Справа № 464/6312/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/123/23 Доповідач: ОСОБА_2
06 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 з доповненнями на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
адвоката ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
даною ухвалою, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 2 місяці.
Строк дії ухвали 2 місяці, тобто до 01 квітня 2023 року.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_6 під вартою, застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу за даних обставин буде недоцільним.
На вказану ухвалу захисники обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
У поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його мешкання, заборонивши йому у період часу з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 01 квітня 2023 року включно або визначити розмір застави. Відповідно до п.п. 1,2,4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою на визначений час до суду; не відлучатися з місця свого проживання у період часу з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що прокурором не обґрунтовано які саме доводи і не зазначено доказів, які свідчать про наявність обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вважає, що судом не були враховані дані щодо особи обвинуваченого, який має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , той факт, що ОСОБА_6 розлучився із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , але згодом їх відносини знову почали мати шлюбний характер, планували та працювали над народженням спільної дитини за допомогою сучасних методів при наявності безпліддя. В результаті чого мають довгоочікувану дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою ОСОБА_6 має непереборне бажання опікуватись. Зареєструвати шлюб знову офіційно, заважають життєві обставини, але за першої можливості планують зареєструвати шлюб офіційно, оскільки вважають, що дитина повинна виховуватись в єдиній родині. Окрім цього, ОСОБА_6 має матір пенсіонерку ОСОБА_12 , 1953 року народження. ОСОБА_13 небайдужа до долі даного кримінального провадження. Наведене вказує на міцність соціальних зв'язків та те, що йому є про кого піклуватись та ким опікуватись, а висновок суду про те, що він неодружний не відповідає фактичним обставинам. Крім того, стороною захисту було надано Гарантійний лист за підписом командира третього стрілецького взводу окремої стрілецької роти ДФВМТГ №1 ОСОБА_14 , який готовий прийняти ОСОБА_6 до лав захисників України.
У поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 будь який інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що під час судового розгляду мало місце однобічність і неповнота, яка виразилась в тому, що при прийнятті судом рішення щодо ОСОБА_6 суд не мав можливості оцінити пред'явлене обвинувачення на предмет його обґрунтованості, а враховані судом ризики, згідно ст. 177 КПК України, не підтверджуються жодними матеріалами кримінального провадження.
Звертає увагу про те, що ОСОБА_6 був офіційно одружений із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 та має від цього щлюбу малолітню дитину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вказує на те, що йому є про кого піклуватись та ким опікуватись, а висновок суду про те, що він не одружений є неправильним. Окрім цього, зазначає, що ОСОБА_6 має намір поновити шлюб із ОСОБА_10 , який був розірваний з огляду на життєві обставини, які цього вимагали.
Вказує про те, що така версія як перевищення меж необхідної оборони не досліджувалась під час досудового розслідування, а тому проведене розслідування не є об'єктивним, а його висновки викладені у процесуальних рішеннях не можуть бути визнані обґрунтованими.
Зазначає, що можливість впливу на потерпілих і свідків є мінімальною, оскільки вказані учасники кримінального провадження попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показів, що унеможливлює вплив на них. Крім того, в розпорядженні прокурора і суду відсутні будь які скарги, заяви або інші докази наміру або вчинення впливу з боку ОСОБА_6 на будь кого.
Також зазначає, що ризик того, що ОСОБА_6 буде переховуватись від суду не підтверджується жодними матеріалами. Обвинувачений має постійне місце проживання у м. Києві, має міцні соціальні зв'язки, оскільки перебуває у цивільному шлюбі і має на утриманні малолітню дитину, яку зобов'язаний забезпечувати та про яку зобов'язаний дбати, що в свою чергу буде стимулювати ОСОБА_6 працювати та забезпечувати родину.
Акцентує, що міцність соціальних зв'язків ОСОБА_6 , за місцем проживання також заслуговують на увагу суду, оскільки звернення голови добровольчого формування, який згодний взяти його на поруки та нести відповідальність за його поведінку вказують на те, що існують громадяни, які впевнені у можливості його нормальної поведінки.
Наголошує, що ОСОБА_6 перебуває під вартою більше 1 року, а такий строк в ізоляції від суспільства, без негайної необхідності у цьому, дозволив йому зробити належні висновки і не допускати можливості настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що в свою чергу також залишилось без реагування з боку суду першої інстанції.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2023 року скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 будь який інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт.
Зазначає, що як вбачається з ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2023 року, судом першої інстанції продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на два місяці, що не передбачено ч. 1 ст. 197 КПК, відтак вважає, таку незаконною, оскільки судом допущено неповноту судового розгляду.
Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підтримання доводів апеляційних скарг, виступ прокурора ОСОБА_9 , який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу (його продовження) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12021141410000071 від 28.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 345 КК України.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2023 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 01 квітня 2023 року включно.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, зокрема те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, враховуючи дані про його особу, який неодружений, не працює, що свідчить про те, що в нього не має офіційного джерела доходу, без постійного місця проживання у м. Львові та Львівській області, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства; наявність у даному кримінальному провадженні потерпілих та свідків, які ще не допитані та вплив на яких може спотворити хід судового розгляду по даному кримінальному провадженні, а тому усі вищевказані обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, оскільки втік із місця вчинення злочину та був затриманий у м. Дрогобич, незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, продовжити вчинення кримінальних правопорушень, перешкоджати іншим чином об'єктивному з'ясуванню обставин справи, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Так, на думку колегії суддів, обраний судом запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, існують та виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Як вбачається з ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 01.02.2023, у такій зазначено, що продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 2 місяці, що не передбачено ч. 1 ст. 197 КПК.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги захисників слід задоволити частково, а оскаржувану ухвалу суду - скасувати.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 - задоволити частково.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 2 місяці - скасувати.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою без визначення розміру застави, на 60 днів, до 01 квітня 2023 року включно.
Копію ухвали направити начальнику ЛУВП №19.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4