28 березня 2023 року Справа № 160/787/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №346493 від 28.12.2022р., -
13.01.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 23.01.2023р., просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову №346493 від 28.12.2022р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не погоджується з оспорюваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не являється автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт»; транспортний засіб MAN номерний знак НОМЕР_1 з причепом номерний знак НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ СГП «Фермер»; згідно товарно-транспортної накладної №611-15 і подорожного листа №423273 серії 04 АЖР вантажного автомобіля MAN номерний знак НОМЕР_1 з причепом номерний знак НОМЕР_2 , виробником вантажу кукурудзи і вантажовідправником являється ТОВ СГП «Фермер», пункт відправки вантажу - с. Жданівка, в якому зареєстроване місцезнаходження позивача, вантажоотримувачем у зазначених документах указане ТОВ СП «Нібулон», м. Ізмаїл; при перевірці транспортних засобів 07.11.2022 р. на автодорозі Київ-Одеса та складанні акту перевірки №347032, на підставі якого відповідачем винесена оспорювана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач власними транспортними засобами здійснював внутрішнє перевезення виробленого ним вантажу кукурудзи, при цьому, водій транспортного засобу мав при собі і пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну та подорожній лист вантажного автомобіля; норма ст.48 Закону №2344 прямо не зобов'язує водіїв і автомобільних перевізників при здійсненні внутрішніх перевезень мати протокол перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу; відповідно до Інструкції №385, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є документом, який повинен мати водій транспортного засобу, що обладнаний тахографом, у разі якщо такий автомобіль використовується для перевезень пасажирів та/або вантажів суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами, при цьому, Інструкція № 385 не являється законом що визначає відносини в яких, за визначенням відповідача, позивачем допущено правопорушення; Законом №2344 передбачена лише відповідальність за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних перевезень пасажирів і вантажів без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку; обов'язок ведення протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, тобто, статтями 48, 60 Закону №2344 не передбачено застосування адміністративно-господарського штрафу до водіїв чи суб'єктів господарювання які не здійснюють діяльність з перевезення пасажирів та/або вантажів, за внутрішнє перевезення вантажу без протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 у справі №340/3138/20. Додатково, у поясненнях від 13.03.2023р. позивач посилається на те, що Інструкція №385 не є законом бо видана міністерством транспорту та зв'язку; Законом №2344 та Інструкцією №385 не визначено процедури їх дотримання для окремої категорії осіб, до якої відноситься і позивач, який не надає послуги з перевезення; також посилається на рішення Європейського Суду з прав людини (а.с.81-82).
Ухвалою суду від 31.01.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву згідно до вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.32).
03.02.2023р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 31.01.2023р., від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що на підставі, зокрема, направлення на перевірку №036/В від 04.11.2022 посадовими особами Укртрансбезпеки 07.11.2022 проводилась рейдова перевірка на а/д M-05 Київ - Одеса 452 км + 811 м та відповідно до п. 3, 4 Порядку 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN TGS 18.400 державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом INTER CARS державний номер НОМЕР_2 , який здійснював вантажні перевезення, під час перевірки якого було встановлено, що на момент проведення перевірки у транспортному засобі був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу, який відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки уповноваженим на те посадовим особам. В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він використовується позивачем та водій передав для перевірки документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення посадовою особою Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №347032 від 07.11.2022, водій зі змістом акту ознайомився, пояснень та зауважень не надав, тим самим погодився з виявленим порушенням. Також, відповідач вказує на те, що перелік документів згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним, що підтверджується правовою позицією Верховного Суд, викладеною у його постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17. Відповідно до п. 1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), вимоги цього Положення поширюється на перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, відповідно, оскільки транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, згідно з чинним законодавством України позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа (а.с.39-47,50-54).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній справі приймається 28.03.2023р., тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" з 03.04.2000р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 51142, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, с. Жданівка, вул. Радянська, буд.1, основним видом діяльності якого є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідки з ЄДРПОУ та Витягу з ЄДРПОУ (а.с.9,83-84).
07.11.2022 о 09 год. 20 хв., на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №036/в від 04.11.2022р., уповноваженими посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки, на а/д M-05 Київ - Одеса 452 км + 811 м було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN TGS 18.400 державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом INTER CARS державний номер НОМЕР_2 , що належать позивачеві, під керуванням водія ОСОБА_1 , який є найманим працівником позивача (а.с.11-16,56-58,60-62).
За результатами проведення вищенаведеної перевірки встановлено відсутність при перевезенні вантажу на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа, що є порушенням, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим посадовими особами відповідача було складено акт №347032 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.11.2022р. (а.с.11,58).
При цьому, зі змісту копії акту №347032 від 07.11.2022р. вбачається, що водій із актом ознайомився та підписав його (а.с.11,58).
На підставі зазначеного акту перевірки, постановою відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №346493 від 28.12.2022р. до ТОВ "СГП "Фермер" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується копією відповідної постанови, наявної у справі (а.с.10,59).
Правомірність прийняття вищенаведеної постанови №346493 від 28.12.2022р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн., є предметом розгляду у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову позивача, виходячи з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344).
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344 передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 4 Положення №103 визначено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Підпунктами 2, 29 та 54 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розгляд справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 2,4, 12-16 Порядку №1567 встановлено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.
За приписами статті 34 Закону №2344 автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344.
Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону №2344, визначено документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, аналіз змісту наведеної статті 48 Закону №2344 дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідний правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, який підлягає обов'язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №2344 встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів відповідно до ч.2 ст.18 Закону №2344 має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
На підставі ч. 3 наведеної статті положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно з п. 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2010 № 340 (далі - Положення №340) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Відповідно до п. 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
При цьому, за приписами п. 1.4 Положення №340 визначено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.
Пунктом 1.5 Положення №340 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник).
Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з п. 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 передбачено, що адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа “k”, характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу “w”, ефективного кола шини “l”, а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін “адаптація тахографа до транспортного засобу”, за визначенням ЄУТР, - “калібрування”; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно із пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що автомобільний перевізник (у тому числі юридична особа, яка здійснює перевезення вантажу за власний кошт), здійснюючи внутрішні перевезення вантажу, зобов'язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, при собі всіх документів, передбачених пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, зокрема, у даному випадку, наявності при собі у водія транспортного засобу протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
При цьому, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" на праві власності належить, зокрема, транспортний засіб марки MAN TGS 18.400 державний номер НОМЕР_1 , маса якого становить 19 тон, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.10.2021р., наявною у справі (а.с.12).
Перевезення вантажу 07.11.2022р. транспортним засобом позивача марки MAN TGS 18.400 державний номер НОМЕР_1 здійснювалося згідно з товарно-транспортною накладною №611-15 від 06.11.2022, в якій автомобільним перевізником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер", водієм - ОСОБА_1 , який є найманим працівником позивача (а.с.14,14-зворот,16).
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач здійснював автомобільне перевезення вантажу за власний кошт, останній є автомобільним перевізником у розумінні п. 1.5 Положення №340 та статті 1 Закону №2344.
А отже, аргументи позивача про те, що він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344 спростовуються аналізом змісту чинного наведеного законодавства.
Також, судом встановлено, що за результатами проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки MAN TGS 18.400 державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом INTER CARS державний номер НОМЕР_2 , що належать позивачеві, під керуванням водія ОСОБА_1 , який є найманим працівником позивача, посадовою особою відповідача було встановлено відсутність у водія при перевезенні вантажу на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа, що є порушенням, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим посадовими особами відповідача було складено акт №347032 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.11.2022р. (а.с.11,58).
Зі змісту копії акту №347032 від 07.11.2022р. вбачається, що водій із актом ознайомився, підписав його, зауважень та пояснень щодо виявлених порушень не надав (а.с.11,58).
Окрім того, із копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу вбачається, що їх повна маса складає 19000 кг (транспортного засобу) та 39000 кг (напівпричепу), а згідно товарно-транспортної накладної №611-15 від 06.11.2022 повна маса брутто становить 40 тон, а, отже, відповідно до приписів пункту 6.1 Положення №340 такий транспортний засіб повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а водій - мати при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу (а.с.12-14).
Позивачем у ході судового розгляду справи не надано доказів відсутності у вказаному транспортному засобі встановленого тахографа, а відтак, виявлене посадовою особою відповідача вищезазначене порушення не спростовано жодними належними доказами, виходячи з вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладених обставин, виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та враховуючи, встановлення факту відсутності при перевезенні вантажу у водія на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Інструкцією №385, а саме: протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, суд приходить до висновку про порушення позивачем приписів ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за яке передбачена відповідальність, встановлена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому оскаржувана постанова №346493 від 28.12.2022р. про накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. на позивача, є правомірною.
Наведений висновок відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, які підлягають обов'язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, та узгоджується із позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 16.02.2023р. у справі №340/3268/22.
У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність постанови №346493 від 28.12.2022р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн., з урахуванням встановлених судом обставин справи та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, та вищенаведених позицій Верховного Суду, які позивачем не спростовані.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання позивача на те, що позивач не являється автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт»; при перевірці транспортних засобів 07.11.2022 р. на автодорозі Київ-Одеса та складанні акту перевірки №347032, на підставі якого відповідачем винесена оспорювана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач власними транспортними засобами здійснював внутрішнє перевезення виробленого ним вантажу кукурудзи, з огляду на те, що перевезення вантажу транспортним засобом позивача марки MAN TGS 18.400 державний номер НОМЕР_1 здійснювалося згідно товарно-транспортної накладної №611-15 від 06.11.2022, в якій автомобільним перевізником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" (а.с.14,14-зворот), а відповідно, станом на момент проведення перевірки позивач був автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону №2344, п. 1.5 Положення №340, тобто, здійснював автомобільне перевезення вантажу за власний кошт із використанням праці найманого працівника, що підтверджується копією наказу (розпорядження) №32-к від 28.09.2022р. (а.с.16), а відповідно, на позивача приписи п.1.4 Положення №340 не поширюються.
Судом відхиляються посилання позивача про те, що норма ст.48 Закону №2344 прямо не зобов'язує водіїв і автомобільних перевізників при здійсненні внутрішніх перевезень мати протокол перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу, оскільки зі змісту статті 48 Закону №2344 вбачається, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у його постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, які підлягають обов'язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом критично надається оцінка доводам позивача з приводу того, що відповідно до Інструкції №385, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є документом, який повинен мати водій транспортного засобу, що обладнаний тахографом, у разі якщо такий автомобіль використовується для перевезень пасажирів та/або вантажів суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами, при цьому, Інструкція № 385 не являється законом, що визначає відносини в яких, за визначенням відповідача, позивачем допущено правопорушення, Законом №2344 та Інструкцією №385 не визначено процедури їх дотримання для окремої категорії осіб, до якої відноситься і позивач, який не надає послуги з перевезення, а перевозив власний вантаж (кукурудзу), з огляду на те, що, по-перше, чинними нормативно-правовими актами, підтверджено обов'язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тони тахографом та відповідно ведення документації, пов'язаної з обліком робочого часу та часу відпочинку водіїв, саме під час здійснення внутрішніх перевезень, зокрема, п. 1.3. Положення №340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами; по-друге, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до документів для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковим є, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а отже, за приписами п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу повинен був мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу позивача, який обладнаний тахографом (доказів зворотного позивачем суду не надано).
Наведені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у його постанові від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17 та узгоджуються із позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 16.02.2023р. у справі №340/3268/22.
Також, є безпідставними та відхиляються судом посилання позивача на те, що Законом №2344 передбачена лише відповідальність за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних перевезень пасажирів і вантажів без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку; обов'язок ведення протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, тобто, статтями 48, 60 Закону №2344 не передбачено застосування адміністративно-господарського штрафу до водіїв чи суб'єктів господарювання які не здійснюють діяльність з перевезення пасажирів та/або вантажів, за внутрішнє перевезення вантажу без протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу; Законом №2344 та Інструкцією №385 не визначено процедури їх дотримання для окремої категорії осіб, до якої відноситься і позивач, який не надає послуги з перевезення, оскільки, по-перше, до автомобільних перевізників, яким у даному випадку є і позивач, як встановлено вище судом із аналізу приписів п.1.4, п.1.5 Положення №340, за відсутність при собі у водія транспортного засобу документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344 під час перевезення, у тому числі і внутрішніх перевезень, зокрема, через відсутність у водія транспортного засобу протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, застосовується відповідальність, передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344; по-друге, процедурою дотримання вимог законодавства під час перевезення вантажів є наявність при собі у водія транспортного засобу документів, перелічених у п.3.3, п.3.6 Інструкції №385, приписи якої є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами), які здійснюють внутрішні та міжнародні транспортні перевезення вантажів, норми вказаних приписів Інструкції №385 і Положення №340 є нормативно-правовими актами, які не скасовані у встановленому законодавством порядку, а відповідно, підлягають виконанню перевізниками вантажів.
Інші аргументи позивача, викладені у позові та у письмових поясненнях, не спростовують факту виявленого порушення, що є предметом спору, а відповідно, не підлягають врахуванню судом при прийнятті судового рішення у цій справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги викладене та перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови №346493 від 28.12.2022р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн., суд приходить до висновку про те, що оспорювана постанова прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності оспорюваної позивачем постанови №346493 від 28.12.2022р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн., а позивачем таких доказів суду не надано, суд приходить до висновку, що така постанова, прийнята відповідачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносин, а відповідно, скасуванню не підлягає.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Приймаючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №346493 від 28.12.2022р. - відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва