справа № 208/5078/22
№ провадження 2/208/364/23
Іменем України
09 березня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення суми авансу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення суми авансу.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона та відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , мали намір укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
З продавцями існувала домовленість про продаж квартири АДРЕСА_2 за ціною по домовленістю між сторонами у розмірі 3 000,00 доларів США. На виконання домовленостей щодо укладення договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житло, технічний паспорт, ключі від квартири, всі заяви щодо видачі Акту про не проживання членів його сім'ї в цій квартирі.
Укласти договір купівлі-продажу квартири на день передачі коштів та отримання документів на квартиру не передбачалося можливим, оскільки всі співвласники цієї квартири не мали ідентифікаційного номеру.
Позивач та ОСОБА_2 склали розписку, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 за домовленістю з іншими відповідачами мав намір продати квартиру АДРЕСА_1 , тому отримав від ОСОБА_1 грошову суму 3 000,00 доларів США у якості авансу.
Укладення угоди було відкладено до дати отримання всіма співвласниками ідентифікаційних номерів.
Станом на 05.09.2022 року, жодний з відповідачів, крім ОСОБА_2 , не отримав ідентифікаційний номер.
Позивач зазначає, що неодноразово зверталась до відповідачів з питанням повернення їй грошових коштів, отриманих від неї в якості авансу за продаж квартири АДРЕСА_1 , але відповідачі постійно знаходили підстави відмовити. А після 24.02.2022 року з дати введення на території України воєнного стану взагалі перестали відповідати на дзвінки.
Договір купівлі-продажу квартири між сторонами так і не було укладено. У зв'язку з чим, позивач просить суд:
-стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3 000,00 доларів США в якості повернення авансу та 239,67 доларів США - 3% річних за користування грошовими коштами.
-стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 7 673,68 грн. і складається з: 1 173,68 грн. - судовий збір за вимогу майнового характеру; 6 500,00 грн. - витрати на правову допомогу та інші судові витрати.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 не з'явились, представник позивача надала заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання відповідачі не з'явились, причини не явки до суду не повідомили.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
31 жовтня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з розписки від 20.02.2020 року, 20 лютого 2020 року відповідач-1 ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 3000,00 доларів США в рахунок продажу квартири по АДРЕСА_3 та усі наявні документи на цю квартиру віддав ОСОБА_1 ..
В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право власності на житло, видане 12 січня 1994 року, відповідно до якого квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_3 та членам її сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ; технічний паспорт на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , та перебуває у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 .
Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.08.2022 року вбачається, що відсутні відомості за квартирою АДРЕСА_1 .
На даний час нотаріальний договір між сторонами про купівлю-продаж будинку не укладений.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Із ст. 570 ЦК України слідує, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Все сплачене, передане чи набуте за неукладеними правочинами підлягає поверненню як безпідставно набуте за правилами ст.ст. 1212-1214 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, гроші, передані майбутнім покупцем потенційному продавцю за усною чи, навіть, письмовою домовленістю, але до укладення основного договору, ще не є завдатком, не виконують забезпечувальної функції, а відтак їх видача не має правових наслідків для продавця.
На відміну від завдатку акти цивільного законодавства не дають конкретного визначення терміну «аванс», однак положення частини другої ст. 570 ЦК України вказують на те, що авансом вважається сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, і відносно якої встановлено, що ця сума не є завдатком.
Іншими словами, будь-які кошти, які не мають ознак завдатку, тобто: передані в рахунок належних з покупця майбутніх платежів, але до укладення основного договору; видані за домовленістю (правочином) неписьмової форми, - це аванс, який, за законом, не наділений забезпечувальними (штрафними) властивостями, а виконує лише одну функцію - платіжну.
Факт видачі авансу не зобов'язує сторони виконувати умови попередніх домовленостей.
Видавши та отримавши на стадії попередньої домовленості оплату у формі авансу сторони ще наділені правом відмовитися від укладення основного договору.
При цьому сума авансу не повинна подвоюватися - у випадку вини продавця, і не може залишатися у продавця - у випадку вини покупця.
Як вбачається з наведених вище положень закону, попередній договір необхідно укладати у формі, яка встановлена для основного договору, яким є договір купівлі-продажу квартири, тобто у письмовій формі з нотаріальним посвідченням.
Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали лише розписку, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 мав намір продати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , тому отримав від ОСОБА_1 грошову суму 3000,00 доларів США.
Верховний суд у постанові від 13.02.2018 року у справі №910/123/17 визнав, що оскільки стягнення суму авансу зводиться до сплати грошей, воно є грошовим зобов'язанням. Замовник не звільняється від обов'язку виконання грошових зобов'язань.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем здійснений розрахунок 3% річних від невиконаного грошового зобов'язання, яке становить 239,67 доларів США.
У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц. Верховний Суд зазначив, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Таким чином, при визначенні зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.
Дана правова позиція також підтримується Великою Палатою Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
Позивачем висунуті вимоги до кількох відповідачів, в той час як розписка була складена саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та грошова сума у розмірі 3 000,00 доларів США була передана саме ОСОБА_2 .. Тому, суд вважає позовні вимоги позивача висунуті до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню лише в частині стягнення з ОСОБА_2 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 1 173,68 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн.. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що позивач надав копію договору №31/08-0122 про надання правничої (правової) допомоги від 31.08.2022р., копія додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №31/08-0122 від 31.08.2022 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2022 року, розрахункова квитанція від 06 жовтня 2022р. на суму 6 500,00 грн. (підстава оплати: правнича (правова) допомога за договором про надання правничої (правової) допомоги від 31.08.2022 року №31/08-0122).
У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 6 500,00 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 192, 509, 524, 533, 546, 570, 625, 638, 1212-1214 ЦК України, ст. ст. 81, 82, 141, 247, 263, 265, 268, 272, 273, 274, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення суми авансу, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3 000,00 доларів США (три тисячі доларів США) в якості повернення авансу та 239,67 доларів США (двісті тридцять дев'ять доларів США 67 центів)- 3% річних за користування грошовими коштами.
Усього: 3239 (три тисячі двісті тридцять дев'ять) доларів США 67 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 68 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6 500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп..
В іншій частині позовних вимог, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
відповідач-1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
відповідач-2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - невідомий, адреса: АДРЕСА_3 .
відповідач-3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - невідомий, адреса: АДРЕСА_3 .
відповідач-4 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - невідомий, адреса: АДРЕСА_3 .
відповідач-5 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - невідомий, адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Похваліта С. М.