ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" березня 2023 р. Справа № 906/1402/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бучинська Г.Б.
судді Василишин А.Р.
судді Філіпова Т.Л.
при секретарі судового засідання: Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Макаренко І.Я.
від відповідача 1 - Васільєва Т.П.
від відповідача 2 - Кобець О.В., Гриценко В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Селянсько (фермерського) господарства "Едельвейс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09 листопада 2022 року у справі №906/1402/21 (повний текст складено 20 січня 2023 року, суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар"
до Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області (відповідач 1)
та до Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" (відповідач 2)
про визнання протиправним та скасування рішення ХІ сесії VІІІ скликання Любарської селищної ради від 30 липня 2021 року №442, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації речового права-права оренди
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09 листопада 2022 року у справі №906/1402/21 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар" до Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області та до Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" про визнання протиправним та скасування рішення ХІ сесії VІІІ скликання Любарської селищної ради від 30 липня 2021 року №442, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації речового права-права оренди.
Визнано протиправним та скасовано рішення XI сесії VIII скликання Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 30 липня 2021 року №442 "Про передачу в оренду земельних ділянок СФГ "Едельвейс".
Визнано недійсним договір оренди землі №404 від 10 серпня 2021 року, укладений між Любарською селищною радою Житомирського району Житомирської області та Селянським (фермерським) господарством "Едельвейс" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823186600:04:003:0001, площею 18,1617 га.
Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди СФГ "Едельвейс" на земельну ділянку з кадастровим номером 1823186600:04:003:0001, площею 18,1617 га, яке зареєстроване 10.08.2021 року Червоненською селищною радою Андрушівського району, номер запису про право 43755467.
Визнано недійсним договір оренди землі №403 від 10 серпня 2021 року, укладений між Любарською селищною радою Житомирського району Житомирської області та Селянським (фермерським) господарством "Едельвейс" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823186600:04:003:0002, площею 14,9631 га.
Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди СФГ "Едельвейс" на земельну ділянку з кадастровим номером 1823186600:04:003:0002, площею 14,9631 га, яке зареєстроване 10.08.2021 року Червоненською селищною радою Андрушівського району, номер запису про право 43754733.
Визнано недійсним договір оренди землі №402 від 10 серпня 2021 року, укладений між Любарською селищною радою Житомирського району Житомирської області та Селянським (фермерським) господарством "Едельвейс" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823186600:04:003:0003, площею 14,684 га.
Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди СФГ "Едельвейс" на земельну ділянку з кадастровим номером 1823186600:04:003:0003, площею 14,684 га, яке зареєстроване 10 серпня 2021 року Червоненською селищною радою Андрушівського району, номер запису про право 43755153.
СФГ "Едельвейс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 09 листопада 2022 року у справі №906/1402/21 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Предметом позов у даній справі є визнання недійсним рішення про передачу в оренду земельних ділянок СФГ "Едельвейс" та укладення на його підставі договорів оренди земельних ділянок.
Підставою такого позову позивач визначає порушення порядку надання в оренду земель комунальної власності, визначеного ст.ст. 127, 134, 135 Земельного кодексу України, зокрема, набуття прав користування (оренди) здійснюється на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону. Натомість Любарська селищна рада розпорядилася земелями комунальної власності шляхом надання їх в оренду СФГ "Едельвейс" з порушенням вимог Земельного кодексу, без проведення торгів.
В заперечення на позовні вимоги позивача,Любарська селищна рада та СФГ "Едельвейс" вказують на помилковість висновків позивача щодо статусу такої земельної ділянки, стверджуючи, що спірні земельні ділянки є нерозподіленими (невитребуваними) паями, розпорядження якими здійснюється без проведення аукціону.
При цьому і позивач, і відповідач не заперечують того факту, що спірні земельні ділянки є частиною колишніх земель КСП "Світанок", право на які в останнього було посвідчено державним актом на право колективної власності на землю І-ЖТ № 000050. При цьому відповідачем 1 до матеріалів справи долучено Проектно-технічна документація по складанню проекту організації територій земельних часток (паїв) та виготовленню державних актів на право власності на землю - земельні частки (паї) на території Стрижівської сільської ради, реформованого КСП "Світанок".
Матеріалами справи підтверджено, що КСП "Світанок" на праві колективної власності належало 1324,8 га землі, що посвідчено актом від 30.01.1996.
Розпорядженням Голови Любарської районної адміністрації від 26.03.2003 затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Світанок", відповідно до якого уточнений склад сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність загальною площею 1123,9 га. Затверджено кількісний склад сільськогосподарських угідь, що передається в приватну власність пайовикам реформованого КСП "Світанок" : всього 1123,9 га, з яких ріллі - 1123,9 га. Затверджено проектно-технічну документацію по організації територій земельних часток (паїв) і складанню державних актів на право власності на землю реформованого КСП "Світанок". Передано громадянам-власникам сертифікатів на право на земельну діляянку (пай) земельні частки (паї) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно зі списком, що додається до проектно-технічної документації.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 5 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Указаним Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.
Статтею 13 Закону України № 899-IV передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
За змістом частини третьої статті 13 Закону України № 899-IV нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
Порядок набуття комунальної власності на невитребувані земельні ділянки врегульовано ч. 5 ст. 13 Закону № 899-IV. А саме, у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
Матеріалами справи підтверджено, що до частини земельної ділянки, яка належала на праві колективної власності КСП "Світанок" було застосовано процедуру розпаювання, наслідком якої є припинення права колективної власності на розпайовані землі.
Водночас доказів, наявних в матеріалах справи, недостаньо для формування висновку про підстави набуття права комунальної власності на колишні землі реформованого КСП "Світанок" Любарською селищною радою.
Підставою для реєстрації права комунальної власності, як це зазначено у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказано закон №1423-ІХ від 28.04.2021. Водночас відповідач стверджує, що спірні земельні ділянки були зареєстровані на підставі Закону № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України був доповнений п.21 наступного змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності". до аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції у рішенні, що оскаржується.
Разом з тим, підставою реєстрації в державному реєстрі зазначено Закон №1423, що суперечить твердженню відповідача та висновку суду.
Окрім того, відповідачем не враховано, що п. 6 Закону № 2498-VIII внесено зміни до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яким врегульовано порядок набуття права комунальної власності на землі, які є невитребуваними частками (паями).
Водночас, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності) (постанова ВП ВС у справі № 359/3373/16-ц).
На переконання суду, під час розгляду даної справи для з'ясування всіх обставин необхідно встановити статус спірних земельних ділянок земельних ділянок, зокрема чи входять дані земельні ділянки до земельних ділянок, які належали КСП "Світанок", були розпайовані між його членами та були передані у приватну власність пайовикам; ким здійснювалося формування спірних земельних ділянок, в ході якого було присвоєно кадастрові номери; на підставі чого здійснено реєстрацію комунальної власності даних земельних ділянок.
У судовому засіданні 29 березня 2023 року було заслухано пояснення представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2. В ході розгляду справи було встановлено, що пояснення представників сторін є взаємосуперечливими в частині того, чи входили спірні земельні ділянки з кадастровими номерами №1823186600:04:003:0001, №1823186600:04:003:0002 та №1823186600:04:003:0003 до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Світанок" та чи являються дані земельні ділянки нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями).
Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Згідно статті 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Норми процесуального закону передбачають, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку вбачається необхідність у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, зокрема для з'ясування статусу спірних земельних ділянок. Для цього суд зобов'язує сторін надати орієнтовний перелік питань, які необхідно поставити судовому експерту та запропонувати експертну спеціалізовану установу чи безпосередньо осіб, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" для проведення експертизи.
У зв'язку з вищевикладеним вбачається необхідність оголошення перерви в судовому засіданні.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства на підставі статей 2, 4 ГПК України щодо забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку та забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги, усесторонньої перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, керуючись принципами господарського судочинства, закріпленими у статтях 13, 14 ГПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні.
Згідно частини 2 статті 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись статтями 81, 120, 121, 202, 216, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Оголосити перерву в судовому засіданні до "10" квітня 2023 р. об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
Судове засідання "10" квітня 2023 р. о 12:00 год. провести в режимі відеоконференції.
Доручити Любарському районному суду Житомирської області проведення судового засідання.
Зобов'язати сторони у строк до 06 квітня 2023 року надати апеляційному суду через електронну пошту пояснення щодо можливості та необхідності проведення судової експертизи у даній справі; орієнтовний перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити судовому експерту та запропонувати експертну спеціалізовану установу чи безпосередньо осіб, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" для проведення експертизи;
- Любарській селищній раді у строк до 06 квітня 2023 року надати письмові пояснення, підтверджені належними доказами, щодо питань, ким здійснювалося формування спірних земельних ділянок; на підставі чого (копія заяви і будь які інші документи) здійснено реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки.
Явку уповноважених представників сторін в судове засідання визначити на власний розсуд.
Попередити сторін, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 ГПК України).
Ухвалу надіслати сторонам, Любарському районному суду Житомирської області та Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області на їх електронні адреси.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.