21 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1155/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубометр» (далі - ТОВ «Кубометр», позивач)- не з'явився,
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новек-Україна» (далі - ТОВ «Новек-Україна», відповідач, скаржник) - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Новек-Україна»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 (колегія суддів: Шутенко І.А. (головуючий), судді: Слободін М.М., Хачатрян В.С.)
та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 (колегія суддів: Шутенко І.А. (головуючий), судді: Слободін М.М., Хачатрян В.С.)
у справі № 922/1155/20
за позовом ТОВ «Кубометр»
до ТОВ «Новек-Україна»
про зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення 321 700,93 грн.
Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості з орендної плати відповідно до умов договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, та наявності/відсутності підстав для повернення орендованого майна орендодавцю.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ «Кубометр» звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ «Новек-Україна», в якій просило:
- зобов'язати відповідача повернути ТОВ «Кубометр» орендоване майно - комплект штампів для виробництва щіткотримачів у кількості 21 штука, а саме: штампи вирубні у кількості 8 штук, штампи для гнуття у кількості 11 штук, штамп пробивний у кількості 1 штуки, кондуктор свердлильний у кількості 1 штуки;
- стягнути з відповідача 315 100, 90 грн заборгованості з орендної плати та 6 600,03 грн 3% річних від простроченої суми.
1.1.1. Позовні вимоги ТОВ «Кубометр» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків згідно з договором оренди в частині оплати за користування орендованим майном, а також в частині повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору.
2. Короткий зміст рішень господарських судів, ухвалених за результатами розгляду цієї справи
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/1155/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі №922/1155/20 рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/1155/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Кубометр» до ТОВ «Новек-Україна» про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 321 700, 93 грн та зобов'язання повернути майно.
2.2.1. Зобов'язано ТОВ «Новек-Україна» повернути ТОВ «Кубометр» орендоване майно - комплект штампів для виробництва щіткотримачів МТН (8х10, 8х12,5) у кількості 21 штука, а саме: штампи вирубні у кількості 8 штук, штампи для гнуття у кількості 11 штук, штамп пробивний у кількості 1 штуки, кондуктор свердлильний у кількості 1 штуки.
2.2.2. Стягнуто з ТОВ «Новек-Україна» на користь ТОВ «Кубометр» заборгованість з орендної плати у розмірі 315 100, 90 грн, 3 % річних у розмірі 6 600, 03 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 927, 52 грн, витрати по сплаті послуг перекладача у розмірі 4 750, 00 грн та витрати по сплаті правничої (правової) допомоги у розмірі 18 000, 00 грн.
2.2.3. Стягнуто з ТОВ «Новек-Україна» на користь ТОВ «Кубометр» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 10 391, 28 грн та витрати по сплаті правничої (правової) допомоги у розмірі 18 000, 00 грн.
2.4. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №922/1155/20 стягнуто з ТОВ «Новек-Україна» на користь ТОВ «Кубометр» судові витрати з оплати послуг (вартості) експертизи призначеної під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 36 896, 15 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 16.12.2022, ТОВ «Новек-Україна» просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Кубометр» на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/1155/20 відмовити у повному обсязі.
3.2. У касаційній скарзі у новій редакції, поданій до Верховного Суду 30.01.2023, ТОВ «Новек-Україна» просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №922/1155/20 та ухвалити нове рішення про направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції ТОВ «Новек-Україна» із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, що в основі рішення апеляційного суду є висновок судово-технічної експертизи, а основним питанням поставленим на розгляд експерта було питання печаток (кліше) контрагентів, тоді як висновок експерта не містять висновків щодо предмета доказування, оскільки наявність та/або відсутність печатки взагалі не впливає на чинність правочину. Посилаючись на статтю 99 ГПК України зазначає, що матеріали справи не свідчать про відомості, що судом було поставлено належні, на його думку питання, зокрема, чи належать такі печатки (кліше) позивачу, а також щодо справжності підпису уповноважених осіб на наданих сторонами документах, у той час, як судову почеркознавчу експертизу суд не призначав. Відтак, невірно поставлені питання, не призначення потрібної для встановлення об'єктивної істини експертизи, призвело до унеможливлення встановлення фактичних обставин і, як наслідок, ухвалення неправомірної постанови.
