Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.03.2023м. ДніпроСправа № 904/675/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
від позивача: Прохода Р.С.;
від відповідача: Трушев О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця Рзаєва Вугар Рза огли (м. Дніпро)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.11.2018 з додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 та застосування наслідків недійсності правочинну
Комунальне підприємство "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.11.2018 з додатковою угодою № 1 від 05.11.2018, укладені між Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Рзаєвим Вугар Рза огли (далі - відповідач);
- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Фізичної особи - підприємця Рзаєва Вугар Рза огли на користь Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради грошові кошти у розмірі 120 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 28.09.2018 КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради в системі електронних публічних закупівель "Prozorro" оголошено про проведення відкритих торгів: ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-09-28-001760-c; назва предмету закупівлі: "Урни"; код, відповідно до класифікатора ДК 021:2015:34920000-2 - Дорожнє обладнання, що підтверджується Оголошенням про проведення відкритих торгів;
- в закупівлі взяли участь 2 учасника: ТОВ "Екобуд 77", дата та час подання пропозиції - 12.10.2018 о 18:28 год., та ФОП Рзаєв Вугар Рза огли, дата та час подання тендерної пропозиції - 12.10.2018 о 15:29 год. (відповідач), що підтверджується Формою реєстру отримання тендерних пропозицій;
- відповідно до Форми протоколу розкриття тендерної пропозиції від 16.10.2018 переможцем процедури закупівлі є ФОП Рзаєв Вугар Рза огли, останній відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації, відсутні підстави для відмови, встановлені статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказане також підтверджується Звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2018-09-28-001760-c, дата формування звіту: 02.11.2018 та протоколом про наміри укласти договір;
- в результаті проведення відкритих торгів UA-2018-09-28-001760-c для закупівлі "Урни" між КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради та ФОП Рзаєвим Вугар Рза огли був укладений договір купівлі-продажу від 02.11.2018, та в подальшому, укладена додаткова угода № 1 від 05.11.2018, відповідно до змісту якої сторони домовились викласти пункт 4.3. вказаного договору в новій редакції, а саме: "Термін поставки товару до 15.11.2018. Поставка здійснюється протягом 5-ти календарних днів з дня надходження від покупця заявки";
- в результаті публічних закупівель між позивачем та відповідачем укладено договір, який виконаний в повному обсязі та позивачем сплачено відповідачеві 120 000 грн. 00 коп. за надані послуги;
- у подальшому, Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було встановлено, що поведінка відповідача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антикорупційних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 закону України "Про захист економічної конкуренції", про що ухвалено відповідне рішення від 28.12.2021 у справі № 54/48-20;
- встановлення факту притягнення учасника процедури закупівлі до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", унеможливлює визначення такого учасника переможцем процедури закупівлі та унеможливлює укладення договору з таким учасником;
- рішенням Адміністративної колегії встановлено порушення законодавства станом на момент проведення закупівлі UA-2018-09-28-001760-c, що надає підстави вважати укладений договір закупівлі - недійсним. При цьому, виявлення вчиненого порушення вже після закінчення процедури закупівлі та після укладення і виконання договірних зобов'язань не спростовує самого факту наявності порушення економічної конкуренції, спрямованого на спотворення результатів тендеру у закупівлі UA-2018-09-28-001760-c;
- наявність порушення матеріальних інтересів територіальної громади внаслідок спотворення результатів спірної закупівлі та внаслідок укладення оспорюваного правочину порушує встановлений державою порядок здійснення публічних закупівель в умовах економічної конкуренції та завдає шкоду законним правам та інтересам місцевого самоврядування та його органам;
- відповідач на власний ризик, маючи намір укладення незаконного договору, з метою отримання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, його суперечність інтересам держави і суспільства, прагнув та свідомо допускав настання протиправних наслідків, прийняв участь у процедурі закупівлі, внаслідок чого отримав бюджетні кошти у розмірі 120 000 грн. 00 коп. Вказане свідчить про наявність у відповідача умислу на укладення протиправного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача всіх грошових коштів, які були отримані за оспорюваним договором підлягають задоволенню;
- також, позивач вказує на те, що про існування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/53-р/к від 28.12.2021 та про порушення свого права позивач дізнався саме - 12.01.2023, тому позов подається в межах строку позовної давності.
Ухвалою суду від 13.02.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 07.03.2023.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 9840/23 від 28.02.2023), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:
- згідно з Формою протоколу розкриття тендерної пропозиції від 16.10.2018, Звітом про результати проведення процедури закупівлі від 02.11.2018 та Повідомлення про наміри укласти договір, встановлено, що ФОП Рзаєв Вугар Рза огли відповідав кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, які встановлені статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі". Таким чином, на дату визначення переможцем зазначених закупівель були відсутні будь-які підстави, з огляду на які можна було відмовити ФОП Рзаєву Вугар Рза огли у визнанні його переможцем цих закупівель та відмовити в укладенні спірного договору;
- за результатами проведення зазначених публічних закупівель, 02.11.2018 позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу. За умовами вказаного договору відповідач повинен був на умовах визначених зазначеним договором передати у власність позивача товар - урни, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. На виконання умов спірного договору відповідачем було поставлено позивачеві товар - урни, в строки передбачені договором, а позивачем на виконання умов договору було сплачено грошові кошти в розмірі 120 000 грн. 00 коп. Зазначене підтверджується і Звітом про виконання договору про закупівлю від 03.01.2019 і самим позивачем в позовній заяві. Таким чином, спірний договір виконано в повному обсязі та без заперечень сторін договору;
- позивач не вказав в чому полягає шкода державному бюджету, порушення принципу максимальної економії, неефективне використання бюджетних коштів. Позивачем не зазначено щодо невідповідності кількості, вартості або ж якості виконаних відповідачем робіт, чи інших істотних порушень, які б могли вплинути на виконання умов оспорюваного договору. Також, не доводиться ні наявність інших потенційних учасників закупівлі, що могли б задовольнити потреби позивача за менші кошти, ні наявність на ринку, на той час, більш вигідних для позивача цінових пропозицій, незважаючи на те, що вказане є невід'ємною частиною для висновку про порушення матеріальних інтересів держави, та, відповідно, про можливість задовольнити заявлені у справі вимоги із вказаних підстав;
- застосування реституції у спірних правовідносинах може призвести до погіршення становища позивача, оскільки у останнього можуть виникнути додаткові витрати в частині необхідності компенсації відповідачу вартості виконаної роботи за спірним договором, тобто позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, а тому - позовні вимоги не підлягають задоволенню. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом по справі №903/793/21 у постанові від 21.07.2022 та у справі № 906/1061/20 в постанові від 03.12.2021;
- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спірний договір укладений позивачем та відповідачем 02.11.2018, а тому - останнім днем для подання такого роду позову є 03.11.2021. Таким чином, позовна заява подана поза межами строку позовної давності.
У підготовче засідання 07.03.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засідання представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, з метою надання часу для подання відповіді на відзив на позовну заяву. Вказане клопотання було задоволено судом.
Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 07.03.2023 протокольно було оголошено перерву до 28.03.2023.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 11468/23 від 09.03.2023), в якій він просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на наступне:
- внаслідок вчинення відповідачем дій щодо спотворення результатів тендеру, відбулося безпідставне укладення спірного договору з вдповідачем, який за інших обставин не отримав би право на таке укладання договору. Виконання договірних зобов'язань по оспорюваному договору з боку позивача здійснювалось за рахунок бюджетних коштів, які виділені Дніпровською міською радою на виконання статутної діяльності КП "Міська інфраструктура". Оспорюваний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, а дії осіб з порушення процедури публічних закупівель шляхом їх ігнорування очевидно не відповідають легітимній меті в демократичному суспільстві, яке шляхом прийняття закону про публічні закупівлі мало мету зробити закупівлі послуг за бюджетні кошти конкурентними та прозорими, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури. Відповідач, маючи намір на укладання незаконного договору з метою отримання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, його суперечність інтересам держави і суспільства, прагнув та свідомо допускав настання протиправних наслідків, прийняв участь у процедурі закупівлі, внаслідок чого - неправомірно отримав бюджетні кошти. Порушення зазначених інтересів держави, територіальної громади полягає у потенційно неефективному використанні бюджетних коштів через відсутність конкуренції серед учасників, а також, відсутність максимальної економії та ефективності;
- позивач не повинен компенсувати відповідачеві вартість поставленого товару за спірним договором. Обґрунтовуючи позовну заяву необхідністю застосування наслідків недійсності договору, позивач посилається на частини 1, 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1, 3 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави;
- у позовній заяві детально описано наявність умислу відповідача на укладення спірного правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства. В даному випадку, наявний умисел відповідача (тобто однієї сторони правочину), а тому - застосовується частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України, яка не передбачає ніякої компенсації відповідачеві вартості поставленого товару за спірним договором. В свою чергу позивач після повернення відповідачем коштів, зобов'язаний повернути їх в бюджет. Отже, з викладеного вбачається, що позивач обрав ефективний спосіб захисту порушеного права, передбачений статтею 228 Цивільного кодексу України, а тому - позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі;
- постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, не можуть враховуватись судом під час розгляду даної справи. Зазначені постанови Верховного Суду винесені під час розгляду справ, які не є аналогічними даній справі. В даній справі позивач, разом з позовними вимогами про визнання недійсним договору, просить суд застосувати наслідки недійсності договору та стягнути з відповідача грошові кошти, отримані за спірним договором. Також у даній справі позивач просить визнати договір недійсним з огляду на те, що правочин не відповідає інтересам держави і суспільства (порушує публічний порядок) при цьому посилається на статтю 228 Цивільного кодексу України. Тобто, статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено особливі умови застосування наслідків недійсності правочину, які позивач і просить в даній справі застосувати. Крім того, частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України не передбачає ніякої компенсації відповідачеві вартості поставленого товару за спірним договором, в разі визнання договору недійсним. Також, при розгляді справ № 903/793/21 та № 906/1061/20 позивачі не просили суд застосувати статтю 228 Цивільного кодексу України, а Верховний Суд не надавав аналізу цій статті. Отже, з викладеного вбачається, що постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач та які були ухвалені в справах № 903/793/21 та № 906/1061/20, стосуються інших правовідносин ніж ті, які виникли в даній справі між позивачем та відповідачем, а тому не можуть враховуватись при розгляді даної справи;
- про існування Рішення Адміністративної колегії та про порушення свого права позивач дізнався лише 12.01.2023, а тому - позов подано в межах строку позовної давності. Якщо позовна заява подана в межах трирічного строку з дня коли позивачеві стало відомо про порушення свого права, то позов подано в межах строку позовної давності. Більше того, фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх. суду №13623/23 від 21.03.2023).
У підготовче засідання 28.03.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному підготовчому засіданні представники позивача та відповідача підтвердили, що ними подані всі заяви по суті справи, а також долучені всі необхідні для правильного вирішення спору докази, також представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Так, у підготовчому засіданні 28.03.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до положення частини 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині 2 статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
У вказаному засіданні 28.03.2023 позивачем та відповідачем було подано письмову згоду на початок розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання (клопотання вх. суду № 14956/23 від 28.03.2023).
Враховуючи викладене та у зв'язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд вважав за можливе закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.03.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день - 28.03.2023, після закінчення підготовчого судового засідання.
У судове засідання 28.03.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 28.03.2023 протокольно було оголошено перерву до 30.03.2023.
У судове засідання 30.03.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засідання 30.03.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на позовну заяву.
У судовому засідання 30.03.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 30.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.11.2018 з додатковою угодою № 1 від 05.11.2018, а також застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення одержаного однією стороною за правочином на користь іншої.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Так, Комунальне підприємство "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (далі - позивач, замовник або КП "Міська інфраструктура") - є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 26.02.2003 № 35/7, зі змінами та доповненнями, на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.
Позивач утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, що підтверджується:
- статутом КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради, який затверджений рішенням Дніпровської міської ради № 30/23 від 29.06.2022 "Про затвердження Статуту КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради у новій редакції у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу". Власником підприємства є територіальна громада міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради. Для здійснення господарської діяльності підприємства власник створює статутний капітал у розмірі 343 272 364 грн. Статутний капітал комунального підприємства утворюється власником до реєстрації його як суб'єкта господарювання;
- Довідкою про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів від 25.01.2017, зі змісту якої вбачається, що позивач включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 97531. Отже, позивач є комунальним підприємством, яке утримується за рахунок місцевого бюджету.
Як вбачаться з матеріалів справи, 28.09.2018 КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради в системі електронних публічних закупівель "Prozorro" оголошено проведення відкритих торгів:
- ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-09-28-001760-с;
- назва предмету закупівлі: "Урни";
- код відповідно до класифікатора ДК 021:2015:34920000-2 - Дорожнє обладнання, що підтверджується Оголошенням про проведення відкритих торгів.
В закупівлі взяли участь два учасника:
- ТОВ "Екобуд 77", дата та час подання тендерної пропозиції - 12.10.2018 о 18:28;
- ФОП Рзаєв Вугар Рза огли, дата та час подання тендерної пропозиції - 12.10.2018 о 15:29 (надалі - відповідач, виконавець, ФОП Рзаєв Вугар Рза огли), що підтверджується Формою реєстру отримання тендерних пропозицій.
Відповідно до Форми протоколу розкриття тендерної пропозиції від 16.10.2018 переможцем процедури закупівлі став ФОП Рзаєв Вугар Рза огли; останній відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, установлені статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
Вказане також підтверджується Звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2018-09-28-001760-с, дата формування звіту: 02.11.2018 та Протоколом про наміри укласти договір.
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Отже, переможцем вказаної публічної закупівлі є відповідач, який на момент проведення закупівлі відповідав кваліфікаційним критеріям, які встановлені в тендерній документації.
Так, за результатами проведення відкритих торгів UA-2018-09-28-001760-с для закупівлі "Урни" між КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради та ФОП Рзаєвим Вугар Рза огли укладено договір купівлі-продажу від 02.11.2018 (далі - договір, а.с.30-34), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити його.
Відповідно до умов пунктів 1.2. та 1.3. договору найменування товару: Урни CPV 34920000-2 Дорожнє обладнання; характеристики та детальний опис товару міститься у Специфікації, що є додатком 1 до договору.
У відповідності до вказаних умов, сторонами було підписано додаток № 1 ло договору - Специфікацію, в якій сторони визначили найменування товару - Урна деревяна комбінована, його кількість - 40 штук, а також загальну вартість - 120 000 грн. 00 коп. (а.с.34).
Відповідно до умов пунктів 2.2., 2.3. договору, загальна вартість товару по договору становить 120 000 грн. 00 коп.
У пункті 2.3. сторони погодили наступний термін оплати: 100% розрахунок протягом 180-ти робочих днів з моменту передачі товару.
Відповідно до умов пунктів 4.1. - 4.3. договору, здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця на складі покупця. Місце поставки товару: м. Дніпро парк Зелений Гай. Термін поставки: до 30.11.2018. Поставка здійснюється протягом 5-ти календарних днів з дня надходження від покупця заявки.
У пункті 7.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами 02.11.2018 і діє до 31.12.2018, або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в порядку статті 631 Цивільного кодексу України.
У подальшому між позивачем та відповідачем до договору було укладено додаткову угоду № 1 від 05.11.2018, в якій сторони домовились викласти пункт 4.3. договору в новій редакції, а саме: "Термін поставки товару до 15.11.2018. Поставка здійснюється протягом 5-ти календарних днів з дня надходження від покупця заявки" (а.с.35).
Інформація про внесення змін до договору була розміщена на порталі "Prozorro", що підтверджується повідомлення про внесення змін до договору від 05.11.2018 (а.с.36).
Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2018-09-28-001760-с (дата формування звіту 03.01.2019), договір виконано та відповідачеві сплачено суму в розмірі 120 000 грн. 00 коп. (а.с.37).
Отже, в результаті публічних закупівель між позивачем та відповідачем укладено договір, який виконаний в повному обсязі та позивачем сплачено на користь відповідача 120 000 грн. 00 коп. за поставлений товар.
З матеріалів справи також вбачається, що 28.12.2021 адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 54/48-20 ухвалено Рішення по справі № 54/53-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення Адміністративної колегії) (а.с.38-73).
У пунктах 7, 9 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії встановлено, що ТОВ "Екобуд 77" та ФОП Рзаєв Вугар Рза огли вчинили порушення передбачені пунктом 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антикорупційних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів за ідентифікатором закупівлі в системі: UA-2018-09-28-001760-с (назва предмета закупівлі: "Урни"), яка проведена КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради. За порушення, зазначене в пункті 7 резолютивної частини рішення, на ФОП Рзаєва Вугар Рза огли накладено штраф у розмірі 3 960 грн., який останнім сплачений в повному обсязі.
У пунктах 5.1. - 5.8. Рішення адміністративної колегії зазначено, що у закупівлі UA-2018-09-28-001760-с ТОВ "Екобуд 77" та ФОП Рзаєв Вугар Рза огли вчиняли протиправні дії які полягали у:
- одночасному поданні тендерних пропозицій (в один день та у послідовний час);
- одночасному вході до аукціонів з одних ІР-адрес (у послідовний час);
- одночасному вході до особистих кабінетів на одному авторизованому електронному майданчику для створення своїх тендерних пропозицій (в один день та у час, наближений до послідовного);
- одночасній оплаті за участь у аукціонах із використанням одних ІР-адрес (через одну банківську установу);
- використанні одних ІР-адрес під час здійснення господарської діяльності, у тому числі в період проведення закупівель;
- використанні одного телефонного номеру, який зареєстрований на особу - єдиного учасника ТОВ "Екобуд 77", яка з 14.09.2018 також є директором цього товариства та уповноваженою особою цього товариства на підписання документів тендерних пропозицій і договору за результатами проведення закупівель;
- участі ТОВ "Екобуд 77" в якості "технічного" учасника у вигляді неподання обов'язкових документів (банківських гарантій і банківських довідок, що є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів закупівель зазначених у рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Інформація щодо оскарження до суду рішення Адміністративної колегії - відсутня.
Отже, Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що поведінка відповідача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
З цього приводу суд зазначає також наступне.
Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Так, пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" безальтернативно позбавляє суб'єкта господарювання права протягом трьох років брати участь та бути переможцем у відкритих торгах та переговорних процедурах закупівель, якщо протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур, запобігає проявам корупції. При цьому позбавлення суб'єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжником, за допомогою якого держава усуває недобросовісних суб'єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.
Наявними матеріалами до позову підтверджується факт того, що рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 54/53-р/к ФОП Рзаєв Вугар Рза огли притягнуто до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.
Вказаний факт не заперечується відповідачем, як і не заперечується факт укладання договору купівлі-продажу від 02.11.2018 з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі та його невідповідність інтересам держави і суспільства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушеного права, зокрема, є визнання правочину недійсним.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У відповідності до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.
Враховуючи встановлені в рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №54/48-20 по справі № 54/53-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" обставини, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу від 02.11.2018 з додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, не сприяє розвитку конкуренції у державі суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання оспорюваного правочину недійсним.
Щодо заперечень відповідача в частині фактичного виконання договору обома сторонами без заперечень, а також щодо можливості погіршення становища позивача, оскільки у останнього можуть виникнути додаткові витрати в частині необхідності компенсувати відповідачу вартість поставленого товару, внаслідок чого відповідач вважає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права неефективним, слід зазначити наступне.
У статті 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині 1 цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частиною 1 та 2 статті 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
У свою чергу, позивач заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Так, у частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
На підставі вищевикладеного Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі №905/1562/20 зроблено висновок, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.
Також слід зазначити, що частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (див. висновки Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17).
Таким чином, ФОП Рзаєв Вугар Рза огли на власний ризик, маючи намір на укладання незаконного договору купівлі-продажу від 02.11.2018 з метою отримання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, його суперечність інтересам держави і суспільства, прагнуло та свідомо допускало настання протиправних наслідків, прийняло участь у проведенні процедури із закупівлі товару, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 120 000 грн. 00 коп.
Вищенаведене свідчить про наявність у ФОП Рзаєва Вугар Рза огли умислу на укладення протиправного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу від 02.11.2018 з додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 недійсними.
Щодо підстав для стягнення грошових коштів у сумі 120 000 грн. 00 коп. з ФОП Рзаєва Вугар Рза огли суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Як встановлено судом вище, договір купівлі-продажу від 02.11.2018 виконаний у повному обсязі - сума оплати за договором становить 120 000 грн. 00 коп., що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю, сформованого 03.01.2019 (а.с.37).
Отже, за час дії договору позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 120 000 грн. 00 коп.
Тобто, саме ця сума (120 000 грн. 00 коп.) є тими коштами, які відповідач отримав за оспорюваним договором, який суперечить інтересам держави і суспільства, і саме ця сума коштів підлягає стягненню в дохід держави.
Разом з цим, Міністерством фінансів України листом від 29.12.2021 № 350220-12-10/40844 було надано роз'яснення, відповідно до яких встановлено, що при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або неналежне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Таким чином, грошові кошти в сумі 120 000 грн. 00 коп., які були перераховані Комунальним підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Рзаєва Вугар Рза огли на виконання договору купівлі-продажу від 02.11.2018, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача та в подальшому з позивача в дохід держави.
Враховуючи вказане, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів грошові кошти у розмірі 120 000 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.
В процесі розгляду справи судом, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача, з приводу якої суд зазначає наступне.
Спірний договір укладений сторонами 02.11.2018.
За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статей 257, 261 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд також відзначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який рішеннями Уряду неодноразово продовжувався та триває станом на день винесення рішення судом (станом на 30.03.2023 карантин продовжено до 30.04.2023).
Враховуючи вказане, позивачем позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.
Отже, посилання відповідача на те, що строк позовної давності закінчився 03.11.2021 відхиляються судом, оскільки суперечать положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) та пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
З приводу наданих сторонами доказів суд зазначає також таке.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.122004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.11.2018 з додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 та застосування наслідків недійсності правочину є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.
Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 5 368 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради до Фізичної особи - підприємця Рзаєва Вугар Рза огли про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.11.2018 з додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.11.2018 з додатковою угодою № 1 від 05.11.2018, укладені між Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 39754779) та Фізичною особою-підприємцем Рзаєвим Вугар Рза огли (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугар Рза огли ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 39754779) грошові кошти в сумі 120 000 грн. 00 коп. та 5 368 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 30.03.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко