справа№380/2630/23
28 березня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №025750007864 від 13.10.2022 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 04.10.2022 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням періодів роботи з 13.03.1990 року по 12.05.1991 року у ГТДВ «Іскра», в якості маляра та з 26.01.2021 року по 22.06.2022 року у ДП «Добропіллявугілля - видобуток», в якості машиніста бульдозера, як пільгового стажу роботи за Списком №2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.10.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за екстериторіальністю була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
В жовтні 2022 отримав рішення №025750007864 від 13.10.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.04.1989 по 31.12.1989 згідно п.1-2 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про членство в колгоспі (встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві), видану на підставі первинних документів за час виконання роботи та довідку про перейменування колгоспу.
До пільгового стажу не зараховано:
- період роботи з 13.03.1990 по 12.05.1991 згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6 від 22.02.2022, оскільки на довідці відсутній підпис начальника відділу кадрів, не зазначений характер виконуваних робіт та посада «маляр» не відповідає спискам, до яких належить цей період роботи;
- період роботи з 26.01.2021 по 22.06.2022 згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №81 від 08.08.2022, оскільки у довідці не вірно зазначений код професії та відсутні підписи начальника відділу кадрів та головного бухгалтера, що не відповідає додатку №5 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», та в індивідуальних відомостях про застраховану особу не прослідковується проведення атестації робочих місць по ДП «Добропіллявугілля-видобуток».
Пільговий стаж з 01.03.2010 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу зазначені періоди, оскільки при зверненні до Пенсійного фонду надав достатній пакет документів для призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними та протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом свого порушеного права.
Ухвалою суду від 15лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що 04.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умова, яка за принципом екстериторіальності передана на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатом розгляду документів прийнято рішення №025750007864 від 13.10.2022 про відмову у призначенні пенсії.
По суті позовних вимог вказує, що згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За результатом розгляду заяви позивача та долучених документів, страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 07 місяців 17 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 05.09.1989 по 31.12.1989 у колгоспі «Прогрес» згідно із записами №1 та №2 трудової книжки позивача НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю, тому, для зарахування вищезазначеного періоду роботи у колгоспі «Прогрес» необхідно надати уточнюючу довідку про членство в колгоспі (встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві), видану на підставі первинних документів за час виконання роботи та довідку про перейменування колгоспу.
Пільговий стаж позивача, з урахуванням долучених документів становить 10 років 06 місяців 09 днів.
До пільгового стажу не зараховані періоди: - з 13.03.1990 по 12.05.1991 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6 від 22.02.2022 про підтвердження періоду роботи у виробничому кооперативі «Іскра», оскільки на довідці відсутній підпис начальника відділу кадрів, не зазначено характер виконуваних робіт та посада «маляр» не відповідає спискам, до яких належить цей період роботи. Варто зазначити, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що були чинні в період роботи особи; - період роботи з 26.01.2021 по 22.06.2022 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №81 від 08.08.2022, виданій Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток», оскільки у довідці невірно зазначений код професії та відсутній підпис начальника відділу кадрів та головного бухгалтера, що не відповідаєвимогамдодатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Крім цього, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу не прослідковується проведення атестації робочих місць по ДП «Добропіллявугілля-видобуток». Про обов'язковість проведення атестації робочого місця вказує стаття 114 Закону №1058, адже однією з умов призначення пенсії за віком напільгових умовах є документальне підтвердження результатів атестації робочого місця.
Необхідно зазначити, що пільговий стаж ОСОБА_1 з 01.03.2010 зараховано згідно із даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку на підставі пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, який передбачає, що у разі коли підприємства,установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, пільговий стаж ОСОБА_1 становить 10 років 06 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 (необхідний пільгових стаж 12 років 06 місяців), підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачу відсутні.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить суд відмовити в задоволенні позову.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
встановив:
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 у віці 55 років звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №025750007864 від 13.10.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2).
Згідно змісту рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.10.2022 страховий стаж позивачастановить 33 роки07 місяців17 днів, пільговий за Списком №2 10 років 06 місяців 9 днів. За поданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.04.1989 по 31.12.1989 згідно п.1-2 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі.
До пільгового стажу не зараховано:
- період роботи з 13.03.1990 по 12.05.1991 згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6 від 22.02.2022, оскільки на довідці відсутній підпис начальника відділу кадрів, не зазначений характер виконуваних робіт та посада «маляр» не відповідає спискам, до яких належить цей період роботи;
- період роботи з 26.01.2021 по 22.06.2022 згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажудля призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №81 від 08.08.2022, оскільки у довідці не вірно зазначений код професії та відсутні підписи начальника відділу кадрів та головного бухгалтера, що не відповідає додатку №5 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», та в індивідуальних відомостях про застраховану особу не прослідковується проведення атестації робочих місць по ДП «Добропіллявугілля-видобуток».
Пільговий стаж з 01.03.2010 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахуванням періодів роботи позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через веб-портал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на веб-порталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що вік позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, становив 55 років.
При цьому судом встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 , спірні періоди роботи, які незараховані до пільгового стажу ОСОБА_1 відображені в трудовій книжці:
- 13.03.1990 року прийнятий у виробничий кооператив «Іскра» за трудовим договором як маляр першого розряду;
- 12.05.1991 року звільнений за власним бажанням згідно зі ст.38 КЗпП УРСР;
- 26.01.2021 року прийнятий машиністом бульдозера 5 розряду відокремленого підрозділу «Автобаза» державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» за переведенням з філії ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» «Добропільська автобаза».
Запис про звільнення ОСОБА_1 з ВП «Автобаза» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» в трудовій книжці НОМЕР_1 відсутній, проте, відповідно до наказу №63/к від 22.06.2022 ВП «Автобаза» ДП «Добропіллявугілля-видобуток», ОСОБА_1 звільнений 22.06.2022 з посади машиніста бульдозера за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України.
Разом з тим, суд зазначає, що відсутність запису в трудовій книжці НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з ВП «Автобаза» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» не є спірною обставиною. Більш того, відповідачами не ставляться під сумніви здійснені в трудовій книжці записи. Крім того, відповідачами не зазначається про наявність дефектів в трудовій книжці НОМЕР_1 .
Таким чином, суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу.
Крім того, позивачем при зверненні до Пенсійного фонду подавались довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме:
- довідка Господарського товариства з додатковою відповідальністю «Іскра» №6 від 22.02.2022, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у виробничому кооперативі «Іскра» з 13.03.1990 по 12.05.1991 за посадою маляр першого розряду, що передбачена Списком №2;
- довідка Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» №81 від 08.08.2022, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у відокремленому підрозділі «Автобаза» державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» з 26.01.2021 по 22.06.2022 за посадою машиніст бульдозера 5 розряду, що передбачена Списком №2.
Отже, періоди роботи з 13.03.1990 по 12.05.1991 та з 26.01.2021 по 22.06.2022 відносяться до Списку №2, тобто є працею в шкідливих умовах.
Разом з тим, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у наданих довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відсутні підписи начальника відділу кадрів, головного бухгалтера та не прослідковується проведення атестації робочих місць.
Щодо посилання відповідача про непроведення атестації робочих місць роботодавцем та відсутності підписів в довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 р. № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Згідно пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 №637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з копією трудової книжки позивачу, у ній вчинено наявні записи щодо перебування позивача на посадах, які надають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку.
Суд вважає, що трудова книжка містить необхідні відомості і відповідає вимогам п. 10 Порядку №383, які підтверджують роботу позивача у спірні періоди.
Крім того, в трудовій книжці міститься посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, що також долучені до матеріалів справи, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.
При цьому зазначені записи в трудовій книжці позивача в установленому порядку недійсними не визнані.
Тобто трудова книжка містить необхідні дані для підтвердження наявності у позивача спеціального пільгового трудового стажу.
При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Отже, до 21 серпня 1992 року законодавством не вимагалось проведення атестації робочих місць за умовами праці, а за період з 21 серпня 1992 року підтвердження проведення атестації робочих місць для призначення пільгової пенсії за списками № 1 згідно ст. 114 Закону № 1058-IV та п. 3 Порядку № 383 є обов'язковим.
Більш того, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року(надалі-Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (надалі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
В той же час, за приписами пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Разом із цим суд зазначає, що згідно абзаців 1 та 3 п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою; заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються у відповідному журналі. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до п. 4.2 цього ж Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно абз. 2 п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до п. 3.3 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку (в тому числі непрацюючим особам, які звернулись за призначенням пенсії), щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
04.10.2022 відповідачем при прийомі документів від позивача не вимагалось від позивача надати у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткові документи, а також у суду відсутні будь-які інші докази на підтвердження виконання управлінням приписів пунктів 1.7 та 3.3 Порядку № 22-1 щодо надання допомоги громадянам в одержанні необхідних документів для призначення пенсії.
Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи позивача.
Водночас, необхідно вказати, що позитивним обов'язком держави в цілому та її державних органів, у тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізація майнових прав громадян при призначені пенсії. Не забезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами Пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та, як наслідок, обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №569/9411/14-a.
Суд зазначає, що доводи відповідачів щодо того, що уточнюючі довідки не відповідають вимогам чинного законодавства через відсутність підпису передбаченого Порядком №637, не спростовують наявності у позивача стажу за Списком №2 та наявності у нього права для призначення пенсії на пільгових умовах.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а вказав на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Беручи до уваги зазначені правові висновки Верховного Суду у справі, що розглядається, позивач не може бути позбавлений права на пенсію внаслідок відсутності підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких він набув пільговий стаж та формальних неточностей у документах.
Враховуючи наведене, періоди роботи позивача з 13.03.1990 по 12.05.1991 та з 26.01.2021 по 22.06.2022 неправомірно не були зараховані пенсійним органом до пільгового стажу позивача за Списком №2.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість відмови у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Станом на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 04.10.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах він досяг 55 років, мав загальний страховий стаж 33 роки 07 місяців 17 днів та пільговий стаж 10 років 06 місяців 09 днів, що відповідачами не заперечується.
Судом під час розгляду справи встановлено, що Пенсійним фондом неправомірно було невраховано періоди роботи за Списком №2 з 13.03.1990 по 12.05.1991 та з 26.01.2021 по 22.06.2022, що складає 2 роки 06 місяців 26 днів.
Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що станом на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України (04.10.2022), ОСОБА_1 мав необхідний вік - 55 років, страховий стаж - 33 роки 07 місяців 17 днів та необхідний пільговий стаж за Списком №2 - 13 років 01 місяць 05 днів, що відповідає вимогам п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.
Пунктом 4.2 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на зазначені положення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 та прийнято рішення №025750007864 від 13.10.2022 року про відмову в призначені пенсії.
При цьому, пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
ОСОБА_1 фактично проживає в с. Сосни Вінницької області, що свідчить про те, що після прийняття рішення №025750007864 від 13.10.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, усі матеріали за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії були передані до Пенсійного органу за місцем фактичного проживання позивача, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку та мав необхідний загальний та пільговий стаж роботи, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення позивача до Пенсійного органу (04.10.2022).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з виходом за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України для повного захисту порушеного права позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №025750007864 від 13.10.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 13.03.1990 по 12.05.1991 та з 26.01.2021 по 22.06.2022 та призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах з 04.10.2022.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в сумі 992,40 гривень, оскільки, підставою для звернення до суду стало протиправне рішення саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №025750007864 від 13.10.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 13.03.1990 по 12.05.1991 та з 26.01.2021 по 22.06.2022.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах з 04.10.2022.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 992,40 гривень (дев'ятсот дев'яносто дві гривні, 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28.03.2023.
Суддя Коморний О.І.