Єдиний унікальний номер 448/481/23
Провадження № 2-о/448/22/23
про залишення заяви без руху
27.03.2023року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби у Львівській області про встановлення факту постійного проживання на території України,
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Тиндик Р.В., 20.03.2023 року, звернувся до суду з даною заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання на території України гр. ОСОБА_1 з моменту народження по даний час, в тому числі станом на 24.08.1991 року.
Ознайомившись із змістом заяви та проаналізувавши додані до неї додатки, вважаю, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
За змістом статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) слідує, що суд розглядає справи про встановлення фактів, перелік яких визначений ч. 1 цієї норми. Водночас у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Згідно із частиною 3 статті 295 ЦПК справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Загальні вимоги до позовної заяви встановлені ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Однак, всупереч п.п. 6, 7 ч.3 ст.175 ЦПК України, заявником в заяві не зазначено: відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання заяви, якщо такі здійснювалися.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Як вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, представник заявника, з метою отримання ОСОБА_1 паспорта громадянина України, просить встановити факт його постійного проживання на території України з моменту народження по даний час, в тому числі станом на 24.08.1991 року.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Листом Верховного Суду України від 1 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», на який міститься посилання в обґрунтуванні заяви, роз'яснено «…Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 року N 2235-III «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності вищевказаним Законом (13 листопада 1991 року)…».
З огляду на викладене, заявнику слід визначитися зі змістом заявленої вимоги та викласти її таким чином, щоб вона співвідносилася із метою встановлення відшукуваного факту.
Отже, заявником не дотримано вказаних вимог процесуального закону.
Недоліки заяви слід виправити шляхом подання до суду заяви, яка відповідатиме вимогам ст. 175 ЦПК в двох примірниках.
В даній ситуації суддя звертає увагу, що вирішуване питання про відкриття провадження по справі охоплюється змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.
Стосовно питання доступу до суду Європейський Суд з прав людини в своїй прецедентній практиці звертає увагу на те, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Європейський Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).
А тому, в даній ситуації встановлення цивільним процесуальним законодавством вимог до заяви і залишення такої без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам, передбачених законом, ґрунтується на нормах закону і слугує меті здійснення правосуддя, що в цілому не являється обмеженням доступу заявника до суду.
У частині 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Враховуючи наведене, вважаю, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши заявнику можливість усунути зазначені в ухвалі суду недоліки.
Роз'яснити, що в іншому разі, заява буде вважатися неподаною.
Керуючись статтями 185 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби у Львівській області про встановлення факту постійного проживання на території України - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 (п'яти) днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху та роз'яснити, що у випадку виконання у встановлений строк відповідних вимог ухвали суду, заява вважається поданою в день первісного її подання, інакше заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Юрій БІЛОУС