Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Кравченка К.Т., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2006 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2-адвоката ОСОБА_5 на судові рішення у даній справі.
Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2005 року
ОСОБА_1,
1 серпня 1985 року народження,
несудимий,
засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 2 роки.
Його ж виправдано за ч.2 ст.296 КК України.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 8 000 грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 21 листопада 2003 року близько 23-ої години, перебуваючи у с. Колодієві Галицького району Івано-Франківської області, під час конфлікту з ОСОБА_2, який у зв'язку із скаргами ОСОБА_3 на його побиття почав переслідувати засудженого, кинув в обличчя ОСОБА_2 наручний металевий годинник, яким влучив в око, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2005 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено в частині цивільного позову. Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 10 000 грн. моральної шкоди.
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2-адвокат ОСОБА_5 посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, що призвело до неправильної кваліфікації дій засудженого. Вказує на те, що у вчиненні вказаного злочину брали участь й інші особи, які до кримінальної відповідальності притягнуті не були. Стверджує, що ОСОБА_1 призначено м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Також вказує на те, що апеляційний суд не спростував усі доводи його апеляції. З урахуванням наведених у скарзі доводів, просить суд касаційної інстанції судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні такої слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 121 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями самого ОСОБА_1, про заподіяння ним потерпілому тілесного ушкодження; показаннями потерпілого ОСОБА_2 та ряду вказаних у вироку свідків про те, що саме ОСОБА_1 кинув наручним годинником в обличчя ОСОБА_2, влучивши ним в око останньому; висновком судово-медичної та комісійної судово-медичної експертиз про характер і локалізацію заподіяного потерпілому тілесного ушкодження та його тяжкість; даними цілого ряду протоколів слідчих дій.
Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі представника потерпілого ОСОБА_2-адвоката ОСОБА_5 про неправильну кваліфікацію дій засудженого та причетність інших осіб до вчинення злочину. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими.
Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 кинув в обличчя потерпілому ОСОБА_2 металевим наручним годинником, влучивши ним йому в око, в той час коли потерпілий його наздоганяв. Отже, ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження і у його діях відсутні ознаки злочину передбачені ч.2 ст.296 КК України, тому мова про додаткову кваліфікацію його дій за цією статтею не може йти.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Як видно зі справи, постановою слідчого від 24 червня 2004 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України за відсутністю складу злочину. Крім того, постановою Галицького районного суду від 10 лютого 2005 року скарга ОСОБА_2 на вказану постанову залишена без задоволення. А ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2005 року постанову місцевого суду залишено без зміни. Вказані особи постановами Галицького районного суду були притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства, передбаченого ст.173 КУпАП. Тому, доводи представника потерпілого з приводу причетності інших осіб до вчиненого злочину, позбавленні підстав.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Місцевий суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який позитивно характеризується та його молодий вік, і дійшов вірного висновку про можливість застосування до нього ст.75 КК України. Тому, підстав для зміни вироку в цій частині, про що йдеться у касаційній скарзі, немає.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Апеляційна ухвала відповідає вимогам ст.377 КК України.
Таким чином, не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,
У задоволенні касаційної скарги представника потерпілого ОСОБА_2-адвоката ОСОБА_5 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2005 року відмовити.
Судді:
Кравченко К.Т. Пивовар В.Ф. Мороз М.А.