Справа: № 2-а-2/09/1017 Головуючий у 1-й інстанції: БибиЮ.В
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
"18" серпня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Ломановії Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, Ірпінської міської ради на постанову Миронівського районного суду Київської області від 03 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ірпінської міської ради про визнання розпорядження про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітку,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним розпорядження Ірпінського міського голови № 250-к від 05.07.2007 року про звільнення його з роботи, поновлення позивача на роботі на посаді спеціаліста категорії відділу економіки Ірпінської міської ради, стягнення з виконкому Ірпінської міської ради середній заробіток за час знаходження його вимушеному прогулі від дня звільнення до дня поновлення його на роботі.
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 03 березня 2009 року позов задоволено частково:
- визнано незаконним розпорядження Ірпінського міського голови № 250-к від 05.07.2007 року про звільнення з роботи ОСОБА_2;
- стягнуто з Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_2 716 гривень 31 копійку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди 06 липня 2007 року по 27 липня 2007 року та з 20 січня 2008 року по 19 лютого 2008 року;
- стягнуто з Ірпінської міської ради 1000 гривень судових витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_2, представник Ірпінської міської ради подали апеляційні скарги, в яких ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди 06 липня 2007 року по 27 липня 2007 року та з 20 січня 2008 року по 19 лютого 2008 року в сумі 716 гривень 31 копійку та стягнення 1000 гривень судових витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги, представник Ірпінської міської ради просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволені позову. просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник представник Ірпінської міської ради підтримав свою апеляційну скаргу, та просив скасувати постанову суду першої інстанції, як винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права, винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.
Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з'явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 липня. 2006 року наказом № 14-к позивач був прийняти на службу до виконавчого комітету Ірпінської міської ради на посаду спеціаліста 1 категорії Служби в справах неповнолітніх.
Наказом № 5-к від 06.03.2007 року позивач був звільнений з займаної посади в порядку переводу для подальшої роботи у виконавчому комітеті Ірпінської міської ради. 07.03.2007 року позивач згідно розпорядження Ірпінського міського голови був призначений на посаду спеціаліста 1 категорії відділу економіки за строковим договором до 05.07.2007 року на період відпустки для догляду за дитиною.
Розпорядженням Ірпінського міського голови від 05.07.2007 року позивача було звільнено з роботи в зв'язку з закінченням строкового договору.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 виходив із часткової обґрунтованості позовних вимог та їх часткової доведеності.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення»(із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене у справі судове рішення названим Верховним Судом України критеріям не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, згідно договору про переведення на іншу роботу від 07.03.2007 року, переведено на посаду спеціаліста 1 категорії відділу економіки виконавчого комітету Ірпінської міської ради.
Між сторонами виконавчим комітетом міської ради, в особі голови Свистович М.Б. та позивачем ОСОБА_2 був укладений договір про переведення на іншу роботу.
Таким чином позивач проходив публічну службу у виконавчим комітетом Ірпінської міської ради спеціалістом першої категорії відділу економіки.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області та Довідка № 201 з ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 05408846 Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області є самостійною юридичною особою, яка відповідає самостійно по своїх зобов'язаннях як перед юридичними так і фізичними особами.
Ірпінська міська рада Київської області відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Ірпінської міської ради Київської області та Довідка № 202 з ЄДРПОУ, ідентифікаційний код № 33800777 має правий статус самостійної юридичної особи та не несе відповідальність за дії чи бездіяльність виконавчого комітету міської ради.
У зв'язку цим колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_2 пред'явив вимоги до неналежного відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Згідно ч. 3 ст. 52 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Судом першої інстанції не було звернуто увагу на те, що Ірпінська міська рада не є належним відповідачем у даній справі та не замінено її належним відповідачем і не притягнуто в якості другого відповідача виконавчий органом місцевого самоврядування.
Зі змісту ст. 52 КАС України вбачається, що повноваженням щодо заміни неналежного відповідача належним наділений виключно суд першої інстанції.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції, встановивши що даний позов пред'явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, позбавлений можливості замінити неналежну сторону у справі, відповідно до ч.3 ст.195 КАС України..
З огляду на те, що поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання незаконним розпорядження про звільнення ОСОБА_2 не віднесено законом до компетенції Ірпінської міської ради, колегія суддів вважає, що відповідачем не було допущено неправомірної бездіяльності стосовно надання позивачу житла, як особі, яка постраждала внаслідок надзвичайної обставини.
Відсутність з боку Ірпінської міської ради порушень прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 52, 159, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Ірпінської міської ради задовольнити частково
Постанову Миронівського районного суду Київської області від 03 березня 2009 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2 до Ірпінської міської ради про визнання розпорядження Ірпінського міського голови № 250 від 05.07.2007 року про звільнення незаконним, поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 25 травня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун
Повний текст постанови виготовлений 25 серпня 2010 року.