4.2. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ігноруючи судову практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (щодо презумпції правомірності правочину), в мотивувальній частині оскаржуваної постанови фактично визнає недійсним правочин у вигляді акта приймання-передачі від 08.10.2018 №1 без встановленої процедури (відповідного судового провадження), а просто шляхом висловлення своєї згоди з представником позивача.
5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
5.1. ТОВ «Кубометр» на електронну адресу Касаційного господарського суду 09.03.2023 подало клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу та відзив на касаційну скаргу, які підписані кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 10.03.2023.
5.1.1. ТОВ «Кубометр» також через «Електронний суд» 10.03.2023 подало заяву про поновлення процесуального строку та відзив на касаційну скаргу, які за своїм змістом та формою є ідентичними, поданим документам 09.03.2023 на електронну адресу Суду.
5.1.2. У поданому відзиві позивач просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ТОВ «Кубометр» (комітент) та ТОВ «Новек -Україна» (комісіонер) 25.09.2018 укладено договір комісії № 2018-07 (далі - Договір комісії), відповідно до умов якого комісіонер за дорученням комітента, зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента укласти договір поставки штампів щіткотримачів МТН (8х10, 8х12,5) та передати все отримане за вищезазначеним договором поставки комітенту.
6.2. Відповідно до Звіту комісіонера від 05.10.2018 та Акта прийому-передачі комісіонер відповідно до договору поставки від 02.10.2018 № 0210/18 придбав комплект штампів щіткотримачів МТН (8х10, 8х12,5) у загальній кількості 21 штук та передав її комітенту, за що отримав винагороду у розмірі 163 000 руб.
6.3. Відповідно до Акта від 05.10.2018 придбане майно зазначене вище було прийнято ТОВ "Кубометр" та з 06.10.2018 введено в експлуатацію.
6.4. В подальшому, між ТОВ «Кубометр» (орендодавцем) та ТОВ «Новек-Україна» (орендарем) укладено договір оренди від 07.10.2018 № 01 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв в тимчасове платне користування майно, а саме: комплект штампів для виробництва щіткотримачів МТН (8х10, 8х12,5) у кількості 21 штук.
6.4.1. Відповідно до пункту 2.2 Договору оренди, орендна плата сплачується орендарем щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця.
6.5. У відповідності до Акта прийому-передачі № 1 до Договору оренди від 07.10.2018 № 01 орендодавець передав, а орендар прийняв майно згідно умов Договору.
6.5.1. Згідно з пунктом 4.3.1 Договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати орендну плату.
6.5.2. Відповідно до пункту 5.1 Договору оренди, останній набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 включно.
6.6. Згідно з Актом прийому-передачі № 1 від 08.10.2018 до Договору комісії ТОВ "НОВЕК-УКРАЇНА" передало, а ТОВ "Кубометр" прийняло згідно умов Договору майно - комплект штампів для виробництва щіткотримачів МТН (8х10, 8х12,5) у загальній кількості 21 штук.
6.7. Звертаючись до суду з позовом (ураховуючи уточнену позовну заяву), позивач зазначив, що з 07.10.2018 та станом на 25.03.2020 включно, відповідач не сплачує орендну плату та сума заборгованості останнього становить 888 709,68 рублів, що відповідно до курсу Національного Банку України станом на 25.03.2020 еквівалентно 315 100, 90 грн.
6.8. Зі змісту судових рішень вбачається, що сторони надали два примірники спірного Договору. Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач вказував, що існують розбіжності у пункту 2.1 Договору оренди, а саме: в примірнику Договору, який наданий позивачем, вказано орендну плату у розмірі 50 000, 00 рублів, а в примірнику зазначеного Договору, наявного у відповідача, вказано орендну плату у розмірі 5 000, 00 рублів.
6.9. Відповідно до висновку експерта №15820/36664-36680 за результатами проведення судово технічної експертизи документів від 22.12.2021, зазначено таке:
1. Текст на аркушах 1, 2 та текст на аркуші 3 у досліджуваному примірнику Договору оренди, що наданий ТОВ «Новек-України», виконані або за допомогою різних друкуючих пристроїв, або з використанням одного і того ж друкуючого пристрою, але у різний час. Встановити, на одному і тому ж електрофотографічному друкуючому пристрої чи на різних друкуючих пристроях виконані тексти аркушів 1, 2 та текст аркуша 3 даного документу не представляється можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку.
2. У примірнику Договору оренди, що наданий ТОВ «Новек-України», тонер (-и), яким (-и) надруковані тексти на аркушах 1, 2 має (-ть) різну родову належність з наведеним у дослідницькій частині висновку.
3. Текст на аркуші 3 примірнику Договору оренди, що наданий ТОВ «Новек-України», надруковано у період часу з 09.01.2018 по 17.05.2019 (включно), відповідно наданих вільних зразків текстів. Встановити час (абсолютну давність) виконання друкованого тексту на аркуші 3 даного документу не представляється можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку.
4. У досліджуваному примірнику Договору оренди, що наданий ТОВ «Кубометр», тексти на аркушах 1, 2 та 3 надруковано на одному і тому ж електрофотографічному друкуючому пристрої.
5. У примірнику Договору оренди, що наданий ТОВ «Кубометр», тонер (-и), яким (-и) надруковані тексти на всіх аркушах, має (-ть) спільну родову належність за ознаками, наведеними у дослідницькій частині висновку.
6. Текст на всіх трьох аркушах примірника Договору оренди, який надано ТОВ «Кубометр», надруковано у період часу з 09.01.2018 по 17.05.2019 (включно), відповідно до наданих вільних зразків текстів. Встановити час (абсолютну давність) виконання друкованого тексту даного документу не представляється можливим з причини, що наведена у дослідницькій частині висновку.
7. Відтиск круглої печатки «… ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ «КУБОМЕТР» …» на третьому аркуші примірника Договору оренди, що наданий ТОВ «Кубометр», та відтиск круглої печатки «… ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ «КУБОМЕТР» …» на третьому аркуші примірника Договору оренди, що наданий ТОВ «Новек-України», нанесені одним і тим же кліше печатки.
Відтиск круглої печатки «… ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ «КУБОМЕТР» …» на третьому аркуші примірника Договору оренди, що наданий ТОВ «Кубометр», та фрагмент відтиску круглої печатки ТОВ «… ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ «КУБОМЕТР» …» на першому, другому аркушах примірника договору оренди, що наданий ТОВ «Новек-України», нанесені різними кліше печаток.
6.9.1. Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказаний висновок є належним і допустимим доказом у справі.
6.10. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справі №922/1555/20 позивачем надано:
- Договір про надання правової допомоги (у господарському суді) від 16.03.2020;
- додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги (у господарському суді) від 16.03.2020;
- попередній розрахунок послуг з надання правової допомоги від 16.03.2020;
- Акт виконаних робіт від 26.03.2020;
- товарний чек від 16.03.2020 № 7 про сплату 18 000, 00 грн за Договором про надання правової допомоги (у господарському суді) від 16.03.2020;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2147 серії ХВ №000444 від 13.10.2017;
- довідку про оплату юридичних послуг адвоката від 19.03.2020;
- ордер серії ХВ № 000031 від 16.03.2020;
- довіреність серії 48 АА № 1574025.
6.10.1. У відповідності до пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги (у господарському суді) від 16.03.2020 вбачається, що клієнт ТОВ «Кубометр» доручає, а адвокат приймає до виконання доручення про надання правової допомоги в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а саме: надання правової допомоги з наявних спірних взаємовідносин між ТОВ «Кубометр» та ТОВ «Новек-України», надання правової допомоги у підготовці та направленні претензії ТОВ «Новек-України», надання правової допомоги у підготовці, та направленні до суду заяви про забезпечення позову, позовної заяви та інших процесуальних документів, а також представляти інтереси ТОВ «Кубометр» у господарській справі за позовом ТОВ «Кубометр» до ТОВ «Новек-України» про стягнення заборгованості за договором оренди та повернення майна, в провадженні Господарського суду Харківської області.
6.10.2. Згідно з додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги (у господарському суді) від 16.03.2020, розмір гонорару за виконання вказаного договору обчислюється сторонами відповідно до вище наведеної норми та становить - 18 000, 00 грн.
6.10.3. Клієнт зобов'язується сплатити вказаний гонорар адвокату до 21.03.2020.
6.10.4. Між адвокатом Івановим О.А. та ТОВ «Кубометр» 26.03.2020 складено та підписано Акт виконаних робіт, відповідно до якого, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги зазначені в акті та сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката має фіксований розмір та становить 18 000, 00 грн.
6.10.5. Гонорар адвокату сплачений у розмірі 18 000, 00 грн, що підтверджується товарним чеком від 16.03.2020 № 7 та довідкою про оплату юридичних послуг адвоката від 19.03.2020.
6.11. На підтвердження понесених витрат по сплаті послуг перекладача позивачем надано:
- квитанцію для використання в діяльності тільки платників єдиного податку/населення, з якої вбачається, що вартість перекладу становить 4 400, 00 грн,
- квитанцію для використання в діяльності тільки платників єдиного податку/населення, з якої вбачається, що вартість перекладу становить 350, 00 грн.
6.11.1. В матеріалах справи наявні копії квитанцій про надання послуг перекладача у розмірі 4 750, 00 грн.
6.12. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом апеляційної скарги у справі №922/1555/20 позивачем надано:
- Договір про надання правової допомоги (у господарському провадженні) від 03.03.2021;
- додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги (у господарському провадженні) від 03.03.2021;
- попередній розрахунок послуг з надання правової допомоги від 03.03.2021;
- Акт виконаних робіт від 10.03.2021;
- товарний чек від 03.03.2021 про сплату 18 000, 00 грн за Договором про надання правової допомоги на стадії апеляційного провадження;
- довідку про оплату юридичних послуг адвоката від 03.03.2021;
- ордер серії ХВ № 000050 від 03.03.2021;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2147 серії ХВ №000444 від 13.10.2017.
6.12.1. У відповідності до пункту 1.1. Договору про надання правової допомоги (у господарському провадженні) від 03.03.2021 вбачається, що клієнт ТОВ «Кубометр» доручає, а адвокат приймає до виконання доручення про надання правової допомоги в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а саме: надання правової допомоги з наявних спірних взаємовідносин між ТОВ «Кубометр» та ТОВ «Новек-України», а також представляти інтереси ТОВ «Кубометр» у господарській справі за позовом ТОВ «Кубометр» до ТОВ «Новек-України» про стягнення заборгованості за договором оренди та повернення майна, в провадженні Східного апеляційного господарського суду, на стадії апеляційного провадження.
6.12.2. Згідно з додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги (у господарському провадженні) від 03.03.2021, розмір гонорару за виконання вказаного договору обчислюється сторонами відповідно до вище наведеної норми та становить - 18 000, 00 грн.
6.12.3. Між адвокатом Івановим О.А. та ТОВ «Кубометр» 10.03.2021 складено та підписано Акт виконаних робіт, відповідно до якого, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги зазначені в акті та сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката має фіксований розмір та становить 18 000, 00 грн.
