Справа № 2-2432
2010 рік
10 серпня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі : головуючого - судді Сичука М.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі міста Вінниці про стягнення заборгованості з пенсії та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про стягнення заборгованості з пенсії та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС, посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії НОМЕР_1, видане 13.01.2010 року Вінницькою обласною державною адміністрацією, 25.12.2009 року встановлено II групу інвалідності, що пов'язана із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу призначено державну пенсію з грудня 2009 року як інваліду ЧАЕС ІІ групи.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України особам віднесеним до постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС пенсії встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
При цьому, як зазначає дана норма Закону, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Крім того, згідно із ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема, інвалідам II групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розміри призначеної відповідачем позивачу пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не відповідають визначеним Законом розмірам, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із проханням здійснення перерахунку пенсії та відновлення порушених прав та законних інтересів. На звернення позивача до управління ПФУ йому постійно роз'яснювалось, що пенсія йому нарахована та виплачена у повній відповідності до діючого законодавства України та відмовлялось в перерахунку, що змусило позивача звернутись у встановленому порядку до суду за захистом своїх прав і законних інтересів.
Просив суд стягнути з відповідача заборгованість по невиплаченій пенсії в сумі 29 099 грн. 83 коп., зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії, виходячи із розміру восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплачувати її у зазначених розмірах в подальшому з дня звернення до суду.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці в письмових запереченнях, а його представник в судовому засіданні усно заперечив проти позову на тій підставі, що при визначенні права на пенсію, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, управління керується Законом України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону, яка визначає умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком, по 2-й групі 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі інвалідам третьої групи - 50 % мінімальної пенсії за віком, інвалідам другої групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року встановлено, що розрахунок пенсії, згідно ч. 4 ст. 54 Закону проводиться, виходячи із розрахункової величини 19,91 грн. таким чином, вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні пенсії з урахуванням положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна визначатися згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суперечить законодавству.
Статтею 50 Закону передбачено, що особам, потерпілим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлюється у відповідних відсотках від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до постанов КМУ від 26.07.1996 року № 831 та 836 додаткова пенсія по інвалідності, призначеної відповідно до ст. 54 Закону обчислювалась, виходячи з розрахункової величини 16,62 грн., а до пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 4 ст. 54 виходячи з розрахункової величини 19,91 грн. Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням та вилученню не підлягають.
Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, КМ України було прийнято 27.12.2005 року постанову за № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01.01.2006 року і якою передбачено підвищення пенсій по інвалідності потерпілим від Чорнобильської катастрофи і установлено тверді розміри пенсій в залежності від групи та причини інвалідності потерпілих, нижче яких не може бути мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 вказаного Закону.
Відповідно п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме:
частину третю і четверту ст. 54 викласти в такій редакції: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1987-1990 році, по 2 групи інвалідності - 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»
ст. 50 викладено в наступній редакції особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, по 2-й групі інвалідності 20%, для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ряду пунктів закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі положення п. 28 розділу II. Тому, з дня ухвалення Конституційним Судом України даного рішення положення п. 28 втратило чинність.
Разом з тим, рішення про відновлення дії законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін, Верховною Радою України не приймалося, а також змін щодо бюджетних призначень на фінансування бюджетних програм, зокрема пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до Законів України про Державний бюджет України не вносилось.
Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (а.с. 3), є інвалідом 2 групи, дана інвалідність пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою ( а.с.4) та є пенсіонером по інвалідності ІІ групи ( а.с. 5).
Позивач звертався до відповідача про роз'яснення нарахування пенсійного забезпечення на, що отримував відповідь, що нарахування пенсії здійснюється згідно чинного законодавства та в повному об'ємі.
Відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в перерахунку пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, а по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а для осіб, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При цьому враховується, що частини третю і четверту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було замінено чотирма частинами нового змісту, згідно із Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI, щодо нового розміру пенсій для інвалідів з числа осіб постраждалих І категорії.
Проте вищезазначені зміни, внесені підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, протягом періоду часу з 1.01.2008 року по 13.01.2010 року включно діяла нова редакція ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що зумовлює відсутність підстав для зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію у розмірі нижчому, ніж 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Також суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд вважає, що враховуючи періоди отримання позивачем пенсії за віком, задоволенню підлягають вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим суд приходить до висновку про відмову в встановленні чіткої суми заборгованості по пенсійним виплатам, оскільки здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. За змістом ч. 2 ст. 5, ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» обов'язки щодо нарахування та виплати пенсійних виплат покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи, а тому і суму заборгованості має встановлювати пенсійний фонд.
Крім того, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці в подальшому виплачувати пенсію у підвищеному розмірі починаючи з дня звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а тому суд не може прийняти рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судових витрат, вони підлягають стягненню з відповідача на користь держави
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 3, 5, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України , суд, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду II групи, захворювання якого пов'язане із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, а також з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю громадян, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком , починаючи з січня 2010 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 заборгованість, що утворилась з 1 січня 2010 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці на користь держави судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області на протязі 10 днів з дня проголошення.
Суддя