Рішення від 30.03.2023 по справі 420/17105/22

Справа № 420/17105/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Пивовар Т.В.,

за участю сторін:

від позивача Швець К.О.

від відповідача Тарановський Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

№ 0602912-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 381 083,91 грн.;

№ 0602912-2403-1552/2019 від 29.04.2021 року на загальну суму 367 315,8 грн.;

№ 0602912-2403-1552/2018 від 29.04.2021 року на загальну суму 327 705,9 грн.;

№ 0602913-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 109 109,17 грн.;

№ 0223937-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 44 636,29 грн.;

№ 0223937-2403-1552/2018 від 29.04.2021 року на загальну суму 9 596,03 грн.;

№ 0223938-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 4 675,77 грн.;

№ 0223938-2403-1552/2018 від 29.04.2021 року на загальну суму 1 005,21 грн.;

№ 0602911-2403-1552/2019 від 29.04.2021 року на загальну суму 7 561,48 грн.;

№ 0602911-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 7 844,9 грн.;

№ 0602911-2403-1552/2018 від 29.04.2021 року на загальну суму 5 621,73 грн;

№ 0331637-2403-1552 від 24.06.2022 року на загальну суму 6 480,00 грн.;

№ 0331638-2403-1552 від 24.06.2022 року на загальну суму 61 860,00 грн.;

№ 0331639-2403-1552 від 24.06.2022 року на загальну суму 10 872,00 грн.;

№ 0331640-2403-1552 від 24.06.2022 року на загальну суму 166 332,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що усі об'єкти нерухомого майна, відносно яких відповідачем були визначені податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2020, 2021 р.р., відносяться до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому не є об'єктами оподаткування у розумінні п.п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а саме:

Об'єкт нерухомості - нежила будівля, загальною площею 8 802,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно технічного паспорту в цілому складається з: майстерень (3), основних (67) та підсобних (7) приміщень, кладових (11), кабінетів (42), вмивальні, туалетів (3), душової, вбиралень (2), сауни (2), сходів коридорів, у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2 належить до класу 1251 «Будівлі промислові» (підкласи 1251.1, 1251.4).

Об'єкт нерухомого майна - нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 108 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який згідно технічного паспорту в цілому складається з: виробничих приміщень (2), кабінету (1) та ліфту, так відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1251 «Будівлі промислові» (підкласи 1251.1, 1251.4).

Об'єкт нерухомого майна - нежитлові виробничі приміщення, загальною пл 1031 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який згідно технічного паспорту складається з: виробничих приміщень (3) та складів (5), відноситься до 1251 «Будівлі промислові» (підкласи 1251.1, 1251.4) та класу 1252 «Резервуари, сил склади» (підкласи 1252.5, 1252.7, 1252.8,1252.9).

Об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення №101-а, загальною площею кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який згідно технічного складається з боксів (6), відноситься до класу 1252 «Резервуари, силоси та склади» (підкласи 1252.5, 1252.7, 1252.8, 1252.9).

Об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення літ. Б, В, загальною площею 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який згідно технічного паспорта складається з: цехів (14), виробничих (5), основних (15) та підсобних примі кладових (2), кабінетів (7), прохідної, веранди, вмивальні, туалетів (2), роздягальні охорони, коридорів та сходових кліток, відноситься до класу 1251 «Будівлі промислові (підкласи 1251.1, 1251.4).

Представник позивача вказує, що з метою застосування п.п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 відносяться до секцій: В «Добувна промисловість і розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», Б «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та Б «Будівництво». Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є «Виробництво інших машин і устаткований загального призначення, н.в.і.у.» (КВЕД 28.29). Даний КВЕД відповідно до національного класифікатора належить до секції С «Переробна промисловість», що свідчить про те, що Відповідач згідно ДК 009:2010, відноситься до категорії промислових виробників, а тому підпадає під пільгу, встановлену п.п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 також займається іншими видами діяльності, а саме: КВЕД 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів, 28.49 Виробництво інших верстатів; 28.49 Виробництво інших машин і устаткування спеціального" призначення, н.в.і.у., які також відносяться до секції С «Переробна промисловість».

Враховуючи вищевикладене, за твердженням представника позивача, усі вище перелічені об'єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 , використовується ним у виробництві, як об'єкти промисловості для виготовлення промислової продукції.

Таким чином, враховуючи наявність всієї сукупності критеріїв, визначених ПКУ для виключення об'єктів нерухомого майна з об'єктів оподаткування податком з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, можна дійти висновку, що об'єкти нерухомості, які на праві власності належать ОСОБА_1 , не є об'єктами оподаткування.

Відповідачем - Головним управлінням ДПС в Одеській області, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України до суду надано відзив на адміністративний позов, згідно яких представник відповідача зазначає, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає, та не погоджується з доводами позивача.

Представник відповідача зазначає, що згідно даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності перебуває наступні об'єкти нерухомого майна:

нежитлове приміщення під реєстраційним номером майна 1501439351101 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею

181,2 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 01.03.2018р.

нежитлове приміщення під реєстраційним номером майна 1684080251101 за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 108.0 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 29.10.2018р.

нежитлове приміщення під реєстраційним номером майна 2024735451101 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2772,2 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 04.02.2020р.

нежитлове приміщення під реєстраційним номером майна 1684047651101 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1031,0 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 29.10.2018р.

нежитлове приміщення під реєстраційним номером майна 12492914 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 8802,2 кв.м., форма власносте приватна, розмір частки 1/1, власник з 11.12.2015р.

Керуючись Кодексом, Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано в автоматичному режимі фізичній особі ОСОБА_1 податкові повідомлення - рішення по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, на переконання представника відповідача, Головне управління ДПС в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, а вимоги визначені у позові - є безпідставними.

Представником позивача подано відповідь на відзив, за змістом аналогічний адміністративному позову, в якій зазначено, крім іншого, про необґрунтованість доводів відповідача.

Ухвалою суду від 05.12.2022 року відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.01.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/17105/22 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до тридцяти днів.

Ухвалою суду від 07.03.2023 року заяву представника позивача про залишення адміністративного позову без розгляду в частині - задоволено. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0331637-2403-1552 від 24.06.2022 року на загальну суму 6 480,00 грн.; № 0331638-2403-1552 від 24.06.2022 року на загальну суму 61 860,00 грн.; № 0331639-2403-1552 від 24.06.2022 року на загальну суму 10 872,00 грн.; № 0331640-2403-1552 від 24.06.2022 року на загальну суму 166 332,00 грн. - залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 07.03.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.03.2023 року.

В судовому засіданні 20.03.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 01.03.2001 р. та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у. (основний);

Додаткові: 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність; 93.12 Діяльність спортивних клубів, 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 28.49 Виробництво інших верстатів; 28.99 Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н.в.і.у. (а.с. 12-14 т.1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна:

нежила будівля, загальною площею 8802,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 108 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;

нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 1031 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

нерухоме майно, загальною площею 181,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , пррим. №101-а;

нежилі приміщення літ. Б, В, загальною площею 2772,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 15, 19, 22, 26 зв.б., 28 зв.б.).

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а саме:

- стосовно об'єкту оподаткування - нежилої будівлі, загальною площею 8802,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 :

№ 0602912-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 381 083,91 грн.;

№ 0602912-2403-1552/2019 від 29.04.2021 року на загальну суму 367 315,8 грн;

№ 0602912-2403-1552/2018 від 29.04.2021 року на загальну суму 327 705,90 грн;

- стосовно об'єкту оподаткування - нежилі приміщення літ. Б, В, загальною площею 2772,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 :

№ 0602913-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 109109,17 грн.

- стосовно об'єкту оподаткування - нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 1031 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 :

№ 0223937-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 44 636,29 грн.;

№ 0223937-2403-1552/2018 від 29.04.2021 року на загальну суму 9 596,03 грн.

- стосовно об'єкту оподаткування - нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 108 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 :

№ 0223938-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 4 675,77 грн.;

№ 0223938-2403-1552/2018 від 29.04.2021 року на загальну суму 1 005,21 грн.

- стосовно об'єкту оподаткування нежитлові приміщення №101-а, загальною площею 181,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 :

№ 0602911-2403-1552/2019 від 29.04.2021 року на загальну суму 7 561,48 грн.;

№ 0602911-2403-1552 від 29.04.2021 року на загальну суму 7 844,90 грн.;

№ 0602911-2403-1552/2018 від 29.04.2021 року на загальну суму 5 621,73 грн. (а.с.35, 36 т. 1).

На переконання позивача відповідачем незаконно і безпідставно прийнято зазначені податкові повідомлення-рішення, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до п. 30.1, 30.2 статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.

Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. (редакція до 16.01.2020 року)

Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020).

Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб'єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі промисловості» не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд уважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

За наведеного тлумачення положень ПК України, під час розгляду цієї справи в першу чергу підлягало встановленню, чи відносяться до будівель промисловості об'єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна:

нежила будівля, загальною площею 8802,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 108 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;

нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 1031 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

нерухоме майно, загальною площею 181,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , пррим. №101-а;

нежилі приміщення літ. Б, В, загальною площею 2772,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, позивачем до суду на підтвердження використання наведених вище об'єктів нерухомого майна у власній підприємницькій діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) до суду надано:

копії технічних паспортів, з яких вбачається, що:

Об'єкт нерухомості - нежила будівля, загальною площею 8 802,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: майстерень (3), основних (67) та підсобних (7) приміщень, кладових (11), кабінетів (42), вмивальні, туалетів (3), душової, вбиралень (2), сауни (2), сходів та коридорів.

Об'єкт нерухомого майна - нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 108 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому складається з: виробничих приміщень (2), кабінету (1) та ліфту.

Об'єкт нерухомого майна - нежитлові виробничі приміщення, загальною площею 1031 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , складається з: виробничих приміщень (3) та складів (5).

Об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення №101-а, загальною площею 181,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , складається з боксів (6).

Об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення літ. Б, В, загальною площею 2 772,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 складається з: цехів (14), виробничих (5), основних (15) та підсобних приміщень (14), кладових (2), кабінетів (7), прохідної, веранди, вмивальні, туалетів (2), роздягальні, охорони, коридорів та сходових кліток. (а.с. 8-11, 16-18,20-21, 23-24, 26-34 т.1);

Договір купівлі-продажу універсального крупоцеху «ОПТИМАТИК-К-15» від 02.20.20 року; акт прийому-передачі крупоцеху «ОПТИМАТИК-К-15» від 02.02.2020 року; керівництво по експлуатації крупоцеху «ОПТИМАТИК-К-15» К-15.00.00.00КЕ; акт звіряння взаємних розрахунків з ТОВ «Агропереробка» за період 01.08.2019 - 30.07.2020, які підтверджують здійснення позивачем виробничої діяльності в належних йому виробничих корпусах та цехах.

Договір від 05.01.2019 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ВАТ «Одеський завод поліграфічних машин» про спільну діяльність в сфері виробництва комплектуючих для сільськогосподарського та промислового обладнання; технічна специфікація до контракту 111119 від 02.12.2019 року, Акти приймання-передачі наданих послуг до Договору від 30.12.2019 року, від 30.12.2020 року, від 30.12.2021 року, які підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності «Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у.» (КВЕД 28.29).

свідоцтво про реєстрацію екскаватору реєстраційний номер НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію вантажного сідлового тягача реєстраційний номер НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію вантажного самоскида реєстраційний номер НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію спеціального вантажного паливозаправника реєстраційний номер НОМЕР_5 ; технічна специфікація на обладнання для виробництва від 02.12.2019 року; технічна специфікація на обладнання від 03.11.2016 року; технічних паспорт на ламінатор типу «Рейнбоу М» від 09.11.2016 року; технічних паспорт на обладнання для виробництва пакетів від 02.09.2016 року; інструкція на активатор плівки від 27.12.2016 року, які підтверджують наявність спеціалізованої техніки для здійснення виробничої діяльності позивача. (а.с. 102-117, 204-219 т.1)

Також, до суду надані фото об'єктів нерухомого майна (а.с. 150-203 т.1)

Таким чином, суд доходить висновку, що зазначені вище об'єкти нерухомого майна відносяться до будівель промисловості об'єкти нерухомості, що належать позивачу, та які фактично використовуються ним у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

Стосовно цільового призначення належної позивачу на праві власності будівлі, що також є умовою для отримання податкової пільги, суд зазначає наступне.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі промислові та склади (код 125) включають в себе криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням. Цей клас не включає: резервуари, силоси та склади (1252), будівлі сільськогосподарського призначення (1271), комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230), (1251.1) будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, (1251.2) будівлі підприємств чорної металургії, (1251.3) Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, (1251.4) будівлі підприємств промисловості, (1251.5) будівлі підприємств харчової промисловості, (1251.6) будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, (1251.7) будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, (1251.8) будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, (1251.9) будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне, (1252) резервуари, силоси та склади. Цей клас включає: резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу та інших, сипких мас, холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також: складські майданчики. Цей клас не включає: сільськогосподарські силоси та складські будівлі, що використовуються для сільського господарства (1271), водонапірні башти (2222), нафтотермінали (2303). (1252.1) Резервуари для нафти, нафтопродуктів та газу, (1252.2) резервуари та ємності інші, (1252.3) силоси для зерна, (1252.4) силоси для цементу та інших сипучих матеріалів, (1252.5) склади спеціальні товарні, (1252.6) холодильники, (1252.7) складські майданчики, (1252.8) склади універсальні, (1252.9) склади та сховища інші (2412).

Відповідно до інформації, що міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, належними позивачу об'єктами нежитлової нерухомості є нежитлові будівля, виробничі приміщення.

Судом встановлено, що видами підприємницької діяльності позивача є 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у. (основний); додаткові: 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність; 93.12 Діяльність спортивних клубів, 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 28.49 Виробництво інших верстатів; 28.99 Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н.в.і.у.

Класифікація видів економічної діяльності і КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість і розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Як зазначає позивач, вказаний об'єкт використовуються ним для забезпечення власної підприємницької діяльності, яка пов'язана з виробництвом.

Отже, з урахуванням викладеного, враховуючи зареєстровані види діяльності та зважаючи на фактичну підприємницьку діяльність, яку здійснює позивач, суд дійшов висновку, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, в силу приписів підпункту «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Доказів використання позивачем вищевказаного об'єкта нерухомого майна у іншій діяльності відповідачем до суду не надано, так само як не надано доказів на підтвердження відсутності реєстрації позивачем податкових накладних з придбання чи постачання продукції та надання в оренду, лізинг об'єкт стосовно якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Таким чином, встановлені судом обставини справи і наведені норми чинного законодавства свідчать, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім було застосовано до позивача штрафні санкції без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за даним позовом підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 12405,00 грн, що підтверджується квитанцією №ПН878 від 17.11.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи частку в загальному розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати в розмірі 10390,43 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: