28 березня 2023 року Справа № 160/3028/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
за участю:
представника позивача: представника відповідача: Біднягіної К.В., Резнікова Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/3028/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,-
16.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач з урахуванням уточнень від 21.02.2023 року просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) щодо призначення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» на підставі постанови кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», в результаті якої складено Акт № 101/04-36-07-19-05/00383372 «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2022 року № 0030730719 за формою «Р» за яким, ГУ ДПС у Дніпропетровській області застосовано до ПрАТ «Дніпровський КПК» податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 3 878 415 грн., з яких 3 102 732 грн. - сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням, 775 683 грн. - сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2022 року № 0030770719 за формою «Р» за яким, ГУ ДПС у Дніпропетровській області застосовано до ПрАТ «Дніпровський КПК» податок на прибуток підприємств які сплачують інші підприємства у розмірі 2 768 476,50 грн., з яких 1845651 грн. - сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями, 922 825,50 - сума грошового зобов'язання за штрафними фінансовими санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2022 року № 0030750721 за формою «П» ГУ ДПС у Дніпропетровській області застосовано до ПрАТ «Дніпровський КПК» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - у розмірі 698 778 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2022 року № 0030740719 за формою «В4» ГУ ДПС у Дніпропетровській області застосовано до ПрАТ «Дніпровський КПК» суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - у розмірі 2 597 054 грн.;
- визнати протиправним та скасувати Рішення від 08.02.2022 року № 0029870717 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску із застосованою сумою штрафних санкцій у розмірі 962,35 грн.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2022 року № 0030780719 за формою «ПН» ГУ ДПС у Дніпропетровській області застосовано до ПрАТ «Дніпровський КПК» суму штрафу у розмірі 10 200 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 17.02.2022 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/3028/23 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 28.03.2023 року.
Також, ухвалою суду від 10.03.2023 року витребувано у відповідачів докази по справі №160/3028/23.
28.03.2023 року відповідачем було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду.
В обґрунтування поданого клопотання відповідачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 15.02.2022 року ТОВ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» отримало 05.04.2022 року. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції 20984/5 від 14.03.2023 року на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла позовна заява від позивача датована 16.02.2023 року. А, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України передбачено шестимісячний строк для звернення до суду, то ТОВ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» повинно було звернутись до суду в жовтні 2022 року.
28.03.2023 року позивач в судовому засіданні заперечував проти клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду через пропуск строку на звернення.
Дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд виходить з такого.
Стаття 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту слідує, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Так, п.102.1 ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
При цьому, у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20) дійшов висновку, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Отже, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20), з урахуванням наведеного відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював наступний правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
Водночас, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Вирішуючи це питання, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) зазначила, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, при цьому ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження). Отже, у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі №805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій,тощо) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначалося вище, у позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкового органу від 15.02.2022 року, зазначаючи, при цьому, що оскаржувані рішення було отримано ним 05.04.2022 року, що визнається сторонами, відтак, враховуючи приписи ст.122 КАС України, останнім днем строку звернення до суду у даному випадку є жовтень 2022 року.
Відтак, строк звернення до суду з позовом про оскарження цих ППР згідно зі ст.122 КАС України становить саме 6 місяців з дати його отримання позивачем і спливає у жовтні 2022 року.
Водночас, з вказаною позовною заявою про визнання протиправними та скасування ППР позивач звернувся до суду лише 16.02.2023 року.
За змістом приписів ч.ч.1-3 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Разом з цим, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2018р. у справі №569/16060/17 роз'яснив, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об'єктивна - наявність факту порушеного права, суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
Також суд касаційної інстанції роз'яснив, що обов'язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.
У даному випадку суд враховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й до сих пір, що, в свою чергу, об'єктивно чинило перешкоду дотриманню позивачем строків звернення до суду з цим позовом., про що також було повідомлено суду заявою від 07.03.2023 року, яка була надана суду на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2023 року про залишення позову без руху, у тому числі, з вимогою про надання товаристом заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин поважності його пропуску та доказами на їх підтвердження.
Вказану заяву було надано позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2023 року про залишення позову без руху, - 07.03.2023 року, у зв'язку із чим ухвалою від 10.03.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3028/23 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 28.03.2023 року.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 121, 122, 123, 169, 240, 256, 287, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/3028/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення - відмовити.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт.Дніпровське, вул. Олександра Островського, 11, код ЄДРПОУ 00383372).
Відповідач : Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено 30.03.2023 року.
Суддя В.В. Ільков