30 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/302/16
Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Національного банку України (далі - НБУ)
на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.12.2022 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023
за скаргою публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" (далі - Товариство)
на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 916/302/16
за позовом НБУ
до Товариства
про звернення стягнення на нерухоме майно,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Імексбанк",
НБУ 15.03.2023 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 зі справи № 916/302/16.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду Одеської області від 07.12.2022, залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023, якою скаргу Товариства на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича задоволено частково.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Натомість у поданій скарзі як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у касаційній скарзі, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми.
Разом з тим при поданні касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми.
Водночас скаржником також не зазначено належного обґрунтування порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права (пункт, частина, стаття) припустився, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови.
При цьому Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України у контексті доводів касаційної скарги не може автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.
Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадають під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріально чи порушення процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження.
Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу) з належним обґрунтуванням того, у чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі (з урахуванням предмета касаційного оскарження).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Національного банку України на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 зі справи №916/302/16 залишити без руху.
2. Надати Національному банку України строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Національному банку України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова