м. Вінниця
27 березня 2023 р. Справа № 120/1573/23
Суддя Вінницького окружного адмімінстративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано протиправними діями відповідача щодо відмови у виготовлені та направлені до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення позивача.
До суду, з порушенням процесуальних строків, надійшов відзив, у якому Центрально-Західне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України вказує, що не є належним відповідачем.
Разом з тим, у даному відзиві міститься необхідна інформація, що не може залишитися поза увагою суду для вирішення спору по суті.
З метою встановлення обставин справи, які входять до предмета доказування, судом 14.03.2023 року витребувано докази щодо пенсійного забезпечення позивача у головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Позивач звернувся до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018 року, відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Листом від 04.11.22 року відповідачем було відмовлено у видачі довідки, у зв'язку з відсутністю інформації пенсійного забезпечення ОСОБА_1 у списках осіб, яким призначена пенсія з Державної кримінально-виконавчої служби України, наданих Пенсійним фондом України у Вінницькій, Хмельницькій та Чернівецькій областях.
При вирішенні спору суд керується наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262 до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови № 704.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМУ № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач 20.10.2022 року звернувся до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із заявою про видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення з метою реалізації свого права, що виникло у зв'язку з набранням судовим рішенням 05.03.2019 року у справі № 826/3858/18 чинності.
Матеріали справи, зокрема відповідь відповідача від 04.11.2022 року на вищезазначене звернення позивача, свідчить про те, що ОСОБА_1 немає у списках осіб, яким призначена пенсія з Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції /а.с. 8/. Тобто, позивач звільнявся зі служби з органів, що не підпорядковані міжрегіональному управлінню.
У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивач був звільнений з посади начальника державної установи "Одеська установа виконання покарань 21", перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 05.12.2017 року, відповідно до інформації наданої органом Пенсійного фонду /а.с. 24/.
Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 18.04.2016 року № 348 "Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції", а також з урахуванням постанови КМУ від 05.12.2020 року № 48 "Про перенайменування деяких територіальних органів Міністерства юстиції", у Державній кримінально-виконавчій службі України функціонують як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань, зокрема: Центрально-Західне міжрегіональне управління, повноваження якого поширюються на територію Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей та Південне міжрегіональне управління, повноваження якого поширюються на територію Одеської, Кіровоградської, Миколаївської та Херсонської областей.
Аналіз матеріалів справи та вищезазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що документи для призначення та перерахунку пенсії позивача станом на 2016 рік були підготовлені Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерстрва юстиції, повноваження якого поширюються на територію Одеської області.
У подальшому, відповідно до постанови КМУ № 48 від 05.12.2020 року, дана територіальна установа була перенайменована на Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
У той же час, відповідно до постанови КМУ від 16.12.2020 року № 1252 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" та наказу Міністерства юстиції від 21.12.2020 року № 4390/5 "Про реорганізацію територіального органу", реорганізовано територіальний орган Міністерства юстиції - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, шляхом його приєднання до міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ).
Наведені правові норми та обставини справи свідчать, що між позивачем та Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України не виникає спору у відносинах щодо відмови від виконання відповідачем своїх повноважень. Спір у даних категоріях справ виникає у сфері публічно-правових відносин, а його предмет стосується законності дій суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду відповідної заяви про видачу оновленої довідки грошового забезпечення. Таким чином, право позивача не порушено визначеним ним відповідачем.
З метою безпосереднього та всебічного дослідження обставин справи, суд встановив, що позивач після виникнення у нього права на перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів забезпечень, а саме з 05.03.2019 року (дата набрання чинності судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду року в адміністративній справі № 826/3858/18), не звертався як до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, так і до перейменованого та реорганізованого відповідного органу із заявою про видачу довідки.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Тобто, спір у даному випадку може виникнути лише після фактичної відмови відповідного органу (у даному випадку належного відповідача - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань) видати таку довідку, інакше спір буде вважатися передчасним. Тому, суд вважає за недоцільне використовувати положення, передбачені ст. 48 КАС України.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 року у справі № 800/301/16).
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 802/2474/17-а; провадження № 11-1081апп18).
Принагідно суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції. Зокрема, необхідно звертатися до суду за захистом не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про відсутність спору як між позивачем та Центрально-Західним міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, так і між позивачем і Департаментом з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ), з огляду на його передчасність, а відтак про відмову в задоволенні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (вул. Брацлавська, 2а, м. Вінниця, ЄДРПОУ 40867306) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович