Справа № 161/3437/23
Провадження № 1-кп/161/563/23
м. Луцьк 29 березня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035580000109 від 26.01.2023, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Муром Володимирської області російської федерації, проживає в АДРЕСА_1 , без місця реєстрації, громадянин України, освіта середня, не працює, неодружений, в силу положень ст.89 КК України несудимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , 25 січня 2023 року, близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи у маршрутному таксі №31, що курсує за маршрутом «ТЦ «Слон» - с.Боголюби», який здійснив зупинку в пункті громадського транспорту, що по вулиці Шевченка в місті Луцьк поряд з медичним закладом КП «Волинська обласна інфекційна лікарня», з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом повідомлення неправдивої інформації про отримання решти за проїзд у вказаному маршрутному таксі, незаконно заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 в сумі 486 гривень, після чого різко здійснив вихід з громадського транспорту у вищевказаному пункті, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.190 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що шляхом обману, заволодів майном потерпілого, суму збитків не оспорює, щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, оскільки такі обставини встановлені в ході судового розгляду.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 в силу положень ст.89 КК України несудимий, повністю визнав свою винуватість, відшкодував завдані збитки, має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня, проходив амбулаторне та стаціонарне лікування у КП «Волинський медичний центр терапії залежностей» Волинської обласної ради, на обліку в психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, враховуючи позицію як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі, однак на мінімальний строк.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення покарання у виді громадських робіт суд не вбачає, а підстав для призначення покарання у виді штрафу чи виправних робіт немає, оскільки обвинувачений офіційно не працює.
Разом з тим, враховуючи особу винного, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому мінімальний іспитовий строк із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт майна відповідно до ст.174 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2023 на майно, скасувати.
Речові докази у справі, а саме:
-кепку чорного кольору, на якій наявне маркування у вигляді букв «MAN», куртку червоного кольору із вставками тканини чорних та синіх кольорів, на якій наявне маркування у вигляді букв «Sympatex professional», розмір «L», повернути ОСОБА_3 за належністю;
-оптичний диск, залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий