справа№380/16812/22
27 березня 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - Позивач) ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - Відповідач) (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ - 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вулиця Смілянська, 23, Черкаси, Черкаська область, 18000) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 134550002862 від 03.11.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» .
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України Про державну службу, оскільки на час звернення до пенсійного органу позивач досяг визначеного законом віку, а стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років. Позивач вважає, що виконав всі умови передбачені законодавством для призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
16.12.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що за результатами розгляду заяви позивача від 28.10.2022 року, з урахуванням принципу екстериторіальності, згідно п.п. 10 і 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу", Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області, рішенням № 134550002862 від 03.11.2022 року, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 10 розділу ХІ Закону № 889, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Вказують, що робота на посадах в органах державної митної служби України зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалися спеціальне звання. Зазначають, що до стажу державної служби не зараховується період роботи на митниці з 30.03.1995 року, оскільки позивачу було присвоєно персональне звання радника митної служби. Таким чином на думку представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивач на день набрання чинності Закону № 889 (станом на 01.05.2016) не займав посаду державного службовця та у зв'язку з відсутністю на цю дату стажу державного службовця, провести перерахунок пенсії (перехід з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.10.2022 № 183, №184/7.4-22/37, виданих Державною митною службою України (Львівською митницею) - немає законних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 25 листопада 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 24 лютого 2023 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії як співвідповідача.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
28.10.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років.
Також, до заяви про перерахунок пенсії, позивачем додано, зокрема, Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.
Рішенням від 03.11.2022 № 134550002862 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з тим, що позивач з 30.03.1995 року працював на посадах Митної служби та посадова особа митної служби до переліку посад державної служби не включена.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV, встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Із змісту наведених правових норм Закону №1058-IV, вбачається:
- право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку;
- в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника;
- особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором;
- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду;
- розрахунок розміру пенсійних виплат згідно із пенсією на яку було переведено особу за її заявою проводиться тільки із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до статті 90 цього Закону, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Згідно п. 8 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
При цьому, стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016 року).
Згідно п. 5 постанови від 03.05.1994 № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії
Відповідно до п. 1 Порядку обчислення стажу державної служби № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до п. 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Частиною 17 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Згідно з частиною 1 статті 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 588 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", передбачались і у редакціях Митного кодексу України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України у редакції Закону № 1970-XII).
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМ України № 501 від 17.06.2020).
Згідно п. 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами п. 3 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №889 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, які діють з 01.05.2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до записів трудової книжки позивача від 17.10.1975 року (БТ - № 6040931) позивач працював на різних посадах в органах митної служби, а саме в період з 30.03.1995 року до 15.04.2020 року. 04.09.1995 року прийняв присягу державного службовця.
Однак судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області у рішенні від 03.11.2022 року за № 134550002862, в ході розгляду звернення було вказано, що посадові особи митної служби до переліку посад державної служби не включені.
Так, 04.09.1995 року позивачу присвоєно персональне звання - «інспектор митної служби 2 рангу»; 14.11.1997 року - «інспектор митної служби 1 рангу»; 29.11.2002 - «Радник митної служби 2 рангу»; 30.03.2004 - «інспектор митної служби 1 рангу»; 20.02.2006 - «Радник митної служби 3 рангу»; 05.06.2013 - присвоєно 12 ранг державного службовця; 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної служби 2 рангу».
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Додатками 6, 13 Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання "Радник митної служби 2 рангу" прирівнюється до 5 рангу державного службовця, «Радник митної служби 3 рангу» прирівнюється до 3 рангу державного службовця, "Інспектор митної служби 1 - 2 рангу" прирівнюється до 4-5 рангу державного службовця.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу».
Судом зазначалося вище, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу № 889-VІІІ від 10.12.2015, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
На день звернення до відповідача позивач досягнув 64 років, тобто пенсійного віку, що відповідає приписам статті 26 Закону № 1058-IV.
Суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ 01.05.2016, становив більше 20 років, при цьому позивач працював на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом №889-VIII та мав страховий стаж у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Ураховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.11.2022 № 134550002862 про відмову у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судового збору, сплаченого позивачем при поданні згаданої вказаної позовної заяви, у розмірі 496,20 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ - 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вулиця Смілянська, 23, Черкаси, Черкаська область, 18000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 03.11.2022 №134550002862.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вулиця Смілянська, 23, Черкаси, Черкаська область, 18000) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна