Справа №:755/11485/22
"31" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
10.11.2022 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача у якому просить суд: скасувати постанову серії ПН МКМ №012054 від 24 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, винесену заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області Пустовіт О. О. за ч. 1 ст. 203 КУпАП, якою накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.; провадження у справі відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 - закрити.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 24 жовтня 2022 року перший заступник начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Пустовіт О. О. розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про порушення Правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №012083 від 24.10.2022 року, складеного головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області Зілової Н. С. та постановив накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн. на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, згідно якої встановила, що 24 жовтня 2022 року о 14 год 30 хв. за адресою: м. Київ, пр-т Л. Курбаса, буд. 17 «Блок Пост» була виявлена громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні. Однак, позивач вважає, що дана постанова незаконна, складена з порушенням положень КУпАП, виклад обставин справи про адміністративне правопорушення не відповідає дійсності, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню. Позивач вказує, що у даній справі її вина відсутня у формі умислу, так і у формі необережності, зважаючи на наступне. Так, ОСОБА_1 прибула в Україну 24 червня 2022 року через КПП Краковець - Львів та проживає з чоловіком громадянином України ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Зауважує, що вона проживає на території України не один рік, що підтверджується посвідкою на тимчасове проживання в Україні, однак термін дії вказаної посвідки закінчився 25 березня 2022 року. Позивач вказує, що внаслідок збройної агресії рф проти України ОСОБА_1 була вимушена покинути територію України та тимчасово перебувала у Польщі, звідки і повернулась до чоловіка 24 червня 2022 року КПП Краковець - Львів. Вказує, що у зв'язку з закінченням терміну дії посвідки на тимчасове проживання вона, починаючи з липня 2022 року почала звертатись до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області із заявою про видачу нової посвідки на тимчасове проживання в Україні, в тому числі із отриманням посвідки на постійне проживання в Україні. Однак, їй спочатку повідомляли про те, що прийом не ведеться, а потім вказали що вона належить до громадянства країни - агресора і до прийняття ВРУ та набрання чинності закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язані з державою - терористом - ДМС України тимчасово припинено прийом заяв від громадян рф. Таким чином, позивач вчинила всі можливі дії. Необхідні для оформлення нової посвідки на тимчасове проживання в Україні, однак з незалежних від неї причин, та внаслідок збройної агресії рф проти України, вона не змогла отримати нову посвідку на тимчасове проживання. Зауважує, що на території України вона перебуває не перший рік, має тісні соціальні зв'язки та являються дружиною громадянина України ОСОБА_5 , шлюб з яким укладено 14 січня 2021 року. Більш того, позивач вказує. що повернення до країни - походження, а саме до держави - агресора неможливе внаслідок загрози її життю, безпеці та свободі., оскільки позивач не розділяє поглядів керівництва російської федерації, що явно свідчить про те, що позивач стане жертвою переслідувань в країні походження через її політичні переконання та громадянську позицію на підтримку українського народу. З огляду на викладене, позивач вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою ДМС України було порушено вимоги. Передбачені ст. 280 КУпАП, зокрема не з'ясовано чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів справи на розгляд громадських організацій, трудового колективу, а також не з'ясовано інших обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Зважаючи на викладене, позивач просить скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а провадження закрити.
Ухвалою суду від 11.11.2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами 07.12.2022 року, однак станом на час ухвалення рішення у справі своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
За змістом ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ№012054 від 24.10.2022 року, складеного Першим заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області Пустовіт О. О. відносно громадянина російсько федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, 24.10.2022 року о 14 год. 30 хв. За адресою: АДРЕСА_2 було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні, чим порушила ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн. (а.с. 7-8).
19.02.2019 року відносно позивача складено протокол за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 203 КУпАП. (а.с. 16).
Згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За змістом ст.ст. 9, 33 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 248 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
За змістом ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.ст. 278-280 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянці російської федерації ОСОБА_1 25 березня 2021 року видано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , дата закінчення строку якої 25.03.2022 року (а. с. 18)
Згідно довідки про місце проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 15)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває у шлюбі з громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с. 10)
З огляду на встановлені обставини справи, слід прийти до висновку, що на громадянку країни - агресора ОСОБА_1 , яка перебуває у шлюбі з громадянином України складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 правил перебування іноземців на території України, що полягає у проживанні на території України без документів, які надають право проживання в Україні.
З огляду на фактичні обставини справи слід зазначити наступне, так, 24 лютого 2022 року розпочалась повномасштабне вторгнення російської федерації на всіх напрямках на території України, у зв'язку з чим на всій території України було запроваджено військовий стан та запроваджено низка заходів, які поклали кінцю дипломатичним відносинам з країною агресою.
Також, під час ведення бойових дій загальновідомим став факт завдання громадянами російської федерації шкоди та інтересам Держави України а також безпеки її громадянам.
Тривалий час, з початком повномасштабного вторгнення, відносини між Державою та громадянами країни - агресора не були врегульовані та 01 листопада 2022 року Кабінетом Міністрів України винесено постанову № 1232 «Про Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», відповідно до якої, Кабінет Міністрів України встанови, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором; у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".
Згідно пункту 1 частини третьої статті 4 ЗУ «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Тобто, вищезазначеною постановою, Кабінет Міністрів України визначив, що розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою розглядаються Державною міграційною службою у випадку, якщо, зокрема, звернувся громадянин країни - агресора, який перебуває у шлюбі з громадянином України.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі -Закон), а також міжнародними нормами.
Згідно із частиною 1,3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до статті 9 іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно із пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (надалі -Порядок №150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території : 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи вразі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України; 2)не більш як 90днів протягом180днів уразі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Частинами першою, другою статті 17 вказаного вище Закону передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.
Заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС. (Пункт 8 Порядку)
Щодо посилання апелянта, що вона не могла звернутися до міграційної служби, оскільки остання не працювала, суд критично ставиться до даних тверджень, оскільки, з повідомлення з Урядового порталу від 19 травня 2022 року, вбачається, що з 15 березня 2022 року органи та підрозділи ДМС, які знаходяться в безпечних районах, де не ведуться активні бойові дії, відновлюють роботу з прийому та надання адміністративних послуг, зокрема, посвідок на постійне та тимчасове проживання. Серед переліку відділів вказано і ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Також, слід зазначити, що позивач мала змогу направити на адресу ДМС заяву про продовження перебування на території України шляхом поштового відправлення, заповнивши зразок заяви, який є загальнодоступним на відповідних Державних сайтах України, та надати всі необхідні документи, перелік яких відображений у Порядку №150, однак, будь - яких доказів звернення позивача до ДМС з заявою про продовження строку перебування позивачем не надано.
Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт перебування на території України більше, як 90 днів, при цьому позивачка вказує, що повернулась на територію України 24 червня 2022 року, та не надано суду доказів оформленням посвідки на тимчасове проживання в Україні (статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту).
Щодо твердження апелянта про неможливість його повернення до країни агресора, через побоювання стати в російській федерації жертвою переслідувань з політичних причин, колегія суддів враховує наступне.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (надалі -Інструкція №353/271/150).
Відповідно до пункту 8 Інструкції №353/271/150, що також відображено у частині 1 статті 31 Закону, іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Як було встановлено судом, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності слугував факт проживання позивача без відповідних документів, що дають право на проживання на території України.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач фактично без належних на те законних підстав перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень ч. 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано.
Посилання позивача на те, що остання є громадянином російської федерації та жодним чином не підтримує факт широкомасштабної збройної агресії росії проти України, виступає проти неї, а відтак у випадку повернення остання може піддатися політичному переслідуванню, суд у розрізі встановлених вище обставин оцінюється критично, позаяк такі аргументи не можуть бути безумовним свідченням існування підстав, що перешкоджають притягненню позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил проживання на території України, такі обставини враховуються у випадку прийняття рішення про примусове видворення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність дій суб'єкта владних повноважень та наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, ст.ст. 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, суд, -
У задоволенні адміністративного позову громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 31.03.2023 року.
Учасники справи:
Позивач - громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02125, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, код ЄДРПОУ 42552598).
Суддя -