Справа №2-3413/2010 р.
20 серпня 2010 р. Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Чезганової А.М..
при секретарі Конецул О.А.,
за участю: представника відповідача -
Олексієнко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності у виконанні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» , -
В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності у виконанні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
В обґрунтування поданого позову позивачка зазначила, що з 6 жовтня 2008 року вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» , а також є членом сім'ї загиблого відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції до 01.01.06.) та ст.39 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідач повинен був здійснювати підвищення до пенсії як члену сім'ї загиблого на 150% мінімальної пенсії по віку.
Натомість, відповідач здійснює дані виплати у відповідності до п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції після 01.01.06.) із розрахунку 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що не є рівноцінною заміною підвищенню до пенсії, яке було передбачено редакцією Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 20.12.01. №2011-ХІІ.
Також, позивачка просить зобов'язати Головне управління провести перерахунок пенсії, з урахуванням підвищення в розмірі 150% мінімальної пенсії по віку, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з 6.10.08 року та покласти судові витрати на головне управління.
У судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з»явилася, суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов просила задовольнити.
Представник відповідача Олексієнко О.І. проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів пенсій, передбаченого ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки. такого поняття як «мінімальна пенсія за віком» для обчислення надбавок та підвищення до пенсій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає, законодавцем було виправлено дану помилку і Законом України від 5 жовтня 2005 року №2939 внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розмірів підвищення до пенсії, зокрема, надбавки. Як члену сім»ї загиблого (померлого) ветерана війни - 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вимога позивачки виплачувати перераховану пенсію з підвищенням надбавки, як члену сім»ї загиблого із розрахунку 150% мінімальної пенсії за віком суперечить змісту чинного законодавства України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної та пенсійної справи ОСОБА_2 ХЛ 0201001840, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену на підставах та у порядку визначеному Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 6 жовтня 2008 року.
На момент звернення з позовом виплату пенсії здійснює відповідач.
Відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції до 1.01.06.) та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідач повинен був здійснювати підвищення до пенсії, як члену сім'ї загиблого, на 150% мінімальної пенсії по віку. У своїй відмові щодо перерахунку підвищення до пенсії позивачу відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2939-УІ від 5.10.2005р. членам сім'ї загиблого підвищення до пенсії підвищується не на 150 % від мінімальної пенсії за віком, а на 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області помилковим тлумаченням норм даного закону. Оскільки, згідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови від 1.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" «…судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, в т.ч. акти Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України на відповідність їх, як Конституції так і Закону.
Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини...»
Таким чином, відповідач має здійснювати підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 20.12.01. №2011-ХІІ (в редакції до 1.01.06).
Що стосується самої розрахункової величини, із якої має вираховуватись розмір даного підвищення до пенсії, то відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року №1058, мінімальний розмір пенсії не встановлений, можна дійти до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії як інваліду війни.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність у виконанні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» при перерахунку підвищення до пенсії відповідачем відповідає змісту чинного законодавства.
Крім того, згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 11, 57, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.212 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши всі докази, що є в матеріалах судової справи, суд дійшов до висновку, що позов є законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 11, 57, 60, 214 ЦПК України, ст. 39 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 20.12.01. №2011-ХІІ суд, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», -
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_2, як члену сім'ї загиблого, відповідно до ст. 39 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 20.12.01. (в редакції до 1.01.06) в розмірі 150% мінімальної пенсії по віку, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян з наступним перерахунком її згідно змін чинного законодавства і встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_2 різницю між нарахованою та отриманою раніше сумою підвищення до пенсії та обраховувати дане підвищення до пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії по віку, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 9.07.2003 року, із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян з наступним перерахунком її згідно змін чинного законодавства і встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: