30.03.2023 Справа №607/17404/22 Провадження №1-кп/607/362/2023 м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Тернополі кримінальне провадження №12022216040000360, дані про яке 25.04.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
24.04.2022 близько 20 год. 00 хв. у ОСОБА_4 , який перебував у парку «Національного відродження», зі сторони вул.15-го Квітня, що у м.Тернополі, в ході словесного конфлікту із ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник протиправний умисел, спрямований на спричинення останньому тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій протиправний умисел, 24.04.2022 близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у парку «Національного відродження», зі сторони АДРЕСА_2 , з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, кулаком лівої руки наніс один удар в ділянку рота, та близько п'яти ударів ногами в ділянку передньої та задньої поверхні грудей ОСОБА_7 .
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: рани шкіри верхньої губи справа, що поширюється на слизову оболонку щоки, крововиливи слизової оболонки ясен верхньої щелепи справа та верхньої губи у центральній частині, розрив вуздечка верхньої губи, а при додатковому огляді 29.04.2022 - синці в проекції тіла нижньої щелепи зліва, що поширюється на підщелепову ділянку, передньої поверхні грудей зліва і справа, задньої поверхні грудей зліва.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України визнав частково. Показав, що дізнався про конфлікт, що відбувся між його матір'ю та ОСОБА_7 , в якому останній образив матір, у зв'язку з цим він 24.04.2022 близько 20-ої год. при зустрічі в парку «Національного відродження» в м.Тернопіль, наніс ОСОБА_7 один удар кулаком лівої руки в ділянку рота, від чого він втратив рівновагу та впав на землю. Після цього він наніс ще не менше 3, але не виключено - 5 ударів ногами в ділянку живота ОСОБА_7 . Заперечив зйомку своїх дій на мобільний телефон. Обвинувачений також вказав, що не вибачився перед потерпілим, хоча і вважає свій вчинок неправомірним та неприпустимим, а також шкодує про скоєне. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - визнав частково, на суму 1000 грн. в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в пред'явленому обвинуваченні, його вина у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України при викладених у обвинувальному акті обставинах в повному обсязі підтверджується сукупністю досліджених безпосередньо судом доказів.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що 24.04.2022 ввечері на території парку «Національного відродження» в м.Тернопіль по вул.15 Квітня, він зустрівся із ОСОБА_4 , який при зустрічі відразу наніс йому удар кулаком лівої руки, в якому тримав невідомий предмет, в ділянку рота, у зв'язку з чим він втратив рівновагу та впав на землю. Після цього ОСОБА_4 наніс йому ще близько п'яти ударів руками і ногами в ділянку грудей і живота. Потерпілий ствердив, що його побиття ОСОБА_4 знімав на мобільний телефон та в подальшому цей відеозапис показував іншим особам. В судовому засіданні наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, посилаючись на суспільну небезпеку вчиненого ним діяння. Поданий цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримав повністю та просив задовольнити із наведених у ньому підстав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що 24.04.2022 близько 20-ої год., перебуваючи на території парку «Національного відродження» у м.Тернопіль по вул.15 Квітня, бачив, як ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 один удар кулаком лівої руки в ділянку рота, внаслідок чого ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю, після чого ще близько п'яти ударів ногами по тулубу ОСОБА_7 . Свідок також показав, що ймовірно свої дії ОСОБА_4 знімав на мобільний телефон.
