вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" березня 2023 р. Справа№ 910/10322/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Майданевича А.Г.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
від позивача: Житченко О.В., Жукова Л.А.;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 (повний текст складено 26.12.2022)
у справі № 910/10322/22 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія»
до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»
про стягнення 4 527 314,16 грн,-
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (далі - ТОВ «ТЕК») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (далі - ПАТ «КМЗ») 4 527 314,16 грн (3 216 925,30 грн заборгованості, 382 827,03 грн інфляційних нарахувань, 607 586,97 грн пені, 319 974,86 грн 21% річних).
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «ТЕК» посилається на невиконання ПАТ «КМЗ» умов Договору №39/2018-Е від 18.12.2018 на постачання електричної енергії споживачу в частині оплати у період з січня по квітень 2022 року за електроенергію та компенсацію послуг за розподіл електричної енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «КМЗ» на користь ТОВ «ТЕК» заборгованість у розмірі 3 216 925,30 грн, інфляційні нарахування в розмірі 382 827,03 грн, пеню в розмірі 607 586,97 грн, 21% річних в розмірі 319 974,86 грн та судовий збір у розмірі 67 909,72 грн.
Задовольняючи вимоги про стягнення основного боргу за поставлену електричну енергію та компенсацію послуг з розподілу електричної енергії, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що надані ПАТ «КМЗ» платіжні доручення на підтвердження сплати ним ТОВ «ТЕК» заборгованості не містять конкретних періодів та дат, за які здійснювалися зазначені платежі, тому, виходячи з умов Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 534 ЦК України, зазначені платежі правомірно могли зараховуватися позивачем в рахунок погашення існуючої заборгованості відповідача відповідно до черговості її виникнення. Доказів сплати ПАТ «КМЗ» заборгованості за період з січня по квітень 2022 року включно матеріали справи не містять.
Здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 21% річних (умовами договору сторони, серед іншого, збільшили розмір відсотків річних, які підлягають нарахуванню відповідно до ст.625 ЦК України, до 21%), місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Розглянувши доводи ПАТ «КМЗ» про наявність підстав для звільнення його від штрафних санкції, суд зазначив, що для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. Матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором №39/2018-Е від 18.12.2018 про постачання електричної енергії споживачу, який підтверджував би неможливість виконання ПАТ «КМЗ» зобов'язань з оплати електричної енергії, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними. Суд також відзначив, що існування листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором №39/2018-Е від 18.12.2018 щодо неможливості виконання ПАТ «КМЗ» зобов'язань з оплати отриманої електричної енергії, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором. Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП від 28.12.2022 №2024/02.0-7.1 як на підтвердження обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в обґрунтування своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022, ПАТ «КМЗ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ «ТЕК» відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «КМЗ» посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вважає оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки суд не взяв до уваги надані ПАТ «КМЗ» пояснення та докази, що мають значення для прийняття рішення у цій справі.
Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд не взяв до уваги положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.01.2004 №22, ст. 534 ЦК України та правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.
На думку апелянта, ТОВ «ТЕК» змінило призначення здійснених ПАТ «КМЗ» в період з 09.02.2022 року по 04.11.2022 платежів на загальну суму 2 437 120,80 грн з призначенням платежу «Оплата за постачання електричної енергії згідно з Договором №39/2018-Е від 18.12.2018 року» та зарахувало ці платежі до сплати заборгованості за Договором №25/02 про реструктуризацію заборгованості від 15.01.2022. Однак суд не взяв до уваги пояснення та докази ПАТ «КМЗ» з цього приводу.
ПАТ «КМЗ» зазначає, що суд не врахував положення Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та надані відповідачем пояснення, що передбачені розділом 12 Договору штрафні санкції не підлягають нарахуванню та стягненню з ПАТ «КМЗ», оскільки про настання форс-мажорних обставин 09.03.2022 ПАТ «КМЗ» повідомило ТОВ «ТЕК» шляхом направлення листа засобами електронного зв'язку.
Настання форс-мажорних обставин для ПАТ «КМЗ», які діяли з 24.02.2022 та станом на 30.12.2022, підтверджується сертифікатом №3200-22-2091 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Київською обласною (регіональною) торгово-промислово палатою 30.12.2022 за №306/03.23.
З апеляційною скаргою ПАТ «КМЗ» надало копію сертифіката №3200-22-2091 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та зазначило, що не мало можливості подати зазначені докази під час розгляду справи та до прийняття рішення, оскільки даний сертифікат було видано 30.12.2022.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 заяву судді Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи №910/10322/22 за апеляційною скаргою ПАТ «КМЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10322/22 задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Демидову А.М. від розгляду справи №910/10322/22.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 справа №910/10322/22 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Майданевич А.Г., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10322/22 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПАТ «КМЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 до надходження матеріалів справи №910/10322/22.
30.01.2023 матеріали справи №910/10322/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 апеляційну скаргу ПАТ «КМЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/21837/21 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «КМЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 910/10322/22. Розгляд справи призначено на 06.03.2023.
Судове засідання 06.03.2023 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 призначено судове засідання на 20.03.2023.
Від ПАТ «КМЗ» надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі, у якому заявник (скаржник, відповідач) просить зупинити апеляційне провадження у справі № 910/10322/22 за апеляційною скаргою ПАТ «КМЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10322/22 до набрання законної сили рішенням в господарській справі №910/3993/23.
В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що 14.03.2023 ПАТ «КМЗ» подало до Господарського суду міста Києва заяву про визнання недійсним Договору №39/2018-Е про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2018, додаткових угод до нього, Договору про реструктуризацію заборгованості №25/02 від 25.01.2022 (справа №910/3993/23). Оскільки предметом розгляду справи №910/10322/22 є стягнення заборгованості за Договором №39/2018-Е від 18.12.2018, а предметом розгляду справи №910/3993/23 є визнання Договору №39/2018-Е від 18.12.2018 постачання електричної енергії споживачу недійсним, до моменту вирішення справи №910/3993/23 неможливо повно та всебічно розглянути справу в апеляційному провадженні №910/10322/22. Обставини, які будуть встановлені у справі про визнання Договору №39/2018-Е від 18.12.2018 недійсним у справі №910/3993/22, вплинуть на результат розгляду справи №910/10322/22 в апеляційній інстанції, оскільки справа №910/10322/22 та справа №910/3993/23 є невід'ємно пов'язаними між собою, а результати розгляду останньої справи мають суттєве значення при вирішенні господарського спору у справі № 910/10322/22.
Розглянувши заявлене клопотання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до приписів ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п. 5 ч. 1).
Отже, основним критерієм відповідно до вказаного пункту визначення наявності підстав для зупинення провадження у справі є неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20.
При цьому сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Колегія судів зазначає, що позов відповідача про визнання недійсним Договору №39/2018-Е від 18.12.2018, додаткових угод до нього, договору про реструктуризацію заборгованості №25/02 від 25.01.2022 (справа №910/3993/23) був поданий ПАТ «КМЗ» до Господарського суду міста Києва 14.03.2023, тобто після прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення у справі №910/10322/22 про задоволення позовних вимог, і відповідно до встановлених судом обставин справи, оскаржений відповідачем в іншому провадженні договір ним виконувався.
Слід зазначити, що ст. 46 ГПК України передбачено право відповідача подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (п. 3 ч. 1). Статтею 180 ГПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч. 1). Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022, якою було прийнято позовну заяву ТОВ «ТЕК» до розгляду і відкрито провадження у справі №910/10322/22, ПАТ «КМЗ» було запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позов, який відповідач 09.11.2022 направив до суду.
Отже, ПАТ «КМЗ» було забезпечено право звернутись із зустрічним позовом до ТОВ «ТЕК» про визнання недійсним Договору №39/2018-Е від 18.12.2018, додаткових угод до нього в цьому ж провадженні. Крім того, щодо визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості №25/02 від 25.01.2022 ПАТ «КМЗ» не було позбавлено права звернутись з відповідним зустрічним позовом у справі №910/9485/22, у якій розглядається спір про стягнення з ПАТ «КМЗ» на користь ТОВ «ТЕК» заборгованості за договором від 25.01.2022 №25/02 про реструктуризацію заборгованості.
Крім того, у разі зупинення провадження апеляційний господарський суд мав би переглядати справу з урахуванням інших обставин ніж ті, що були покладені в основу заперечень на позов.
Також від ПАТ «КМЗ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого заявник посилається на зайнятість в цей день у іншому судовому процесі, призначеному на 12:00.
Відмовляючи у задоволенні поданого ПАТ «КМЗ» клопотання, колегія суддів виходить з того, що ПАТ «КМЗ» належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, явка представника обов'язковою не визнавалась, представник не скористався правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а наявних у справі матеріалів достатньо для її розгляду та прийняття судового рішення.
Позиції учасників справи.
ТОВ «ТЕК» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що доводи ПАТ «КМЗ» не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, на яких ґрунтується законне та обґрунтоване рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022, а тому в силу ст. 276 ГПК України підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Позивав наводить власні доводи та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд відзначає, що з апеляційною скаргою ПАТ «КМЗ» надало копію сертифіката №3200-22-2091 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та зазначило, що не мало можливості подати зазначений доказ під час розгляду справи та до прийняття рішення, оскільки даний сертифікат було видано 30.12.2022.
Водночас така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин їх неподання. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вище наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
При цьому апеляційний господарський суд відзначає, що наданий ПАТ «КМЗ» сертифікат №3200-22-2091 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) був виданий ТПП 30.12.2022 на лист ПАТ «КМЗ» від 26.12.2022 №150, тобто після прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
18.12.2018 ТОВ «ТЕК» (постачальник) та ПАТ «КМЗ» (споживач) уклали Договір про постачання електричної енергії споживачу №39/2018-Е (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість купованої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Сторони погодили комерційну пропозицію від 18.12.2018 №1 до договору та перелік точок комерційного обліку споживача.
В подальшому ТОВ «ТЕК» та ПАТ «КМЗ» уклали додаткові угоди до договору, зокрема: додаткову угоду №1 від 21.06.2019, комерційну пропозицію №А2 від 21.06.2019 для ПАТ «КМЗ», додаткову угоду №3 від 24.12.2019, додаткову угоду №6 від 30.09.2020, додаткову угоду №7 від 24.12.2020.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, зазначені в комерційній пропозиції (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 21.06.2019).
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.4 договору).
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника, а з дати запровадження нового ринку електричної енергії відповідно до Закону - на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. При здійсненні платежів споживач повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов'язково зазначається цей договір, за яким здійснюється постачання електричної енергії споживачу (п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди №1 від 21.06.2019).
Згідно з п. 5.6 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 24.12.2019) оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу у визначений договором спосіб.
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.8 договору в редакції додаткової угоди №1 від 21.06.2019).
Відповідно до розділу 9 комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди від 21.06.2019 №1 до договору в разі несвоєчасних розрахунків за отриману електричну енергію споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення такого платежу.
Постачальник та споживач, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановили, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором, в т.ч. у випадках порушення споживачем строків розрахунків з постачальником, винна сторона сплачує 21% річних від простроченої суми за кожен день порушення виконання відповідного грошового зобов'язання, починаючи з 4 банківського дня з дати рахунка на оплату електричної енергії (п. 9.3 договору в редакції додаткової угоди №6 від 30.09.2020).
Додатковою угодою №7 від 24.12.2020 з метою здійснення обміну інформацією та розрахунковими документами між постачальником та споживачем за договором сторони дійшли взаємної згоди доповнити договір розділом 14 «Порядок роботи споживача за посередництва особистого кабінету споживача - юридичної особи».
Відповідно до пп. 6 п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди №7 від 24.12.2020 постачальник зобов'язується до 13 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, сформувати в кабінеті споживача та направити на електронну пошту споживача акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період, що складений на підставі даних комерційного обліку споживача, узгоджених з оператором системи розподілу (передачі). Оригінали підписаних постачальником актів купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період (у двох примірниках) постачальник надсилає засобами поштового зв'язку.
Платіжні документи на оплату надаються постачальником у кабінеті споживача та надсилаються на електронну пошту споживача / рекомендованим листом/ вручаються кур'єром / особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін, в терміни, визначені в комерційній пропозиції. Кожен з вказаних варіантів доставки вважається фактом отримання платіжного документа (п. 13.7 договору в редакції додаткової угоди №7 від 24.12.2020).
Згідно з п. 12.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п. 12.2 договору).
Відповідно до п. 12.4 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка надана до їх виникнення (п. 12.5 договору).
Згідно з розділом 8 комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди від 21.06.2019 №1 до договору крім плати за електричну енергію відповідач зобов'язався також сплачувати позивачу вартість послуг з розподілу електричної енергії.
Кінцевий розрахунок за фактом споживання електричної енергії в розрахунковому періоді (місяці) здійснюється протягом 2 днів з моменту надання рахунка. В разі якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця (розділ 7 комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди від 24.12.2019 №3 до договору).
Відповідно до розділу 12 комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди від 24.12.2019 №3, договір діє з 01.01.2020 до 31.12.2020 включно. У випадку якщо жодна із сторін протягом 21 дня до закінчення терміну дії договору не заявить про намір розірвати даний договір, останній вважається автоматично пролонгованим на аналогічних умовах з урахуванням всіх додатків до нього на кожен наступний рік.
Матеріали справи не містять доказів розірвання цього договору, відтак він вважається таким, що діє у 2022 році.
Протягом січня - квітня 2022 року ТОВ «ТЕК» поставило ПАТ «КМЗ» електричну енергію, а також послуги за її розподіл на суму 3 216 925,30 грн, що підтверджується:
- рахунком за січень 2022 року №07001220119 від 09.02.2022 за електроенергію на суму 914 596,62 грн; рахунком за січень 2022 року №07001220129 від 09.02.2022 за послуги з розподілу електроенергії на суму 129 236,39 грн;
- рахунком за лютий 2022 року №07001220219 від 14.03.2022 за електроенергію на суму 650 827,45 грн; рахунком за лютий 2022 року №07001220229 від 14.03.2022 за послуги з розподілу електроенергії на суму 112 094,71 грн;
- рахунком за березень 2022 року №07001220319 від 13.04.2022 за електроенергію на суму 356 209,13 грн; рахунком за березень 2022 року №07001220329 від 13.04.2022 за послуги з розподілу електроенергії на суму 57 216,11 грн;
- рахунком за квітень 2022 року №07001220419 від 10.05.2022 за електроенергію на суму 855 399,83 грн; рахунком за квітень 2022 року №07001220429 від 10.05.2022 за послуги з розподілу електроенергії на суму 141 345,06 грн.
Вказані рахунки були направлені на електронну пошту ПАТ «КМЗ», зазначену у договорі та додаткових угодах до нього, що відповідає вимогам п. 13.7 договору в редакції додаткової угоди від 24.12.2020 №7.
Доказів оплати вказаних рахунків матеріали справи не містять.
Оскільки ПАТ «КМЗ» виставлені ТОВ «ТЕК» рахунки не оплатило, ТОВ «ТЕК» звернулось з позовом у цій справі та просить стягнути з ПАТ «КМЗ» 3 216 925,30 грн заборгованості, 382 827,03 грн інфляційних нарахувань, 607 586,97 грн пені та 319 974,86 грн 21% річних.
ПАТ «КМЗ» у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив про часткову сплату ним боргу в розмірі 2 437 120,80 грн, на підтвердження чого надало копії платіжних доручень. ПАТ «КМЗ» вважає, що штрафні санкції не підлягають нарахуванню та стягненню у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надає копію листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 та копію роздруківки з електронної пошти про направлення на офіційну електронну адресу позивача листа про настання форс-мажору.
У відповіді на відзив ТОВ «ТЕК» проти викладених у відзиві обставин заперечує та зазначає, що у наданих ПАТ «КМЗ» з відзивом на позовну заяву платіжних дорученнях призначенням платежу вказано «сплата постачання електричної енергії згідно з договором №39/2018-Е від 18.12.2018», тобто без конкретизації періоду, за який здійснюється оплата. Відповідно до облікової політики ТОВ «ТЕК» облік взаєморозрахунків з покупцями та замовниками ведеться за договорами в цілому, оплати контрагента за договором (за відсутності конкретизації періоду у платіжному дорученні) зараховується в рахунок погашення заборгованості за договором з найдавнішим терміном її виникнення.
Враховуючи тривалі партнерські відносини, за результатами переговорів сторони досягли домовленостей щодо укладення 25.01.2022 договору №25/02 про реструктуризацію заборгованості, що виникла за період листопад - грудень 2021 року у розмірі 4 634 544,58 грн.
Оскільки погашення реструктуризованої заборгованості також здійснювалось ПАТ «КМЗ» не в повному обсязі та з порушенням термінів оплати, ТОВ «ТЕК» звернулось за стягненням такої заборгованості до суду з відповідною позовною заявою. Таким чином, стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 25.01.2022 за договором №39/2018-Е від 18.12.2018, є предметом розгляду в іншій господарській справі №910/9485/22, що розглядається Господарським судом міста Києва.
Отже надані ПАТ «КМЗ» з відзивом на позовну заяву платіжні доручення свідчать про зменшення розміру заборгованості за електричну енергію, поставлену у 2021 році, але не стосуються періоду, заборгованість за який є предметом розгляду даної судової справи.
Предметом судової справи, що розглядається, є стягнення з ПАТ «КМЗ» заборгованості за договором, яка утворилась внаслідок несплати за електричну енергію, спожиту у період з 01.01.2022 по 30.04.2022.
Станом на 17.11.2022 оплат від ПАТ «КМЗ» за електричну енергію, поставлену позивачем в період з 01.01.2022 по 30.04.2022 за договором №39/2018-Е від 18.12.2018, не надходило.
Щодо доводів ПАТ «КМЗ» про неможливість виконання ним своїх зобов'язань за укладеним договором внаслідок форс-мажорних обставин ТОВ «ТЕК» заперечує.
ПАТ «КМЗ» надало заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначило, що здійснені ним з 09.02.2022 по 04.11.2022 за період постачання електричної енергії з січня по квітень 2022 року згідно договору №39/2018-Е від 18.12.2018 про постачання електричної енергії платежі неможливо зараховувати до погашення заборгованості, яка виникла за договором №25/02 про реструктуризацію заборгованості від 25.01.2022. Відповідач також вважає, що стягнення штрафних санкцій суперечить передбаченим ч. 2 ст. 218 ГК України положенням.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).
Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що протягом січня - квітня 2022 року ТОВ «ТЕК» поставило ПАТ «КМЗ» електричну енергію, а також компенсувало послуги за її розподіл на суму 3 216 925,30 грн, що підтверджується відповідними рахунками за січень, лютий, березень та квітень 2022 року, які були направлені на електронну пошту ПАТ «КМЗ», зазначену у договорі та додаткових угодах до нього, що відповідає вимогам п. 13.7 договору в редакції додаткової угоди від 24.12.2020 № 7.
Доказів оплати цих рахунків матеріали справи не містять.
ПАТ «КМЗ», заперечуючи проти позову вказує на сплату ним частини заборгованості за договором, у зв'язку з чим вважає, що станом на 08.11.2022 розмір заборгованості становить 779 804,50 грн.
Надані ПАТ «КМЗ» копії платіжних доручень свідчать, що призначенням платежу є «сплата постачання електричної енергії згідно з договором №39/2018-Е від 18.12.2018» без конкретизації, за який саме період здійснюється така оплата.
Відповідно до положень п. п. 3.1, 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
У випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в ст. 534 ЦК України, яка визначає правила виконання грошового зобов'язання, зокрема, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.
Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.
Таким чином, заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику, водночас отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
ТОВ «ТЕК» у відповіді на відзив зазначало, що надані ПАТ «КМЗ» з відзивом на позовну заяву платіжні доручення свідчать про зменшення розміру заборгованості за електричну енергію, поставлену у 2021 році, але не стосується періоду, заборгованість за який є предметом розгляду даної справи.
Оскільки надані ПАТ «КМЗ» на підтвердження сплати ним спірної заборгованості платіжні доручення не містять конкретних періодів та дат, за які здійснювались такі платежі, відтак, виходячи з положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 534 ЦК України, зазначені платежі правомірно могли зараховуватись та були зараховані ТОВ «ТЕК» в рахунок погашення існуючої заборгованості ПАТ «КМЗ» відповідно до черговості її виникнення.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів відзначає таке.
У апеляційній скарзі ПАТ «КМЗ» вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд не взяв до уваги положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.01.2004 №22, ст. 534 ЦК України та правову позицію Верховного Суду у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.
На думку апелянта, ТОВ «ТЕК» змінило призначення здійснених ПАТ «КМЗ» в період з 09.02.2022 по 04.11.2022 платежів на загальну суму 2 437 120,80 грн з призначенням платежу «Оплата за постачання електричної енергії згідно з Договором №39/2018-Е від 18.12.2018 року» та зарахувало ці платежі до сплати заборгованості за договором №25/02 про реструктуризацію заборгованості від 15.01.2022.
Апеляційний суд зазначає, що за текстом оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції прямо послався на вказані джерела, про що свідчить зміст речень: «Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004», «У постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі №911/2630/18, зазначено … », «Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України…», «Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України …», тощо.
Водночас, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, зроблені господарським судом першої інстанції на підставі вказаних джерел висновки є такими, з якими не погоджується ПАТ «КМЗ».
З огляду на доводи ПАТ «КМЗ» про зміну ТОВ «ТЕК» призначення здійснених ПАТ «КМЗ» в період з 09.02.2022 по 04.11.2022 платежів, суд відзначає, що договір №25/02 про реструктуризацію заборгованості ТОВ «ТЕК» та ПАТ «КМЗ» уклали 25.01.2022 і предметом цього договору, згідно з його п. 1.1, є реструктуризація заборгованості споживача (ПАТ «КМЗ») за обсяг спожитої електроенергії, замовлену потужність та перевищення замовленої потужності, що виникла на підставі Договору про постачання електричної енергії №39/2018-Е від 18.12.2019 (основний договір). У п. 1.2 сторони підтверджують, що станом на дату підписання цього договору всього заборгованість споживача складає 4 634 544,58 грн. Згідно з п. 4.6 договору цей договір про реструктуризацію є невід'ємною частиною Договору про постачання електричної енергії №39/2018-Е від 18.12.2019.
Додатком №1 до договору №25/02 про реструктуризацію заборгованості є графік погашення заборгованості, яким визначено терміни платежів та суми оплати заборгованості.
Враховуючи погодження сторонами у п. 4.6 договору №25/02 від 25.01.2022 того, що цей договір про реструктуризацію є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії №39/2018-Е від 18.12.2019 та незазначення ПАТ «КМЗ» періоду, за який здійснюється оплата, апеляційний господарський суд оцінює відповідні доводи апеляційної скарги критично.
У цьому апеляційний господарський суд також враховує, що у кожному виставленому на оплату рахунку ТОВ «ТЕК» просило ПАТ «КМЗ» в платіжному дорученні вказувати наступне призначення платежу: сплата згідно з рах. від (дата) № (номер) та Дог. від 18.12.2018 №39/2018-Е, в т.ч. ПДВ (розмір), тобто чітко визначати як підставу платежу конкретний виставлений рахунок, який у свою чергу, своїм змістом чітко визначав період та послугу, за які має бути сплачено.
Доказів сплати ПАТ «КМЗ» заборгованості за період з січня по квітень 2022 року включно матеріали справи не містять.
За таких підстав апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «КМЗ» на користь ТОВ «ТЕК» 3 216 925,30 грн основного боргу за поставлену електричну енергію та компенсацію послуг з розподілу електричної енергії.
ТОВ «ТЕК» нарахувало та заявило до стягнення з ПАТ «КМЗ» 607 586,97 грн пені, 382 827,03 грн інфляційних втрат та 319 974,86 грн 21% річних.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
У п. 9.3 договору в редакції додаткової угоди №6 від 30.09.2020 постачальник (ТОВ «ТЕК») та споживач (ПАТ «КМЗ»), керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановили, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором, в т.ч. у випадках порушення споживачем строків розрахунків з постачальником, винна сторона сплачує 21% річних від простроченої суми за кожен день порушення виконання відповідного грошового зобов'язання, починаючи з 4 банківського дня з дати рахунку на оплату електричної енергії.
Таким чином, умовами договору сторони, серед іншого, збільшили розмір відсотків річних, які підлягають нарахуванню відповідно до ст. 625 ЦК України до 21%.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 21 % річних, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, а тому погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог позову ТОВ «ТЕК» в цій частині.
ТОВ «ТЕК» також заявило до стягнення з ПАТ «КМЗ» 607 586,97 грн пені.
За визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 ст. 548 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 5.8 договору в редакції додаткової угоди №1 від 21.06.2019 сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції.
Відповідно до розділу 9 комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди від 21.06.2019 №1 до договору в разі несвоєчасних розрахунків за отриману електричну енергію, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення такого платежу.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок пені, апеляційний господарський суд вважає його вірним, а вимогу ТОВ «ТЕК» про стягнення 607 586,97 грн пені правомірною.
У відзиві на позовну заяву (та у апеляційній скарзі) ПАТ «КМЗ» проти вимог про стягнення неустойки заперечує з посиланням на існування форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення ПАТ «КМЗ» не надало у матеріали справи відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором №39/2018-Е від 18.12.2018, який підтверджував би неможливість виконання ПАТ «КМЗ» зобов'язань з оплати електричної енергії.
Апеляційний суд також відзначає, що умовами п. п. 12.4 договору ТОВ «ТЕК» та ПАТ «КМЗ» погодили зобов'язання негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Однак враховуючи наведене вище, апеляційний господарський суд вважає, що ПАТ «КМЗ», хоч і повідомило 09.03.2022 ТОВ «ТЕК» про виникнення форс-мажорних обставин, проте не виконало вимоги п. 12.4 договору в частині надання ТОВ «ТЕК» підтверджуючих форс-мажорні обставини документів протягом 14 днів з дня виникнення цих форс-мажорних обставин.
Крім того, електрична енергія у спірний період споживалась, доказів зупинення діяльності роботи персоналу, відповідач не надав.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань зазначає, що доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10322/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10322/22 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Справу №910/10322/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.03.2023.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
А.Г. Майданевич