „Середня загальноосвітня школа „Лінгва-ХХІ століття”, яке в подальшому згідно Статуту було перейменоване у Приватне підприємство „Маріупольська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів „Лінгва-ХХІ століття” Донецької області», позивач за цією справою, уклали біржовий контракт №26385, згідно якого відповідач продав на підставі протоколу проведення аукціону по реалізації майна, описаного та арештованого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м.Маріуполя №016 від 28.12.99р., а позивач купив, зобов'язався оплатити та прийняти у власність будівлю дитячого садку, яка складається з основної будівлі літ.А-2 зі всіма надвірними будівлями нежитловою площею 1082м.кв., що складає цілу ідеальну долю, розташоване на земельній ділянці 4676м.кв.
На виконання умов біржового контракту відповідач передав позивачу вищевказане нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі, ксерокопія якого знаходиться в матеріалах справи, а позивач у свою чергу оплатив придбане ним майно в сумі 130 200,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №115 від 29.12.99р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №3805.
В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №202/5 від 21.06.00р. позивачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,4662га. для обслуговування будинку школи на проспекті Нахімова, 192 у Жовтневому районі м.Маріуполя.
На підставі вищевказаного рішення позивачу виданий акт від 01.09.2000р. на право постійного користування землею площею 0,4662га.
Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 09.06.05р. №1194 було вирішено переоформити право постійного користування на право оренди земельної ділянки площею 0,4662га. на 10 років без зміни цільового призначення для повної середньої освіти (експлуатації будівлі школи) по пр.Нахімова, 192 в Жовтневому районі м.Маріуполя позивачу, а рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №202/5 від 21.06.00р. визнано таким, що втратило чинність.
Згідно вищевказаного рішення позивач уклав з Маріупольською міською радою договір оренди земельної ділянки площею 0,4662га., яка знаходиться на пр.Нахімова, 192 в Жовтневому районі м.Маріуполя.
Позивач стверджує, що на момент укладання з відповідачем оспорюваного правочину не вимагалося його нотаріального посвідчення, оскільки в той час діяв Закон України «Про товарну біржу» і вчинені на біржі правочини не підлягали нотаріальному посвідченню та мали законну силу.
Більш ніж через десять років позивач звернувся до Маріупольського бюро технічної інвентаризації з проханням зареєструвати за ним право власності, однак згідно рішення реєстратора №384 від 06.08.10р. позивачу було відмовлено в реєстрації, так як заявлене право на нерухоме мано було зареєстроване в БТІ 05.01.2000р. на ім»я ПП «Середня загальноосвітня школа «Лінгва - ХХ століття», надані документи не відповідають вимогам, встановленим положенням (на даний момент змінилася назва позивача), у зв»язку з чим БТІ не може зареєструвати спірний контракт.
Оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання даної угоди, але відповідач ухилився від нотаріального посвідчення даного договору, позивач, посилаючись на частину 2 статті 220 ЦК України просить суд визнати вищевказаний біржовий контракт дійсним.
Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України , за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За приписами ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За частиною 2 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
Обов'язковість виконання договору сторонами визначена положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України .
За приписами частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони договору, щодо якого законом встановлено вимогу про його нотаріальне посвідчення, домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідна норма Цивільного кодексу України підлягає застосуванню саме у таких випадках та для захисту порушених прав позивача для легімітизації вчиненого правочину у разі, коли неможливість додержання вимог законодавства щодо здійснення нотаріального посвідчення укладеного сторонами правочину пов'язано з неправомірними діями іншої сторони, які полягають саме в ухиленні від нотаріального посвідчення правочину; при цьому інші умови, що перешкоджали б нотаріальному посвідченню правочину, відсутні.
Однак судом встановлено, що в порушення вищезазначених вимог закону вказаний договір нотаріально не посвідчувався, а також не проведено його державну реєстрацію.
При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли нотаріальне посвідчення і державна реєстрація визнані законом обов'язковими, такий правочин вважається недійсним, а отже, в силу положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, для виникнення договірних відносин, крім дотримання вимог, передбачених статтею 638 ЦК України, згідно якої договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, ще й вимог, передбачених ст.ст. 209, 210 ЦК України, що передбачає нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію окремих договорів, у випадках, встановлених законом.
Викладене підтверджується також і Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, згідно п. 13. якої, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Посилання позивача на те, що на момент укладання з відповідачем оспорюваного правочину не вимагалося його нотаріального посвідчення, оскільки в той час діяв Закон України «Про товарну біржу» і вчинені на біржі правочини не підлягали нотаріальному посвідченню та мали законну силу суд до уваги не приймає, оскільки Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. є спеціальним щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним щодо правил укладання господарських договорів.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спірний правочин не має ніякої юридичної сили та не тягне за собою ніяких правових наслідків, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання дійсним вищезазначеного біржового контракту.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства «Маріупольська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Лінгва-ХХІ століття» Донецької області» м.Маріуполь до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції м.Маріуполь про визнання дійсною угоди купівлі-продажу (біржовий контракт №26385) будови дитячого садку (основна будівля літ.А-2 зі всіма надвірними будовами та спорудами, нежитловою площею 1082м.кв., що складає цілу ідеальну частку), що розташована на земельній ділянці площею 4676м.кв. №192 по пр.Нахімова в м.Маріуполі Донецької області, укладену 29.12.99р. на Маріупольській універсальній товарній біржі.
В судовому засіданні 26.08.10р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суддя
Повне рішення складено 26.08.10р.