6.13. Ухвалюючи у справі рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що відповідно до Акта прийому-передачі від 08.10.2018 № 1 до Договору комісії ТОВ "НОВЕК-УКРАЇНА" передало, а ТОВ "Кубометр" прийняло згідно з умовами Договору майно - комплект штампів для виробництва щіткотримачів МТН (8х10, 8х12,5) у загальній кількості 21 штук. Таким чином, спірне майно повернуто позивачу ще до завершення дії Договору оренди від 07.10.2018, у зв'язку з чим у ТОВ "Кубометр" відсутні підстави щодо вимог про повернення майна та стягнення заборгованості з орендної плати за його користування.
6.14. Ухвалюючи оскаржувану постанову по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи;
- Договір комісії та Договір оренди є двома різними договорами, які мають різні предмети та умови, відповідно до яких сторони договорів мають різні права та обов'язки. Неможливо прийняти майно за договором оренди та повернути його за договором комісії, вказане суперечить нормам чинного законодавства та предметам, умовам самих договорів;
- відповідачем не надано суду доказів, що підтверджували б повернення орендованого майна та сплати орендної плати за період з 07.10.2018 по 25.03.2020 у розмірі 315 100, 90 грн;
- відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених обставин справи, відтак позовні вимоги в частині зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення заборгованість з орендної плати є обґрунтованими;
- перевіривши розрахунок 3 % річних у розмірі 6 600, 03 грн, колегія суддів встановила, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в цій частині, також підлягають задоволенню.
6.14.1. При розподілі судових витрат суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- відповідач в порядку, визначеному пунктом 6 статті 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та не заявляв відповідного клопотання про їх зменшення;
- матеріалами справи підтверджено фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану з розглядом даної справи, у розмірі 18 000, 00 грн;
- матеріалами справи підтверджено фактичне понесення позивачем витрат на послуги перекладача у розмірі 4750, 00 грн;
- матеріалами даної справи підтверджено фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 18 000, 00 грн.
- заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.
6.15. Ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, суд апеляційної інстанції врахував, що:
- відповідно до рахунку від 15.06.2021 № 1159 ТОВ «Кубометр» сплачено витрати на проведення експертизи у розмірі 36 896, 15 грн, що підтверджується квитанцією від 14.07.2021 № 0.0.2194396188.1;
- при ухваленні постанови апеляційним господарським судом не вирішено питання про розподіл судових витрат в частині сплати позивачем витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, призначеної під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відтак вказані витрати підлягають розподілу.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №922/1155/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Селіваненка В. П.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023, зокрема відкрито касаційне провадження у справі №922/1155/20 на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, а також зупинено дію постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №922/1155/20 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
7.3. ТОВ «Кубометр» 10.03.2023 на електронну адресу Касаційного господарського суду подало заяву про розгляд справи без участі, яка підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 10.03.2023.
7.4. Від ТОВ «Новек-Україна» 20.03.2023 на електронну адресу Касаційного господарського суду надійшли клопотання про повернення відзиву відповідачу та про застосування заходів процесуального примусу, які підписані КУЕП 17.03.2022. Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколами створення та перевірки КУЕП від 20.03.2023.
7.5. ТОВ «Кубометр» 20.03.2023 на електронну адресу Касаційного господарського суду подало заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, яка підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 20.03.2023.
7.5.1. ТОВ «Кубометр» 20.03.2023 через «Електронний суд» подало аналогічну заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
7.6. Протокольною ухвалою Суду від 21.03.2023 суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без його участі та вирішив судовий розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.
7.7. Розглянувши клопотання ТОВ «Кубометр» про поновлення процесуального строку на подання відзиву на касаційну скаргу, Суд протокольною ухвалою від 21.03.2023, ураховуючи положення частини восьмої статті 165 ГПК України, долучив відзив до матеріалів справи.
7.8. Суд протокольною ухвалою від 21.03.2023 відмовив у задоволенні клопотань відповідача про повернення відзиву та про застосування заходів процесуального примусу.
7.9. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.10. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.11. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі №922/1155/20, якою рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Кубометр» про стягнення орендної плати та повернення орендованого майна, та здійснено розподіл судових витрат, а також додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №922/1155/20, якою розподілено витрати за проведення судової експертизи.
8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах повноважень, визначених статтею 300 ГПК України.
8.4. Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення допущено порушення норм процесуального права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.5. Скаржник відзначає, що в основі рішення апеляційного суду є висновок судово-технічної експертизи, а основним питанням поставленим на розгляд експерта було питання печаток (кліше) контрагентів, тоді як висновки експерта не містять предмет доказування, оскільки наявність та/або відсутність печатки взагалі не впливає на чинність правочину. Посилаючись на статтю 99 ГПК України зазначає, що матеріали справи не свідчать про відомості, що судом було поставлено належні, на його думку питання, зокрема справжність підписів уповноважених осіб на наданих сторонами документах, а судову почеркознавчу експертизу суд не призначав. Відтак, невірно поставлені питання, не призначення потрібної для встановлення об'єктивної істини експертизи призвело до унеможливлення встановлення фактичних обставин і, як наслідок ухвалення неправомірної постанови.
8.5.1. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення статті 204 ЦК України, ігноруючи судову практику викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (щодо презумпції правомірності правочину), в мотивувальній частині оскаржуваної постанови фактично визнав недійсним правочин у вигляді акта приймання-передачі без встановленої процедури (відповідного судового провадження), а просто шляхом висловлення своєї згоди з представником позивача.
8.6. Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення у контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд відзначає таке.
8.7. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інших правочинів.
8.8. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
8.9. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.10. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
8.11. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
8.11.1. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
8.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли з договору оренди.
8.13. За змістом частини шостої статті 283 та частини четвертої статті 291 ГК України до відносин оренди між суб'єктами господарювання застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
8.13.1. Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
8.14. Згідно з частиною першою статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є:
- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- строк, на який укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань;
- відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
8.15. Тобто істотними умовами договору оренди, які сторони мали погодити при укладенні договору, а господарські суди встановити під час розгляду справи, є, зокрема орендна плата, строк договору та умови повернення орендованого майна.
8.16. Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
8.17. Схожі положення щодо поняття договору найму (оренди) та його істотних умов закріплені і в ЦК України, де відповідно до частини першої статті 759 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
8.18. Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
8.19. Відповідно до частин першої, п'ятої статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
8.20. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірний Договір оренди діяв до 31.12.2019 включно. Спір у даній справі виник, зокрема щодо стягнення орендної плати, яка підлягала сплаті за умовами Договору.
8.20.1. Водночас в матеріалах справи містяться два примірника Договору оренди (позивача і відповідача), в яких існують розбіжності щодо розміру орендної плати. У примірнику позивача вона становить 50 000, 00 рублів, а в примірнику відповідача - 5 000, 00 рублів.
8.20.2. Позивач наполягав на тому, що сторонами погоджена орендна плата у розмірі 50 000 рублів, у свою чергу відповідач заперечував цю обставини та наполягав, що розмір орендної плати становить 5 000 рублів.
8.21. Тобто у справі, що розглядається, серед іншого, існує спір щодо істотної умови Договору оренди - орендної плати, а саме її розміру.
8.22. Фактично існує «конкуренція» примірників договору, які мають відмінні редакції змісту його умов (щодо розміру орендної плати), а відтак господарські суди мали б розв'язати «конкуренцію» примірників договору.
8.23. Задовольняючи позовні вимоги (за розрахунком розміру орендної плати позивача) за примірником договору, наданого позивачем, суд апеляційної інстанції послався на висновок експерта як на належний і допустимий доказ у справі.
8.23.1. Ураховуючи доводи скаржника у цій частині щодо порушення судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції не містить дослідження та оцінки примірника Договору оренди (чи то у редакції позивача, чи то у редакції відповідача) через призму «конкуренції» примірників договору, з огляду на їх різну редакцію в частині істотної умови договору, що є порушенням норм 76, 77, 79, 86, 236, 237, 238 ГПК України.
8.24. Ключовими питаннями, з урахуванням доводів і аргументів сторін договору як учасників спору та відсутності встановлення недійсності/заміни/підміни аркушів в договорі (висновок експерта не містить таких формулювань, господарськими судами дані обставини також не встановлені), на яке повинен надати відповідь суд в цій справі є те, чи можуть примірники одного й того ж самого договору мати відмінні редакції змісту його умов та як розв'язати «конкуренцію» примірників договору.
8.25. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
8.26. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
8.27. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
8.28. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
8.29. Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
8.30. Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.
8.31. Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
8.32. Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, де зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».
8.33. Верховний Суд відзначає, що в силу різних причин не виключені в цивільному обороті ситуації, за яких примірники одного й того ж договору матимуть відмінні (не ідентичні) редакції.
8.33.1. У свою чергу, договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
8.34. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору.
8.34.1. У разі наявності таких правил в договорі, то саме за їх допомогою має вирішуватися «конкуренція» примірників договору стосовно тих чи інших умов.
8.34.2. У випадку, коли сторони не урегулювали в договорі парафування (підписання кожної із сторінок договору) та визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним та прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства.
8.34.3. Схожі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №613/1436/17.
8.35. Відтак, з урахуванням вищенаведеного, а також з урахуванням відсутності висновків господарських судів щодо недійсності/заміни/підміни аркушів в договорі оренди, чи то у примірнику позивача, чи то у примірнику відповідача, (за відсутності волевиявлення іншої сторони), а також відсутності підтверджуючих доказів у справі, висновки судів попередніх інстанцій про укладеність спірного договору та відповідно притягнення до відповідальності за неналежне виконання такого Договору є передчасними, адже стосується істотної умови договору оренди як орендна плата.
8.35.1. Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив обставин і щодо умов, строків, порядку та способу повернення спірного майна після закінчення строку дії Договору, що також є істотною умовою договору оренди, та правомірності стягнення орендної плати поза строком дії Договору.
8.36. Відповідно до частини восьмої статті 181 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
8.37. При цьому окремій увазі підлягають встановленню і обставини пов'язані з виконанням спірного Договору сторонами, адже повне або часткове виконання сторона Договору виключає його неукладення.
8.37.1. У контексті наведеного підлягають з'ясуванню обставини, чи дійсно (фізично) спірне майно передавалось відповідачу та перебувало у його користуванні (про що може свідчити зокрема, але не виключно, дії щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліках отримання спірного майна в оренду, митного оформлення об'єкту оренди тощо), ураховуючи, що вказаний договір укладений з нерезидентом України, а відтак є зовнішньо-економічним; чи вчиняв відповідач дії з оплати за користування таким майном; чи вчинялись позивачем заходи щодо усунення обставин неналежного виконання умов Договору протягом строку дії такого (у разі наявності таких); чи вчинялись дії позивачем щодо повернення спірного майна після закінчення строку дії Договору та обставини щодо можливих причин неповернення орендованого майна тощо.
8.38. Верховний Суд звертає увагу на положення статті 785 ЦК України, де передбачені обов'язки наймача у разі припинення договору найму, де відзначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
8.38.1. Верховний Суд виходить також з того, що обов'язком суду під час розгляду справи, незалежно від доводів сторін, є встановлення, окрім суб'єктного складу спору (належного позивача/відповідача), предмета, підстав позову, адже за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
8.38.2. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17, від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 28.05.2020 у справі №917/750/19.
8.39. Законом, у разі припинення договору найму, визначено правовим наслідком неповернення речі за договором найму (оренди) сплата наймачем (орендарем) неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України).
8.40. Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, якою здійснено відступ від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17 (відповідно до якої зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди), та відзначено таке:
« 9.20. Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
9.21. Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
8.41. Звертаючись з позовом у справі, позивач просив стягнути орендну плату за весь час користування майном та 3% річних від простроченої суми, в тому числі і поза строком дії договору.
8.42. Як встановлено судами попередніх інстанцій спірний Договір оренди діяв до 31.12.2019 включно. Судами не встановлено обставин щодо продовження строку дії Договору. Водночас суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, стягнув орендну плату як за час дії Договору, так і за період з 01.01.2020 по 25.03.2020, тобто поза межами дії Договору.
8.42.1. При цьому висновки апеляційного суду про стягнення за несвоєчасне повернення майна з оренди спірних сум заборгованості з орендної плати, а також нарахованих на цю плату сум 3 % річних, зроблені без врахування встановленого законом способу захисту порушеного права орендодавця, передбаченого частиною другою статті 785 ЦК України.
8.43. При цьому, Суд враховує, що з вимогами про стягнення неустойки, у порядку визначеному статтею 785 ЦК України, позивач у даній справі не звертався.
8.44. Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що його право порушено, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.
8.45. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.
8.46. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.47. З урахуванням вищенаведеного, вбачається, що суди належно та всебічно не дослідили спірних правовідносин між сторонами з урахуванням усіх істотних обставин у їх сукупності, що мали місце у цих правовідносинах та впливають на правильне застосування норм права.
8.48. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
8.49. З'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо оцінки кожного доказу окремо та в їх сукупності в цілому.
8.50. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
8.50.1. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 тощо.
8.51. Отже, з урахуванням вищевикладеного як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 14, 73-74,76-79, 86, 236-238 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи. При цьому спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, що призвело до порушення і норми матеріального права.
8.52. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
8.52.1. Судові рішення у справі зазначеним вимогам не відповідає.
8.53. З огляду на те, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та встановлення обставин у справі, судові рішення у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.54. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Ураховуючи вказане у цьому розділі Постанови, суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.55. Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
8.55.1. Водночас доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не приймаються судом з огляду на мотиви даної Постанови.
8.56. Враховуючи те, що постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена по суті спору у цій справі, за результатом її перегляду в касаційному порядку підлягає скасуванню, додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 також підлягає скасуванню, як невід'ємна частина оскаржуваної відповідачем (ухваленої по суті спору) постанови суду апеляційної інстанції, що нерозривно пов'язана з результатом вирішення спору по суті.
8.56.1. Така позиція є послідовною та сталою у судовій практиці, що підтверджується низкою постанов Верховного Суду, зокрема від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 927/229/19 та інших.
8.56.2. При цьому, за правилами ГПК України розподіл судових витрат сторін у справі має бути здійснене судом за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
8.57. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.58. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.59. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що Суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язанні керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї Постанови та доводи сторін, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені частинами другою, четвертою статті 300 та статті 310 ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.3. Частиною четвертою статті 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Ураховуючи вказане у цьому розділі Постанови, суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.4. Оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 14, 73-74,76-79, 86, 236-238 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у їх сукупності, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а також не застосовано закон, який підлягав застосуванню, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.5. За таких обставин доводи скаржника знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови, відтак касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
9.7. Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
9.8. Постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №922/1155/20, дія яких зупинена ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023, скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.9. Відповідно до частини другої статті 317 ГПК України з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
9.10. З огляду на скасування Верховним Судом рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021, постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №922/1155/20 і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції підстав для поновлення дії вказаних рішень суду апеляційної інстанцій відсутні (близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №2-24/494-2009).
10. Судові витрати
10.1. Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.
10.2. За наслідками касаційного перегляду рішення та постанови судів попередніх інстанцій в частині стягнення судового збору у цій справі, з огляду на статті 129, 315 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новек-Україна» - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №922/1155/20 - скасувати, а справу №922/1155/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко