23.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/58/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач",
вул. Янтарна, 5-В, м.Київ, 03170;
до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого
акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні
дороги України", вул. Є.Петрушевича, буд. 1, м.Івано-Франківськ, 76004;
про стягнення 1 582 767,20 грн.
Представники сторін в судове засідання не з"явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 582 767,20 грн за невиконання грошового зобов"язання за договором купівлі-продажу товарів №15/07/19 від 15.07.2019.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.02.2023. Однак, адресував суду клопотання вх№3815/23 від 10.03.2023, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути спір без його участі. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору купівлі-продажу товарів №15/07/19 від 15.07.2019 та несплатою відповідачем вартості поставленого позивачем по видаткових накладних №5384, №5385 від 21.07.2019, товарно - транспортних накладних №5384, №5385 від 21.07.2019 товару (дизельного палива ДП-Л-К5) на суму 1 582 767,20 грн, яку просить стягнути в судовому порядку. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 11, 264, 509, 526, 626, 628, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 23.01.2023, від 23.02.2023, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 27.01.2023, від 02.03.2023. Своїми правами, наданими статтями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не подав, як і не подав суду жодних заяв, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень про неможливість з"явитись в судове засідання тощо. Так, приписи частини 2 статті 42, частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, добросовісно користуватися процесуальними правами та не зловживати ними. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що кожен зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В цьому випадку, за переконанням суду, можливість участі відповідача у судовому засіданні залежала виключно від його волевиявлення тобто мала суб'єктивний характер. Судом, з дотриманням порядку визначеного процесуальним законодавством, належним чином повідомлено відповідача про дату час та місце розгляду справи, чим відповідно створено усі умови для реалізації його процесуальних прав, що свідчить про забезпечення його права на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і його явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності сторін за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" (постачальник/позивач) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів №15/07/19 від 15.07.2019. Згідно з умовами цього договору, постачальник постачає покупцю товар (дизельне паливо), кількість якого визначається відповідно до заявок покупця, а покупець приймає та оплачує товар протягом 30-60 календарних днів з моменту отримання від постачальника рахунку, документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених до даного виду товару (пункти 1.1., 4.1.-4.3.договору).
Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (дизельне паливо ДП-Л-К5) на загальну суму 1 582 767,20 грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткові накладні №5384, №5385 від 21.07.2019, товарно - транспортні накладні №5384, №5385 від 21.07.2019.
Позивач звертався до відповідача з вимогою від 04.12.2019 про сплату вартості поставленого товару, додаючи при цьому (повторно), видаткові накладні №5384, №5385 від 21.07.2019; товарно - транспортні накладні №5384, №5385 від 21.07.2019; сертифікат відповідності на дизельне паливо ДП-Л-К5, сорт С серії АА №000251; паспорт №976 на дизельне паливо ДП-Л-К5, сорт С; заявку ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 19.07.2019. Однак, доказів здійснення розрахунку з позивачем за отриманий товар в сумі 1 582 767,20 грн - відповідачем суду не подано.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості поставленого товару в розмірі 1 582 767,20 грн.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Договір купівлі-продажу товарів №15/07/19 від 15.07.2019 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Приписами частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки поставку товару відповідачу позивач довів перед судом документальними доказами, зокрема видатковими, товарно - транспортними накладними №5384, №5385 від 21.07.2019, а несплату - відповідач не спростував, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 1 582 767,20 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" до відповідача Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення 1 582 767,20 грн - задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", вул. Є.Петрушевича, буд. 1, м.Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний номер 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач", вул. Янтарна, 5-В, м.Київ, 03170 (ідентифікаційний код 40884096) 1 582 767,20 грн - заборгованості, 23 741, 50 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 29.03.2023
Суддя С.Кобецька