29 березня 2023 року Справа №160/19927/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Букіної Л.Є., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву про встановлення судового контролю на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку дії, -
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволені повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05.12.2022 року «про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Зобов'язано Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07.12.2022 року на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області.
Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 326 (двадцять дев'ять тисяч триста двадцять шість),08 грн. з урахуванням з указаної суми податків та зборів.
Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.
На адресу суду 29.03.202 року від позивача надійшла заява у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування заяви зводиться до того, що позивача поновлено на посаді (наказ від 23.03.2023 року № 214/ПС-К), яка не відповідає за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області.
Крім того, позивач зазначає, що за змістом наказу від 23.03.2023 року № 214/ПС-К його поновлено на роботі до призначення на цю посаду переможця конкурсу, тоді як він не є особою, яка претендує на зайняття вакантної посади державної служби.
На думку позивача, така умова поновлення на роботі є протиправною та такою, що порушує законні права та зобов'язальні вимоги судового акту.
З підстав викладеного позивач просить суд зобов'язати відповідача-2 поновити на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями відповідає посаді, яку він обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області, а також встановити контроль за цим.
Дослідивши обставини щодо виконання рішення суду у цій справі та наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача у порядку визначеному ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Поряд з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 21.03.2019 року у справі № 805/1458/17-а, звернення у порядку статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Звертаючись із заявою у порядку статті 383 КАС України позивачем не дотримано вимог означеної статті та не зазначено, чи перебуває виконавчий лист, виданий позивачеві у частині негайного виконання рішення суду від 13.02.2023 року, на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Крім того, звертаючись із цією заявою позивачем не сплачено судовий збір.
Відповідно до ч.5 статті 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
З підстав викладеного, подана заява підлягає поверненню позивачеві
Керуючись ст. 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/19927/22 - повернути заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.Є. Букіна