Крім зазначених показів допитаних судом потерпілого та свідка, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 також підтверджується дослідженими та проаналізованими судом в судовому засіданні доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:
- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12022216040000360 від 25.04.2022, згідно якого 24.04.2022 до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшла заява від ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_4 24.04.2022 близько 20-ої год., перебуваючи в парку «Національного відродження» спричинив йому тілесні ушкодження;
- електронними рапортами інспектора-чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 від 24.04.2022 та 25.04.2022, згідно яких 24.04.2022 о 19 год. 56 хв. надійшло повідомлення про те, що в парку «Національного відродження» невідома особа нанесла тілесні ушкодження перехожому. На місці події виявлено ОСОБА_7 , котрий звернувся із заявою про притягнення до відповідальності знайомого на ім'я ОСОБА_11 , який спричинив йому тілесні ушкодження. Також 24.04.2022 о 21 год. 25 хв. надійшло повідомлення з органу охорони здоров'я про те, що в травмпункт був доставлений ОСОБА_7 з діагнозом: рвана рана верхньої губи. Крім того, 24.04.2022 о 22 год. 58 хв. надійшло повідомлення з органу охорони здоров'я про те, що в травмпункт був доставлений ОСОБА_7 з травмами, а саме: рвана рана верхньої губи справа, які отримав 24.04.2022 близько 20-ої год.;
- письмовою заявою ОСОБА_7 від 25.04.2022 про притягнення до відповідальності ОСОБА_12 , який 24.04.2022 близько 20-ої год., перебуваючи в парку «Національного відродження» у м.Тернопіль, наніс йому тілесні ушкодження;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2022 з доданим до нього компакт-диском «Axent» DVD-R, проведеного за участю свідка ОСОБА_9 , в ході якого останній за участю статиста показав механізм завдання ОСОБА_4 удару кулаком лівої руки в праву ділянку голови у ділянку верхньої губи ОСОБА_7 , внаслідок чого потерпілий впав на землю, а також декількох ударів ногами в ділянку спини та передню частину грудей;
- переглянутим безпосередньо у судовому засіданні компакт-диском «Axent» DVD-R, на якому зафіксовано слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_9 , який проводився 12.11.2022;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2022 з доданим до нього компакт-диском «Axent» DVD-R, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_7 , у ході якого останній за участю статиста показав та розказав про обставини завдання йому ОСОБА_4 24.04.2022 у парку «Національного відродження» в м.Тернопіль, удару лівою рукою у праву ділянку голови, а саме у ділянку верхньої губи, внаслідок чого він впав на землю, після чого показав, як ОСОБА_4 наніс йому декілька ударів ногами в ділянку спини та тіла, а саме в передню частину грудей;
- переглянутим безпосередньо у судовому засіданні компакт-диском «Axent» DVD-R, на якому зафіксовано слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_7 , який проводився 12.11.2022;
- висновком експерта №231 від 06.06.2022, за результатами проведеної судово-медичної експертизи, відповідно до якого:
1, 2. Згідно із вивченими медичними документами, у ОСОБА_7 при зверненні 24.04.2022 у приймальне відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР була відмічена «рвана» рана верхньої губи справа, а при огляді приватним хірургом-стоматологом були описані у вказаній анатомічній ділянці «численні розсічені» рани поверхні шкіри з «пошкодженням» кругового м'язу, «пошкодження» вуздечки верхньої губи, «пошкодження» слизової оболонки «порожнини рота в ділянці кута» і «верхньої губи фронтальної ділянки», «посттравматичний» періодонтит (запальний процес тканин, які знаходяться за межами зуба) 11, 12, 13 (1, 2, 3-й правих верхніх) зубів». При судово-медичній експертизі ОСОБА_7 26.04.2022 виявлені: рана шкіри верхньої губи справа, що поширюється на слизову оболонку щоки, крововиливи слизової оболонки ясен верхньої щелепи справа та верхньої губи у центральній частині, розрив вуздечки верхньої губи, а при додатковому огляді 29.04.2022 - синці в проекції тіла нижньої щелепи зліва, що поширюється на підщелепову ділянку, передньої поверхні грудей зліва і справа, задньої поверхні грудей зліва. Характер і морфологічні властивості відмічених у медичних документах та виявлених при судово-медичній експертизі у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, свідчать про їх утворення від дій тупих предметів незадовго до його звернення по медичну допомогу, не виключено у вказаній у постанові термін - 24.04.2022.
3. Індивідуальні особливості поверхні травмуючих предметів у характері ушкоджень не відобразились. Проте, утворення виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень на обличчі за наведених у постанові та повідомлених ним при судово-медичній експертизі обставин події, не виключається. Відомостей, які б пояснювали утворення виявлених у ОСОБА_7 синців передньої і задньої поверхні грудей у постанові не наведено і ним при судово-медичній експертизі не повідомлено. Вони не властиві для утворення при падінні на площинні («падінні з висоти власного зросту»).
4. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до легких із короткочасним розладом здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день) - п.п.2.3.1 (а), 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995);
- постановою дізнавача СД Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 від 15.05.2022 про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме: медичного документу із приватного стоматологічного кабінету - огляду хірурга-стоматолога на папері формату А4, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022216040000360 від 25.04.2022 та постановлено зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- письмовим оглядом хірурга-стоматолога ОСОБА_14 від 24.04.2022, згідно якого ОСОБА_7 отримав травму обличчя 24.04.2022. Діагноз: множинні розсічені рани поверхні шкіри в ділянці кута справа, пошкодження слизової оболонки порожнини рота в ділянці кута, травматичне пошкодження слизової оболонки верхньої губи фронтальної ділянки, посттравматичний періодонтит 11, 12, 13 зубів.
Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Крім того, наведені докази учасниками кримінального провадження не оспорюються і під сумнів не ставляться.
Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість останнього у вчиненні ним інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку.
Згідно зі ст.66 КК України суд може визнати щире каяття обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Суд враховує, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винним своєї кримінально караної поведінки, а отже характеризує поведінку винної особи після вчинення злочину суто з позицій психологічної переорієнтації суб'єкта, характеризується тим, що суб'єкт справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити й об'єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя. Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Такий правовий висновок щодо щирого каяття як обставини, яка пом'якшує покарання, викладено у Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к та Постанові ВС від 12.10.2022 у справі №557/970/21.
У даному випадку судом не було встановлено щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_4 , яке слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом'якшення кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений хоча і висловив негативне відношення до скоєного, втім вибачення у потерпілого не попросив, що не свідчить про бажання обвинуваченого виправити ситуацію, яка склалась та стати на шлях виправлення, а тому суд не знаходить підстав для визнання щирого каяття обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 .
За наведеного, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, згідно вимог ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
З огляду на викладене, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, обставин вчинення проступку, його наслідків та враховуючи відсутність пом'якшуючих покарання обставин, а також те, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.125 КК України.
У відповідності до ст.56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Підстав для застосування ст.69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною статтею можуть бути застосовані.
При цьому, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, оскільки таке не сприятиме меті покарання та може створити в обвинуваченого та інших осіб хибне уявлення про безкарність за вчинення кримінальних правопорушень.
Також суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 інших, передбачених санкцією ч.2 ст.125 КК України покарань у виді арешту, виправних робіт чи обмеження волі, як про це в судовому засіданні ставили питання потерпілий і його представник, оскільки вважає їх такими, що не призведуть до виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та усвідомлення недопустимості протиправних дій в майбутньому.
На переконання суду, виконання обвинуваченим ОСОБА_4 безоплатних суспільно корисних робіт, призначених в межах санкції ч.2 ст.125 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Стосовно пред'явленого цивільного позову у даному кримінальному провадженні, суд приходить до наступних висновків.
Потерпілим ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16090 грн., моральної шкоди у розмірі 100000 грн. та 20000 грн. витрат на правову допомогу.
Позов обґрунтований тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , які мали місце 24.04.2022 близько 20-ої год. та полягали у спричиненні ОСОБА_7 тілесного ушкодження, останньому було завдано матеріальної шкоди, зокрема: зіпсовано одяг на загальну суму 11000 грн., а саме: куртку вартістю 7000 грн., кофту - 1000 грн., джинси - 1000 грн. та кросівки - 2000 грн.; розбито належний ОСОБА_7 мобільний телефон, вартість ремонту якого склала 1200 грн. Також внаслідок спричинення обвинуваченим тілесного ушкодження ОСОБА_7 , останній поніс матеріальні витрати на огляд лікаря, первинну хірургічну обробку рани, анестезію, накладення швів, післяопераційне медикаментозне лікування нагноєної рани та зняття швів, всього на суму 3890 грн. За наведеного, та посилаючись на положення ч.2 ст.127, ч.1 ст.128, ч.5 ст.128 КПК України, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України, потерпілий просить стягнути з обвинуваченого на його користь 16090 грн. витрат в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.
Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого у виді заподіяння тілесного ушкодження, йому було завдано фізичного болю та страждань, приниження честі та гідності у зв'язку зі зйомкою його побиття на мобільний телефон та насміханням. Також потерпілий вказує, що він зазнав сильних моральних страждань у зв'язку із понівеченням його зовнішності, що призвело до порушення нормального ритму життя, а також стосунків з оточуючими, через неможливість вийти на вулицю. Крім того, зазначає про тимчасову втрату ним працездатності та можливості заробляти собі на життя, у зв'язку з чим постійного перебування у стані стресу та психологічного виснаження. Також просить врахувати, що протягом тривалого часу відновлював стан свого здоров'я та займався пошуком медичної клініки для відновлення зовнішнього вигляду. З урахуванням викладеного, та посилаючись на положення ст.ст.15, 23, 280, ч.1 ст.1167 ЦК України, Постанову Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 №4, Постанову Верховного Суду від 18.10.2019, просить стягнути з обвинуваченого на його користь 100000 грн. витрат в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Крім цього, посилаючись на положення ст.124 КПК України, потерпілий просить стягнути з ОСОБА_4 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_8 заявлені позовні вимоги підтримали повністю.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільний позов визнали частково, на суму 1000 грн. в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди. В обґрунтування своєї позиції захисник ОСОБА_6 зазначила про те, що визначений обвинуваченим у позові розмір моральної та матеріальної шкоди є суттєво завищеним, не відповідає вимогам розумності і справедливості, оскільки значно перевищує суму, достатню для розумного задоволення потреб потерпілого, які виникли через вчинення ОСОБА_4 щодо нього неправомірного діяння. Просить врахувати відсутність у матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів тимчасової втрати потерпілим працездатності внаслідок нанесення йому обвинуваченим тілесного ушкодження, а також тривалого відновлення його здоров'я, в тому числі пошуків клініки для відновлення зовнішнього вигляду. Також просить врахувати, що згідно довідки чергового лікаря приймального відділення КНП «ТОКЛ» ТОР - ОСОБА_15 від 09.02.2023, потерпілий відмовився від отримання безоплатної медичної допомоги у КНП «ТОКЛ», а скористався платними послугами свого батька, який є лікарем приватної медичної установи, не дивлячись на те, що жодних направлень, рекомендацій чи консультативних висновків для подальшого проходження медичного лікування потерпілий не отримував. Крім того адвокат Фільварочна звернула увагу на відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів здійснення потерпілим витрат на медичні послуги, оскільки додана до позову рахунок-фактура №20/05/04-2 від 30.07.2022 не є розрахунковим документом. Також зазначила, що матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів, які б підтверджували факт зіпсування одягу потерпілого, внаслідок нанесення йому обвинуваченим тілесного ушкодження та вартості такого одягу.
Також, на думку адвоката, товарний чек від 27.12.2022 про оплату ремонту мобільного телефону, не підтверджує продавця, покупця такої послуги, її вартість, а дата його складання ставить під сумнів, що саме цей мобільний телефон був пошкоджений внаслідок неправомірний дій обвинуваченого відносно потерпілого.
З приводу вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. адвокат вказує на те, що вказані витрати згідно додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 03.08.2022 потерпілим на даний час не сплачено, що свідчить про відсутність передбачених ст.124 КПК України підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого таких процесуальних витрат, оскільки такі ним фактично ще не понесені, в той час як за змістом вказаної статті у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Просить зменшити зазначений у позові розмір витрат потерпілого на правову допомогу, посилаючись на неспівмірність таких зі складністю справи, предметом цивільного позову, невідповідності критеріям розумності та справедливості, а також фінансового стану обвинуваченого. При цьому, на думку адвоката, стягненню підлягають витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши позовну заяву з доданими до неї документами та відзив на неї, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В судовому засіданні знайшли своє підтвердження здійснені потерпілим ОСОБА_7 витрати на медичні послуги, які полягали в огляді, первинній хірургічні обробці рани, анестезії, накладанні швів, післяопераційному медикаментозному лікуванні нагноєної рани, повторних відвідуваннях та знятті швів, оскільки такі підтверджуються рахунком-фактурою від №20/05/04-2 від 30.07.2022, згідно якого сума понесених ОСОБА_7 витрат на медичні послуги складає 3890 грн. Той факт, що зазначені послуги потерпілому були надані його батьком ОСОБА_16 , на переконання суду, не свідчить про відсутність підстав для стягнення з обвинуваченого вартості наданих потерпілому медичних послуг, оскільки кожен має право на вільний вибір лікаря та методів лікування відповідно до його рекомендацій.
Поряд з цим, суд не знаходить підстав для стягнення з обвинуваченого в користь потерпілого витрат в частині відшкодування матеріальної шкоди за зіпсований одяг та ремонт мобільного телефону, оскільки вказані витрати не підтверджені належними та достатніми доказами. Так, долучений до позову товарний чек від 27.12.2022, яким доданий ОСОБА_7 на підтвердження понесених ним витрат на ремонт мобільного телефону, що був пошкоджений в результаті вчинення обвинуваченим щодо нього неправомірних дій, не містить інформації про замовника послуг, що унеможливлює встановити факт оплати зазначених у ньому послуг (заміну сенсорного скла мобільного телефону) саме потерпілим. За наведеного та враховуючи відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували факт пошкодження належного потерпілому мобільного телефону та факту зіпсування його одягу через неправомірні дії обвинуваченого, суд не вбачає підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого зазначених у позові витрат в частині відшкодування матеріальної шкоди за ремонт мобільного телефону в розмірі 1200 грн. та одяг, який за твердженнями потерпілого зіпсувався в результаті спричинення йому обвинуваченим тілесного ушкодження - 11000 грн.
Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого в користь потерпілого моральної шкоди, суд враховує наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд погоджується з доводами потерпілого, що протиправна винна поведінка ОСОБА_4 , внаслідок якої ОСОБА_7 було спричинено легке тілесне ушкодження перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з істотними негативними змінами в його житті, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.
Суд приймає до уваги доводи позивача, що завдана йому моральна шкода полягає у стражданнях, яких він зазнав через негативні зміни у житті: роздратованість, пригніченість внаслідок неможливості вийти на вулицю, тимчасове понівечення зовнішнього вигляду та втрату працездатності, вчинення обвинуваченим протиправних дій відносно потерпілого у присутності інших осіб, що, на переконання суду, безумовно призвело до приниження його честі та гідності.
Оскільки закон не містить чітких приписів щодо розміру відшкодування моральної шкоди для таких випадків, то оцінюючи розмір позовних вимог в цій частині суд враховує обставини цієї справи, а саме: характер правопорушення, встановлену в ході судового розгляду вину обвинуваченого, характер, обсяг і тривалість фізичних, душевних та моральних страждань потерпілого, тому, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 20000 гривень моральної шкоди.
Вирішуючи питання про стягнення із обвинуваченого на користь потерпілого процесуальних витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_7 та адвокатським об'єднанням «Захист права», в особі керуючого партнера ОСОБА_8 03.08.2022 укладено договір про надання правової допомоги. 03.08.2022 між ОСОБА_7 та адвокатським об'єднанням «Захист права», в особі керуючого партнера ОСОБА_8 було укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 03.08.2022, згідно якої розмір гонорару вказаного адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги ОСОБА_7 буде становити 20000 грн. та не залежить від обсягу наданих послуг (виконаних робіт), які ОСОБА_7 зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання, протягом 60 днів з дня прийняття Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області судового рішення за наслідками розгляду справи.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу.
Згідно ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція відображена і в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №159/5837/19.
За наведеного та враховуючи положення ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд вважає помилковими доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про відсутність підстав для стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу через те, що такі витрати потерпілим фактично не здійснені на даний час.
Поряд з цим, суд вважає слушними доводи захисника про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення витрат на правову допомогу, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Згідно п.3 ч.1 ст.91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат у кримінальному провадженні підлягають доказуванню.
Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Як вбачається із додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 03.08.2022, укладеної між ОСОБА_7 та адвокатським об'єднанням «Захист права», в особі керуючого партнера ОСОБА_8 , розмір гонорару за надання правничої допомоги ОСОБА_7 буде становити 20000 грн. та не залежить від обсягу наданих послуг (виконаних робіт).
Враховуючи викладене, складність цього кримінального провадження , обсяг та зміст заявленого потерпілим цивільного позову, а також кількість та тривалість судових засідань (у справі було проведено 5 судовизх засідань, загальною тривалістю до 3 годин), суд приходить до переконання, що розмір витрат на професійну допомогу адвоката, яка підлягає відшкодуванню за рахунок обвинуваченого, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому підлягає зменшенню та відшкодуванню на суму 10000 грн.
Таким чином, цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта - відсутні.
Долю речового доказу слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді - 200 (двісті) годин громадських робіт.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 - 3890 (три тисячі вісімсот дев'яносто) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20000 (двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 10000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
В задоволенні інших позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 - відмовити.
Речовий доказ: медичний документ із приватного стоматологічного кабінету, а саме огляд хірурга-стоматолога на папері формату А4, який згідно постанови дізнавача від 15.05.2022 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022216040000360 від 25.04.2022 та зберігається при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах цього кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддяОСОБА_1