печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3550/23-ц
"26" січня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Новака Р.В.,
при секретарі - Бурячок А.І.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України, Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» про визнання протиправним, скасування рішення та визнання недійсним кредитного договору,
До Печерського районного суду міста Києва була подана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України, Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» про визнання протиправним, скасування рішення та визнання недійсним кредитного договору.
Мотивуючи позовні вимоги вказує, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято
очевидно протиправне Рішення про затвердження умов продажу від 09.01.2023 року №23, згідно якого було виставлено на продаж права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії №61-в/13/47КЛ-КБ від 04.11.2013 року, укладеним з ТОВ «Метрополія», із забезпеченням (номер аукціону GFE001-UA-20230111-08076, № лоту: G16N021925).
Позивач стверджує, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виставлено на продаж права вимоги всупереч дії мораторію, який було введено на підставі Ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №910/12361/22 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Метрополія» та всупереч Ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 року у справі №910/12361/22, якою були вжиті заходи забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Метрополія».
Крім того, позивач в якості підстави позову про визнання протиправним, скасування рішення та визнанннедійсним кредитного договору вказує на те, що станом на сьогодні в межах справи №910/12361/22 відсутня Ухвала суду за результатами розгляду заяви АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» з грошовими вимогами до ТОВ «Метрополія», тому фактично здійснюється продаж відсутнього (не підтвердженого) права вимоги.
Також, позивач наголошує на тому, що дії щодо реалізації продажу права вимоги вчиняються з
очевидними ознаками протиправності, оскільки вже відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Метрополія», що, відповідно, може призвести до подвійного стягнення заборгованості як в межах справи про банкрутство так і шляхом реалізації права вимоги до Боржника.
За вказаних обставин, позивачем подана також заява про забезпечення позову по звернення з позовною заявою, відповідно до якої позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» вчиняти будь-які дії щодо продажу, відчуження (відступлення) в будь- який спосіб права вимоги (їх будь-яку частину), майнові права або будь-які інші права за Договором про відкриття кредитної лінії № 61-В/13/47/КЛ-КБ від 04.11.2013, а також права вимоги (або будь-якої їх частини) та будь-які інші права за забезпечувальними договорами по зазначеному договору, заборонити АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» вчиняти будь-які дії з проведення та оформлення результатів відкритих торгів (аукціону), у тому числі електронних, в тому числі, але не виключно, електронних торгів (номер аукціону GFE001-UA-20230111-08076, № лоту: G16N021925), що проводяться на підставі Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу від 09.01.2023 № 23, або будь-яких інших торгів з продажу активів АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», а саме: права вимоги (їх будь-яку частину), майнові права або будь-які інші права за Договором про відкриття кредитної лінії № 61-В/13/47/КЛ-КБ від 04.11.2013 з врахуванням змін, внесених до такого договору відповідними додатковими угодами, а також права вимоги (або будь-якої їх частини) та будь-які інші права за забезпечувальними договорами по зазначеному договору, заборони Державному підприємству «ПРОЗОРРО. ПРОДАЖІ» вчиняти будь-які дії з проведення та оформлення результатів відкритих торгів (аукціону), в тому числі, але не виключно, електронних торгів (номер аукціону GFE001-UA-20230111-08076, № лоту: G16N021925), що проводяться на підставі Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу від 09.01.2023 № 23, накладення арешту на активи АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», а саме: права вимоги (їх будь-яку частину), майнові права або будь-які інші права за Договором про відкриття кредитної лінії № 61-В/13/47/КЛ-КБ від 04.11.2013 з врахуванням змін, внесених до такого договору відповідними додатковими угодами, а також права вимоги (або будь-якої їх частини) та будь-які інші права за забезпечувальними договорами по зазначеному договору.
Дії щодо продажу права вимоги до ТОВ «Метрополія» вчиняються у зв'язку з прийняттям спірного рішення про затвердження умов продажу від 09.01.2023 року №23, який буде предметом майбутнього позову.
Суд, дослідивши матеріали поданої заяви, прийшов до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи неможливості його виконання без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заявник, обґрунтовуючи наявність підстав вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів про те, яким чином будуть обмежуватись його права.
Також, при дослідженні поданої заяви, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2022 у справі №910/12361/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ з обмеженою відповідальністю «МЕТРОПОЛІЯ», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майна боржника.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство), суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Так, 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
За змістом статті 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України.
Оскільки ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» є безпосереднім учасником у даній заяві, відносно якого у господарському суді перебуває справа про його неплатоспроможність, суд дійшов висновку, що зазначений спір відноситься до виключної компетенції господарського суду, а отже у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 149 153, 260 261, 353 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 20 ГПК України, -суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Р.В. Новак