Справа № 755/11133/22
№ 1-кп/755/108/23
"30" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040002741 від 09.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ворожба, Білопільського р-ну, Сумської обл., українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, зокрема востаннє: 15 лютого 2023 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на території України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на території України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
ОСОБА_3 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.
Так, у період дії воєнного стану, 06.09.2022 року, близько 17 години 40 хвилин, ОСОБА_3 перебував у торгівельному залі магазину «Коло», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 43, де у нього виник злочинний умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для покупців і персоналу магазину, ОСОБА_3 , підійшов до вітрин із представленим асортиментом товару, взяв до рук: одну упаковку кави меленої «Carte Noire», 250 г, закупівельною вартістю 153 грн. 58 коп.; дві упаковки кави «Lavazza Qualita Rossa» м/уп, 250 г, закупівельною вартістю 153 грн. 24 коп. за 1 штуку, загальною вартістю 306 грн. 48 коп.; упаковку кави «Lavazza Cremaе Gusto», 250 г, закупівельною вартістю 120 грн. 84 коп. та пляшку молока «Простоквашино», 0,89л, закупівельною вартістю 35 грн. 64 коп., які поклав до свого портфеля, після чого, не оплативши вищевказаний товар, утримуючи його при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав матеріального збитку ТОВ «АРІТЕЙЛ» на суму 616 гривень 54 копійки.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 4 ст. 185КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, 06.09.2022 року, приблизно о 17 годині 50 хвилин, він зайшов до магазину «Коло», що за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 43, де в нього виник умисел на викрадення товару, тому, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, поклав до власного портфеля чотири упаковки кави та пляшку молока, за які у подальшому не розрахувався, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Зокрема, зазначив, що розуміє, що його дії були умисними, обставини, зазначені в обвинувальному акті, а саме: місце, час, спосіб вчиненого правопорушення, відповідають дійсності, шкодує про вчинене та щиро кається.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08.09.2022 року; довідки вартості викраденого майна від 07.09.2022 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Так, суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Так, з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, на даний час засуджений вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15.02.2023 року до 5 років позбавлення волі, за яким відбуває покарання, суд не знаходить підстав для застосування ст. 75 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Відповідно ч. ч. 1, 4 ст. 70 України, призначити ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та, за який його засуджено вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 30.03.2023 року, зарахувавши в строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з 28.10.2022 року до 31.10.2022 року та з 04.11.2022 року до 29.03.2023 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, відповідно до вироку Деснянського районного суду м. Києва від 15.02.2023 року.
На підставі положень ст. 72 КК України, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2022 року, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 222 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 51 000,00 грн., строком на 1 рік, зі сплатою штрафу рівними частинами по 4 250,00, грн. щомісяця, - виконувати самостійно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний диск «CD-R» 52х SPEED 700 МВ/80 min ALERUS, з відеозаписом з камери відеоспостереження, яка знаходиться у магазині «Коло» за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 43, від 06.09.2022 року, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя