Справа № 2-4312\10
26 серпня 2010 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.,
секретаря Загоруйко О.В.
з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі АКІБ «УкрСиббанк») про визнання кредитного договору удаваним правочином,
В червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АКІБ «УкрСиббанк» і просив визнати кредитний договір, укладений між ним та відповідачем 20 вересня 2007 року удаваним правочином та визнати зазначений кредитний договір таким, що укладений в національній валюті України, а саме вважати, що кредит було надано у розмірі 499950 грн. на умовах, викладених в договорі.
В обґрунтування заявленого позову вказував, що 20 вересня 2007 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідач надав йому кредит в іноземній валюті в сумі 99000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 499950 грн. Вважає, що даний договір є удаваним правочином, оскільки він був вчинений з метою приховання іншого правочину, який було вчинено насправді, а саме: надання кредиту в національній валюті України. При цьому вказує, що відповідач знав про те, що для розрахунку йому потрібна саме гривна, а не будь-яка інша валюта, однак надав в кредит іноземну валюту. Крім того, через коливання курсу долара США він змушений сплачувати значно більшу суму в гривнах, ніж фактично отримав від банку, та більші суми відсотків в гривнах, ніж це фактично передбачено договором.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що позивачу необхідні були кошти, однак банки надавали кредит лише у іноземній валюті, а тому іншого вибору у нього не було, як укласти з відповідачем кредит в доларах США. При цьому вказав, що відповідач не мав права надавати позивачу, який є резидентом України, кредит в іноземній валюті для розрахунку цією валютою з іншим резидентом України, оскільки єдиним засобом платежу на території України є національна валюта України. Відповідно до п.2 ст.13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є відповідач, повинні здійснювати контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. Таким чином, надавши ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті для розрахунку з резидентом України та не перевіривши наявність у нього індивідуальної ліцензії НБУ, відповідач порушив підпункт г) пункту 4 статті 5 вищезазначеного Декрету КМУ. Крім того, згідно ст.533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконано у гривнях. А тому спірний договір кредиту є удаваним правочином, оскільки був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності - надання позивачу кредиту у національній валюті України.
Відповідач, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив. За згодою представника позивача, який не обмежений довіреністю на вчинення даної процесуальної дії, суд у відповідності до ст.169 ч.4 ЦПК України вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів - в порядку заочного розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Це означає, що воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які передбачені правочином (наприклад, укладення договору дарування задля приховування договору купівлі-продажу). За удаваного правочину настають права та обов»язки, але не ті, що випливають зі змісту правочину. При цьому обидві сторони свідомо, задля якоїсь цілі, документально оформлюють один правочин, але між ними реально встановлюються інші правовідносини.
Судом встановлено, що 20 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11219714000, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 99000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 499950 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а ОСОБА_1 зобов»язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит, сплативши плату за користування кредитом у розмірі 12,4% річних у терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору, але не пізніше 19 вересня 2017 року. (п.п. 1.1, 1.2, договору). В забезпечення виконання даного зобов»язання позивач передав, а відповідач прийняв у заставу нежитлове приміщення площею 187,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності. Крім того поручителем даного зобов»язання стала ОСОБА_3 (п.2.1 договору).
Зазначені обставини підтверджуються договором кредиту від 20.09.2007 року, Додатком №1 до договору та представником позивача не оспорюються.
Крім того, в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що свої умови за договором кредиту АКІБ «УкрСиббанк» виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок ОСОБА_1 кредит в сумі 99000 доларів США, які останній отримав та в подальшому обміняв на гривну для розрахунку за придбане ним нежитлове приміщення площею 187,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1. До середини 2009 року ОСОБА_1 справно виконував свої зобов»язання за даним договором, сплачуючи щомісячно згідно графіка платежі по кредиту та відсотки за користування ним. Такі проплати здійснювались ним у доларах США. Однак, з настанням кризи та підвищенням курсу долара до національної валюти у нього виникла заборгованість по кредиту перед відповідачем.
Наведені обставини повністю спростовують доводи про те, що укладенням 20 вересня 2007 року договору кредиту сторонами було приховано якийсь інший правочин, оскільки з моменту укладення цього договору сторони набули прав та виконували обов»язки, які випливали та були передбачені саме укладеним між ними договором кредиту.
Крім того, укладаючи та підписуючи договір кредиту в іноземній валюті позивач погоджувався з його умовами, а саме, що кредит він отримає в іноземній валюті та буде сплачувати кошти за користування ним саме в іноземній валюті, що в подальшому він і виконував.
Що ж стосується доводів позивача про те, що через коливання курсу долара йому приходиться сплачувати значно більшу суму в гривнах, то суд вважає, що при укладенні кредитного договору від 20 вересня 2007 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник.
Посилання позивача на те, що відповідач не мав права надавати йому кредит в іноземній валюті спростовується наступним.
Відповідно до положень ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» резиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням вимог, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Діюче законодавство не забороняє надання особами іншим особам позики у іноземній валюті. Відповідно до вимог ст.ст.47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати валютні операції, у тому числі приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб, надавати цим особам кредити, залучати грошові кошти на банківські рахунки.
Частиною 2 статті 524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті. При цьому використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що дії відповідача по наданню ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті не суперечать чинному законодавству і ця обставина не є підставою для визнання кредитного договору, укладеного між сторонами 20 вересня 2007 року, удаваним правочином.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ч.2 ст.192, ч.2 ст. 524 ЦК України, ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору № 11219714000 від 20 вересня 2007 року удаваним правочином та визнання зазначеного кредитного договору таким, що був укладений із наданням кредиту в сумі 499950 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя: /підпис/
Копія відповідає оригіналу: суддя І.М. Сагайдак